Справа № 0107/8558/2012
Провадження по справі 1/122/27/13
31 травня 2013 року м. Сімферополь
Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Спасьонової О.А.,
при секретарі - Папінян Л.Л., Розовській Л.О.,
захисника - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Сімферополя, громадянина України, освіта вища, працює водієм ПАО «Марфін Банк», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України,
ОСОБА_2 06.12.2008 року приблизно о 10 годині 30 хвилин, перебуваючи на автозаправної станції «ТЭС», розташованій за адресою: м. Сімферополь вул. Київська 154, умисно наніс ОСОБА_3 удар рукою в обличчя, який завдав фізичний біль потерпілому та не спричинив тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину за пред'явленим йому обвинуваченням не визнав та показав, що 06.12.2008 року він приїхав на автозаправну станцію «ТЭС» по вул. Київській, 154 в м. Сімферополі, де також здійснював заправку своєї автомашини раніше незнайомий йому ОСОБА_3. Автомашина ОСОБА_3 знаходилась попереду його автомашини. ОСОБА_3 сварився з працівниками автозаправної станції з приводу патьоку від бензину на його автомашині, вів себе агресивно. Після того, як його автомашина вже була заправлена, він звернувся до ОСОБА_3 з проханням відігнати автомашину, оскільки та перегороджує шлях. У відповідь на це, ОСОБА_3 різко повернувся до нього та відштовхнувши наніс удар кулаком йому в груди. Від удару мобільний телефон, який знаходився у нього в кармані, розбився. ОСОБА_3 продовжував держати руки в кулаках. Після цього він наніс ОСОБА_3 удар рукою по обличчю, той кинув папку, яка була у нього в руках, та знов почав кидатись на нього. Він взяв потерпілого за комір куртки і в цей момент між ними став працівник автозаправної станції, встав обличчям до ОСОБА_3, тим самим загородивши його від потерпілого. Після цього він поїхав з автозаправної станції. Вважає, що він діяв в стані необхідної оборони, оскільки потерпілий сам спровокував конфлікт, першим наніс йому удар.
Незважаючи на те, що підсудний ОСОБА_2 свою вину не визнав, його винність у вчиненні злочину підтверджується сукупністю досліджених судом доказів, які не суперечать один одному, допустимі за способом збирання та відповідають об'єктивній істині.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_3 в судовому засіданні слідує, що 06.12.2008 року приблизно о 10 годині 30 хвилин він приїхав на автозаправну станцію «ТЭС» по вул. Київській, 154 в м. Сімферополі. Коли відбувалася заправка його автомашини, відбувся розлив палива, який не було повністю усунуто працівниками АЗС. Він дістав пляшку з водою та почав змивати розлив. В цей момент до нього підійшов ОСОБА_2, автомашина якого стояла позаду його машини, та став вимагати убрати автомашину. З приводу розливу палива він вирішив звернутись до адміністрації АЗС. В той час, коли він підійшов до віконця оператора, ОСОБА_2 підійшов до нього з вимогою убрати автомашину, жестикулював при цьому, намагався спровокувати конфлікт, хоча мав можливість виїхати з АЗС. Він відвернувся до оператора, а ОСОБА_2 схопив його за комір куртки, почав тягнути до себе. Реагуючи на це, він відпихнув ОСОБА_2 від себе, від чого той відлетів на деяку відстань. ОСОБА_2 підійшов до нього впритул та наніс удар кулаком в обличчя, хватав за комір куртки, після цього між ними став оператор ОСОБА_4. Від удару у нього на обличчі утворився синець, була розсічена шкіра на обличчі, він звертався до лікарні.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що він працював на АЗС «ТЭС» помічником оператора. 06.12.2008 року в першій половині дня на заправку приїхав ОСОБА_3, під час заправки на крило його машини було пролито паливо. Працівник АЗС витер розлив, але ОСОБА_3 почав сам змивати паливо водою, почав кричати, погрожувати всім звільненням. Позаду його машини стояла автомашина ОСОБА_2, також на стоянці були інші машини. ОСОБА_2 попросив ОСОБА_3 убрати свою автомашину, давши можливість виїхати зі стоянки. Ініціатором конфлікту був ОСОБА_3, саме він першим наніс удар ОСОБА_2 в груди, на що той у відповідь ударив ОСОБА_3 рукою по обличчю. Він бачив, що у ОСОБА_3 була розсічена щока.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що в грудні 2008 року він працював на АЗС «ТЭС» по вул. Київській в м. Сімферополі. 06.12.2008 року в першій половині дня на автозаправній станції під час заправки на крило автомашини ОСОБА_3 було пролито паливо. ОСОБА_3 почав кричати, на прохання убрати автомашину не реагував. В цей час під'їхав ОСОБА_2, який став позаду автомашини ОСОБА_3. Його автомашину заправили, однак він не міг виїхати з АЗС, оскільки виїзду перешкоджала машина ОСОБА_3, у зв'язку з чим він попросив ОСОБА_3 від'їхати. ОСОБА_3 пішов до оператора, ОСОБА_2 підійшов до нього та ще раз попросив від'їхати. ОСОБА_3 розвернувся та вдарив ОСОБА_2 у груди, той у відповідь ударив ОСОБА_3 кулаком по обличчю. Після цього між ними став оператор.
