Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" травня 2013 р.Справа № 922/1107/13
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ковальчук Л.В.
при секретарі судового засідання Карчевської Д.Л.
розглянувши справу
за позовом Публічне АТ "НАК "Нафтогаз України" м. Київ
до Ізюмське комунальне підприємство теплових мереж, м. Ізюм
про стягнення 1700628,66грн.
за участю :
позивача - Єгоров В.С. дов № 14-30 від 30.01.2013 року
відповідача - Гавриленко Т.С. дов. №400 від 03.04.2013 року
Позивач звернувся до суду із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором №35/П на закупівлю-продаж природного газу від 30.09.11 року на загальну суму 1700628,66 грн., з яких: 644662,62грн. - пеня, 839668,96грн. - штраф сім відсотків, 172178,91грн. - 3%річних, 44118,17грн. - інфляційні витрати, а також віднести на відповідача судовий збір.
Позивач в судовому засіданні 23.05.2013 року позовні вимоги підтримує, просить позов задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні 23.05.2013 року наполягав на задоволенні клопотання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) на 50% та повідомив суду, що у зв'язку із невірним нарахуванням позивачем витрат від інфляції за період з 01.09.2012 року по 26.12.2012 року заборгованість складає 12250,41грн.; 3%річних - 63798,72грн.; 7% штрафу - 29515,51грн.; пеня за період з 22.08.2012 року по 26.12.2012 року - 318993,58грн.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.
30 вересня 2011 року між позивачем НАК "Нафтогаз України" (продавцем) та відповідачем - Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу природного газу №35/П, відповідно до умов якого позивач зобов'язувався протягом жовтня 2011-грудня 2012 p.p. передати у власність відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язувався приймати та оплачувати газ відповідно до умов цього Договору.
Пунктом 3.3 Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу, який, відповідно до положень п. 3.4 Договору, є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами.
Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов'язання за договором від 30.09.11року виконав в повному обсязі та поставив відповідачу природний газ в період з жовтня 2011 року - листопад 2012 року - 9497,776 тис. куб. м. природного газу на загальну суму 12 433 698,91 грн., що підтверджуються наявними в матеріалах справи складеними між сторонами Актами приймання-передачі природного газу з посиланням на спірний договір купівлі-продажу природного газу № 35/П від 30.09.2011 року: від 31.10.2011р.; від 31.10.2011р.; від 30.11.2011р.; від 30.11.2011р.; від 31.12.2011р.; від 31.12.2011р.; від 31.01.2012р.; від 31.01.2012р.; від 29.02.2012р.; від 29.02.2012р.; 31.03.2012р.; від 31.03.2012р.; від 30.04.2012р.; від 30.04.2012р., 27.11.2012 року (арк. справи 21-35). Вищенаведені Акти приймання-передачі природного газу підписані уповноваженими особами підприємств позивача та відповідача та скріплені печатками.
Пунктом 6.1. спірного договору встановлено, що оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа, наступного за місяцем поставки газу.
Проте відповідач в порушення взятих на себе договірних зобов'язань, провів несвоєчасну оплату природного газу.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.
Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2 спірного договору передбачено, що за несвоєчасну оплату газу в строки, зазначені в п. 6.1. цього договору, відповідач (покупець) сплачує на користь позивача (продавця), крім суми заборгованості, пеню в розмірі не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцяти) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.
На підставі зазначеного позивач, відповідно до п.7.2 до спірного Договору за порушення строків виконання зобов'язання нарахував відповідачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки, яка складає 318993,58грн. (з урахуванням наданих відповідачем уточнень суми заборгованості), а за прострочення понад 30 днів додатково відповідач повинен сплатити штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу. Позивач нарахував 7% штрафу від суми простроченого платежу у розмірі 29515,51грн.
Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У пункті 3.17.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» вказано, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної cторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачас можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи та зазначає відповідач у клопотанні про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), газ куплений за договором № 35/П від 30.09.2011р., використовувався покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям, про що зазначено у пункті 1.2 договору № 35/П від 30.09.2011р.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.12.2012 року по справі №5023/4682/12 позов задоволено частково. Стягнуто з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж на користь ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 5672320,13грн. основного боргу, 110519,29грн .- 3% річних, 278725,09грн. пені, 405076,73грн. штрафу та 63375,66грн. судових витрат.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року по справі №5023/4682/12 встановлено, що основною причиною невиконання зобов'язань відповідача по договору є несвоєчасне та не повне отримання відповідачем платежів від населення та компенсації з різниці у тарифах за послуги з теплопостачання, заборгованість за теплову енергію споживачів станом на 01.11.2012 р. складає 10 725,7 тис.грн., у тому числі населення яке складало 65% споживачів - 6969,7 тис.грн., а заборгованість держави з компенсації наданих пільг - 328,6тис.грн., субсидій - 459,3тис.грн., відшкодування різниці у тарифах - 12028,7тис.грн.
