30 травня 2013 року м. Мукачево Справа №0707/1945/12
1/303/43/13
Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області
в особі: головуючого - судді Кость В.В.
при секретарі Болдижар О.В.
За участю:
прокурорів - Демка В.В. (в судових засіданнях 15.05.2013 та 22.05.2013);
Дьоміної В.О. (в судовому засіданні 30.05.2013);
потерпілого - ОСОБА_2 (у судовому засіданні 15.05.2013);
представників цивільних позивачів - Шманька О.А. (ПАТ «АЛЬФА - БАНК»);
Данканича А.А. (ПАТ «ПРИВАТБАНК»,
який контролює діяльність ПАТ «А- Банк );
Пітуха В.І. (ПАТ «УкрСиббанк»);
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінальної справи про обвинувачення
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, уродженця та мешканця АДРЕСА_2, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, у відповідності до ст. 89 КК України вважається таким, що не має судимості,
за частинами першою та другою ст. 190, частиною третьої ст. 357, частинами першої та четвертою ст. 358 Кримінального кодексу України,
Органом досудового слідства ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою та другою ст. 190, частиною третьої ст. 357, частинами першої та четвертою ст. 358 Кримінального кодексу України.
Кримінальна справа направлена до суду 21.01.2012 (супровідний лист від 25.01.2012 №107-77-11, Т. 2, а.с. 169).
30.05.2012 провадження по даній кримінальній справі було зупинено до затримання підсудного та оголошено його розшук.
З моменту зупинення провадження у справі судом неодноразово надсилалися нагадування начальнику Мукачівского МВ (МРВ) УМВС України в Закарпатській області (Т. 3, а.с. 7, 9, 11, 12, 15, 14, 17) стосовно надання даних про хід виконання постанови суду від 30.05.2012.
На вищевказані нагадування органом внутрішніх справ надіслано суду однотипні відповіді (Т. 3, а.с. 8, 13, 16, 18), в яких містилася інформація про заведену оперативно - розшукову справу та вжиття заходів із розшуку підсудного.
У судові засідання по справі, які відбулися 15.05.2013, 22.05.2013 та 30.05.2013 підсудний також викликався рекомендованими листами з повідомленням про вручення поштового відправлення за адресою реєстрації його місця проживання, вказаною у додатку до обвинувального висновку.
Потерпілий, прийнявши участь у судовому засіданні 15.05.2013, просив суд прийняти до уваги те, що на початку березня 2013 року бачив підсудного в м. Ужгороді. Крім того, ОСОБА_7 неодноразово бачили його знайомі в м. Мукачево, після винесення судом постанови про розшук ОСОБА_6
У судовому засіданні 30.05.2013 на обговорення учасниками судового процесу було поставлено питання про направлення даної кримінальної справи на додаткове розслідування, з метою вжиття органом досудового розслідування належних та необхідних заходів для встановлення дійсної адреси місця проживання підсудного.
Суд, вислухавши думку прокурора, який заперечив проти направлення справи для проведення додаткового розслідування, представників цивільних позивачів, які залишили вирішення такого питання на розсуд суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що кримінальна справа підлягає поверненню на додаткове розслідування з наступних підстав.
Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга ст. 19 Конституції України).
Згідно зі ст. 2 Кримінально - процесуального кодексу України (1960 року) завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних та юридичних осіб та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний.
У відповідності з приписами частини першої ст. 22 Кримінально - процесуального кодексу України (1960 року) прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
У ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права».
Виходячи з міжнародно-правових зобов'язань держави, положень ст. 8 Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.
Частиною першою ст. 6 Конвенції передбачено, що: «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом».
