05.12.06р.
Справа № А38/336-06
14:49 год.
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковська міжрегіональна торгова компанія", м.Новомосковськ Дніпропетровської області
до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції у Дніпропетровській області, м.Новомосковськ Дніпропетровської області
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень та скасування податкової вимоги
Суддя Бишевська Н. А.
Секретар судового засідання Бикова А.О.
Представники сторін:
Від позивача Самаріна Л.В. дов. від 26.09.2006 року
Від відповідача Панченко Л.О. дов. № 109/10/10-009 від 10.01.2006 року
Від відповідача Кравець В.В. дов. № 17204/10/10-022 від 20.11.2006 року
Товариства з обмеженою відповідальністю "Новомосковська міжрегіональна торгова компанія" (надалі - Позивач) звернулося з позовом про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень №0001142301/0 від 20.04.06р., №0001142301/1 від 19.05.06р., №0000762320/0 від 08.08.06р., №0001142301/2 від 08.08.06р., та скасування податкової вимоги №1/468 від 05.09.06р. виданих Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією у Дніпропетровській області (надалі - Відповідач).
Позовні вимоги обґрунтовані твердженням про невірність здійсненого податковим органом висновку, щодо непідтвердженості господарських операцій, здійснених Позивачем, відповідними документами фінансової звітності та на процесуальні порушення, здійснені Відповідачем в процесі винесення оспорюваних повідомлень -рішень.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, посилаючись на порушення Позивачем вимог п.п.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94р. N 334/94-ВР (надалі -Закон №334/94-ВР), вимог Наказу Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».
На підставі ст. 160 КАС України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, господарський суд, -
На підставі направлення від 13.03.06р. №195 виданого Новомосковською ОДПІ, співробітниками податкового органу проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства Позивача за період з 01.04.05р. по 31.12.05р.
За результатами перевірки складено Акт № 47/323/33580155 від 14.04.06р.
Згідно акту перевірки ТОВ «НМТК»виявлено заниження податкового зобов'язання за порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р., неправомірно віднесені витрати на придбання транспортних послуг, не підтверджених товарно-транспортними накладними.
Порушення на думку контролюючого органу виникли внаслідок того, що Позивач є посередником в торгівлі корисними копалинами, хімікатами, паливом і повинно у своїй діяльності повинен користуватись Наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту України, Державного комітету статистики України від 02.04.1998р. №81/38/101/235/122 «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України».
Згідно вищезазначеного Наказу, Інструкція поширюється на всіх суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності.
Згідно п.п.п. 4.1.3.38 Інструкції, з прибуттям на підприємство, організація та суб'єкт приватної власності по забезпеченню нафтопродуктами , в автоцистерні перевіряє наявність і цілість пломб, технічний стан автоцистерни, визначається повнота заповнення цистерни і відповідність нафтопродукту, вказаному в товарно-транспортній накладній, яка пред'являється водієм.
Відповідно п.п.п. 4.1.5.28 Інструкції, щоденно, на підставі графіка відвантаження, робітником підприємства складається добовий наказ на доставку нафтопродуктів за формою N 12-НП (додаток 12). Добовий наказ складається у двох примірниках робітником підприємства нафтопродуктозабезпечення. Один примірник наказу передається для виписування товарно-транспортної накладної, а другий залишається на підприємстві для контролю. Після відвантаження нафтопродуктів у добовому наказі проставляються номери товарно-транспортних накладних і маса фактичного відвантаження за день.
П.п.п. 4.1.5.32 Інструкції визначено, що відпуск нафтопродуктів, що доставляються самовивозом, оформлюється також товарно-транспортною накладною (ТТН) у 4 примірниках з яких:
- перший та четвертий - залишаються у товарного оператора і є первинним документом складського обліку з наступним здаванням до бухгалтерії підприємства;
- другий та третій - вручаються представникові організації споживача. При цьому другий примірник є супровідним документом вантажу, а третій - слугує для обліку транспортної роботи.
П.п.п. 4.1.5.34, 4.1.5.35 Інструкції визначили, що перед відпуском нафтопродуктів товарний оператор зобов'язаний вимагати від одержувача пред'явлення усіх примірників ТТН, після чого здійснює відпуск. На тутульному боці ТТН оператор відмічає номер резервуара, з якого відпущено нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. Оператор товарний має право відпускати нафтопродукти, тільки пойменовані у ТТН, і не більше вказаної кількості. Заміна одного виду нафтопродукту на інший або дописування у ТТН нових видів нафтопродуктів категорично забороняється. Відпуск нафтопродуктів повинен бути проведений у день виписування ТТН.
Так інші документи, окрім товарно-транспортних накладних є недійсними при підтвердженні витрат на транспортні послуги ТОВ «НМТК», здійснюючого торгівлю нафтопродуктами.
