Іменем України
28 травня 2013 року м. Ужгород
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:
головуючого - Собослой Г.Г.,
суддів: Павліченка С.В., Бондаренка Ю.О.,
при секретарі - Савариній Т.І.,
з участю ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3 і ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 на рішення Рахівського районного суду від 10 квітня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_6 та ОСОБА_2, представника позивачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника ОСОБА_5 до ОСОБА_7, ОСОБА_8, Лазещинської сільської ради Рахівського району про визнання права власності на будинковолодіння та витребування майна із чужого незаконного володіння -
У січні 2013 року позивачі звернулися в суд із даним позовом, мотивуючи тим, що в 1978 році померла мати позивачів -ОСОБА_9, а в 1988 році їх батько - ОСОБА_10 До 1978 року батьки позивачів проживали у АДРЕСА_1, а у 1973 році батько і мати виїхали в с. Чорнобаївку, Білозерського району, Херсонської області, де на даний час проживає ОСОБА_2 В селі Лазещина Рахівського району батьки позивачів мали свій однокімнатний будинок, який мати отримала у спадщину від своїх батьків. На запит до Лазещинської сільської ради позивачами отримано відповідь від 29.11.2012 року, що колишнім колгоспом ім.Борканюка батьківський двір був закритим до 1988 року. Однак, батьки позивачів ніколи не були членами колгоспу і будинок не являється об'єктом власності колгоспу, а також їх батьки не могли бути членами колгоспного двору та такими, що втратили право власності на нерухоме майно.
Крім того, за батьківським будинком була закріплена земельна ділянка для обслуговування будинку та господарських споруд площею 0,15 га та земельна ділянка для ведення селянського господарства площею 0,59 га.
Після переїзду батьків в 1974 році позивачі уклали усний договір, згідно якого вирішили спільними коштами розібрати старий батьківський будинок та побудувати на тому самому місці новий будинок і будівництво доручили проводити ОСОБА_2 На протязі 1974 року даний будинок був збудований. ОСОБА_2 особисто приймав участь у будівництві, на підставі договірної ціни оплачував вартість робіт та частину робіт виконував сам.
Відповідачка ОСОБА_7 жодної участі у будівництві не приймала і після закінчення будівництва позивачі по черзі приїзджали та проживали в будинку, а в літній період обробляли землю, або здавали в оренду для сінокосіння.
В 1991 році номер будинку був змінений.
У 2008 році позивачі дізналися про те, що ОСОБА_7 оформила новий будинок та закріплену за ним земельну ділянку на своє імя, як спадщину. Після цього ОСОБА_2 звернувся до Лазещинської сільської ради для отримання довідки, щоб виготовити технічний паспорт на новий будинок та отримати свідоцтво про право власності і їм було відмовлено, так як їх сестра - ОСОБА_7 у спадковому будинку не проживала і прийняти спадщину фактично не могла. Однак, без рішення суду про те, що спадщина визнана відумерлою, через 20 років після смерті батька отримала свідоцтво про право на спадщину. Коли помер їх батько новий будинок уже був збудований, а тому ОСОБА_7 успадкувати новозбудований будинок не мала правової підстави.
В технічному паспорті виданого Рахівським БТІ 30.04.2008 року зазначено, що право власності на житловий будинок припинено за ОСОБА_10 у звязку зі смертю власника і ОСОБА_7 на підставі договору дарування подарувала даний будинок - ОСОБА_8
Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивачами доповнено та уточнено позовні вимоги і посилаються на те, що спірний будинок побудований за кошти позивачів, як самочинне будівництво на неприватизованій земельній ділянці, яка була закріплена за будинком №172, який належав батькам позивачів, будівництво проводилося без документів, що надають право на виконання будівельних робіт, за відсутності проектної та робочої документації і являється самочинним будівництвом. Незважаючи на дану обставину ОСОБА_7 незаконно успадкувала у 2008 році даний будинок як спадкове майно.
Посилаючись на вказані обставини позивачі просили визнати за ними право власності на будинковолодіння та витребувати майно у ОСОБА_7 і ОСОБА_8 зобов'язавши повернути домоволодіння у їх власність.
Рішенням Рахівського районного суду від 10 квітня 2013 року в позові відмовлено.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, не відповідає фактичним обставинам справи і підстав передбачених чинним законодавством для відмови у позові відсутні.
Заслухавши пояснення ОСОБА_6, ОСОБА_2 та їх представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, які підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.
Рішенням Рахівського районного суду від 07 вересня 2010 року яке набрало законної сили, встановлено, що після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_10 - ІНФОРМАЦІЯ_2 залишилось спадкове майно, житловий будинок АДРЕСА_1 і відповідно до ст.525 ЦК України (1963р.) відкрилась спадщина на спадкове майно та спірний будинок збудований у 1968 році і відсутні відомості, що даний будинок переобладнаний чи збудований, що стверджується про технічний стан даного будинку.
Згідно ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Власником або землекористувачем земельної ділянки право на її забудову (будівництво) реалізується за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням та видом відповідно до містобудівних умов і обмежень встановлених законодавством. Право на забудову виникає у особи, яка набула права на земельну ділянку на законних підставах.
Звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.
Позивачі, в порядку передбаченому ст.60 ЦПК України не довели ті обставини, на які вони посилаються як на підставу свої вимог, що вони являються власниками, або землекористувачами земельної ділянки, на якій розташований спірний житловий будинок та про те, що вони зверталися до інспекції державного будівельного архітектурного контролю про прийняття житлового будинку до експлуатації та їм було відмовлено.
Оскільки, вимога щодо витребування майна із володіння у відповідачів та зобов'язання їх повернути будинковолодіння у власність позивачів також не підлягає задоволенню, так як така є похідною від позовної вимоги, щодо визнання права власності на нерухоме майно.
За таких обставин, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунутується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, результати оцінки доказів відображено в рішенні, в якому наводяться мотиви їх відмови обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог.
Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.
Доводи апеляційної скарги судова колегія до уваги не приймає так як вони не ґрунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_6 та ОСОБА_2, ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Рахівського районного суду від 10 квітня 2013 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий (підпис)
Судді: (підписи)
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Закарпатської області Собослой Г.Г.