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 22.11.2005 по справі «Антоненков та інші проти України" (Заява N 14183/02)» (п. 39, 41) зазначив, що:
«…період часу, який має бути взятий до уваги для визначення тривалості кримінального провадження, починається з дня, коли особу «обвинувачено» в автономному або матеріальному розумінні цього терміна та закінчується у день, коли обвинувачення остаточно визначено або провадження припинено; розумність тривалості провадження має бути оцінена в світлі конкретних обставин справи з врахуванням критеріїв, напрацьованих Європейським судом, зокрема складності справи та поведінки заявника і відповідних державних органів».
Аналогічний висновок Європейського суду з прав людини щодо причин порушення розумних строків розгляду справ, пов'язаних з поведінкою державних органів міститься й у рішенні від 09.11.2006 по справі «Білуха проти України» (Заява №33949/02) (п.п. 61, 64) та «Плєшков проти України» (рішення 19.02.2011, Заява № 37789/05, п. 49) та в інших рішеннях, загальна кількість яких становить 114. У вказаних рішеннях Європейським судом з прав людини було констатовано порушення розумних строків розгляду справ з вини державних органів.
Ситуація, яка склалася по даній кримінальній справи в жодному разі не може свідчити про можливість додержання судом розумних строків розгляду кримінального провадження, передбаченого частиною першою ст. 6 Конвенції, в в'язку з тривалим розшуком підсудного. Матеріали справи свідчать про формальний підхід територіального органу внутрішніх справи до виконання постанови суду про розшук підсудного по даній справі, що, в свою чергу, позбавляє суд можливості розглянути справу в розумні строки та встановити істину по ній. Такий стан справи порушує й права потерпілого та цивільних позивачів.
Про неналежну «поведінку» органу досудового розслідування, яка є причиною неможливості розгляду даної справи у розміні строки свідчить те, що під час досудового слідства слідчим встановлена та зазначена у обвинувальному висновку адреса місця проживання підсудного ОСОБА_6, а саме: АДРЕСА_1,.
Як вбачається з матеріалів справи, підсудному ОСОБА_6 органом досудового слідства обрано запобіжний захід - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.
Під час розгляду кримінальної справи підсудний викликався до суду за даною адресою, однак в судові засідання не з'являвся, у зв'язку з чим 30 травня 2012 року оголошено розшук підсудного ОСОБА_6 та замінено запобіжний захід з підписки про невиїзд на взяття під варту.
Постанова суду від 30 травня 2012 року про розшук підсудного направлена для виконання до Мукачівського МВ УМВС України в Закарпатській області.
Однак, на протязі одного року працівниками органів внутрішніх справ вказана постанова не виконана.
На неодноразові запити суду надходили відповіді про те, що проводяться заходи направлені на розшук та затримання підсудного, однак проведеними заходами встановити місце перебування ОСОБА_6 не вдалося.
Поряд з цим, матеріали кримінальної справи свідчать про поверхневе проведення досудового слідства, зокрема, в частині встановлення фактичного місця проживання ОСОБА_6, який ухиляється від викликів до суду.
По відношенню до вищевказаних фактичних обставин справи суд також виходить з того, що згідно з положеннями частини першої ст. 281 Кримінального процесуального кодексу України (1960 року) повернення кримінальної справи на додаткове розслідування може мати місце лише тоді, коли встановлена неправильність чи неповнота слідства і ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.
У відповідності до приписів п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11 лютого 2005 року № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» повернення справи на додаткове розслідування зі стадії судового розгляду справи допускається лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства.
В преамбулі постанови Пленуму Верховного Суду України «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина» від 30.05.1997 №7 констатовано, що «порушення вимог процесуального закону в стадії досудового розслідування призводять до тяганини при його провадженні та судовому розгляді справ, ущемлюють законні права й інтереси потерпілих, обвинувачених, інших осіб, роблять можливим ухилення окремих обвинувачених від слідства і суду. На ефективність судової діяльності впливають істотні недоліки в роботі органів дізнання і попереднього слідства, інших правоохоронних органів, зокрема щодо розшуку підсудних».
