04.12.06р.
Справа № 21/273-06
За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомплектсервис», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
до відповідача відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл.
про стягнення 2 590грн. 33коп.
Суддя: Алмазова І.В.
Представники:
від позивача - Чумак Н.В. представник, дов. б/н від 01.12.2006р.
від відповідача -Чобанюк Т.М. представник, дов. № 52-16/55 від 01.12.2005р.
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 903грн.32коп. інфляційних, 1687грн.01коп. річних, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що рішеннями господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2003р. у справі №6/488 з відповідача стягнуто на користь позивача 113400,00грн. боргу; від 17.02.2006р. у справі №14/15 -31664грн.54коп. інфляційних, 7838грн.57коп. річних (за період з 12.08.2003р. по 01.12.2005р.) і станом на поточний час заборгованість не погашена, означені рішення суду не виконані, вимагає стягнення інфляційних та річних за період з 01.03.2006р. по 08.09.2006р.
Відповідач у відзиві проти позовних вимог заперечує, посилається на те, що проти нього порушено справу про банкрутство і за ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2006р. у справі №Б29/34/05 введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, внаслідок чого нарахування позивачем штрафних санкцій є незаконним. Стверджує, що вина підприємства відсутня, посилається на те, що в період дії мораторію не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання або неналежне виконання грошових зобов'язань по сплаті податків і зборів. Крім того, доводить, що 10.08.2006р. ухвалою суду затверджено реєстр вимог кредиторів, просить в задоволенні позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні, згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 21.11.2006р., до 04.12.2006р. за згодою представників сторін у судовому засіданні, згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Заслухавши представників сторін, вивчивши подані ними до справи документи, встановлено:
За рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 13.11.2003р., у справі №6/488 з відповідача на користь позивача стягнуто 113 400,00грн. боргу, 1134грн.00коп. витрат по сплаті державного мита, 118грн. 00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, про що був виданий наказ. Рішення набрало законної сили.
На час звернення позивача до суду відповідач не виконав сплату означених сум за даним рішенням суду.
Відповідно рішення господарського суду Дніпропетровської області від 17.02.2006р. у справі №14/15 з відповідача на користь позивача стягнуто (а.с.14) 1664грн.54коп. інфляційних, 7838грн.57коп. річних за період з 12.08.2003р. по 01.02.2005р. Рішення набрало законної сили.
Згідно ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Вимоги позивача:
- про стягнення інфляційних підлягають задоволенню за період з березня по серпень поточного року включно у сумі 903,32грн.;
- про стягнення річних за період з 01.03.2006р. по 08.09.2006р. підлягають задоволенню у сумі 1687,01грн.
Заперечення відповідача, що інфляційні і річні є додатковим зобов'язанням і під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не підлягають застосуванню, суд не може рахувати належними, оскільки відповідно інформаційного листа Верховного Суду від 15.07.2005р. інфляційні витрати за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних -плата за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тому означені суми не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань і відносити до санкцій в розумінні ст.12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Згідно ч.4 ст.12 Закону дія мораторію не поширюється на інфляційні та три проценти річних, як плати за користування коштами і підлягають стягненню. Твердження відповідача, що вимоги позивача визнані і враховані в межах справи №Б29/21/05 (а.с.30 -35), що порядок і строки погашення зобов'язань визначаються нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не доведені відносно заявленого до стягнення періоду і не відповідають діючому законодавству України.
Витрати по справі, згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 49, 82-85,117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
- позов задовольнити;
- стягнути з відкритого акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укркомплектсервис», м.Кривий Ріг, Дніпропетровська обл., 903грн.32коп. -інфляційних, 1687грн.01коп. -річних, 102грн. 00коп. -витрат по сплаті держмита, 118грн. 00коп. -витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;
- наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В.Алмазова
Дата підписання рішення
“___»___________ 2006р.
Згідно з оригіналом
Помічник судді К.О.Козачок