04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-69/17673-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
за участю представників
від позивача: Савчук П.К. - дов. від 03.01.2013 року № 37
від відповідача: Белінський С.Є. - дов. від 24.12.2012 року № 24/12-12/2
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Будівельне управління № 813" на рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013 року
у справі № 5011-69/17673-2012 (суддя Стасюк С.В.)
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Золотий екватор"
до Публічного акціонерного товариства ,,Будівельне управління № 813"
про стягнення 173 985,52 грн.
До господарського суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Золотий екватор" з позовом до Публічного акціонерного товариства ,,Будівельне управління № 813" про стягнення 173 985,52 грн.
Рішенням від 05.03.2013 року господарський суд м. Києва позов задовольнив частково.
Стягнув з Публічного акціонерного товариства ,,Будівельне управління № 813" (02660, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд.1, офіс 302, ідентифікаційний код 01383865) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Золотий екватор" (43010, м. Луцьк, вул. Кременецька, 38, ідентифікаційний код 37425075) 150 673 (сто п'ятдесят тисяч шістсот сімдесят три) грн. 34 коп. заборгованості, 4 168 (чотири тисячі сто шістдесят вісім) грн. 28 коп. пені, 7 533 (сім тисяч п'ятсот тридцять три) грн. 67 коп. штрафу, 9 698 (дев'ять тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн. 64 коп. тридцять п'ять процентів річних, 3 441 (три тисячі чотириста сорок одну) грн. 48 коп. судового збору. В іншій частині позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду Публічне акціонерне товариство ,,Будівельне управління № 813" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013 року у справі № 5011-69/17673-2012 та прийняти нове рішення, яким скасувати рішення суду повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Золотий екватор" до Публічного акціонерного товариства ,,Будівельне управління № 813" задовольнити частково, а саме:
- задовольнити позовні вимоги в сумі 114 426,57 грн. в т.ч. 20% ПДВ основного боргу,
- 7 022,34 грн. штраф в розмірі 35% річних від суми заборгованості, відповідно до п.9.3 Договору,
- 5 721,32 грн. штраф за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до п.9.2 Договору,
- 3 009,57 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
В решті позовних вимог відмовити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.04.2013 року апеляційна скарга відповідача була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-69/17673-2012 у судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2013 року було відкладено розгляд апеляційної скарги до 23.05.2013 року.
В судовому засіданні 23.05.2013 року представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду м. Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 01 квітня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Золотий екватор" (продавець) та Відкритим акціонерним товариством ,,Будівельне управління № 813", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство ,,Будівельне управління № 813" (покупець) було укладено договір № С08013 купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів з використанням смарт-карт на АЗС (договір).
Відповідно до пункту 2.1. Договору продавець зобов'язується передавати у власність покупця через АЗС, що розміщені на території України з використанням смарт-карт паливно-мастильні матеріали (ПММ), а покупець зобов'язується приймати у власність ПММ та оплачувати їх вартість.
Пунктом 3.1. Договору сторони погодили, що продавець постачає покупцю ПММ частинами на умовах EXW (Інкотермс 2000) франко-термінали АЗС, шляхом вибірки покупцем ПММ з АЗС. Датою поставки ПММ вважається дата, що вказана в чеку з POS - терміналу, або спеціальній відомості.
У відповідності до пунктів 3.5, 3.6. Договору підтвердженням фактичного отримання покупцем ПММ на АЗС в асортименті, кількості та ціні є чек з POS - терміналу, що видається покупцю або спеціальна відомість. або фіскальний чек, або акт приймання - передачі ПММ. Приймання - передача ПММ по кількості та асортименті здійснюється покупцем на терміналі АЗС за показниками сумарних лічильників паливнороздавальної колонки, згідно кількісних показників чека з POS - терміналу, або спеціальної відомості, після чого претензії по кількості та асортименті ПММ продавцем не приймаються.
Згідно п. 3.7 договору, враховуючи періодичність та ритмічність поставок ПММ протягом дії даного договору, накладна на відпуск товарно - матеріальних цінностей та податкова накладна формується продавцем один раз на місяць - останнім числом місяця. При цьому по факту відпуску ПММ продавцем за відповідний період надається покупцю для підписання акт приймання - передачі та видаткова накладна. Акт приймання - передачі підтверджує факт передачі ПММ у власність покупця за відповідний період. Вищевказані документи надаються покупцеві для підписання після 7 робочого числа місяця наступного за звітним.