Вимогами п. 3 частини першої ст. 64 Кримінально - процесуального кодексу України (1960 року) в контексті з приписами частини першої ст. 22 названого Кодексу передбачений імперативний обов'язок органу досудового слідства щодо всебічного, повного та об'єктивного встановлення даних щодо особи обвинуваченого.
Невстановлення таких даних щодо особи обвинуваченого та не вжиття заходів, які б унеможливили його неявку на судовий розгляд кримінальної справи призвело до ситуації, яка перешкоджає розгляду справи у розумні строки.
Вищевказані вимоги кримінального процесуального закону органом досудового слідства виконані не були, в ході досудового розслідування кримінальної справи не було вжито можливих і передбачених законом заходів для з'ясування необхідних і достатніх даних про особу обвинуваченого, у зв'язку з чим ОСОБА_6 на виклики до суду з невідомих суду причин не з'являється, за вказаною органами слідства адресою не проживає і встановити його місце перебування суду не надається можливим, не дивлячись на те, що суд постановляв процесуальні рішення про примусовий привід та розшук підсудного.
З моменту події злочину, на яку вказує сторона обвинувачення, минуло більше 1,5 року, судом вживались передбачені законом заходи по забезпеченню своєчасного судового розгляду справи, однак дії органів внутрішніх справ України щодо розшуку підсудного залишилися безрезультатними, чим було порушено право учасників судового розгляду на судовий розгляд справи протягом розумного строку.
Суд не може виконувати функції органів досудового слідства та усувати недоліки у роботі таких органів, оскільки на судову гілку влади, в законодавчому порядку, покладено функцію щодо здійснення правосуддя (ст. 5 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» та ст. 161 Кримінально - процесуального кодексу України), а не збереження у суді зупинених кримінальних справ, в той час, коли розшук осіб по таких справах проводять органи внутрішніх справ під контролем територіальних органів прокуратури.
Суд позбавлений можливості, з дотриманням процесуальної природи судового розгляду, усунути вищевказані порушення.
Аргументи та доводи представника сторони обвинувачення про те, що підсудній приймав участь в судовому розгляді справи судом не приймаються, оскільки не можуть бути свідченням наявності обставин щодо належного встановлення даних про особу ОСОБА_6, оскільки при наявності таких - не було б ситуації з тривалим розшуком підсудного та його неявкою в судові засідання.
В своєму узагальненні від 01.01.2003 судова палата у кримінальних справах Верховного Суду України визнала правильною практику тих судів, які в разі
тривалого розшуку підсудного повертають справу на додаткове розслідування для з'ясування даних про місце його перебування та проведення з цією метою оперативно-розшукових і слідчих дій.
Виходячи з положень п. 1 ст. 121 та п. 5 частини третьої ст. 129 Конституції України, які покладають підтримання обвинувачення в суді на прокурора, суд, з метою забезпечення права учасників судового процесу на розгляд кримінального провадження впродовж розумного строку, вважає за необхідне повернути справу прокурору для організації її додаткового розслідування та усунення вказаних вище недоліків.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 161, 22, 64, 281 Кримінально - процесуального кодексу України (1960 року),
1. Кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених першою та другою ст. 190, частиною третьої ст. 357, частинами першої та четвертою ст. 358 Кримінального кодексу України повернути прокурору м. Мукачево для організації додаткового розслідування.
1.1. В ході додаткового розслідування справи органам досудового слідства необхідно вжити всіх необхідних заходів для встановлення дійсної адреси місця проживання підсудного ОСОБА_6.
2. Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 залишити без змін - взяття під варту.
3. На постанову протягом семи діб з дня її винесення сторонами може бути подана апеляція до апеляційного суду Закарпатської області.
Головуючий /підпис/ В.В. Кость
Згідно з оригіналом.
Оригінал постанови суду знаходиться в матеріалах кримінальної справи №1/303/70/13 року в Мукачівському міськрайонному суді.
Суддя Мукачівського
міськрайонного суду В.В. Кость