№ справи:1/0109/547/2012Головуючий суду першої інстанції:Можелянський
№ пров.:11/190/306/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Соловйов М. В.
"05" лютого 2013 р. колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіКапустіної Л.П.
СуддівСоловйова М.В., Балахонова Б.Л.
За участю прокурораАблякімової З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя АРК на вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 05.12.2012 , яким
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Державино, Бузулукського району, Оренбурзької області, Російської Федерації, освіта вища, одруженого, не працює, проживаючого за адресою: АРК, АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України та призначено покарання:
за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України у виді штрафу в розмірі 3400 гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень по здійсненню керівництва по проведенню атестації та привласнення кваліфікації особам, що отримують професійно-технічну освіту строком на 2 роки;
за ч. 1 ст. 368 КК України у виді штрафу в розмірі 12750 гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень по здійсненню керівництва по проведенню атестації та привласнення кваліфікації особам, що отримують професійно-технічну освіту строком на 3 роки.
Відповідно до ст. 70 КК України остаточно призначено покарання шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим у вигляді штрафу в розмірі 12750 грн. з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень по здійсненню керівництва по проведенню атестації та привласнення кваліфікації особам, що отримують професійно-технічну освіту строком на 3 роки.
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Сімферополя, маючого вищу освіту, одруженого, працюючого на посаді директора Кримського державного агарного навчально-консультативного центру, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 3400 гривень з позбавленням права займати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих повноважень по здійсненню керівництва по проведенню атестації та привласнення кваліфікації особам, що отримують професійно-технічну освіту строком на 2 роки.
Питання про речові докази вирішено відповідно до ст. 81 КПК України 1960 року.
Згідно вироку, наказом № 10 від 04 січня 2011 року начальника державної інспекції по нагляду за технічним станом машин і устаткування при Раді Міністрів АР Крим ОСОБА_5 призначений на посаду голови державної кваліфікаційної комісії Кримського державного аграрного учбово-консультаційного центру (далі КДАУКЦ), а ОСОБА_6 призначений на посаду члена державної кваліфікаційної комісії КДАУКЦ.
Згідно Положення про порядок кваліфікаційної атестації й присвоєння кваліфікації особам, які отримують професійно-технічну освіту, затвердженому наказом Міністерства освіти України №201/469 від 31 грудня 1998 року, а так само Положення про порядок кваліфікаційної атестації й присвоєння кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту в КДАУКЦ, затвердженому директором КДАУКЦ, кваліфікаційна атестація є випускним контролем у формі державних кваліфікаційних іспитів на завершительном етапі навчання й має на меті встановлення готовності особи, яка отримує професійно-технічну освіту, самостійно виконувати роботу, згідно з обраною професією, спеціальністю.
Відповідно до завдань державна кваліфікаційна комісія:
- установлює відповідність результатів випускного контролю обсягу й рівня професійних знань, умінь і навичок вимогам державних стандартів професійно-технічної освіти; визначає фактичний рівень кваліфікації й готовності випускників
навчального закладу до самостійного виконання робіт; готовить обґрунтовані рішення й висновки.
Державна кваліфікаційна комісія розглядає й затверджує результати кваліфікаційних іспитів.
Рішення державної кваліфікаційної комісії про присвоєння особам кваліфікації вносяться до протоколу, який підписується головою й членами комісії, а так само в документи про одержання професійно-технічної освіти.
За рішенням державної кваліфікаційної комісії видається свідоцтво встановленого зразка.
Таким чином, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 будучи посадовими особами, що виконують організаційно-розпорядчі обов'язки по здійсненню керівництва із проведення атестації й присвоєнні кваліфікації особам, які здобувають професійно-технічну освіту в КДАУКЦ.
У червні 2012 року ОСОБА_5, будучи головою державної атестаційної комісії Кримського державного аграрного учбово-консультатичного центру (КДАУКЦ), використовуючи своє посадове положення, всупереч інтересам служби, діючи навмисне, керуючись корисливими спонуканнями, пообіцяв слухачам КДАУКЦ ОСОБА_7 і ОСОБА_8 сприяти в успішній здачі екзамену з навчання професії «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А» із числа водіїв» і по закінченню іспиту підписати відповідні додатки до свідоцтва про присвоєння (підвищення) робочої кваліфікації. За виконання зазначених дій ОСОБА_7 і ОСОБА_8 пообіцяли передати ОСОБА_5 2500 грн. кожний за надання такого сприяння.
26 червня 2012 року слухачі КДАУКЦ ОСОБА_7 і ОСОБА_8 не здали державний кваліфікаційний іспит зі спеціальності «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А» із числа водіїв» державної кваліфікаційної комісії КДАУКЦ, головою якої був ОСОБА_5, а членом комісії ОСОБА_6, про що було достеменно відомо підсудним.
