№ справа:103/5490/12Головуючий суду першої інстанції:Кошелєв Василь Іванович
№ провадження:11/190/332/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.
"14" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКапустіної Л.П.
СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.
прокурораАблякімової З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції засудженого ОСОБА_6 на вирок Бахчисарайського районного суду АРК від 14.12.2012, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Саргатка, Саргатського району, Омської області, РФ, громадянина України, маючого вищу освіту, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, зареєстрованого за адресою: АРК, АДРЕСА_1, раніше судимого: 1) 12.04.1982 Бахчисарайським районним судом АРК за ч. 2 ст. 81 КК України (1960 року) до 2 років 6 місяців позбавлення волі; 2) 06.09.1984 Бахчисарайським районним судом АРК за ч. 2 ст. 140, ч. 2 ст. 81 КК України (1960 року) до 4 років позбавлення волі; 3) 04.09.1989 Бахчисарайським районним судом АРК за ст. ст. 17-81 ч. 3, ч. 2 ст. 193 КК України до 6 років позбавлення волі; 4) Зімовниковським районним судом Ростовської області РФ за ст. 186 ч. 1 КК РФ до 5 років позбавлення волі, 5) 05.11.2003 Білогірським районним судом АРК за ст. 185 ч. 3, ст. 304, ст. 115 ч. 1 КК України до 10 років позбавлення волі, 08.10.2010 звільнений на підставі постанови Перевальського районного суду Луганської області від 30.09.2010 умовно-достроково звільнений на 2 роки 4 місяці 20 днів,
засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. 71 КК України до покарання, призначеного за зазначеним вироком, частково приєднано не відбуту частину покарання за вироком Білогірського районного суду АРК від 05.11.2003 у вигляді 1 місяця позбавлення волі остаточно призначено покарання у виді 3 років 1 місяця позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_6 у дохід держави судові витрати: за проведення вибухотехнічної експертизи у розмірі 588 гривень 48 копійок; за проведення балістичної експертизи у розмірі 1470 гривень; за проведення хімічної експертизи у розмірі 588 гривень 48 копійок; за проведення вибухотехнічної експертизи у розмірі 1176 гривень 96 копійок.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України.
Згідно вироку, ОСОБА_6 в період з осені 2010 року по вересень 2012 року, в околицях річки Бодрак між селом Прохолодне і селищем Науковий Бахчисарайський району без передбаченого законом дозволу знайшов - придбав два карабіни, патрони різних калібрів, корпус гранати, які приніс на територію домоволодіння по АДРЕСА_3, де став зберігати без передбаченого законом дозволу.
Крім того, ОСОБА_6 частину знайдених патронів розібрав, висипав з них порох, який зсипав у три полімерні пляшки і полімерний пакет, й зберігав їх без передбаченого законом дозволу в домоволодінні за вказаною адресою, а 8 жовтня 2012 співробітники міліції при проведенні обшуку в домоволодінні по АДРЕСА_3 виявили та вилучили предмет, який за висновком вибухотехнічної експертизи, є корпусом осколкової наступово-оборонної гранати РГД-33 Великої Вітчизняної війни, який містить заряд брізатної вибухової речовини тротил, масою 140 грам, для виробництва вибуху придатний; три полімерних пляшки і полімерний пакет із сипучим речовиною, яка є вибуховою речовиною метальної дії; карабін «Маузер»; патрони, які є бойовими припасами до нарізної вогнепальної зброї.
В апеляції засуджений ОСОБА_6, не оспорюючи доведеність вини та кваліфікації його дій, просить вирок суду стосовно нього змінити, у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого та призначити йому покарання не пов'язане з позбавленням волі. Вважає, що судом не в повній мірі враховані всі пом'якшуючі обставини, наявність у нього на утриманні малолітньої дитини та факт добровільної видачі зазначеної у вироку зброї.
Заслухавши доповідача; вислухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляції; обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Суд першої інстанції, приймаючи рішення про призначення засудженому ОСОБА_6 покарання, у відповідності до вимог статті 65 КК України, врахував характер та ступень суспільної небезпеки скоєного злочину, дані про особу засудженого, його посередню характеристику, та всі обставини справи, в тому числі щиросердне визнання своєї вини та його розкаяння у скоєному, активне сприяння розкриттю злочину.
За цих обставин, доводи засудженого щодо не врахування факту добровільної видачі ним зброї та його сприяння розкриттю злочину є необгрунтовними.
Крім того, посилання апелянта на наявність на його утриманні малолітньої дитини, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки у матеріалах справи відсутні жодні докази про наявність на його утриманні малолітньої дитини ОСОБА_7, оскільки її батько ОСОБА_8 та мати ОСОБА_9, яка проживає разом з засудженим, не позбавлені батьківських прав та мають можливість доглядати дитину (а. с. 162).
Крім того, як вбачається з вироку суд першої інстанції обґрунтовано визнав обставиною, яка пом'якшує покарання засудженого ОСОБА_6 - щире каяття. Відсутність обставин, які обтяжують його покарання.
Суд першої інстанції також врахував, що засуджений за місцем проживання характеризується посередньо, вчинив тяжкий злочин до повного відбування покарання за вироком Білогірського районного суду АРК від 05.11.2003, тому колегія суддів погоджується, що покарання призначене є необхідним та достатнім для його виправлення засудженого та лише в умовах його ізоляції від суспільства.
Суд першої інстанції правильно призначив ОСОБА_6 покарання за правилами ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, застосувавши принцип часткового приєднання до призначеного покарання за цим вироком не відбутого покарання за вироком Білогірського районного суду АРК від 05.11.2003, який на підставі постанови Перевальського районного суду Луганської області від 30.09.2010 звільнений умовно-достроково на 2 роки 4 місяці 20 днів, однак до повного звільнення вчинив новий злочин.
Суд першої інстанції вірно визначив засудженому ОСОБА_6 міру покарання за сукупністю вироків, врахувавши, що при застосуванні правил ст. 71 КК України, остаточне покарання має бути більшим, ніж покарання, призначене за новий злочин, і ніж не відбута частина покарання за попереднім вироком.
Колегія суддів, з урахуванням викладених у вироку суду першої інстанції обставин та даних щодо засудженого, який неодноразово судимий, та вчинив новий умисний злочин до відбуття нового покарання вчинив новий злочин, а також того, що суд першої інстанції призначив йому майже мінімальне можливе покарання, не вбачає підстав для пом'якшення призначеного йому покарання, як вказано в апеляції засудженого.
За цих обставин, колегія суддів вважає, що призначене покарання ОСОБА_6 призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України та ст. 71 КК України та підстав для пом'якшення покарання, не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
Апеляцію засудженого залишити без задоволення.
Вирок Бахчисарайського районного суду АРК від 14.12.2012 стосовно ОСОБА_6, залишити - без зміни.
Запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній тримання під вартою.
Судді
Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов