29 травня 2013 року Справа № 803/1135/13-a
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,
за участю представника позивача Корнійчука А.В.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємцем не забезпечено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 році в кількості однієї особи. Позивачем застосована до відповідача адміністративна санкція за невиконання робочих місць для працевлаштування інвалідів в розмірі 11 856,50 грн., а також нарахована пеня в сумі 75,84 грн., що разом становить 11 932,34 грн. Просить стягнути з відповідача вказану суму адміністративно-господарських санкцій в дохід Державного бюджету України.
Представник позивача в судовому засіданні адміністративний позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" виконав, оскільки створив одне робоче місце для працевлаштування інваліда, про що повідомляв Луцький районний центр зайнятості.
Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини справи та дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних підстав. Відповідно до частин 1, 2 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" №875-ХІІ від 21.031991р. для підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Працедавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Статтею 20 вказаного Закону передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулося порушення нормативу місць для працевлаштування інвалідів, згідно Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пеню за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. №70, сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, яке використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом..
Згідно пункту 4 Порядку обчислення суми адміністративно-господарських санкцій проводиться роботодавцями самостійно згідно з Інструкцією щодо заповнення форми №10 ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів", затвердженою наказом Мінпраці України 10 лютого 2007р. №42. Вищевказаний звіт подається роботодавцями щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема зі звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік, поданого фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 до Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 01.02.2013 р. (а.с. 7), середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу комбінату у 2012 році становила 20 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів - 0, кількість інвалідів, які повинні працювати - 1 особа.
Згідно частини 1 статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Частиною 3 статті 18 цього Закону встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України №314 від 03.05.1995 р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" було затверджено Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів. Вказана постанова втратила чинність згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. №70, іншого нормативно-правового акту, який регулює створення та введення в дію місць для працевлаштування інвалідів не передбачено.
Отже, подання відповідного звіту до центру зайнятості є належним підтвердженням наявності на підприємстві створених місць для працевлаштування інвалідів.
Згідно матеріалів справи, звітності про наявність вакансій, протягом 2012 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 в березні, жовтні 2012 року звітував до Луцького районного центру зайнятості про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів (осіб з обмеженими фізичними можливостями).
Згідно частини 2 статті 18-1 цього Закону, рішення про визнання інваліда безробітним і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендації МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Отже, законодавством України обов'язок з працевлаштування інвалідів покладений на орган державної влади з питань праці та соціальної політики, але цьому мають передувати певні дії підприємств, установ і організацій зі створення робочих місць для інвалідів та з відповідного інформування зазначених органів з метою працевлаштування інвалідів.
Судом встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було створено одне робоче місце для інваліда, а саме: водій автотранспортних засобів.
При вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені суд виходить із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов'язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення, вини та наявності причинного зв'язку між правопорушенням та його наслідками з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді санкцій.
З вищевикладеного вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виконано вимоги чинного законодавства України щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, інформувався Луцький районний центр зайнятості з метою працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, а тому суд приходить до висновку, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, відсутня вина у непрацевлаштуванні однієї особи з обмеженими фізичними можливостями на створене ним робоче місце для інваліда, наявність яких є обов'язковою умовою накладення на відповідача адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".
Зважаючи на вищенаведене позовні вимоги про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Керуючись частиною 3 статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд,
В задоволенні адміністративного позову Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде складено 1 червня 2013 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.Д. Ковальчук