26 червня 2012 року, близько 15 годин 30 хвилин, ОСОБА_5, будучи посадовою особою наділеним організаційно-розпорядчими функціями, перебуваючи в адміністративнім приміщенні КДАУКЦ, розташованому за адресою: м. Сімферополь, вул. Шалфейна, буд. 1, діючи навмисне, з корисливих спонукань, дав свідомо протиправну вказівку ОСОБА_6 надати слухачам КДАУКЦ ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що не здали державний кваліфікаційний іспит зі спеціальності «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А» із числа водіїв», правильні відповіді на екзаменаційні питання й дозволити їм повторно внести зазначені правильні відповіді в екзаменаційні карти, скласти протокол засідання державної кваліфікаційної комісії про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 позитивно здали державний кваліфікаційний іспит, видати їм свідоцтво про присвоєння робочої кваліфікації тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва й додатка до нього.
26 червня 2012 року, близько 15 годин 45 хвилин, ОСОБА_6, перебуваючи в адміністративному приміщенні КДАУКЦ, розташованому за адресою м. Сімферополь, вул. Шалфейна, буд. 1, діючи за вказівкою голови державної кваліфікаційної комісії КДАУКЦ ОСОБА_5 і розуміючи явно протиправний характер його вказівок, виконав їх і передав ОСОБА_7 і ОСОБА_8 правильні відповіді на екзаменаційні питання, після чого вони під керівництвом ОСОБА_9 внесли ці правильні питання в екзаменаційні карти.
Продовжуючи виконувати вказівки ОСОБА_5, ОСОБА_6 склав свідомо неправильний офіційний документ - протокол засідання державної кваліфікаційної комісії №04-01-14 від 26 червня 2012 року та вніс туди свідомо неправдиві відомісті про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 позитивно здали державний кваліфікаційний іспит, що не відповідає дійсності, і завірив його своїм підписом.
Крім цього ОСОБА_6 своїм підписом завірив свідоцтво про присвоєння робочої кваліфікації тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва НОМЕР_1 від 26 червня 2012 на ім'я ОСОБА_7, а так само свідоцтво НОМЕР_2 від 26 червня 2012 на ім'я ОСОБА_10, і додатка до них, які містили свідомо неправдиві відомості про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 склали кваліфікаційний іспит, що не відповідає дійсності, після чого ці свідоцтва були видані ОСОБА_7 і ОСОБА_8
26 червня 2012 року, близько 16 годин, ОСОБА_5 перебуваючи в робочому кабінеті в будинку Сімферопольської районної насінної інспекції по вул. Ковилова, буд. 2-а, в м. Сімферополі, діючи навмисне, з корисливих спонукань, використовуючи службове становище, одержав від ОСОБА_7 хабар у сумі 2 500 гривень, і від ОСОБА_8, через ОСОБА_7, хабар в сумі 2 500 грн., а всього 5 000 грн. у якості хабара від зазначених осіб за допомогу в здачі екзамену з навчання професії «тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва категорії «А» із числа водіїв» і видачі свідоцтв про присвоєння ОСОБА_8 і ОСОБА_7 робочої кваліфікації тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, яка виразилася в тому, що ОСОБА_5 дав вказівку ОСОБА_6 надати слухачам КДАУКЦ ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які не здали іспиту, правильні відповіді на екзаменаційні питання, внести зазначені правильні питання в екзаменаційні карти, скласти протокол засідання державної кваліфікаційної комісії про те, що ОСОБА_7 і ОСОБА_8 позитивно здали державний кваліфікаційний іспит, видати їм свідоцтво про присвоєння робочої кваліфікації тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва, що було виконано ОСОБА_6, і за підписання ОСОБА_5 додатків до свідоцтва про присвоєння робочої кваліфікації тракториста-машиніста сільськогосподарського виробництва НОМЕР_1 від 26 червня 2012 року на ім'я ОСОБА_7, а так само додаток до свідоцтва НОМЕР_2 від 26 червня 2012 року на ім'я ОСОБА_8
В апеляції прокурор, який приймав участь у суді першої інстанції не оспорюючи вини та кваліфікації дій засуджених, просить вирок суду скасувати та постановити новий, посилаючись на невірне застосуванням кримінального закону та порушень вимог ст. 334 КПК України 1960 року.
Заслухавши доповідача; вислухавши думку прокурора, який підтримав доводи апеляції; обговоривши доводи апеляції та перевіривши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину.