ТОВ «НМТК»в порушення вищенаведеної інструкції та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.97р. №283/97-ВР підтверджує придбання послуг з перевезення не товарно-транспортними накладними, а актами сдачі-прийняття виконаних робіт.
Перевезення здійснювались на підставі договорів з ПП «Плахута І.І.»згідно договору №07-14/05 від 20.09.2005р., з ПП «Кобрись В.І.»згідно договору №09-20/05/1 від 20.09.05р.; з ПП «Харченко Н.Г.»згідно договору №11-11/05/3 від 11.11.05р.
На виконання умов договорів перевізники виписували Позивачу податкові накладні.
З вищенаведених актів сдачі-прийняття виконаних робіт, договорів та податкових не можна визначити: кількість перевезеного вантажу та який саме вантаж перевозився (його фізичні та хімічні властивості), одержувача вантажу, місце розвантаження, транспортний засіб, на якому здійснювалося перевезення.
Пунктом 3.4. Акту №47/323/33580155 від 14.04.06р., зафіксовано, що в результаті вищевикладених порушень, встановлено заниження податку на прибуток за перевіряємий період та наведено таблицю, згідно якої різниця між оподаткованим прибутком за даними платника податків та за даними перевірки складає 21 469,00 грн.
На підставі Акту перевірки винесено податкове повідомлення -рішення №0001142301/0 від 20.04.06р. про сплату 21469,00 грн. податку на прибуток та штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 3514,50 грн., застосованих за заниження податкового зобов'язання за порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р., неправомірно віднесені витрати на придбання транспортних послуг, не підтверджених товарно-транспортними накладними.
Зазначене повідомлення -рішення оскаржене Позивачем до Новомосковської ОДПІ. За результатами розгляду скарги рішення залишено без змін, скаргу без задоволення та винесено податкове повідомлення -рішення №0001142301/1 від 19.05.06р.
Позивачем подано повторну скаргу до ДПА у Дніпропетровській області на податкові повідомлення -рішення від 20.04.06р. та від 19.05.06р. Під час розгляду повторної скарги ДПА у Дніпропетровській області призначено додаткову перевірку Позивача з питань правильності обчислення податку на додану вартість, проведену податковим інспектором з 24.07.06р. по 25.07.06р. та за результатами якої складено Акт №54ДСК/232/33580155 від 25.07.06р.
Згідно акту від 25.07.06р.підставою для проведених Новомосковською ОДПІ донарахувань з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій за вказаними податками стало порушення п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997р., неправомірно віднесені витрати на придбання транспортних послуг, не підтверджених товарно-транспортними накладними. Згідно Акту перевірки вказана заборгованість виникла внаслідок придбання транспортних послуг у ПП «Плахута І.І.»згідно договору №07-14/05 від 20.09.2005р., у ПП «Кобрись В.І.»згідно договору №09-20/05/1 від 20.09.05р.; у ПП «Харченко Н.Г.»згідно договору №11-11/05/3 від 11.11.05р. Як зазначено в акті, надані для перевірки документи не дозволяють зробити висновок про наявність зв'язку отриманих від приватних підприємців Плахута І.І., Кобрись В.І. та Харченко Н.Г. послуг з перевезення із господарською діяльністю ТОВ «НМТК». Крім того, зафіксовано, що згідно відповіді МРЕВ Новомосковського УМВС від 25.04.06р. №504 за Харченко Н.Г. автотранспорту не значиться, за Кобрись В.І зареєстровано легковий автомобіль, а згідно службової записки заступника начальника відділу оподаткування фізичних осіб Новомосковської ОДПІ у Харченко Н.Г. та Кобрись В.І. відсутні працівники, які б могли здійснювати вантажні перевезення.
02.08.06р. рішенням про результати розгляду повторної скарги №18505/10/25-008 від 02.08.06р. податкові повідомлення -рішення від 20.04.06р., від 19.05.06р. залишені без змін, а скарга Позивача без задоволення та винесено податкові повідомлення -рішення №0001142301/1 від 08.08.06р. та №0000762320/0 від 08.08.06р.
Податкові повідомлення -рішення №0001142301/0 від 20.04.06р., №0001142301/1 від 19.05.06р., №0000762320/0 від 08.08.06р., №0001142301/2 від 08.08.06р.оскаржено до ДПА України.
05.09.06р. Відповідачем видано першу податкову вимогу №1/468.
