Справа № 297/260/13-к
29 травня 2013 року м. Берегово
Берегівський районний суд Закарпатської області в особі головуючого Гецко Ю. Ю., при секретарі Ердевдій І. С., з участю прокурора Харлапова А. М., захисника ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Берегово кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42013070210000001 від 09 січня 2013 року, яке поступило з обвинувальним актом, по обвинуваченню:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Шаланки, Виноградівського району, Закарпатської області, інспектора прикордонної служби - майстра прикордонного поста «Грушево» відділу прикордонної служби «Тячів» Мукачівського прикордонного загону, старшого прапорщика, неодруженого, на утриманні 1 малолітня дитина, проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого
за ст. 402 ч. 1 КК України,
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_2 в період з 20 по 21 вересня 2012 року, будучи старшим прапорщиком, виконував службові обов'язки в складі мобільної групи від мобільної прикордонної застави «Мукачеве» на ділянці відповідальності прикордонного поста «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка» відповідно до службового завдання, виданого на підставі розпорядження начальника Мукачівського прикордонного загону від 19.09.2012 року № 103 «Про проведення оперативно-профілактичних заходів «Пілігрім». Згідно вказаного плану завдання старшина ОСОБА_2 безпосередньо підпорядковувався старшому мобільної групи старшому лейтенанту ОСОБА_3 та першому заступнику начальника прикордонного загону - начальнику штабу підполковнику ОСОБА_4
20.09.2012 року підполковник ОСОБА_4, у відповідності до ст. 35 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, спланував прикордонний наряд «Прикордонний патруль» в складі старшого лейтенанта ОСОБА_3, старшого прапорщика ОСОБА_2 та сержанта ОСОБА_5 із завданням охорони державного кордону на напрямку 144-145 прикордонних знаків в період з 02.00 год. до 08.00 год. 21.09.2012 року, про що віддав наказ старшому лейтенанту ОСОБА_3
У подальшому даний наказ на заступання у прикордонний наряд «Прикордонний патруль» старший мобільної групи старший лейтенант ОСОБА_3, у відповідності до ст. 35, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, завчасно, в 00.30 год. 21.09.2012 року, особисто чітко довів своїм підлеглим, в тому числі старшому прапорщику ОСОБА_2
Проте ОСОБА_2, в порушення вимог ст. ст. 11, 12, 14, 16, 30 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, достовірно знаючи про те, що він на виконання наказу щодо охорони Державного кордону на напрямку 144-145 прикордонних знаків повинен заступити о 02.00 год. 21.09.2012 року у прикордонний наряд «Прикордонний патруль» через особисту недисциплінованість, з метою використати цей час на власний розсуд, умисно, відкрито близько 00.30 год. 21.09.2012 року відмовився виконати наказ старшого мобільної групи старшого лейтенанта ОСОБА_3 заступити в прикордонний наряд «Прикордонний патруль», покинувши при цьому місце несення служби, та в подальшому, не маючи на те жодних поважних причин, у даний наряд не заступив.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав і показав, що 20.09.2012 року о 22:00 годин він, знаходячись в складі мобільної групи від мобільної прикордонної застави «Мукачеве», прибув на прикордонний пост «Бадалово» відділу прикордонної служби «Лужанка», де отримав від ОСОБА_3 усне повідомлення про те, що їхня мобільна група повинна заступати в наряд на охорону державного кордону. На що він повідомив ОСОБА_3, що у зв'язку з поганим самопочуттям він не може заступити в наряд. Почувши це, ОСОБА_3 повідомив про це заступника начальника Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_4 Повернувшись, ОСОБА_3 сказав обвинуваченому ОСОБА_2, що його викликає перший заступник начальника прикордонного загону - начальник штабу підполковник ОСОБА_4 для з'ясування обставин. Обвинувачений відмовився пройти до підполковника ОСОБА_4 на виклик у зв'язку з головними болями, нудотою та загальною слабкістю. Зазначив, що не вважає себе винним у інкримінованому йому злочині, оскільки на отримання наказу він не з'явився, отже і не отримував жодного наказу.
Відповідно до ст. 349 КПК України суд визнав доцільним дослідження доказів та встановив наступний обсяг доказів, що підлягають дослідженню, та порядок їх дослідження: допит свідків, обвинуваченого та дослідження матеріалів справи.
