ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
14 травня 2013 року справа № 826/3140/13-а
о 12 год. 20 хв.
приміщення суду за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 10
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі суддів:
головуючого судді Соколової О.А.,
суддів Васильченко І.П.,
Вєкуа Н.Г.,
при секретарі судового засідання Боронило К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_2
до Національної академії внутрішніх справ,
Міністерства внутрішніх справ України
про визнання неправомірними дії, висновки службового розслідування, рішення
комісії, визнання нечинними накази, поновлення на навчанні, зобов'язання
вчинити певні дії та стягнення грошового утримання за час вимушеного
прогулу і моральної шкоди,
за участю:
представника позивача ОСОБА_3,
представника відповідача-1 Сухомлина Д.О.,
представника відповідача-2 Грінцова М.М., -
встановив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_2 (далі-позивач) з адміністративним позовом до Національної академії внутрішніх справ (далі - відповідач-1), Міністерства внутрішніх справ України (далі - відповідач-2), в якому позивач просить суд:
визнати неправомірним висновок службового розслідування Національної академії внутрішніх справ від 31.10.2012 року з додатками до нього в частині визнання наявності дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_2 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, через його необ'єктивність і необґрунтованість;
визнати неправомірним рішення засідання комісії Національної академії внутрішніх справ з питань дисципліни та професійної етики від 13.11.2012 року, оформленого протоколом №4 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2, через його необ'єктивність і необґрунтованість;
визнати неправомірним висновок службового розслідування Міністерства внутрішніх справ України (на підставі якого, був виданий наказ № 103 від 25.01.2013 року) в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2, через його необ'єктивність і необґрунтованість;
визнати нечинним з моменту його видання наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про надзвичайну подію в НАВС та покарання винних» № 103 від 25.01.2013 року, в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_2;
визнати нечинним з моменту його видання наказ Національної академії внутрішніх справ від 11.02.2013 року № 18 о/с в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ;
поновити з 13.11.2012 року на навчанні в Національній академії внутрішніх справ та на службі в органах внутрішніх справ, у званні рядового міліції на посаді курсанта 3 курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків Національної академії внутрішніх справ України ОСОБА_2, з виплатою середнього грошового утримання за час вимушеного прогулу;
визнати неправомірними дії Національної академії внутрішніх справ щодо складання акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 16.10.2012 року о 07 год. 15 хв. Національної академії внутрішніх справ від 05.12.2012 року (форма Н-5) відносно потерпілого ОСОБА_2 та визнати такий акт нечинним з моменту оформлення;
визнати неправомірними дії Національної академії внутрішніх справ щодо складання акту від 05.12.2012 року №111 про нещасний випадок невиробничого характеру та визнати такий акт нечинним з моменту оформлення;
зобов'язати Національну академію внутрішніх справ провести повторне службове розслідування нещасного випадку виробничого характеру, що стався під час проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків ОСОБА_2 та оформити вказане розслідування актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1, які видати ОСОБА_2;
зобов'язати Національну академію внутрішніх справ оформити з 13.11.2012 року та видати ОСОБА_2 документ, що засвідчує його тимчасову непрацездатність;
зобов'язати Національну академію внутрішніх справ виплатити ОСОБА_2 грошове утримання за час вимушеного прогулу з 13.11.2012 року;
стягнути з Національної академії внутрішніх справ на користь ОСОБА_2 22 000,00грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними рішеннями Національної академії внутрішніх справ.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.04.2013 року позовну заяву ОСОБА_2 до Національної академії внутрішніх справ, Міністерства внутрішніх справ України в частині визнання неправомірним висновок службового розслідування Національної академії внутрішніх справ від 31.10.2012 року з додатками до нього в частині визнання наявності дисциплінарного проступку в діях ОСОБА_2 та притягнення його до дисциплінарної відповідальності, через його необ'єктивність і необґрунтованість; визнання неправомірними дії Національної академії внутрішніх справ щодо складання акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 16.10.2012 року о 07 год. 15 хв. Національної академії внутрішніх справ від 05.12.2012 року (форма Н-5*) відносно потерпілого ОСОБА_2 та визнання такого акту нечинним з моменту оформлення; визнання неправомірними дії Національної академії внутрішніх справ щодо складання акту від 05.12.2012 року № 111 (форма НТ) про нещасний випадок невиробничого характеру та визнання такого акту нечинним з моменту оформлення; зобов'язання Національну академію внутрішніх справ провести повторне службове розслідування нещасного випадку виробничого характеру, що стався під час проходження служби і пов'язаний з виконанням службових обов'язків ОСОБА_2 та оформити вказане розслідування актом спеціального розслідування нещасного випадку за формою Н-5 та актом про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1, які видати ОСОБА_2 - залишено без розгляду.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 16.10.2012 року на території центрального корпусу НАВС курсант третього курсу ОСОБА_6 заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження. За вказаним фактом заяву позивача про кримінальне правопорушення 23.11.2012 року зареєстровано прокуратурою Солом'янського району міста Києва в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за реєстраційним № 42012110090000017 та позивача визнано потерпілим. 13.02.2013 року представниками відповідача-1 вручено позивачу копії наказів НАВС «По особовому складу» від 11.02.2013 року № 18о/с та МВС України від 25.01.2013 року № 103 «Про надзвичайну подію в НАВС та покарання винних», якими позивача звільнено з органів внутрішніх справ України. Вказані накази позивач вважає протиправними оскільки: останній дисциплінарного проступку не скоював; службові розслідування, на підставі яких були видані накази, проведені із порушенням нормативно-правових актів; не встановлено наявність вини позивача у скоєнні порушення, мета та мотиви порушення; обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності порушника; не встановлено та не вказано суть скоєного позивачем порушення та його наслідки та чи підтверджується чи виключається його вина. Між ним та ОСОБА_6 бійки не було, позивач вказує, що саме ОСОБА_6 заподіяв йому тяжкі тілесні ушкодження. На думку позивача, у наказі МВС № 103 від 25.01.2013 року взагалі не сформульовано суть учиненого позивачем дисциплінарного проступку та рішення про його звільнення прийняте без належної перевірки та поспішно, яке ґрунтується на припущеннях. Позивач зазначив, що на порушення абз. 15 ст. 14 Закону України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ» позивача звільнено з органів внутрішніх справ без доведення його вини у вчиненні дисциплінарного проступку, та застосовано відносно його крайній захід впливу без законних на то підстав. Такими протиправними діями НАВС заподіяно позивачу значної моральної шкоди, оскільки це спричинило порушення його нормальних життєвих зв'язків та породило невпевненість у майбутньому. Як зазначає позивач, в наслідок незаконного звільнення, замість виплати йому страхової суми у зв'язку із нещасним випадком (пораненням), який мав місце під час проходження служби у зв'язку із виконанням службових обов'язків, він змушений шукати роботу для забезпечення себе засобами для існування, накопичення коштів для проведення необхідних досліджень та у подальшому проведення операцій (про необхідність якої було вказано лікарями Інституту отоларингології), які дорого коштують, з метою усунення наслідків від заподіяних позивачу тілесних ушкоджень ОСОБА_6 Моральні страждання позивача посилювались постійним нервовим стресом, пов'язаним із тим, що його маму, через сильні душевні переживання, що НАВС прийняло протиправне рішення щодо звільнення, 13.10.2012 року карета швидкої допомоги забрала до медичного закладу. Моральна шкода була заподіяна позивачу також тим, що до моменту звільнення він за час навчання здобув певних життєвих зв'язків, почував себе захищеним бо навчався на державному замовленні, що гарантувало йому роботу та мав впевненість у завтрашньому дні. Однак, безпідставним звільненням все було зруйновано. Позивач вважає, що його вини у вчиненні дисциплінарного проступку не має, а протиправні рішення та дії НАВС щодо його звільнення, унаслідок якого він позбавлений можливості продовжувати навчання, у подальшому працювати, втратив життєві зв'язки, нормальний стан життя, що призводить до непорозумінь у сім'ї, чим заподіяно йому глибоких моральних страждань. Ураховуючи викладене, позивач оцінив завдану неправомірними рішеннями та діями НАВС йому моральну шкоду в суму 22 000 гривень.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві та просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні заперечував проти позову, надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що ОСОБА_2 порушив вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року №382, в частині взятого на себе зобов'язання бути чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов'язок, вимоги статутів і наказів. Згідно ч.2 п.3.11 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року № 1346, нещасний випадок (у тому числі поранення) стався унаслідок порушення потерпілим службової дисципліни.
