21 травня 2013 р. Справа № 804/5909/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
при секретарі судового засідання Шкуті А.А.
за участю представників:
позивача Козіна О.В., Меркулової Т.П.
відповідача Краснікової Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Січеслав» до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Січеслав» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби з позовними вимогами про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 5 лютого 2013 року №0003111510.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскаржуване податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, прийнято на підставі неправомірних висновків відповідача, є протиправним та підлягає скасуванню.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування заперечень зазначено, що висновки перевірки є правомірними та відповідають фактичним обставинам справи, за результатами перевірки податковий орган прийшов до висновків щодо порушення позивачем податкового законодавства, які є обґрунтованими та підтверджені письмовими доказами, а тому, податкова інспекція при прийнятті податкового повідомлення-рішення від 5 лютого 2013 року №0003111510 діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, отже, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 22 січня 2013 року на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1 ст.75, п.76.1 ст.76, п.86.2 ст.86, п.120.1 ст.120 Податкового Кодексу України головним державним податковим ревізор-інспектором відділу адміністрування податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб Сергієнко Андрієм Олександровичем у приміщенні Західно-Донбаської ОДПІ Дніпропетровської області Державної податкової служби проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з податку на прибуток за звітний податковий період: 2008 рік, І квартал 2009 року, півріччя 2009 року, III квартали 2009 року, 2009 рік, І квартал 2010 року, півріччя 2010 року, III квартали 2010 року, 2010 рік, І квартал 2011 року, ІІ квартал 2011 року, ІІ-ІІІ квартали 2011 року, ІІ-ІV квартали 2011 року, І квартал 2012 року, півріччя 2012 року, за результатами якої складено акт від 22 січня 2013 року №13/15/1-24226192, яким встановлено порушення позивачем строків сплати самостійно задекларованих податкових зобов'язань.
На підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2013 року №0003111510, яким до відповідача застосовано штрафні санкції з податку на прибуток у розмірі 88875,02 грн.
У ході перевірки було встановлено, що позивачем самостійно подавалися податкові декларації з податку на додану вартість.
Податковою інспекцією в акті перевірки зазначено, що грошові зобов'язання сплачувались не у визначені законодавством терміни, а з затримкою більше ніж 30 днів, чим порушено статтю 57 Податкового кодексу України щодо своєчасної сплати самостійно визначених податкових зобов'язань, в результаті чого у позивача утворився податковий борг.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України якщо платник не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених статтею 57 Податкового кодексу України, то такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів , наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Згідно підпункту 14.1.152 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України погашення податкового борту це зменшення абсолютного значення суми такого боргу, підтверджене відповідним документом.
Штрафні санкції за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов'язання розраховуються в автоматичному режимі тільки після сплати узгодженого податкового зобов'язання.
Відповідно до статті 87.9 Податкового кодексу України кошти, які сплачувались позивачем, зараховувались податковою інспекцією згідно із черговістю виникнення податкового боргу.
Так, по деклараціям податку на прибуток: 28.01.2009 року в сумі 44 грн. (термін сплати 19.02.2009 року), 06.05.2009 року в сумі 40 грн. (термін сплати 20.05.2009 року), 30.07.2009 року в сумі 846 грн. (термін сплати 18.08.2009 року), 29.10.2009 року в сумі 1960 грн. (термін сплати 19.11.2009 року), 04.02.2010 року в сумі 382 грн. (термін сплати 19.02.2010 року), 30.04.2010 року в сумі 3116 грн. (термін сплати 20.05.2010 року), 03.08.2010 року в сумі 5814 грн. (термін сплати 19.08.2010 року) сплачені податки 16.02.2011 року.
По декларації 05.11.2010 року в сумі 6514 грн. (термін сплати 19.11.2010 року) сплачено 16.02.2011 року - 1046,70 грн., 18.02.2011 року - 34 грн., 30.06.2011 року - 1000 грн., 22.07.2011 року - 2100 грн., 03.08.2011 року - 1000 грн., 05.08.2011 року - 1333,30 грн.
По декларації 09.02.2011 року в сумі 17770 грн. (термін сплати 19.02.2011 року) сплачено 09.11.2011 року - 7020,60 грн., 16.11.2011 року - 4356 грн., 14.02.2012 року - 6427,40 грн.
По декларації 20.04.2011 року в сумі 7097 грн. (термін сплати 20.05.2011 року), 09.08.2011 року в сумі 629 грн. (термін сплати 19.08.2011 року) сплачено 14.02.2012 року.
По декларації 07.11.2011 року в сумі 12356 грн. (термін сплати 19.11.2011 року) сплачено 14.02.2012 року - 3983,90 грн., 18.05.2012 року - 8372,10 грн.
По декларації 02.02.2012 року в сумі 19241 грн. (термін сплати 19.02.2012 року) сплачено 18.05.2012 року - 132,35 грн., 09.08.2012 року - 3344 грн., 28.12.2012 року - 15764,65 грн.
По декларації 08.05.2012 року в сумі 9688 грн. (термін сплати 20.05.2012 року) сплачено 28.12.2012 року - 1650,55 грн., 17.01.2013 року - 8037,47 грн.
По декларації 05.08.2012 року в сумі 3344 грн. (термін сплати 19.08.2012 року) сплачено 17.01.2013 року - 3344 грн.
