243/2088/13-ц
Справа № 2/243/1065/2013
22 травня 2013 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Лаптєва М. В.
при секретарі - Хміль О. М.
представника відповідача - Титаренко О.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Слов'янська цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про захист прав споживачів,-
12.03.2013 року позивач звернувся до Слов'янського міськрайонного суду з позовом до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» про захист прав споживачів, посилаючись на те, що йому на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. 24 листопада 2009 року працівники ВАТ «Циділо і К» демонтували опалювальний прилад в вищезазначеній квартирі від внутрішньо будинкових трубопроводів центрального опалення, посилаючись на предписання ОКП «Донецьктеплокомуненерго». За відсутності централізованого опалення позивач використовував в період 2009 - 2013 р.р. для обігріву квартири побутові електроприлади, та сплачував комунальну плату за використану електроенергію. Однак не зважаючи на відключення від централізованого опалення позивачу нараховувалася плата за послуги з теплопостачання в період з 2010 - 2012 роки, що стало причиною його погіршення здоров'я, через постійні стреси та хвилювання. Вважає дії відповідача, щодо нарахування йому заборгованості за послуги з теплопостачання незаконними та просив суд визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню йому заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 1512 грн. 31 коп., зобов'язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відкликати квитанції про оплату за опалення, стягнути з відповідача незаконно утриману суму з авансового платежу та з пенсії на підставі судового наказу в розмірі 1545 грн. 38 коп., суму судового збору та моральну шкоду в розмірі 6709 грн. 67 коп.
Позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, навів доводи, аналогічні викладеним у позовній заяві.
Представник відповідача, Титаренко О.Л., яка діє на підставі довіреності, в судовому засіданні позовні вимоги визнала лише в частині безпідставно нарахованої плати за послуги з теплопостачання, в задоволенні решти частини вимог просила відмовити в зв"язку з відсутністю підстав.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, вивчивши матеріали справи та дослідивши наявні у справі докази, суд в межах заявлених позовних вимог ( ст. 11 ЦПК України ) установив наступне.
Позивачу на праві власності належить квартира АДРЕСА_1.
24 листопада 2009 року працівники ВАТ «Циділо і К» демонтували опалювальний прилад в вищезазначеній квартирі від внутрішньо будинкових трубопроводів центрального опалення, посилаючись на предписання ОКП «Донецьктеплокомуненерго», згідно якого в квартирі позивача несанкціоновано зроблено врізку до централізованого опалення будинку. За відсутності централізованого опалення позивач використовував в період 2009 - 2013 р.р. для обігріву квартири побутові електроприлади, та сплачував комунальну плату за використану електроенергію. Однак не зважаючи на відключення від централізованого опалення позивачу нараховувалася плата за послуги з теплопостачання в період з 2010 - 2012 роки, що стало причиною його погіршення здоров'я, через постійні стреси та хвилювання. Вважає дії відповідача, щодо нарахування йому заборгованості за послуги з теплопостачання незаконними та просив суд визнати незаконними дії відповідача по нарахуванню йому заборгованості за послуги з теплопостачання в розмірі 1512 грн. 31 коп., зобов'язати ОКП «Донецьктеплокомуненерго» відкликати квитанції про оплату за опалення, стягнути з відповідача незаконно утриману суму з авансового платежу та з пенсії, суму судового збору та моральну шкоду в розмірі 6709 грн. 67 коп.
На думку суду виниклі між сторонами спірні правовідносини регулюються ЗУ «Про теплопосточання», згідно якого теплопостачання регламентується нормативно - правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб"єктами відносин у сфері теплопостачання.
Відповідно до пунктів 25 - 26 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у разі, коли технічна можливість такого відключення передбачена затвердженою органом місцевого самоврядування відповідно до Закону України «Про теплопостачання» схемою теплопостачання, за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування, будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення.
Порядок відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води затверджений наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 «Про затвердження Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за №1478/11758), який з 14 грудня 2007 року діє із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169.
«Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання» (далі Порядок), затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 9 грудня 2005 року за № 1478/11758, із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169, встановлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади.
Відключення приміщень від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої ним особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення і гарячого водопостачання та власника, наймача (орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ними особи.
Відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання, яке здійснене з дотриманням встановленого законодавством порядку, є підставою лише для зміни умов договору про надання послуг з централізованого теплопостачання, а не підставою для припинення договірних зобов'язань з теплопостачання.
Таким чином, відключення позивача від системи центрального опалення не є підставою для припинення договірних відносин між сторонами і як наслідок нарахування вартості споживчих послуг.
Згідно ст. 5 ЗУ "Про захист прав споживачів" держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.
Відповідно до положень ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів" захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом.
Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.