Так, свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що після прибуття на прикордонний пост «Бадалово» ВПС «Лужанка» він доповів про це заступнику начальника Мукачівського прикордонного загону ОСОБА_4, останній дав наказ йому довести ОСОБА_2 і ОСОБА_5 про те, що о 02:00 години 21.09.2012 року їхня мобільна група повинна заступити в наряд на охорону державного кордону. Довівши про це ОСОБА_2 і ОСОБА_5, ОСОБА_2 відмовився заступати в наряд. Останній не пояснив причин такої відмови, поводив себе схвильовано. Про дану поведінку обвинуваченого було повідомлено підполковника ОСОБА_4, який для з'ясування причин такої поведінки обвинуваченого, запросив його до себе для співбесіди. На виклик до підполковника ОСОБА_4 обвинувачений також відмовився піти. Близько 02:00 години свідок ОСОБА_3 разом із свідком ОСОБА_6 отримали наказ про заступання в наряд, обвинувачений в цей час перебував в транспортному засобі.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що після прибуття на прикордонний пост «Бадалово» ОСОБА_3 повідомив його та ОСОБА_2 про те, що о 2:00 годині 21.09.2012 року вони повинні заступити в наряд на охорону державного кордону. Зазначив, що він не чув, щоб ОСОБА_2 скаржився на поганий стан здоров'я та не знає чому останній не був присутній на отриманні наказу та чому безпосередньо не заступив в наряд.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що ОСОБА_2 перебував в складі мобільної групи від мобільної прикордонної застави «Мукачеве». Отримавши від ОСОБА_3 інформацію про необхідність заступати в наряд, ОСОБА_2 відмовився виходити на шикування для отримання наказу. З метою з'ясування причин такої відмови ОСОБА_4 через ОСОБА_3 запросив ОСОБА_2 на співбесіду, однак останній відмовився прийти до кабінету ОСОБА_4 Про це свідок склав рапорт. Зазначив, що старшим мобільної групи був назначений ОСОБА_3 і ОСОБА_5 з ОСОБА_2 повинні були підпорядковуватись йому, оскільки вказівки останнього є владні і обов'язкові до виконання. На шикування для отримання наказу обвинувачений не прибув, тому наказ був отриманий ОСОБА_3 та ОСОБА_6
Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показав, що він проводив службове розслідування за фактом незаступанням ОСОБА_2 в наряд для несення служби. За результатами розслідування було встановлено, що ОСОБА_2 свідомо без поважних причин ухилився від заступання в наряд, за що його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. Про результати розслідування ОСОБА_2 було повідомлено, однак він не висловив жодних заперечень та підписав наказ про притягнення його до дисциплінарної відповідальності. На даний час наказ не змінений і не скасований.
Крім показів свідків, вина обвинуваченого ОСОБА_2 також підтверджується матеріалами справи, а саме довідками закладів Міністерства охорони здоров'я, з яких вбачається, що обвинувачений ОСОБА_2 не звертався за медичною допомогою, тимчасовою інструкцією про застосування мобільних підрозділів, алгоритмом несення чергової мобільної групи від мобільної прикордонної застави «Мукачеве», інструкцією з організації оперативно-службової діяльності ВПС ДПС України, наказом № 156-ос від 20.08.2012 року, посадовою інструкцією інспектора прикордонної служби - майстра прикордонного поста «Заболоття» ВПС «Дякове» ІІ категорії ст. прапорщика ОСОБА_2 та іншими матеріалами справи.
Крім цього, з аналізу досліджених судом доказів слідує, що ОСОБА_2 отримав наказ від безпосереднього керівника прибути в розпорядження прикордонного посту «Бадалово» ВПС «Лужанка» у відповідності до вимог закону. Тому посилання ОСОБА_2 про відмову прибути для заступлення в наряд він розцінював як розпорядження, оскільки він не був при офіційному оголошенні наказу, не можуть бути прийняті судом до уваги, так як ОСОБА_2 є військовослужбовцем.
Закон України «Про статут внутрішньої служби Збройних Сил України» встановлює правило беззастережного виконання наказів командирів. Право командира - віддавати накази і розпорядження тощо, а обов'язок підлеглого - їх виконувати. Тому для військовослужбовців, яких закон зобов'язує до беззастережного виконання наказів, законними мають вважатися усі накази, які є законними по формі. Відповідно до вимог диспозиції ст. 402 КК України під наказом розуміється також пряма вимога у вигляді розпорядження, вказівки, команди тощо.
З досліджених судом доказів слідує, що віддаючи наказ ОСОБА_2 про необхідність з'явитися на шикування для отримання наказу, старший мобільної групи ОСОБА_3 діяв у межах покладених на них обов'язків, явно злочинного наказу ОСОБА_2 не віддавав, тобто підстав для невиконання наказу у ОСОБА_2 не було.
На думку суду обвинуваченого ОСОБА_2 слід визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ст. 402 ч. 1 КК України, тобто відкрита відмова виконати наказ начальника (непокора).
Отже, суд обираючи міру покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, слід визнати те, що він позитивно характеризується по місцю проживання, має на утриманні одну неповнолітню дитину, раніше не судимий та не притягувався до відповідальності.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, у ході судового слідства не встановлено.
Враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин середньою тяжкості, що він раніше не судимий, має на утриманні одну неповнолітню дитину, позитивно характеризується, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпеки, особи обвинуваченого, також враховуючи його вік, суд, виходячи з вимог ст. ст. 50.65 КК України, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами, приходить до висновку про доцільність призначення ОСОБА_2 міри покарання у вигляді службового обмеження на нетривалий строк.
Таке покарання, на думку суду, буде достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
Керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України,
засудив:
ОСОБА_2 визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ст. 402 ч. 1 КК України та призначити йому покарання у вигляді службового обмеження для військовослужбовців строком на 1 (один) рік з відрахуванням із суми грошового забезпечення засудженого 10 (десять) відсотків в дохід держави.
Під час відбування цього покарання засуджений не може бути підвищений за посадою у військовому званні, а строк покарання не зараховується у строк вислуги років для присвоєння чергового звання.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирався.
На вирок може бути подана апеляція через цей суд до апеляційного суду Закарпатської області протягом 30 діб з моменту його оголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Гецко Ю. Ю.