Також винність підсудного підтверджується відеозаписами з камер спостереження, які були долучені до матеріалів перевірки Залізничного РВ СМУ ГУМВС України в АР Крим за заявою ОСОБА_3 та оглянуті судом в ході судового розгляду, з яких вбачається, що ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_3 кулаком в обличчя у відповідь на удар ОСОБА_3
Згідно акту судово-медичного дослідження №3306 від 08.12.2008 року, ОСОБА_3 були заподіяні ушкодження: садно і синець обличчя, які утворились в результаті дії тупого предмету з обмеженою діючою поверхнею, не виключно 06.12.2008 року, не потягли за собою короткочасного розладу здоров'я та відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність винності підсудного ОСОБА_2 та кваліфікує його дії за ч.1 ст.126 КК України, як умисне завдання удару, який завдав фізичного болю і не спричинив тілесних ушкоджень.
Кваліфікуючи дії підсудного таким чином, суд виходить з того, що в судовому засіданні було безспірно встановлено, що ОСОБА_2 умисно наніс удар потерпілому в обличчя, чим заподіяв фізичний біль.
Суд не може погодитись з доводами підсудного про те, що в його діях відсутній склад злочину та що він діяв в стані необхідної оборони з наступних підстав.
Суд враховує, що ініціатором конфлікту був саме потерпілий, який перший наніс удар підсудному в груди, товкнувши його. Разом з тим, ОСОБА_3 не вчинив таких дій, які б створювали реальну загрозу заподіяння шкоди ОСОБА_2 Приходячи до такого висновку, суд враховує характер дій потерпілого, його поведінку, відсутність у нього умислу, направленого саме на заподіяння негайної і невідворотної істотної шкоди здоров'ю або життю потерпілого. На думку суду, у ОСОБА_2 не було необхідності, вимушеності заподіяти шкоду ОСОБА_3, у нього не виникло права на необхідну оборону, оскільки дії ОСОБА_3 не створювали невідкладної необхідності в заподіянні шкоди потерпілому, негайного відвернення або припинення посягання.
Доводи підсудного про те, що потерпілий інсценував собі тілесні ушкодження не можуть бути прийняти до уваги, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_2 умисно завдав удару потерпілому, який завдав фізичний біль та не спричинив тілесних ушкоджень.
Також безпідставними є доводи підсудного про те, що в матеріалах кримінальної справи є нескасована постанова органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи, що перешкоджає винесенню вироку, оскільки за змістом текст постанови органу дізнання про відмову в порушенні кримінальної справи публічного обвинувачення не містить висновків про відсутність будь-якого складу злочину.
При призначенні підсудному ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, обставини його вчинення, обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу підсудного.
Вчинений підсудним ОСОБА_2 злочин відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів невеликої тяжкості.
ОСОБА_2 раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, на обліку у психіатра, лікаря-нарколога не перебуває, характеризується позитивно.
Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_2, судом не встановлено.
Таким чином, з урахуванням конкретних обставин вчинення злочину, ступеню його тяжкості, даних про особу винного, а також віктимної поведінки потерпілого, який сам спровокував конфлікт, суд вважає, що необхідним і достатнім для виправлення підсудного буде мінімальне покарання, передбачене санкцією ч.1 ст.126 КК України.
Згідно ст.49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
З урахуванням того, що з дня вчинення злочину, який є злочином невеликої тяжкості та за який законом передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі, минуло більше 2 років, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_2 від покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Цивільний позов по справі не заявлений.
Речові докази та судові витрати по справі відсутні.
Керуючись статтями 323, 324 Кримінально-процесуального кодексу України суд,
ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.126 КК України та призначити йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.
На підставі ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності, передбачених п.1 ч.1 ст.49 КК України.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Залізничний районний суд м. Сімферополя Автономної Республіки Крим протягом 15 діб з моменту його проголошення.
Суддя: Спасьонова О.А.