04.12.06р.
Справа № А35/353
За позовом Заступника Прокурора м. Дніпродзержинська в інтересах держави в особі Державного управління екології
та природних ресурсів в Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпродзержинський коксохімічний завод",
м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про стягнення 331 828,04 грн
Суддя Широбокова Л.П.
Представники сторін:
Від прокурора - Овчар Т.В.. - прокурор, посв.№ 173 від 28.10.06 р.Від Позивача - Кульбака С.О. - юрисконсульт, дов.№64 від 17.10.06 р.
Ривкач І.О. - начальник - державний інспектор, дов.№66 від 26.10.06 р.
Від Відповідача - Ляшко О.Б. - представник, дор.№ 100 від 16 10 06 р.
Березуцька В.Д.- юрисконсульт, дов.№ 030 - 69 від 07.06.05 р.
В судовому засіданні оголошувалася перерва з 30.11. до 04.12.2006р.
Прокурор в інтересах Держави в особі Позивача просить стягнути з Відповідача шкоду в розмірі 331 828,04 грн, завдану навколишньому природному середовищу внаслідок понаднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря в період з 01.10. по 30.03.2006р., посилаючись на акт від 14.03.-10.04.2006р. перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, протокол від 12.05.2006р. про порушення природоохоронного законодавства, розрахунок збитків та ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища.
Прокурор та представники позивача вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те, що перевищення дозволених величин викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, встановлених дозволом №122003 від 25.12.1998р. не відбувалося, а Таблиця №1 «Дозволені обсяги викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 2003-2004р.р.», що була надана позивачем та відносно якої він розраховує обсяги наднормативних викидів, визнана недійсною рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2005р. у справі №9/92, яке в цій частині залишено в силі Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2005р., та зазначає, що даний факт не потребує доведення знову згідно приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.
В доповненнях до відзиву вказує, із 2000р. на підприємстві докорінно змінилася сировинна база для коксування та протягом останніх років у складі вугільної шихти для виробництва коксу переважають низькосірчані вугільні концентрати, в зв'язку з чим зменшився вміст сірководню в коксовому газі, та зменшені викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, викиди не перевищують допустимих величин, встановлених в дозволі на 2002р. Доповнює, що в 2005р. підприємство виконало всі заплановані природоохоронні заходи.
В судовому засіданні оголошено тільки вступну та резолютивну частину постанови.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін та прокурора, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
14.03.-10.04.2006р. позивачем було проведено перевірку дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт. В даному акті позивач, зокрема, вказав, що в галузі охорони атмосферного повітря підприємство працювало на підставі дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферу за №122003, виданого 25.12.1998р., термін дії якого продовжений до кінця 2006р. В зв'язку з проведеною новою інвентаризацією виявлені нові джерела викидів, на які відсутні дозволи, узгодження нового дозволу відхилено з підстав невиконання запланованого на 2003р. заходу по будівництву установки для очищення коксового газу від сірководню. В акті також зазначено, що в порівнянні з 2005р. викиди в атмосферне повітря по сірчаному ангідриду зменшилися на 845,66 т, що пов'язано з використанням низькосірчаних марок вугілля. По даним заводської лабораторії середньорічний вміст сірководню в коксовому газі в 2005р. склав 1,00г/куб.м (в 2004р. -2,27 г/куб.м). Зниження викиду в атмосферне повітря по окислам азоту в 2005р. на 27,5 т, оксиду вуглецю -на 90,4 т у порівнянні з 2004р., пов'язано із зменшенням виробництва коксу. В акті вказано, що частково не виконані природоохоронні заходи та виявлено перевищення ГДК в зоні впливу підприємства по пилу, діоксиду азоту, фенолу та надано приписи на усунення порушень природоохоронного законодавства.
Вказаний акт відповідачем підписано із зауваженнями.
За наслідками перевірки складено протокол від 12.05.2006р. про порушення природоохоронного законодавства, згідно якого внаслідок невиконання природоохоронних заходів при проведенні інструментальних вимірів виявлено перевищення дозволених викидів по діоксиду сірки на джерелах №№ 45, 48, 230,291,79,1. та розраховано, шкоду завдану навколишньому природному середовищу цими викидами в період з 01.10.2005р. по 30.03.2006р. Розрахунок ґрунтується на лабораторних аналізах проб, що були відібрані згідно Актів відбору проб №4 від 15.02.2005р., №5 від 22.02.2005р., результатів інструментального контролю, підтверджених довідкою відповідача №23-20 від 28.04.2006р. та довідкою про фактично відпрацьований часи спірними джерелами викидів та сплати за ці викиди.
Стаття 10 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» передбачає, що підприємства, установи, організації та громадяни -суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема,
- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо за без-печення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо;
- вживати заходів щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів;
- забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.
Приписами ст. 11 цього Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.
Відповідачу було видано дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря №122003 від 25.12.1998р. строком дії до 30.12.2002р. Дозволені об'єми викидів по роках з 1998р. по 2002р. наведені в Таблиці №1, яка є невід'ємною частиною дозволу, та у вказаному дозволі наявні джерела викидів №№ 45, 48, 230,291,79, 1 та вказані допустимі викиди цими джерелами.
Як встановлено Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 14.07.2005р. у справі №9/92 листом від 27.08.2003р. за №4-1301-8-1 позивач до дозволу надав відповідачу Таблицю №1 «Дозволені обсяги викидів в атмосферне повітря стаціонарними джерелами на 2003р. -2004р.», якою скорегував допустимі (тимчасово погоджені) нормативи викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин з урахуванням термінів реалізації щодо досягнення нормативів викидів, які були затверджені у складі нормативів гранично допустимих викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря підприємством. Вказана Таблиця №1 визнана судом недійсною, та встановлено, що позивачу має бути продовжена дія показників, встановлених на останній період дії дозволу №122003 від 25.12.1998р., тобто на 2002р.
Вказані факти є преюдиційними та на підставі приписів ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не потребують доведення знову.
Суму завданих збитків позивач розраховує, виходячи з показників, доведених відповідачу вказаною вище таблицею та вказаних в гр. 9 Таблиці №1, що була надана до дозволу «Гранично допустимі викиди».
Відповідно до рішення суду у справі №9/92 перевищення гранично допустимих викидів забруднюючих речовин повинно розраховуватися позивачем, виходячи з показників, дозволених на останній період дії дозволу №122003 від 25.12.1998р., тобто на 2002р.
Відповідачем вказані показники по джерелах викидів №№ 45, 48, 230,291,79,1 не перевищені, а, отже, відсутні підстави для нарахування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу викидами цим джерел.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що вимоги прокурора необґрунтовані та в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 158-167 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст.10, 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» господарський суд,-
В позові відмовити.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 184-186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя
Л.П. Широбокова
Постанова виготовлена в повному обсязі 11грудня 2006р.