№ справи:0101/5789/2012 Головуючий у 1 інстанції:Скісов Євген Михайлович
№ провадження:11/190/234/13 Доповідач апеляційної інстанції:Соловйов М. В.
"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКапустіної Л.П.
СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.
За участю прокурораАблякімової З.В.
при секретарі засуджених потерпілої ОСОБА_6 ОСОБА_7, ОСОБА_8 ОСОБА_9
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції потерпілої ОСОБА_9 на вирок Алуштинського міського суду АРК від 05.12.2012, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Маловидне, Бахчисарайського району, Кримської області, громадянина України, з неповною середньою освітою, одруженого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, згідно ст. 89 КК України не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчого закладу,
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця с. Маловидне, Бахчисарайського району, Кримської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, неодруженого, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч. 2 ст. 185 КК України до 2 років позбавлення волі з поміщенням до кримінально-виконавчого закладу,
Солідарно стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 66 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_10 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 20 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 в рахунок відшкодування судових витрат, пов'язаних з проведенням комплексно судово-товарознавчої експертизи по 1478 гривень 55 копійок з кожного.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.
Згідно вироку, 11 січня 2011 року ОСОБА_7 та ОСОБА_8 приблизно о 19 годині 00 хвилин, спільно і за попередньою змовою між собою, реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на таємне розкрадання чужого майна, маючи корисний намір, знаходячись на території поля, розташованого у лісі в трьох кілометрах на північ від будинку № 20 по вулиці Мирної, села Розове, міста Алушти, таємно викрали трьох коней, які належить ОСОБА_9 на загальну суму 38 000 гривень.
Вони ж повторно, 15 березня 2011 року, приблизно о 19 годині 30 хвилин, проводжуючи свої злочинні дії, спрямовані на таємне розкрадання чужого майна, знаходячись на вказані території, знову викрали 5 коней на загальну суму 43 000 гривень.
Згодом викрадених коней здали на забій м'ясникові ОСОБА_11
В апеляції та доповненнях до неї потерпіла не оспорюючи вини та кваліфікації дій засуджених, просить вирок у частині призначеного покарання скасувати та постановити новий призначивши кожному по 5 років позбавлення волі, посилаючись на невідповідність покарання тяжкості злочину та особам засуджених, внаслідок його м'якості.
Зазначене мотивує не визнанням засудженими своєї вини, а також їх небажанням відшкодувати їй матеріальні та моральні збитки.
Заслухавши доповідача; провівши судові дебати, в яких засуджені, заперечували проти задоволення апеляції; потерпілу, яка просила задовольнити апеляцію в повному обсязі; вислухавши думку прокурора, який підтримав апеляцію потерпілої; обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Так, засуджений ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні свою вину у злочині, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України визнали частково.
Незважаючи на це, висновки суду першої інстанції про доведеність їх вини у скоєні злочину, за обставин, зазначених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються сукупністю доказів, зібраних по справі і перевірених судом у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законодавством порядку.
Суд першої інстанції правильно кваліфікував дії засуджених за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), що вчинено повторно, за попередньою змовою групою осіб.
Відповідно до п. 3 постанови Пленума Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2003 № 7, визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст. 12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
Однак, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не повною мірою дотримався зазначених вимог і доводи потерпілої про невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених внаслідок м'якості - є обґрунтованими.
Призначаючи покарання ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вигляді позбавлення волі, судом першої інстанції враховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, обставини, що обтяжують та пом'якшують обставини, конкретні обставини справи, а саме відшкодування спричинених збитків потерпілій у незначній частині, роль кожного з них у скоєному злочині, дані про осіб засуджених, а також обставину, що засудженими викрадена значна кількість коней, які знаходяться у господарстві потерпілої, однак судом не враховано у достатній мірі ступінь тяжкості вчиненого злочину та характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали для потерпілої, оскільки потерпілій нанесені значні матеріальні збитки, що позбавило її можливості відновити своє фермерське господарство.
Так, засуджені побоюючись реального покарання на стадії судового розгляду, відшкодували потерпілій незначну частину спричинених збитків у вигляді 15 000 гривень, однак після скасування попереднього вироку не вживали жодних заходів щодо їх відшкодування, та навіть не вжили зазначених заходів до постановлення зазначеного вироку. Крім того, зазначені кошти потерпілій, були відшкодовані ними за рахунок продажу на забій викрадених коней.
Що свідчить про відсутність у засуджених в повному обсязі усвідомлення наслідків скоєного злочину, відсутність відповідних висновків для себе, навіть шляхом відшкодування спричинених збитків потерпілій та вказує на їх ставлення до скоєного ними злочину.
При призначенні покарання суд у кожному випадку зобов'язаний дотримуватися вимог ст. 65 КК України, виходити з принципів законності, справедливості і індивідуалізації покарання. Про цьому, покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Виходячи із зазначеного, колегія суддів дійшла висновку, що призначене покарання засудженим є м'яким та явно несправедливим, у зв'язку з чим, вирок у цій частині підлягає скасуванню.
З урахуванням вищезазначених обставин, а також ролі кожного з них у скоєному злочині, віку засуджених та не можливості відновлення фермерського господарства потерпілої, колегія суддів вважає, що необхідним та достатнім для виправлення й попередження скоєння ними нових злочинів буде призначення покарання в умовах ізоляції від суспільства в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 378 - 379 КПК України 1960 року, України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
Апеляцію потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 05 грудня 2012 року стосовно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в частині призначеного покарання - скасувати.
Постановити новий вирок, яким:
ОСОБА_7 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі;
ОСОБА_8 визнати винним у скоєнні злочину, передбаченому ч. 2 ст. 185 КК України та призначити покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у виді 4 (чотирьох) років 6 місяців позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженим залишити - тримання під вартою.
В іншій частині вирок залишити без зміни.
Вирок може бути оскаржений в касаційному порядку до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, через Апеляційний суд Автономної Республіки Крим протягом одного місяця з дня його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов