04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"23" травня 2013 р. Справа№ 5011-4/12764-2012
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Іоннікової І.А.
Майданевича А.Г.
за участю секретаря судового засідання Шалівського В.О.
в судове засідання з'явився прокурор Долгорук С.М. - посв. № 002718
за участю представників
від позивача: Семенюк Н.М. - дов. від 01.04.2013 року № 225-КР-408
від відповідачів: Слободюк О.І. - дов. від 09.01.2013 року № 5
Слободюк О.І. - дов. від 14.01.2013 року № 1
Куташев І.В. -дов. від 07.03.2013 року, б/н
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2013 року
у справі № 5011-4/12764-2012 (головуючий суддя Борисенко І.І., судді Літвінова М.Є., Трофименко Т.Ю.)
за позовом : В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради (м. Київ)
до : Шевченківської районної у м. Києві ради, Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Компанія К-3000", Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради
про : визнання недійсним договору купівлі - продажу
До господарського суду м. Києва звернувся В.о. прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради з позовом про:
- визнання недійсною позицію 47 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 30.08.2007р. № 275, відповідно до якої до переліку об'єктів, що знаходяться у власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва та підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 232,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.. Білоруська, 34 (літера А);
- визнання недійсною позицію 1 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 11.10.2007 № 77-з, відповідно до якої до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 232,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.. Білоруська, 34 (літера А);
- визнання недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.11.2007, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія К-3000" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень ( в літ.А) з № 1 по № 14 (групи приміщень № 32), №№ 1, 2 (групи приміщень № 35), №№ 1,2 (групи приміщень № 36) загальною площею 232,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.. Білоруська, 34 (літера А);
- застосувати наслідки недійсності правочину та повернути у власність територіальної громади м. Києва нежилі приміщення (в літ. А) з № 1 по № 14 (групи приміщень № 32) , №№ 1, 2 (групи приміщень № 35), №№ 1,2 (групи приміщень № 36) загальною площею 232,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул.. Білоруська, 34 (літера А).
Рішенням від 28.02.2013 року господарський суд м. Києва в задоволенні позову відмовив.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням господарського суду Перший заступник прокурора Шевченківського району м. Києва звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2013 року у справі 5011-4/12764-2012 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.03.2013 року апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 5011-4/12764-2012 у судовому засіданні за участю прокурора та представників сторін.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 18.04.2013 року було відкладено розгляд справи до 23.05.2013 року.
В судовому засіданні 23.05.2013 року прокурор та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, представники відповідачів проти доводів апеляційної скарги заперечували,з підстав, викладених у відзивах на апеляційну скаргу.
Згідно з ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.
Статтею 101 ГПК України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
15.08.2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради та ТОВ ,,Компанія К-3000" було укладено договір № 436/4 оренди нежилих приміщень територіальної громади Шевченківського району м. Києва, відповідно до умов якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування нежиле приміщення розміщене за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34.
Шевченківською районною у місті Києві радою було прийнято рішення про приватизацію шляхом викупу нежитлового приміщення площею 232,50 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34 (Літера А). В подальшому Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради видано наказ про приватизацію вищевказаного нежитлового приміщення шляхом викупу та продано його ТОВ "Компанія К-3000".
02 листопада 2007 року між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Компанія К-3000" було укладено договір купівлі - продажу нежилого приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г., предметом якого відчуження нежилих приміщень загальною площею 232,50 кв.м., які знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34 (Літ. А).
Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що позицією 47 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення V сесії V скликання Шевченківської районної у місті Києві ради від 30.08.2007 р. №275 до переліку об'єктів, що знаходять у власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва та підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 232,50 кв. м. за адресою: м. Київ. вул. Білоруська, 34 (Літера А).
В подальшому, позицією 1 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у місті Києві ради від 11.10.2007 р. №77-з до переліку об'єктів, що підлягають приватизації шляхом викупу включено нежитлове приміщення площею 232,50 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34 (Літера А).
За твердженням прокурора з матеріалів приватизаційної справи нежитлового приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34 (Літера А), орендарем ніякого поліпшення вказаного орендованого приміщення взагалі проведено не було.
