12.12.06р.
Справа № 34/354-06
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Байконур", м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е.Дзержинського", м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область
про визнання недійсною угоди
Суддя Примак С.А.
Представники:
від позивача - Ляшко О.Б.,предст., дов. б/н від 02.10.06 р.
від відповідача - Донець О.Є., предст., дов. №45 від 06.06.06 р.
Позов заявлено про визнання недійсним договору поставки продукції №23-1871-02 від 07.08.03 р., укладений між позивачем та відповідачем; стягнення 102, 00 грн. держмита, 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач у відзиві на позов просить суд відмовити в позові.
Справа згідно зі статтею 75 ГПК України розглядається за наявними у ній матеріалами.
В порядку ст.85 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
07.08.03 р. між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) було укладено договір №23-1871-02 на поставку продукції зі строком дії до 31.12.03 р.
Згідно з предметом даного договору, продавець бере на себе зобов'язання виконати поставку залізорудної сировини (далі-продукція) відповідно до специфікацій, що є невід'ємними частинами договору, а покупець зобов'язується прийняти вказану продукцію та здійснити оплату згідно з умовами, вказаних в специфікаціях.
Відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України від 16.01.03 р. Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Статтею 48 ЦК УРСР, який діяв на час укладення договору, передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.03 р. порушено провадження у справі №Б26/7/03 про банкрутство ВАТ "ДМК ім. Ф.Е. Дзержинського", якою заборонено боржнику та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження майна боржника, де б воно не знаходилося та в якому б вигляді воно не було; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів відповідно до норм ч.4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
Тобто, на думку позивача, дана угода щодо відчуження майна боржника була укладена в порушення приписів даної ухвали господарського суду Дніпропетровської області, і відповідно, з порушенням даних норм чинного в Україні законодавства.
Проте, господарський суд вважає необхідним відмовити в позові за таких обставин.
Дійсно, 29.01.03 р. господарським судом Дніпропетровської області було порушено провадження у справі №Б26/7/03 про банкрутство ВАТ "ДМК ім. Дзержинського".
Даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, який поширюється на зобов'язання, строки виконання яких настали до подання заяви про порушення справи про банкрутство.
Як убачається зі змісту даної ухвали, господарським судом не було заборонено укладати угоди.
Внаслідок вищевикладеного господарський суд вважає необхідним відмовити в позові повністю.
Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати слід покласти на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 ГПК України, ст. 48 ЦК УРСР, п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, господарський суд, -
У позові відмовити повністю.
Суддя
С.А. Примак
Рішення підписано 15.12.06 р.