28 травня 2013 року м. ПолтаваСправа № 816/1621/13-а
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Бойка С.С.,
при секретарі - Пехоті М.О.,
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача - Вербицька І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, третя особа Приватне підприємство "Полтава-Проект-Монтаж" про визнання протиправним та скасування податковго повідомлення - рішення, -
28 березня 2013 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_3 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податковго повідомлення - рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем протиправно зроблено висновок про відсутність можливості встановити реальність та товарність господарської операції по поставці товарів, оскільки реальність здійснення господарської операції підтверджується належним чином оформленими бухгалтерськими документами. Крім того, договір укладений між ФОП ОСОБА_3 та ПП "Полтава-Проект-Монтаж" недійсним у встановленому законом порядку не визнавався та нікчемним в силу положень ч. 2 ст. 215 ЦК України він теж не являється.
Ухвалою суду від 29.04.2013 залучено до участі у справі в якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Приватне підприємство "Полтава-Проект-Монтаж".
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. У наданих до суду письмових запереченнях (т. 1 а.с. 37-42) просив в задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що за результатами проведеної перевірки встановлено порушення позивачем ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 192, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового Кодексу України. Крім того, зі змісту наданих документів не можливо встановити фактичні адреси отримання товарів.
Третя особа, явку свого уповноваженого представника в судове засідання не забезпечила, надала до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 18.04.2006 зареєстрований як фізична особа - підприємець Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва № 100318107 від 06.01.2011 (т. 1 а.с. 6,7).
В період з 20.02.2013 по 26.02.2013 працівниками ДПІ у м. Полтава проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 по взаємовідносинам з ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за період з 01.07.2012 по 30.09.2012.
За результатами перевірки складено акт від 05.03.2013 № 1318/1703/НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 8-22), яким зафіксовано порушення позивачем ст. 22, ст. 185, ст. 188, ст. 192, п. 198.1 п. 198.3 п. 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено податковий кредит за перевіряємий період, який сформовано за рахунок підприємства-постачальника ТОВ "Полтава-Проект-Монтаж" на суму 481 833,25 грн.
За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтава винесено податкове повідомлення-рішення № 0000381703 від 22.03.2013 (т. 1 а.с. 23), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 722 749,87 грн. (в тому числі за основним платежем на 481833,25 грн. та за штрафними санкціями на 240916,62 грн.).
З вимогою про визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення позивач звернувся до суду.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню суд виходить із наступного.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Податкового кодексу України Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).
Згідно пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит платник податку на додану вартість повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Судом встановлено, що 02.07.2012 між позивачем (покупець) та Приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж" (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу № 0207/1 за умов якого постачальник зобов'язується передати товар у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору (т. 1 а.с. 64-66).
02.07.2012 між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та Приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж" укладено додаткову угоду про зміну договору № 0207/1 від 02.07.2012, за умов якої пункт 4 доповнено словами Перевезення товару відбувається власним транспортним засобом покупця на його адресу (т. 1 а.с. 67).
Слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Як вбачається із матеріалів справи, за результатами здійснення господарської операції між позивачем та Приватним підприємством "Полтава-Проект-Монтаж", останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: податкові накладні (т. 1 а.с. 123-172); видаткові накладні (т. 1 а.с. 173-224).
В якості оплати позивачем було виписано прості векселя, які були передані ПП "Полтава-Проект-Монтаж" про, що свідчать акти приймання-передачі простих векселів (т. 1 а.с. 225 - 250).
На підтвердження реальності транспортування товару придбаного ПП "Полтава-Проект-Монтаж" позивачем суду надано товарно-транспортні накладні (т. 1 а.с. 70 - 118), трудовий договір від 27.05.2010, з умов якого ОСОБА_6 прийнято на посаду водія (т. 1 а.с. 119) та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (т. 1 а.с. 121,122).
Представник позивача в судовому засіданні пояснив, що під час проведення перевірки відповідачу було помилково надано товарно-транспортні накладні за якими транспортування товару не відбувалось про, що свідчить їх не повне оформлення, а саме: відсутність інформації про водія та автомобіль яким здійснювалось перевезення. Про вказану обставину ДПІ у м. Полтава було повідомлено листом № 2 від 26.02.2013 та надіслано на її адресу належним чином оформленні товарно-транспортні накладні.