Отже, об'єктом захисту є порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес, саме вони є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Крім того, ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно змісту позовної заяви та встановлених під час судового розгляду обставин, позивач ОСОБА_2 визначив предмет та підстави пред"явлення позову, вказуючи на незаконність дій відповідача по нарахуванню платежів за послуги з теплопостачання. Крім того просив зобов'язати відповідача відкликати квитанції щодо нарахування по сплаті послуг.
Однак положення ст.. 16 ЦК України не містять серед переліку способів захисту прав та інтересів осіб такого способу захисту як визнання дій незаконними по нарахуванню платежів та зобов'язання відкликання квитанцій про оплату послуг з теплопостачання.
Крім того норми ЗУ "Про захист прав споживачів" на який посилається позивач також не містить серед переліку порушень права споживача таких як визнання дій незаконними по нарахуванню платежів та зобов'язання відкликання квитанцій про оплату послуг з теплопостачання.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.
Квитанція по оплаті послуг з теплопостачання на квартиру є внутрішнім первинним бухгалтерським документом відповідача і суд не може втручатися в господарську діяльність відповідача, примушувати його вносити певні зміни до бухгалтерського обліку.
Отримання позивачем щомісяця квитанцій на оплату послуг з теплопостачання з зазначенням заборгованості не встановлює для позивача будь-яких обов'язків, крім рекомендації їх сплатити, тобто зазначені документи є різновидом претензії і не свідчать про порушення відповідачем прав позивача.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до переконання, що обрані позивачем способи захисту, а саме визнання дій незаконними по нарахуванню платежів та зобов'язання відкликання квитанцій про оплату послуг з теплопостачання - не передбачені законом, а тому задоволенню не підлягають.
Разом з тим під час судового розгляду було встановлено, доведено матеріалами справи та не заперечувалось з боку представника відповідача, що судовий наказ № 2-н-1579-2011 від 03.06.2011 року, згідно якого з позивача було стягнуто заборгованість по оплаті за послуги з теплопостачання - було скасовано, а отже вирахована з позивача сума підлягає поверненню і стягненню з відповідача.
Відповідно до ст. 61 ч.1 ЦПК, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача на свою користь безпідставно стягнених та вирахованих сум в розмірі 1545 грн. 38 коп. підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення моральної шкоди в сумі 6709 грн. 67 коп. суд встановив наступне.
Згідно ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.
Питання відшкодування моральної шкоди регулюються законодавчими актами, введеними у дію в різні строки, а тому суд має з'ясовувати характер правовідносин сторін і встановлювати якими правовими нормами вони регулюються, чи допускає відповідне законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, коли набрав чинності законодавчий акт, що визначає умови і порядок відшкодування моральної шкоди в цих випадках, та коли були вчинені дії, якими заподіяно цю шкоду.
ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В судовому засіданні встановлено, що відносини між сторонами будуються зокрема на підставі договору про надання послуг з централізованого теплопостачання із змісту якого не вбачається переліку умов чи підстав для відшкодування моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині відшкодування моральної шкоди, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами носять договірний характер і відшкодування моральної шкоди в такому випадку законом не передбачено.
Крім того відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Надані позивачем квитанції по придбанню медикаментів та вирахована на підставі них сума моральної шкоди, не дають суду підстав зробити висновок, що саме від незаконних дій відповідача у позивача погіршився стан здоров'я та позивачу нанесено значну моральну шкоду.
Вимоги позивача про стягнення суми судового збору в розмірі 107 грн. 30 коп. за подання апеляційної скарги не є компетенцією суду першої інстанції, а тому задоволенню не підлягають.
Таким чином, аналізуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обгрунтованими і підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві пропорційно до частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати по оплаті судового збору у сумі 114 грн. 70 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст. 15, 16, 23 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 58, 60, 209, 212-215 ЦПК України, ЗУ "Про теплопостачання", "Правилами користування тепловою енергією", Постановою Пленуму Верховного Суду України від №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОКП "Донецьктеплокомуненерго" про захист прав споживачів - задовольнити частково.
Стягнути з обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов'янськтепломережа" на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІПН НОМЕР_1, безпідставно стягнену плату за опалення квартири АДРЕСА_1 в розмірі 1545 грн. 38 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в особі виробничої одиниці "Слов"янськтепломережа", на р/р 26007619944705 в філії "Центрально - міське відділення ПАТ Промінвестбанку м. Горлівка Донецької області", код банку 300012, ЄДРПОУ банку 00039002 у державний бюджет на р/с 31210206700075 отримувач коштів Слов"янське УК/Слов'янськ/22030001, код ЄДРПОУ 37803368, МФО 834016 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 114 грн. 70 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Слов'янського
міськрайонного суду М. В. Лаптєв