Тарифи для населення на теплову енергію були затверджені з урахуванням субсидій населенню та пільг відповідним категоріям громадян, що підтверджується зведеними реєстрами укладеними між Ізюмським комунальним підприємством Теплових мереж та Харківською обласною державною адміністрацією, у зв'язку з чим відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 11.01.2005р. №20 «Про затвердження порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій» між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Харківській області, Головним фінансовим управлінням Харківської облдержадміністрації, Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» були укладені спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду державного бюджету, на виконання яких відповідачем без затримки відповідно до платіжних доручень на рахунок позивача перераховувалась заборгованість за договором № 35/П від 30.09.2011р.
Відповідно до розрахунків обсягів заборгованості за минулі роки з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж було узгоджено обсяги заборгованості за 2011р. та за три квартали 2012р. фактичних витрат з надання послуг населенню та різниці між фактичними витратами та фактичними нарахуваннями, узгоджених начальником Головного управління Житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Харківської облдержадміністрації Грива Р.С., начальником Головного фінансового управління Харківської обласної державної адміністрації Овсяннікова С.І., міським головою м. Ізюм Божковим О.А., начальником фінансового управління м. Ізюм Семенча Т.М. із засвідченням печатками даних організацій, відповідно яких обсяг заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж за 2011р. визначено та узгоджено у сумі 7184 080грн.; за 1 квартал 2012 р. - 3260391грн.; 2 квартал 2012 р. - 1531864грн.; 3 квартал 2012 р. - 1527862грн.
Також відповідно до належним чином засвідчених копій виписок з протоколів засідання територіальної комісії Харківської області з погашення заборгованості підприємств паливно-енергетичного комплексу було узгоджено обсяги заборгованості з різниці в тарифах за 2011р. та за три квартали 2012р. на теплову енергію, надану населенню «Ізюмський комунальним підприємством теплових мереж», яка відповідно до статті 23 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік» та з урахуванням Закону України «Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу» підлягає відшкодуванню у загальній сумі 13504197,00грн., за підписом Голови територіальної комісії першого заступника голови обласної державної адміністрації В.Г. Дулубом та секретарем комісії Н.О. Ачкасовою із засвідченням печаткою Харківської обласної державної адміністрації, вирішено за надану населенню теплову енергію Ізюмським комунальним підприємством теплових мереж.
Відповідно п.2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи, що дані факти встановлені Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 30.01.2013 року по справі №5023/4682/12, суд вважає можливим клопотання відповідача задовольнити, зменшити розмір пені і штрафу на 50%, стягнути з відповідача пеню у розмірі 159496,79грн. та 7%штрафу у розмірі 14757,75грн. В іншій частині стягнення пені та штрафу - відмовити.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач нарахував відповідачеві інфляційні витрати у розмірі 12250,41грн. та 3%річних у розмірі 63798,72грн.
Розглянувши нарахування позивачем інфляційних витрат в розмірі 12250,41грн. та 3%річних у розмірі 63798,72грн, то суд зазначає, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України підлягають віднесенню на відповідача.
Керуючись ст.ст. 526, 610, 612, 625 ЦК України, ст.ст.22, 33, 43, 44, 49, ст. 75, ст.ст.82-85 ГПК України, -
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Ізюмського комунального підприємства теплових мереж, м. Ізюм, код ЄДРПОУ 32284148 (адреса: 64300, Харківська область, м. Ізюм, проспект Леніна, буд. 33, р/р №26001010005141 в АТ "Банк Золоті ворота", р/р №260064612 в ВАТ "Мегабанк", р/р №26039300135483 у ВАТ "Ощадбанк", р/р №26006300135483 у ВАТ "Ощадбанк", р/р №26006060712180 ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 351533, р/р №26008062107500 в АТ "Укрсиббанк") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, код ЄДРПОУ 20077720 (адреса: 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, р/р №26002301921 в АТ "Ощадбанк", МФО 300465) - 159496,79грн. пені, 14757,75грн. -7%штрафу, 12250,41грн. - інфляційні витрати, 3%річних у розмірі 63798,72грн. та 34013,00грн. судового збору.
В задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 159496,79грн. та 7% штрафу у розмірі 14757,75грн. - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 27.05.2013 р.
Суддя Ковальчук Л.В.