Суд відмовляє в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Ст. 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно п.3 ст.9 Закону України «Про систему оподаткування»від 25.06.1991р. №1251-ХІІ, платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Згідно п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Пп.5.2.2 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР встановлює, що до складу валових витрат включаються суми коштів або вартість товарів (робіт, послуг), добровільно перераховані (передані) протягом звітного року до Державного бюджету України або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій, визначених у пункті 7.11 статті 7 цього Закону, суми коштів, що перераховані юридичним особам, у тому числі неприбутковим організаціям - засновникам постійно діючого третейського суду у розмірі, що перевищує два відсотки, але не більше п'яти відсотків оподатковуваного прибутку попереднього звітного року, за винятком внесків, передбачених підпунктом 5.6.2 пункту 5.6 цієї статті, та внесків, передбачених підпунктом 5.2.17 цього пункту.
Пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР, зазначений Відповідачем в оскаржуваному податковому повідомленні -рішенні, визначає, що не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час). За наявності зазначених документальних доказів віднесенню до складу валових витрат підлягають фактичні суми виплат (заохочень), але не більші ніж суми, розраховані за звичайними цінами. У разі коли сума виплат (заохочень) або її частина пов'язаним фізичним особам не визнаються валовими витратами, така сума (або її частина) є базою для нарахування внесків на соціальні заходи, передбачені пунктом 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Так перелічені вище статті Закону №334/94-ВР, на основі яких Відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення передбачають обов'язковість підтвердження факту проведення господарських операцій документальними доказами.
На підтвердження фактів проведення господарських операцій Позивачем надані копії договорів про надання послуг та копії актів виконаних робіт, які приєднані до матеріалів справи.
Однак ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999р №996-ХІV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
назву документа (форми);
дату і місце складання;
назву підприємства, від імені якого складено документ;
зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;
посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;
особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, хоча Позивач і надав на підтвердження своєї позиції певний перелік документів (акти сдачі - прийняття виконаних робіт, договори на транспортне обслуговування, податкові накладні, книгу обліку придбання товарів (робіт-послуг), платіжні доручення), однак в даних документах відсутні відомості, передбачені ст.ст. 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
Так, суд погоджується з позицією Відповідача щодо порушення Позивачем вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і в організаціях України, якою передбачено перелік певних документів, оформлених відповідним чином, та дій, обов'язкових при здійсненні робіт, підпадаючих під дію Інструкції.
Згідно ст.47 Постанови Ради міністрів УРСР «Про Статут автомобільного транспорту УРСР»від 27.06.06р. №401, вантажовідправник повинен подати автотранспортному підприємству або організації на вантажі товарного характеру, що пред'являються до перевезення, товарно-транспортні накладні, а на вантажі нетоварного характеру, по яких не ведеться складський облік товарно-матеріальних цінностей, але організовано облік шляхом заміру, зважування, геодезичного заміру, - акти заміру (зважування). Товарно-транспортні накладні і акти заміру (зважування) є основними транспортними документами, які визначають взаємовідносини між вантажовідправниками, вантажоодержувачами та автотранспортними підприємствами і організаціями. Товарно-транспортна накладна є єдиним документом для списання товарно-матеріальних цінностей у вантажовідправника, оприбуткування їх у вантажоодержувача, а також для складського, оперативного та бухгалтерського обліку. Облік транспортної роботи і розрахунки за перевезення провадяться виключно на підставі маршрутних листів та прикладених до них товарно-транспортних накладних або актів заміру (зважування). Вантажовідправник і вантажоодержувач несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, вказаних ними в товарно-транспортних документах. Автотранспортні підприємства і організації мають право перевіряти правильність цих відомостей.
Окрім того згідно п.1, п.11.1, п.11.3 Наказу Міністерства транспорту України «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні»від 14 жовтня 1997 року №363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу. Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається.
Більш того, як вбачається з умов договорів, наданих до суду Позивачем на підтвердження своєї позиції, зокрема, абз.1 п.1.2 передбачає, що перевезення вантажів виконується перевізником на підставі замовлень, наданих замовником. Замовник надає замовлення не пізніш 3-х днів до дня виконання замовленого перевезення. В замовленні вказується назва, кількість вантажу, місце та час завантаження вантажу, місце доставки. Затвердженні Перевізником замовлення є невід'ємною частиною цього договору.
Частинами 1 Ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На підтвердження своєї позиції Позивачем не надано відповідних замовлень, передбачених в договорі.
Згідно п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Таким чином, згідно вищепереліченого Позивачем не доведено факту того, що товар, перевезений перевізниками є таким, що використовується Позивачем в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку згідно вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що в свою чергу позбавляє Позивача права на податковий кредит, а тому спірні податкові повідомлення-рішення, прийняті відповідачем у відповідності з вимогами п.5.1 та пп.. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 4.2.2. п. 4.2 та п.п. 17.1.2 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», підстав для визнання їх недійсними не має.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 71, 158-163 КАС України, господарський суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.А.Бишевська
Постанова підписана у повному обсязі 14.12.2006р.