Тому на його думку, приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34 (Літера А) відчужено у власність ТОВ "Компанія К-3000" в порушення вимог чинного законодавства, оскільки у останнього не виникло право на приватизацію вказаного приміщення шляхом викупу, та під час відчуження вищезазначеного об'єкту повністю був порушений встановлений законом порядок, в тому числі безпідставно застосований такий спосіб приватизації як викуп, не визначене коло потенційних покупців були позбавлені можливості придбати цей об'єкт на конкурентних засадах.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, відхиляючи доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого господарського суду з огляду на наступне.
У відповідності до норм ст. 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді.
Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Система та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правовий статус та відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначається Законом України ,,Про місцеве самоврядування в Україні".
Згідно зі ст. 6 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні», первинним суб'єктом місцевого самоврядування, основним носієм його функцій і повноважень є територіальна громада села, селища, міста. У містах з районним поділом територіальні громади районів у містах діють як суб'єкти права власності.
Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі ст. 2 Закону України ,,Про столицю України - місто-герой Київ", систему адміністративно-територіального устрою міста Києва складають райони в місті.
Рішенням Київської міської ради VIII сесії ХХІІІ скликання ,,Про адміністративно-територіальний устрій м. Києва" №162/1139 від 30.01.2001 року прийнято рішення утворити в місті Києві 10 районів, в тому числі Шевченківський район міста Києва.
Таким чином, з моменту прийняття зазначеного рішення був утворений самостійний суб'єкт права власності - територіальна громада Шевченківського району міста Києва.
Рішенням Київської міської ради № 7/4819 від 09.09.2010 року вирішено припинити з 31.10.2010 року шляхом ліквідації районні в місті Києві ради, не утворювати районні у місті Києві ради та протягом місяця з дня набрання чинності цим рішенням виконавчому органу Київської міської ради (Київській міській державній адміністрації) подати на розгляд Київської міської ради пропозиції щодо прийняття у власність територіальної громади міста Києва нерухомого та рухомого майна, коштів, підприємств, установ, організацій та іншого майна районних у місті Києві рад та їх органів.
Водночас, як вбачається із витягу з ЄДРПОУ, наявного в матеріалах справи, станом на день розгляду справи, Шевченківська районна у місті Києві рада не ліквідована, а знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності.
Згідно з частиною 1 статті 60 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції,операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду. Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою (частини 5, 6 статті 60 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні").
Відповідно до розділу V ,,Прикінцеві та перехідні положення" Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", комунальна власність є спільною власністю відповідних громад, сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу.
Органи місцевого самоврядування від імені і в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують всі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
Доцільність, порядок та умови відчуження об'єктів права комунальної власності визначаються відповідною радою.
Згідно з ч.2 ст. 11 Закону України ,,Про столицю України - місто-герой Київ" (в редакції, яка діяла на той час) Київська міська рада може передавати районним у містах радам у власність або в управління об'єкти комунальної власності міста Києва в порядку, передбаченому законами України.
Рішенням Київської міської ради від 27.12.2001 №208/1642 ,,Про формування комунальної власності територіальних громад районів міста Києва" було затверджено перелік об'єктів права комунальної власності територіальних громад районів міста Києва, зокрема додаток 11 до цього рішення визначав перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва.
Відповідно до п.105 таблиці 7 додатку 11 до цього рішення власником нежилих приміщень площею 524,00 кв. м. в буд. 34 по вул. Білоруській являлась територіальна громада Шевченківського району м. Києва.
У відповідності до ч. 1 ст. 26 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", питання про прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна, затвердження місцевих програм приватизації, а також переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; визначення доцільності, порядку та умов приватизації об'єктів права комунальної власності належать до виключної компетенції міської ради, що вирішуються на її пленарних засіданнях.
В залежності від об'єкта, приватизаційний процес регулюється нормами Закону України ,,Про приватизацію державного майна" та Закону України ,,Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)". Під дію Закону України ,,Про приватизацію державного майна" підпадає, зокрема, продаж цілісних майнових комплексів підприємств, а під дію Закону України ,,Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" - продаж окремого індивідуально визначеного майна.
