04.12.06р.
Справа № 21/298-06
За позовом приватного підприємства «Аверс», м.Запоріжжя
до відповідача закритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 40 261грн. 32коп.
Суддя: Алмазова І.В.
Представники:
від позивача -Глумов Є.В. представник, дов.№081106 від 08.11.06р.
Притика О.А. директор, наказ №1 від 30.01.06р.
від відповідача -Смирнов О.С. представник, дов.№01-4491 від 22.09.06р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 35 779,14грн боргу, 727,01грн. інфляційних, 639,84грн. річних, 3115,33грн. пені, в обґрунтування позовних вимог посилається на здійснену ним поставку обладнання на суму 35779,14грн., вартість якого не сплачена. 04.12.2006р. до справи надав розрахунок позовних вимог за змістом яких заявив до стягнення 37 378,72грн. боргу з урахуванням індексу інфляції, 532,82грн. річних, 2943,62грн. пені.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, доводить, що відсутні підстави для виконання оплати, оскільки рахунки позивачем не надавалися, строк оплати не настав. Стверджує, що проти нього порушено справу про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, протягом якого не застосовуються санкції за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання.
У судовому засіданні, згідно ст.77 ГПК України було оголошено перерву до 04.12.2006р. і відповідно ст. 85 ГПК України, за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши надані ними матеріали, встановлено:
11.11.2005р. між приватним підприємством «Аверс» та закритим акціонерним товариством «Криворізький завод гірничого обладнання» був укладений договір поставки №226 (Специфікації від 11.11.2005р. №1, від 17.11.2005р. №2, №3, від 10.01.2006р. №4 -до нього), відповідно умов якого позивач, у період з 22.11.2005р. по 17.03.2006р. поставив відповідачу товари виробничо-технічного призначення на загальну суму 35 779,14грн., що підтверджено видатковими накладними, довіреностями (копії в справі). Згідно п.2.2 даного договору відповідач брав на себе зобов'язання виконати оплату товару на протязі 45 банківських днів з моменту поставки товару на склад відповідача на підставі рахунку, виставленого позивачем.
Розрахунок відповідач не виконав і на час звернення позивача до суду сума несплати становить 35 779,14грн., розмір якої не оспорює відповідач.
В силу з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
На час проведення судового засідання відповідач докази оплати боргу не надав. Ствердження відповідно умов договору №226 від 11.11.2005р., що строк оплати не настав не відповідають дійсності. Позовні вимоги в частині стягнення боргу доведені і підлягають задоволенню у сумі 35 779,14грн.
Позовні вимоги в частині стягнення пені задоволенню не підлягають з наступних підстав:
- за п.5.2 даного договору сторонами узгоджено, що у випадку несвоєчасної оплати за поставлений товар відповідач сплачує позивачу пеню від суми поставленого товару у розмірі 0,04% за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ і позивач вимагає стягнення пені за період з 26.01.2006р. по 10.10.2006р.;
- відповідно ч.4 ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів);
- таким чином, пеня нарахуванню і стягненню за несвоєчасну оплату спірної продукції не підлягає.
Згідно ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом і позивач вимагає стягнення інфляційних, що підлягає задоволенню у сумі 726,61грн., річні підлягають задоволенню у сумі 532,82грн.
Заперечення відповідача щодо ненастання строку для оплати внаслідок невиставлення позивачем рахунків спростовуються матеріалами справи.
Витрати по справі, згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.
На підставі викладеного і керуючись ст.49, ст.ст. 82-85, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -
- позов задовольнити частково;
- стягнути з закритого акціонерного товариства «Криворізький завод гірничого обладнання», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., на користь приватного підприємства «Аверс», м.Запоріжжя, 35 779грн.14коп. -боргу, 532грн.82коп. -річних, 726грн.61коп. -інфляційних, 370грн. 38коп. - витрат по сплаті державного мита, 108грн. 55коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- в решті позовних вимог відмовити;
- наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В.Алмазова
Дата підписання рішення
“____»____________2006р.