Посилання відповідача на те, що з наданих на перевірку товарно-транспортних накладних не можливо встановити адресу отримання товарів, оскільки фактична та юридична адреса ПП "Полтава-Проект-Монтаж" м. Полтава, вул. Зінківська, 19 кім. 506, а в товарно-транспортних накладних як пункт навантаження вказано м. Дніпропетровськ, вул. Березинського, 80, судом до уваги не приймаються у зв'язку з наступним.
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців ПП "Полтава-Проект-Монтаж" змінив своє місцезнаходження з м. Полтава на м. Дніпропетровськ.
Крім того, суд вважає за необхідне вказати, що реєстрація товариства в м. Полтава не позбавляє його можливості мати виробничі потужності та складські приміщення розташовані на території іншого населеного пункт. Разом з тим, відповідачем не надано суду доказів того, що на час укладання та виконання умов договору купівлі-продажу у ПП "Полтава-Проект-Монтаж" були відсутні власні чи орендовані складські приміщення в м. Дніпропетровську.
Також, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що неспівпадання номерів податкових накладних наданих позивачем на перевірку та номерів податкових накладних, які відображено ПП "Полтава-Проетк-Монтаж" у розрахунку корегування сум податку на додану вартість до податкової декларації з ПДВ викликано помилкою допущеною бухгалтером ПП "Полтава-Проетк-Монтаж", у зв'язку з чим 19.03.2013 до ДПІ у м. Полтава було подано уточнюючий розрахунок.
На підтвердження використання товару придбаного у ПП "Полтава-Проетк-Монтаж" у власній господарській діяльності позивачем суду надано: договори (т. 2 а.с. 4,5; 11-15; 19-30; 35-40; 47-51, 57-65; 75-82; 86-87; 90-97; 109-116), акти форми КБ-3 та КБ-2 (т. 2 а.с. 6-10; 16-18; 31-34; 41-46; 52-56; 66-74; 83-85; 98-108; 1521-56; 173-182), видаткові накладні (т. 2 а.с. 88, 89; 117-151).
Посилання представника позивача на відсутність ПП "Полтава-Проект-Монтаж" за місцезнаходженням, судом до уваги не приймаються у зв'язку з тим, що відповідачем на вимогу суду не було надано доказів перебування ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у відрядженні в м. Дніпропетровську.
Накази про відрядження вказаних осіб не можуть слугувати доказами того, що ОСОБА_7 та ОСОБА_8 перебували у відрядженні в м. Дніпропетровську, оскільки такими доказами є проїзні документи та документи на відрядження.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що акт обстеження місця реєстрації платника податків № 575122.5 від 09.04.2013 складений щодо ПП "Полтава-Проект-Монтаж" є неналежними доказами, в розумінні ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
У відповідності до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Обов'язок щодо доказування правомірності спірного податкового повідомлення-рішення покладено на відповідача у справі.
В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
Суд вважає за необхідне вказати, що визнання акта суб'єкта владних повноважень протиправним як способу захисту порушеного права позивача застосовується у тих випадках, коли спірний акт не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.
Скасування ж акта суб'єкта владних повноважень означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням. За змістом ст. 162 КАС України суд під час прийняття рішення про скасування незаконного рішення суб'єкта владних повноважень має право визначити, з якого моменту відповідне рішення втрачає чинність.
Суд визначає, що рішення суб'єкта владних повноважень є скасованими з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти, оскільки інакше буде заподіяно значно більшої шкоди суб'єктам правовідносин порівняно з відвернутою.
З урахуванням викладеного застосування різних способів захисту порушеного права позивача - визнання спірного акта протиправним або скасування такого акта - повинно відбуватися з урахуванням конкретних обставин справи в кожному окремому випадку.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава Полтавської області № 0000381703 від 22.03.2013.
В решті позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтава Полтавської області № 0000381703 від 22.03.2013.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 витрати зі сплати судового збору в сумі 1147,00 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 травня 2013 року.
Суддя С.С. Бойко