21.11.06р.
Справа № А7/359-06
10 год. 20 хв.
За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ
До Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка", м. Дніпропетровськ
Про стягнення 108 010, 60 грн.
Суддя Коваль Л.А.
Секретар судового засідання Пелипенко К.В.
Представники сторін:
Від позивача: головний спеціаліст юридичної служби Кондратова Т.В., дов. № 03-06/02 від 05.01.2006 р.;
Від відповідача: представник Горячев В.В., дов. № Д00069 від 31.03.2006 р.
Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (м. Дніпропетровськ) на свою користь адміністративно-господарські санкції у сумі 108 010, 60 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача в 2005 році середньооблікова чисельність працюючих інвалідів була менша, ніж 4% загальної чисельності працюючих (встановлений норматив). На підприємстві повинні були працювати 22 особи, яким встановлена інвалідність, а працювало лише 2 такі особи. Якщо на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, підприємство щороку сплачує відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Відповідач адміністративно-господарські санкції не сплатив.
Відповідач проти позову заперечує. Відповідач посилається на створення ним робочих місць для інвалідів в необхідній кількості, їх атестацію. Законодавство не покладає на відповідача обов'язок забезпечувати працевлаштування інвалідів. Протягом 2005 року у відповідача працювало 562 особи, із яких 48 осіб -персонал центрального офісу, який знаходиться за місцем державної реєстрації відповідача, а 514 осіб працюють в с. Василівка Солонянського району Дніпропетровської області, а саме: за місцезнаходженням виробничого цеху відповідача. Село Василівка знаходиться на відстані 17 км від м. Дніпропетровськ та 9 км від районного центру Солоне, в зв'язку з чим утруднене працевлаштування за місцезнаходженням виробничого цеху відповідача інвалідів, які мешкають в інших населених пунктах. Про наявні вакансії для працевлаштування інвалідів відповідач повідомляв Василівську сільську раду.
При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -
Обов'язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, встановлений частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин (надалі -Закон).
Частина 1 статті 20 цього ж Закону передбачає відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, у вигляді сплати щороку відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю "Ласунка" (м. Дніпропетровськ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ) 31.01.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу -562 особи. Відповідно, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону, становить 22 особи. Фактично у відповідача особи, яким встановлена інвалідність, обліковувалися в кількості 2 особи.
Також, відповідно до даних, наведених відповідачем в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, фонд оплати праці штатних працівників -3 035, 1 тис. грн. Визначена розрахунковим шляхом середньорічна заробітна плата штатного працівника -5 400, 53 грн. Оскільки протягом 2005 року у відповідача повинні були працювати 22 особи, яким встановлена інвалідність, фактично працювали 2 такі особи, визначений розрахунковим шляхом розмір штрафу становить 108 010, 60 грн.
Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Позивач посилається на ті обставини, що відповідач штрафні санкції не сплатив, що і є причиною спору.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.
Аналогічний обов'язок щодо працевлаштування інвалідів на певні органи покладає п.10 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314. Так, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.
В той же час, державна служба зайнятості, на яку покладено реалізацію державної політики зайнятості населення (п.1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення»), має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, лише при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) (ч. 2 ст. 19 Закону України “Про зайнятість населення» в редакції, що діяв протягом 2005 року). Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення» підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).
Відповідач подавав звіти форми 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках протягом 2005р. до районного центру зайнятості, в яких зазначав, що вакантних місць не має.
Однак, в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданому Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів, відповідач зазначив, що має в с. Василівка Солонянського району Дніпропетровської області невідособлений структурний підрозділ (без статусу юридичної особи).
Відповідач зазначив, що протягом 2005 року із числа працюючих 562 осіб 48 осіб працювало у центральному офісі, який знаходиться за місцем державної реєстрації відповідача, тобто, в м. Дніпропетровськ, а 514 осіб працювали в с. Василівка Солонянського району Дніпропетровської області.
12.01.2005р. відповідач повідомив голову Василівської сільської ради про створення і атестацію 20 робочих місць у підрозділі відповідача, що розташований в с. Василівка, призначених для працевлаштування інвалідів, просив направляти для працевлаштування інвалідів третьої групи, які за висновком МСЕК мають можливість працювати прибиральницею, бухгалтером, сторожем, підсобним робітником.
Відповідно до наказу відповідача від 31.12.2004р. № 114-к затверджено норматив робочих місць, визначених для працевлаштування інвалідів, в кількості 22 особи.
Згідно наказу відповідача від 31.12.2004р. № 115-к призначено комісію для проведення атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до висновків комісії з атестації робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, від 04.01.2005р. створені робочі місця для працевлаштування інвалідів: сторож -3 робочих місця, бухгалтер -2 робочих місця, підсобний робітник -13 робочих місць, прибиральниця -2 робочих місця.
За довідкою Василівської сільської ради від 29.09.2006р. до структурного підрозділу відповідача у 2005 році було направлено одного інваліда, який працевлаштований. Більше інвалідів, які потребують працевлаштування, у с. Василівка в 2005 році не було.
Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
З огляду на викладені вище обставини, суд не вбачає вини відповідача в незабезпеченні нормативу працевлаштування інвалідів в 2005 році, як однієї з обов'язкових умов відповідальності.
Враховуючи відсутність вини відповідача в незабезпеченні нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в зв'язку з їх не направленням органами, уповноваженими відповідно до закону займатися працевлаштуванням, суд не вбачає підстав для задоволення позову, позовні вимоги вважає необґрунтованими.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 71, 104, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -
В адміністративному позові -відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л. А. Коваль
Дата складення - 18.12.2006р.