Приватизація об'єктів малої приватизації згідно з положеннями статті 3 Закону України ,,Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" здійснюється шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом.
Згідно зі статтею 4 Закону України ,,Про приватизацію майна невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", продавцями об'єктів малої приватизації, що перебувають у комунальній власності, є органи приватизації, створені місцевими радами.
У відповідності до п.п.5,6 ст. 60 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", Закону України ,,Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", Закону України ,,Про приватизацію державного майна", з врахуванням висновків постійної комісії з питань управління та приватизації комунального майна, Шевченківська районна у м. Києві рада прийняла рішення №275 від 30.08.2007 року ,,Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу згідно додатку, відповідно до позиції 47 якого нежитлове приміщення площею 232,5 кв. м. по вул. Білоруська, 34 підлягало приватизації шляхом викупу Товариством з обмеженою відповідальністю ,,Компанія К-3000".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що приймаючи рішення від 30.08.2007 №275 ,,Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва", яким був затверджений Перелік об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, Шевченківська районна у м. Києві рада діяла у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством України, зокрема і відповідно до вищезазначених вимог п. 1 ст. 11 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", та зазначає, що у відповідності до Свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), нежилі приміщення з №1 по №14 (групи приміщень №32), №№1,2 (групи приміщень №35), №№1,2 (групи приміщень №36) загальною площею 232,50 кв. м.. які розташовані в м. Києві по вул. Білоруська,34 (літера А) дійсно належать територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на праві комунальної власності.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду, відхиляючи доводи апеляційної скарги, погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що твердження апелянта щодо відсутності поліпшень орендованого майна є безпідставним, оскільки така умова як здійснення поліпшення орендованого майна не передбачена умовами договору оренди нежилого приміщення від 15.08.2007 №436/4, тобто є необов'язковою.
Також є безпідставним посилання позивача на п. 51 Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої Законом України ,,Про Державну програму приватизації", оскільки даний пункт стосується приватизації орендованого державного майна, а спірне приміщення було об'єктом комунальної власності територіальної громади Шевченківського району м. Києва, а не державної.
Відповідно до ст.59 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб в судовому порядку, тобто підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства, організації чи установи - позивача у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, тому відсутні правові підстави для задоволення позову, та позивачем не доведено неправомірність позиції 47 Переліку об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до рішення Шевченківської районної у м. Києві ради №275 від 30.08.2007, порушення меж компетенції органу, який його видав.
Тому суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні вимоги позивача про визнання недійсним вищезазначеного рішення Шевченківської районної у м. Києві ради, так як дане рішення у відповідності до вимог законодавства прийняте Шевченківською районною у м. Києві радою в межах її компетенції як колегіальним органом на пленарному засіданні, у спосіб та порядку, передбаченому Законом України ,,Про місцеве самоврядування в Україні", та не порушує прав та охоронюваних законом інтересів Київської міської ради, оскільки на час прийняття рішення та здійснення дій щодо продажу приміщення остання не виступала суб'єктом права комунальної власності Шевченківського району м. Києва.
Щодо позовної вимоги про визнання недійсної позиції 1 Переліку нежитлових приміщень, що підлягають приватизації шляхом викупу, який є додатком до Наказу Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради від 11.10.2007 №77-з, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про її необґрунтованість, оскільки згаданий наказ був прийнятий Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської районної у м. Києві ради у межах наданих йому повноважень та на виконання рішення Шевченківської районної у м. Києві ради від 30.08.2007 №275 "Про приватизацію об'єктів комунальної власності Шевченківського району м. Києва".