Представник відповідача-1 просив у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.
Представник відповідача-2 надав заперечення на позовну заяву, в яких зазначив, що дії які оскаржуються позивачем вчинені МВС та НАВС в межах наданої компетенції з дотриманням прав та інтересів позивача. У відповідності до 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ та п. 10 Інструкції під час проведення службового розслідування, комісією МВС були перевірені та досліджені обставини події, що трапилась 16.10.2012 року, наявність вини позивачем в скоєнні проступку, обставини, що впливали на ступінь його відповідальності, вивчено характеристику порушників, досліджено повноту та об'єктивність дій посадових осіб НАВС під час накладення на позивача дисциплінарного стягнення тощо. Опрацювавши пояснення всіх свідків надзвичайної події, комісія дійшла наступних висновків: конфліктна ситуація між курсантами ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було створена внаслідок некоректної поведінки обох курсантів, що проявилася у непоступливості один одному під час проходу через центральні двері академії. Курсантом ОСОБА_6 була допущено порушення службової дисципліни шляхом нанесення словесної образи курсанту ОСОБА_7 Курсант ОСОБА_2 винний в розв'язанні бійки на території НАВС в присутності особового складу академії. Сукупність пояснень свідків свідчила про те, що бійка була розв'язана ОСОБА_2 свідомо, як відповідь на отриману словесну образу. Представник відповідача-2 зазначив, що позивач продемонстрував зневагу до вимог Дисциплінарного статуту та норм етичної поведінки працівника органів внутрішніх справ. Таким чином комісією було встановлено, наявність у діях ОСОБА_2 тяжкого дисциплінарного проступку. Також відповідач-2 зазначає, що спеціальним законодавством, що регулює порядок проходження служби в органах внутрішніх справ не передбачено можливості відшкодування моральної шкоди працівникам міліції.
Представник відповідача-2 у судовому засіданні просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини по справі та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_2, був зарахований на службу в органах внутрішніх справ 01.09.2010 року та проходив навчання в Національній академії внутрішніх справ на факультеті підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків НАВС. 25.09.2010 року прийняв присягу працівника органів внутрішніх справ України. (а.с.136, 157)
Відповідач -1, Національна академія внутрішніх справ, відповідно до п.3.1 Статуту є юридичною особою, права та обов'язки якої вона набуває з моменту реєстрації. Академія підпорядкована Міністерству внутрішніх справ України є державним вищим навчальним закладом четвертого рівня акредитації. (а.с.104-123)
В розумінні п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України, позивач проходив публічну службу в органах внутрішніх справ.
Питання, пов'язані із прийняттям громадян на службу в органи внутрішніх справ, проходженням та звільненням із служби регулюються спеціальними законодавчими актами, зокрема, Законом України «Про міліцію», Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української PCP, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 року № 114 (далі - Положення) та Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» від 22.02.2006 року № 3460-IV (далі - Закон № 3460).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про міліцію», порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.2 Закону № 3460, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
За вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. (ст.5 Закону № 3460)
Згідно ст. 6 закону № 3460, облік заохочень і дисциплінарних стягнень, що застосовуються до осіб рядового і начальницького складу, ведуть підрозділи по роботі з персоналом органів внутрішніх справ на підставі відповідних наказів.
Відомості про заохочення та дисциплінарні стягнення, застосовані до осіб рядового і начальницького складу, заносяться в місячний строк до особових справ цих осіб.