Суд першої інстанції, засуджуючи ОСОБА_5 за злочини передбачені ч. 1 ст. 366, ч. 1 ст. 368 КК України відповідно до вимог ст. 334 КПК України 1960 року сформулював у мотивувальній частині вироку обвинувачення, із встановленням всіх обставин вчиненого діяння, встановив його ставлення до скоєного злочину та правильно кваліфікував дії ОСОБА_5 за ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366 КК України, як організація службової підробки, організація внесення посадовою особою в інформаційні документи свідомо неправдивих відомостей, організація складання й видача свідомо неправильних документів та за ч. 1 ст. 368 КК України, як одержання посадовою особою в якому б то ні було виді хабара за виконання в інтересах того хто дає хабар або в інтересах третьої особи якої-небудь дії з використанням наданого службового становища.
Крім того, з огляду на невизнання ОСОБА_5, під час розгляду справи судом першої інстанції, своєї вини в інкримінованому йому злочині, судом першої інстанції наведена оцінка доводів ОСОБА_5, які належним чином проаналізовані та спростовані судом першої інстанції.
Дії засудженого ОСОБА_9 судом першої інстанції правильно кваліфіковано за ч. 1 ст. 366, як службова підробка, тобто внесення посадовою особою в офіційні документи, свідомо неправильних документів, які судом першої інстанції також належним чином обґрунтовані та спростовані відповідними доказами по справі.
Доводи прокурора в апеляції стосовно порушення судом вимог ст. 334 КПК України 1960 року, на думку колегії суддів, є не обґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи.
Крім того, відповідно до ст. 65 КК України призначаючи покарання, суд у кожному окремому випадку повинен враховувати мотиви скоєного злочину, обставини, що обтяжують та пом'якшують відповідальність, и призначати покарання необхідне та достатнє для виправлення засудженого і попередження ним нових злочинів.
На думку колегії суддів, суд першої інстанції при призначенні покарання зазначені вимоги дотримав, тому доводи прокурора у цьому аспекті задоволенню не підлягають.
Так, при призначенні покарання ОСОБА_5 та ОСОБА_6 cудом першої інстанції враховано обставини скоєних злочинів, ступінь їх тяжкості, а також дані про осіб засуджених.
Крім того, суд першої інстанції мотивував своє рішення, оскільки злочини, які скоєні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 віднесені до злочинів категорії невеликої тяжкості, засуджені раніше не притягувались до кримінальної й адміністративної відповідальності, за місцем роботи й проживання вони характеризується позитивно.
Обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання засуджених колегія суддів також не вбачає.
Крім того, покарання, як основне, та і додаткове призначено засудженим у межах санкції статті, за які вони засуджені за вироком.
За цих обставин, суд першої інстанції врахувавши ступінь тяжкості скоєних кожним із засуджених злочинів дійшов до правильного висновку про можливість призначення покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_5 без ізоляції від суспільства, та призначив кожному із засуджених необхідне та достатнє покарання, що відповідає вимогам ст. 65 КК України.
Крім того, доводи прокурора стосовно вирішення про судові витрати, також не можуть бути прийняті до уваги.
Оскільки, в силу вимог ст.ст. 409, 411 КПК України 1960 року питання про всякого роду сумніви та протиріччя, що виникають при виконанні вироку, вирішуються судом, який постановив вирок у судовому засіданні за участю прокурора.
Таким чином, в порядку зазначених норм кримінально-процесуального закону суд вправі вирішувати такі питання, які виникають лише при виконанні вироків, що набрали законної сили, та не стосуються суті вироку.
Питання щодо стягнення судових витрат, колегія суддів вважає, що воно повинно бути вирішено в порядку ст. ст. 409, 411 КПК України 1960 року.
Однак, як вбачається з вироку, відповідно до вимог ст. 333 КПК України у вступній частині вироку окрім прізвища, ім'я і по батькові підсудного, також вказуються рік, місяць і день його народження, місце народження і місце проживання, заняття, освіта, сімейний стан та інші відомості про особу підсудного, що мають значення для справи.
Так, судом першої інстанції у вступній частині вироку при встановленні осіб засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6 допущені описки, за цих обставин колегія суддів вважає за необхідне у відповідності до вимог ст. 333 КПК України у вступній частині вироку у порядку ст. 409, 411 КПК України 1960 року усунути ці описки.
У зв'язку з тим, що зазначені порушення не є істотним і підлягають виправленню судом першої інстанції у порядку ст. 409, 411 КПК України 1960 року, підстав для зміни або скасування вироку колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора залишити без задоволення.
Вирок Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 05.12.2012 стосовно, ОСОБА_5 і ОСОБА_6, залишити - без зміни.
У порядку ст. ст. 409, 411 КПК України 1960 року суду першої інстанції уточнити дані про осіб засуджених ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що зазначені у вступній частині вироку.
Судді
Л.П. Капустіна М.В. Соловйов Б.Л. Балахонов