Так, рішенням Шевченківської районної у м. Києві ради від 25.11.03. № 263 ,,Про реорганізацію Фонду приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві" реорганізовано з 01.12.2003 року Фонд приватизації комунального майна Шевченківського району у м. Києві в Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва зі статусом юридичної особи, яке є виконавчим органом Шевченківської районної у м. Києві ради та правонаступником КП УЖГ Шевченківського району в частині орендних відносин.Положенням про Управління з питань комунального майна, приватизації та підприємництва, затвердженим вищевказаним рішенням, передбачено, що Управління, серед іншого, виконує продаж об'єктів приватизації, в т.ч. на аукціоні та за конкурсом; здійснює повноваження власника щодо майна, яке приватизується відповідно до прийнятих рішень; через комісії по приватизації формує цінову політику з питань приватизації, здійснює оцінку комунального майна та укладає договори на проведення робіт по експертній оцінці об'єктів комунальної власності району, що підлягає приватизації (п. 3.1.17, п. 3.1. 18, п. 3.1.26).
Згідно ст.73 Закону України ,,Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів місцевого самоврядування, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на даній території.
Також позивачем заявлено вимоги визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 02.11.2007, укладений між Управлінням з питань комунального майна, приватизації та підприємництва Шевченківської у місті Києві ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія К-3000" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шепелюк О.Г. щодо продажу нежилих приміщень ( в літ.А) з № 1 по № 14 (групи приміщень № 32), №№ 1, 2 (групи приміщень № 35), №№ 1,2 (групи приміщень № 36) загальною площею 232,50 кв.м. за адресою: м. Київ, вул. Білоруська, 34 (літера А).
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині з наступних підстав.
У відповідності до норм Цивільного кодексу України недійсною визнається угода, що не відповідає вимогам закону. Правило, встановлене цією нормою, повинно застосовуватись в усіх випадках, коли угода вчинена з порушенням закону і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють спеціальні підстави та наслідки недійсності угод, зокрема абзацу другого пункту 6 статті 29 Закону України ,,Про приватизацію державного майна", пункту 2 статті 20 Закону України ,,Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", тощо.
Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено загальне правило про те, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Нормами ст. 216 Цивільного кодексу України, передбачено наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним.
Однак, позивачем не доведені обставини, які б з у відповідності до норм ст. 203 Цивільного кодексу України, були підставою для визнання договору купівлі-продажу від 02.11.2007р. недійсним.
Оскільки до моменту відчуження в ході проведення приватизації спірне нерухоме майно належало на праві власності окремому суб'єкту права власності -територіальній громаді Шевченківського району міста Києва, а суб'єкт права власності - територіальна громада міста Києва власником спірного нерухомого майна не була, суд приходить до висновку, що підстави для задоволення позовної вимоги про застосування наслідків недійсності правочину та повернення у власність територіальної громади м. Києва спірних нежилих приміщень відсутні.
Так, при винесенні рішення судом першої інстанції було встановлено, що строк позовної давності по даній справі сплинув, доказів поважних причин його пропуску прокуратурою не надано, тому керуючись ст.267 Цивільного кодексу України суд застосував строк позовної давності та відмовив у задоволенні позовних вимог повністю.
Колегія суддів погоджується з даним висновком, оскільки згідно вимог статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого права або інтересу.
Згідно вимог статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу яка його порушила.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частина 3 статті 267 ЦК України передбачає, що позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскаржувані документи були прийняті в період 2007 року, а позов був поданий лише в вересні 2012 року, зокрема позивачу було відомо про обставини справи ще у 2007 році, про що свідчить публікація в газеті ,,Шулявка" від 09.11.2007 року про об'єкти комунальної власності району, що були приватизовані шляхом викупу, зокрема і спірного нежилого приміщення за адресою: м. Київ, вул. Білоруська,34, літ. А, та 15.10.2007 року Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було видано свідоцтво про право власності спірних нежилих, відповідно до якого вищевказане приміщення належить територіальній громаді Шевченківського району м. Києва на праві комунальної власності.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 ГПК України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради на рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2013 року по справі № 5011-4/12764-2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 28.02.2013 року по справі № 5011-4/12764-2012 залишити без змін.
3. Справу № 5011-4/12764-2012 повернути до господарського суду м. Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Повний текст постанови підписано 27.05.2013р.
Головуючий суддя Гаврилюк О.М.
Судді Іоннікова І.А.
Майданевич А.Г.