Справа № 306/1101/13-ц
Провадження №2/306/458/13
Рядок статзвіту 1
27.05.2013 року м. С в а л я в а
Свалявський районний суд Закарпатської області в особі :
головуючого - судді : Вінер Е.А.
з секретарем : Фалес Л.І.
з участю позивача: ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сваляві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя посилаючись на те, що з вересня 2000 року по 2013 рік вона перебувала у шлюбі з відповідачем, який рішенням Свалявського районного суду від 20 березня 2013 року розірвано. Від перебування в шлюбі дітей не народилося. За період шлюбу сторонами придбано нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1. Згоди про добровільний поділ нерухомого майна між сторонами не досягнуто. Позивач вважає, що протягом 12 років подружнього життя чоловік тривалий час не працював і всі фінансові питання сім"і вирішувала саме позивач, оскільки квартира була придбана за кредитні кошти, а тому просить визнати за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1.
Згідно поданих письмових заперечень відповідач позов не визнає, просить відмовити в задоволенні позову, оскільки посилання відповідача на те, що він не брав участі в забезпеченні сім"ї є неправдивими та не підтвердженими жодними доказами (59,60).
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги змінила та просить поділити нерухоме майно, а саме квартиру за адресою АДРЕСА_1 в рівних частках між нею та відповідачем.
Відповідач в судове засідання не з"явився, проте надав суду заяву в якій просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги не визнає та заперечує проти їх задоволення(а.с.61).
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до слідуючого висновку.
Між сторонами існують правовідносини, які повинні регулюватися нормами глави 8 Сімейного кодексу України.
Судом встановлено, що згідно рішення Свалявського районного суду від 20 березня 2013 року шлюб укладений 01 вересня 2000 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розірвано(а.с.43).
Згідно договору купівлі-продажу від 18 грудня 2003 року посвідченого державним нотаріусом Свалявської державної нотаріальної контори Л.П.Гойс ОСОБА_2 є власником нерухомого майна, а саме квартири за адресою АДРЕСА_1 (а.с.31, 32).
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" передбачено, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба, тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об"єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Згідно ч.3 ст 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 370 ч.2 ЦК України у разі виділення частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду.
В раховуючи те, що за час шлюбу сторонами придбано нерухоме майно, а саме - квартира за адресою АДРЕСА_1 яка відповідно до законодавства належить їм на праві спільної сумісної власності подружжя, суд приходить до висновку, що слід дану квартиру поділити порівну по ? частки кожному.
Керуючись ст. ст. 10, 30, 31, 57, 88, 212-215 ЦПК України, ст.60 Сімейного кодексу України, ст.ст. 368, 370 ЦК України, постановою Пленуму Верховного Суду України №11 від 21 грудня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", суд
Змінений позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задовольнити.
Квартиру АДРЕСА_1 поділити між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порівну по ? частки кожному.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, мешканки АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 сплачену суму судового збору в розмірі 114,70 (сто чотирнадцять гривень) 70 коп.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення суду.
Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду.
Заява про апеляційне оскарження рішення Свалявського районного суду та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду Закарпатської області через Свалявський районний суд .
ГОЛОВУЮЧИЙ Е.А. ВІНЕР