В статті 7 вказаного Закону зазначено, що службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.
У разі виявлення порушень законодавства, зловживань чи інших правопорушень у службовій діяльності особа рядового або начальницького складу повинна вжити заходів щодо припинення цих порушень та доповісти про це безпосередньому або старшому прямому начальникові.
Керуючись вимогами ст.12 Закону № 3460, на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:
1) усне зауваження;
2) зауваження;
3) догана;
4) сувора догана;
5) попередження про неповну посадову відповідність;
6) звільнення з посади;
7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;
8) звільнення з органів внутрішніх справ.
Згідно з положеннями ст.14 Закону № 3460, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.
Порядок проведення службових розслідувань в системі органів внутрішніх справ, на час проведення службового розслідування, регулювався Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України від 22.02.2006 року № 3460 та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України від 06.12.1991 року № 552 «Про заходи по зміцненню законності в діяльності органів внутрішніх справ».
08 лютого 2013 року позивача було звільнено зі служби в органах внутрішніх справ за п.63 «є» Положення (за порушення дисципліни) за вчинення дисциплінарного проступку та відраховано його з числа курсантів 3-го курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків НАВС. Звільнення відбулося на підставі наказів МВС України від 25.01.2013 року № 103 «Про надзвичайну подію в НАВС та покарання винних» та НАВС від 11.02.2013 № 18 о/с «По особовому складу». (а.с.100, 101)
Підставами для видання вказаних наказів послугувала подія, що трапилася 16 жовтня 2012 року, за участю курсантів НАВС, одним з яких був позивач, а саме, під час проведення тактико-спеціальних навчань у Національній академії внутрішніх справ між курсантами факультету підготовки для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків рядовими міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_2 виникла бійка, унаслідок якої обидва отримали тілесні ушкодження.
У постанові про відмову в порушені кримінальної справи слідчого прокуратури Солом'янського району міста Києва від 19.11.2012 року зазначено, що відповідно акту судово - медичного дослідження № 1807/е у ОСОБА_6 виявлені легкі тілесні ушкодження у вигляді синця (гематоми) над лівою бровою.
Відповідно до виписки з історії хвороби № 9276 клінічний діагноз у ОСОБА_2: ЗЧМТ, струс головного мозку, перелом кісток стінок лівої орбіти, перелом кісток носу та медіального края передньої стінки фронтальної пазухи зліва, перелом стінок лівої верхньощелепної пазухи, перелом сосцевидного відростку, перелом тім'яних кісток, перелом потиличної кістки, контузія лівого ока 1 ст., субкон'юктивальний крововилив лівого ока, емфізема та гематоми повік зліва, гострий бронхіт (а.с. 30).
За фактом цієї події відповідачем-1 було проведено службове розслідування, яким установлено наявність складу дисциплінарного правопорушення в діях обох курсантів та складено висновок від 31.10.2012 року, затверджений ректором НАВС. (а.с.35)
Крім того, МВС України 25.01.2013 року складено висновок службового розслідування за заявою ОСОБА_2 від 29.11.2012 року. (а.с.82-99)
На підставі обставин викладених у висновку, комісія вважає, що за порушення вимог ст.ст.2, 4, 7, 8 та 12 Дисциплінарного статуту, вчинення конфліктної ситуації, ігнорування наказів та вказівок ректорату НАВС щодо дотримання службової дисципліни курсантів 3-го курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків рядових міліції ОСОБА_6 та ОСОБА_2 звільнити з органів внутрішніх справ України.
Суд зауважує, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо (стаття 14 Закон № 3460).
У разі вчинення незначного порушення службової дисципліни начальник може обмежитись усним попередженням особи рядового або начальницького складу щодо необхідності суворого додержання службової дисципліни.
У разі притягнення до дисциплінарної відповідальності осіб рядового і начальницького складу, які мають дисциплінарне стягнення і знову допустили порушення службової дисципліни, дисциплінарне стягнення, що накладається, має бути більш суворим, ніж попереднє.
Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.
Суд не погоджується з висновками відповідачів щодо застосування виду дисциплінарного стягнення до позивача - звільнення з органів внутрішніх справ, так як при цьому не було враховано тяжкість проступку; обставини, за яких його скоєно; заподіяна шкода; попередня поведінка та визнання нею своєї вини; ставлення до виконання службових обов'язків. Відповідачами не було враховано, що позивач до жодних дисциплінарних стягнень не притягувався, про що свідчить його послужний список, дії позивача не привели до негативних (тяжких) наслідків. (а.с.136)
Аналіз процедури притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача свідчить про те, що суб'єктми владних повноважень - відповідачами в порушення частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, та упереджено були видані накази про притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача.
Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Позивач в прохальної частині позову просить суд визнати нечиними оскаржуємі накази відповідачів, тим самим невірно обрав спосіб захисту порушених прав, оскільки акти індивідуальної дії у разі визнання їх судом неправомірними підлягають скасуванню.
Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін, про захист яких вони просять (частина 2 стаття 11 КАС України).
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про протиправне звільнення позивача із служби і як слідство, вважає за необхідне скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про надзвичайну подію в НАВС та покарання винних» № 103 від 25.01.2013 року та наказ Національної академії внутрішніх справ «По особовому складу» № 18 о/с від 11.02.2013 року в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ.
На думку суду скасування наказів щодо звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ є повним та достатнім захистом порушених прав позивача в публічно-правових відносинах, а тому суд вважає, що в задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними рішення засідання комісії Національної академії внутрішніх справ з питань дисципліни та професійної етики від 13.11.2012 року, оформленого протоколом №4 та висновок службового розслідування Міністерства внутрішніх справ України (на підставі якого, був виданий наказ № 103 від 25.01.2013 року) в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності позивача, слід відмовити.
Згідно з пунктом 24 Положення у разі незаконного звільнення або переведення на іншу роботу особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній роботі (посаді).
У разі поновлення на роботі (посаді) орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує питання про виплату особі рядового і начальницького складу середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Тому суд вважає за необхідне поновити ОСОБА_8 на навчанні в Національній академії внутрішніх справ та на службі в органах внутрішніх справ України, у званні рядового міліції на посаді курсанта 3 курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків Національної академії внутрішніх справ України, з якої останнього було звільнено.
Розрахунок середньомісячного заробітку проводиться відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 року.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. (п.8 Постанови №100)
Позивач просить суд стягнути грошове утримання за час вимушеного прогулу з 13.11.2012 року. З цього приводу суд вважає за необхідним зазначити, що суд поновлює порушенні права позивача з дати звільнення, в даному випадку з 12.02.2013 року. Крім того, судом враховано, що згідно довідки відповідача-1 позивачу було нараховано грошове забезпечення у сумі 833,84грн. за період з 14.11.2012 року по 11.02.2013 року. (а.с.186)
Таким чином, зазначена позовна вимога підлягає задоволенню частково, оскільки суд вважає, що стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повинно бути здійснено з 12.02.2013 року (час звільнення позивача) по день винесення рішення суду, тобто по 14.05.2013 року.
Згідно довідки про доходи та відрахування за 2013 рік ОСОБА_2 нараховано за січень 2013 року - 245,00грн., за лютий 2013 року - 205,01грн., разом сума доходу складає 450,01грн., з якої сплачувалися страхові внески. (а.с.188)
Отже середньоденне грошове забезпечення становить 15,00грн. (450,01грн./30роб.днів). Кількість робочих днів вимушеного прогулу з 12.02.2013 року по 20.05.2013 року складає 69 робочих днів. Таким чином, за час вимушеного прогулу з відповідача на користь позивача належить стягнути суму 1 035,00грн. (15,00грн. х 69 робочих днів).