Сторони погодили, що ціна ПММ визначається на момент поставки (вибірки) згідно зазначеної ціни на кожну марку ПММ в інформаційному табло АЗС., ціна ПММ є узгодженою, коли покупець (довірена особа покупця) здійснили вибірку ПММ з АЗС на умовах даного договору та отримали документ, що визначений у пункті 3.5. В ціну ПММ включено податок на додану вартість. Ціна ПММ відображається в чеку з POS - терміналу, відомості та підтверджується видатковими накладними або актами приймання - передачі (п. 4.1 договору).
Розрахунки за ПММ покупець здійснює періодично на умовах 100% попередньої оплати вартості ПММ. Сума оплати та періодичність визначаються покупцем самостійно, або за зверненням покупця на підставі наданого позивачем рахунку (пункт 4.4. договору).
Як вбачається з матеріалів справи, за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року позивачем було передано у власність ПММ на загальну суму 586 346,04 грн., що підтверджується актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.06.2012 року по 30.06.2012 року та видатковою накладною № 34395 від 30.06.2012 року, які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток сторін (а.с. 55-56).
Відповідач не в повному обсязі сплачено вартість ПММ, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка становить 36 246,77 грн., та не заперечувалась ним, доказом чого є наявний в матеріалах справи акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами та скріплений печатками (а.с. 57). Доводи скаржника про необґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення 36 246,77 грн. боргу є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки наявність даної суми боргу належним чином підтверджена.
За період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року, позивач на виконання умов договору передав у власність відповідачу ПММ на загальну суму 514 426,57 грн., що підтверджується актом приймання - передачі паливно - мастильних матеріалів за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року та видатковою накладною № 41798 від 31.07.2012 року, які містять підписи уповноважених осіб та відбитки печаток сторін.
Відповідач поставлені ПММ за період з 01.07.2012 року по 31.07.2012 року оплатив лише частково, саме, у розмірі 400 000,00 грн., що підтверджується матеріалами справи, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість у розмірі 114 426,57 грн., яка, зокрема, не заперечується відповідачем.
Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України виникли цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Аналогічна позиція міститься і в ст. 509 ЦК України.
Згідно пунктів 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором. Аналогічна норма міститься і в ст. 526 ЦК України.
Відповідно до приписів ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Таким чином, на переконання колегії суддів, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 150 673,34 грн. є таким, що вірно встановлений судом першої інстанції та вимоги в цій частині задоволені обґрунтовано.
Зокрема, позивачем було заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 4 640,74 грн. пені, 11 137,77 грн. 35% річних, 7 533,67 грн. штрафу, які частково були задоволені судом першої інстанції.
Перевіривши обґрунтованість та правомірність задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 4 168,28 грн. пені; 7 533,67 грн. штрафу; 9 698,64 грн. 35% процентів річних, нарахованих позивачем за неналежне виконання умов договору слід вказати наступне.
Згідно зі статтею 216 Господарського процесуального кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У відповідності до пункту 9.2. договору у випадку не проведення розрахунків покупцем згідно умов розділу 4 даного договору, покупець зобов'язується на користь продавця сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки, а у випадку непогашення заборгованості протягом більш як 30 календарних днів з моменту виникнення такої заборгованості покупець зобов'язаний додатково крім пені сплатити на користь продавця штраф у розмірі 5 % від суми заборгованості.
Покупець який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу продавця повинен сплатити проценти в розмірі 35% річних від суми заборгованості за кожен день прострочення згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України (пункт 9.3. договору).
Судова колегія вважає арифметично вірним розрахунок суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог: 4 168,28 грн. пені; 7 533,67 грн. штрафу; 9 698,64 грн. 35% процентів річних
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Однак відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність обставин, що є підставою для зменшення розміру заборгованості за договором.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства ,,Будівельне управління № 813" на рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013 року по справі № 5011-69/17673-2012 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 05.03.2013 року по справі № 5011-69/17673-2012 - залишити без змін.
3. Справу № 5011-69/17673-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 27.05.2013р.
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Іоннікова І.А.
Майданевич А.Г.