Всього за вказаний період часу з лютого 2011 року по лютий 2013 року сплачено згідно розрахунку штрафних санкцій 88875,02 грн., штрафні санкції застосовані в розмірі 20%, сума штрафу становить 17775 грн.
З матеріалів справи судом встановлено наступне.
По деклараціям з податку на прибуток:
28.01.2009 року в сумі 44 грн. сплачено 19.01.2009 року (платіжне доручення №6);
06.05.2009 року в сумі 40 грн. сплачено 06.05.2009 року (платіжне доручення №32);
30.07.2009 року в сумі 846 грн. сплачено 10.08.2009 року (платіжне доручення №53);
29.10.2009 року в сумі 1960 грн. сплачено 10.11.2009 року (платіжне доручення №78);
04.02.2010 року в сумі 382 грн. сплачено 08.02.2010 року (платіжне доручення №20);
30.04.2010 року в сумі 3117 грн. сплачено 21.05.2010 року (платіжне доручення №41);
03.08.2010 року в сумі 5814 грн. сплачено 19.08.2010 року (платіжне доручення №93);
05.11.2010 року в сумі 6547 грн. сплачено 19.11.2010 року (платіжне доручення №144);
09.02.2011 року в сумі 17770 грн. сплачено 16.02.2011 року (платіжне доручення №30);
20.04.2011 року в сумі 6097 грн., 21.07.2011 року - 2100 грн. (платіжне доручення №73);
03.08.2011 року в сумі 1000 грн. (платіжне доручення №96), 05.08.2011 року в сумі 3000 грн. (платіжне доручення №98);
09.08.2011 року в сумі 629 грн. сплачено 17.08.2011 року (платіжне доручення №104);
07.11.2011 року в сумі 12356 грн. сплачено 09.11.2011 року в сумі 8000 грн. (платіжне доручення №152); 15.11.2011 року в сумі 4356 грн. (платіжне доручення №156);
02.02.2012 року в сумі 19241грн. сплачено 14.02.2012 року (платіжне доручення №190);
08.05.2012 року в сумі 9688 грн. сплачено 18.05.2012 року (платіжне доручення №233);
05.08.2012 року в сумі 3344 грн. сплачено 09.08.2012 року (платіжне доручення №256).
Платіжним дорученням №274 від 28.12.2012 року, №278 від 17.01.2013 року сплачено заборгованість по податку на прибуток згідно акту 2004 року - 17800 грн., 12866 грн., всього - 30666 грн. та платіжним дорученням №279 від 17.01.2013 року сплачена пеня 760 грн.
Листом ВАСУ від 10.06.2010 року №845/11/13-10 зазначено, що у разі якщо платник податків в платіжному документі зазначає спрямованість платежу - погашення податкового боргу, то в такому випадку податковий орган спрямовує дані кошті на погашення боргу, якщо в платіжному документі не визначено призначення платежу, то в такому випадку податковий орган самостійно розподіляє дані кошти.
У платіжних документах з 10.06.2007 року по вересень 2008 року ТОВ « Січеслав» зазначав призначення платежу - сплата податку на прибуток за рішенням суду, як погашення податкового боргу.
ТОВ « Січеслав» самостійно визначав податкове зобов'язання з податку на прибуток згідно наданих до податкової інспекції декларацій і сплачував дані податки, зазначаючи в платіжному документі призначення платежу - оплата податку на прибуток за звітний період.
Західно-Донбаська ОДПІ здійснювала розподіл коштів, які були сплачені ТОВ «Січеслав», як податкові зобов'язання з податку на прибуток за звітний період в погашення боргу, а кошти, сплачені як погашення боргу зараховувались у податкові зобов'язання.
Таким чином, висновок податкової інспекції про не своєчасну сплату податкових зобов'язань зроблено зважаючи на те, що відповідачем у порушення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-ІІІ у попередніх періодах з 2007 по 2009 роки платежі направлялись не за призначенням платіжних доручень, а на погашення податкового боргу.
Суд зазначає, що прострочення строку сплати податкових зобов'язань виходячи з матеріалів справи не вбачається.
Податковим кодексом України, який набрав чинності з 1 січня 2011 року, передбачено право податкової інспекції зараховувати платежі, які надходять від платника податків у порядку календарної черговості, що не було передбачено Законом №2181, за яким платежі направлялись згідно із вказаним призначенням.
Отже, при донарахуванні штрафних санкцій відповідач керувався нормами чинного Податкового кодексу України, в той час як ПК діє з 1 січня 2011 року, а частина платежів здійснювалась до цієї дати.
У судовому засіданні відповідач не довів правомірності оскаржуваного рішення та не зміг підтвердити донараховану суму штрафних санкцій, вказану у податковому повідомленні-рішенні.
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно частини 2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до п.1 ч.2 ст. 162 у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.
На підставі викладеного, суд, перевіривши оскаржувані рішення відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, та з урахуванням статті 162 КАС України, приходить до висновку, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2013 року №0003111510, прийнято податковим органом без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, тому таке податкове повідомлення-рішення є протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 5 лютого 2013 року №0003111510, прийняте Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 27 травня 2013 року.
Суддя В.В. Кальник