04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" травня 2013 р. Справа№ 4/144-12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
за участю представників
від позивача: Макоцьоба Ю.А. - дов. від 09.01.2013 року, № 7,
Колода Є.Г. - дов. від 08.01.2013 року № 7
від відповідача: ОСОБА_4 - догов. № 07/21 від 07.05.2013 року
від третьої особи: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 на рішення господарського суду Київської області від 11.02.2013 року
у справі № 4/144-12 (суддя Щоткін О.В.)
за позовом: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області
до: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Переяслав - Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди
про: стягнення 11 170,11 грн.
Рішенням господарського суду Київської області від 11.02.2013 року позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Переяслав - Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди про стягнення 11 170,11 грн. було задоволено.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107) - 5591 (п'ять тисяч п'ятсот дев'яносто одну) грн. 38 коп. заборгованості по орендній платі, 746 (сімсот сорок шість) грн. 33 коп. 3 % річних, 430 (чотириста тридцять) грн.12 коп. пені на наступні реквізити: р/р 31119094700001, одержувач: ГУ ДКСУ у Київській області, МФО 821018, код установи 37955989, призначення платежу: код доходу 22080300, символ звітності банку 094.
Стягнуто з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській області (01133, м. Київ, бульвар Л. Українки, 26, код ЄДРПОУ 19028107; р/р 35211012001567, одержувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Київській області, МФО 821018, ГУ ДКСУ у Київській області, код установи 19028107) - 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_5 звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 11.02.2013 року по справі 4/144-12, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
Доводи апеляційної скарги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення були неповно з'яcовані обставини, що мають значення для справи, висновки, викладені в рішенні не відповідають обставинам справи.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.04.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 4/144-12 у судовому засіданні за участю представників сторін.
В судовому засіданні 23.05.2013 року представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечували, представник третьої особи в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Вислухавши думку сторін щодо можливості розгляду апеляційної скарги у відсутність представника третьої особи, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги без його участі, за наявними у справі матеріалами.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 15 лютого 2006р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна по Київській області (орендодавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_5 (орендар) було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності №279 (договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно: нежитлове приміщення площею 53 м2, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на балансі Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету імені Григорія Сковороди, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку 35820,00 грн.
Згідно п.1.1 договору, майно передається з метою його використання при наданні комп'ютерних послуг студентам.
Відповідно до п.п. 2.1 договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі.
Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої КМУ, і становить без ПДВ за перший місяць оренди - грудень 2005р. 301,18 грн. (п.п. 3.1 договору).
Згідно п.п. 3.2 договору, орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Згідно з пунктом 3.3 договору орендна плата перераховується орендарем до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% відповідно щомісяця, не пізніше 10 числа наступного місяця з врахуванням індексу інфляції.
09 січня 2007 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1 до договору, якою внесені зміни до п.3.1 договору, а саме визначено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Кабінетом Міністрів України, і становить без ПДВ за січень 2007 р. 504,30 грн., орендна ставка - 15%.
Додатковою угодою № 2 від 12.03.2009р. та додатковою угодою № 3 від 10.02.2010р. було продовжено термін дії договору, який згідно додаткової угоди № 3 продовжено на 1 рік до 14.02.2011р. включно.
Згідно з пунктом 2.4 договору передбачено, що у разі припинення договору майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі, який був підписаний 14 березня 2011 року між Переяслав-Хмельницьким державним педагогічним університетом ім. Г.Сковороди (балансоутримувачем) та орендарем, тобто договір оренди від 15.02.2006 № 279 припинив свою дію з моменту передачі майна.
У грудні 2012 року позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 9 365,96 грн., 1 102, 36 грн. - 3% річних та пені в сумі 702,45 грн.
В ході слухання справи позивачем було зменшено позовні вимоги та заявлено до стягнення з відповідача 5 591,38 грн. - заборгованості з орендної плати, 430,12 грн. - пені, 746,33 грн. - 3% річних.
При прийнятті оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Позивачем же в апеляційній скарзі зазначено, що рішення підлягає скасуванню з тих підстав, що орендні платежі сплачені повністю, підтвердженням чому є надані відповідачем рахунки, відповідно до яких орендна плата сплачена на рахунок балансоутримувача, оскільки позивачем не було надано платіжних реквізитів на оплату.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду має бути залишене без змін з наступних підстав.
Згідно статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також, дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. На перше місце серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків законодавець ставить договори, як складний юридичний факт побудований на основі волевиявлення сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачами та відповідачем у справі виникли зобов'язання, які мають ознаки договору оренди, згідно з яким та в силу ст. 759 ЦК України, ст. 283 ГК України, ст. 2 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
За змістом даних норм Цивільного та Господарського кодексів України договір оренди - реальний, двосторонній та оплатний договір. Договір оренди є двостороннім, оскільки кожна із сторін цього договору несе обов'язки на користь іншої сторони
Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно з ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України ,,Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності
Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Згідно ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно вимог ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Колегія суддів вважає, що в порушення п. 3.3. договору відповідачем сплачувались орендні платежі в 100% розмірі на рахунок балансоутримувача - Переяслав - Хмельницького державного університету ім. Г. Сковороди, що підтверджується матеріалами справи, однак недотримано умови договору, якими передбачено, що орендна плата перераховується орендарем в наступному співвідношенні: 70% - до державного бюджету України, 30% - балансоутримувачу, в зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка становить 5591,38 грн., що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Пунктом 9.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'зань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Колегія суддів, перевіривши розрахунок 3% річних, який складає - 746,33грн. та пені в сумі 430,12 грн. вважає його правильним та обгрунтованим.
Відповідно до вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з нормами статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доводи викладені в апеляційній скарзі не підтверджуються та спростовуються матеріалами справи, а отже є такими, що не підлягають задоволенню.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_5 на рішення господарського суду Київської області від 11.02.2013 року по справі № 4/144-12 - залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Київської області від 11.02.2013 року по справі № 4/144-12 - залишити без змін.
3. Справу № 4/144-12 повернути до господарського суду Київської області.
Постанова набуває чинності з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 27.05.2013 р.
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Іоннікова І.А.
Майданевич А.Г.