Відповідно пунктів 2 та 3 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Стосовно позовної вимоги, щодо зобов'язання Національну академію внутрішніх справ оформити з 13.11.2012 року та видати ОСОБА_2 документ, що засвідчує його тимчасову непрацездатність, суд враховує наступне. Згідно п. 19 Інструкції про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян, затверджену наказом Міністерства охорони здоров'я від 13.11.2001 року № 455, листок непрацездатності (довідка) в амбулаторно-поліклінічних закладах видається лікуючим лікарем (фельдшером) за місцем проживання чи роботи.
При стаціонарному лікуванні поза постійним місцем проживання у тому числі й з інших адміністративних районів міста, листок непрацездатності видається з дозволу головного лікаря, засвідчується його підписом і печаткою лікувально-профілактичного закладу на число днів, необхідних для лікування.
Захворювання студентів вищих навчальних закладів І - IV рівнів акредитації та учнів професійно-технічних навчальних закладів засвідчується довідкою форми № 095/о «Довідка про тимчасову непрацездатність студента учня технікуму, професійно-технічного училища, про хворобу, карантин і інші причини відсутності дитини, яка відвідує школу, дитячий дошкільний заклад», затвердженою наказом МОЗ України від 29.12.2000 N 369.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна вимога до Національної академії внутрішніх справ щодо зобов'язання оформити з 13.11.2012 року та видати ОСОБА_2 документ, що засвідчує його тимчасову непрацездатність, є безпідставною та в задоволені якої слід відмовити.
Щодо стягнення моральної шкоди суд зазначає наступне.
Статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її права.
Відповідно до ч.1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Під час розгляду справи, суд враховує Постанову Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», згідно з п. 4 якого позивач повинен зазначити у чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків (пункт 3 Постанови). Пунктом 5 цієї Постанови визначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Отже, обов'язковими умовами відшкодування шкоди з державного бюджету згідно вказаних статей є неправомірність дій відповідного органу та наявність причино - наслідкового зв'язку між такими діями та завданою шкодою.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджували б наявність причинного зв'язку між неправомірними діями відповідачів та стражданнями, приниженнями, моральними переживаннями позивача, а також позивачем не надано жодних доказів в обґрунтування розміру заявленої до відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 000,00 грн. Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди у розмірі 22 000 грн., задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не доведено обставин і підстав, які зумовлюють наявність моральної шкоди, так як, позивачем не надано жодних змістовних обґрунтувань та належних доказів заподіяння йому моральної шкоди.
Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано; безсторонньо; добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно.
Відповідно до п.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.
З урахуванням зазначеного, здійснені позивачем судові витрати підлягають йому присудженню пропорційно задоволених позовних вимог в розмірі 08 грн. 61 коп.
Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111,112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Скасувати наказ Міністерства внутрішніх справ України «Про надзвичайну подію в НАВС та покарання винних» № 103 від 25.01.2013 року в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ України.
Скасувати наказ Національної академії внутрішніх справ «По особовому складу» № 18 о/с від 11.02.2013 року в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ.
Поновити ОСОБА_2 на навчанні в Національній академії внутрішніх справ та на службі в органах внутрішніх справ України, у званні рядового міліції на посаді курсанта 3 курсу факультету підготовки кадрів для підрозділів боротьби з незаконним обігом наркотиків Національної академії внутрішніх справ України.
Зобов'язати Національну академію внутрішніх справ нарахувати та виплатити недоплачене грошове утримання ОСОБА_2 за час вимушеного прогулу з 12.02.2013 року у розмірі 1035 (однієї тисячі тридцяти п'яти) грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова в частині поновлення на навчанні та присудження виплат грошового утримання у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 315 грн. ОСОБА_2 підлягає негайному виконанню.
Стягнути на користь ОСОБА_2 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 08 грн. 61 коп.
Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 14 травня 2013 року.
Постанову у повному обсязі складено 21 травня 2013 року.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в апеляційному порядку за правилами, встановленими ст.ст.185-187 цього Кодексу.
Головуючий суддя О.А. Соколова
Судді Н.Г. Вєкуа
І.П. Васильченко