Справа № 755/5245/13-ц
"30" травня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого-судді БАРТАЩУК Л.П.
при секретарі Ізвольській С.С.
за участю:
представника позивача - ОСОБА_1
представника відповідача -Числовської І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди, -
Позивач - ОСОБА_3 звернулася з позовом до відповідача - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» (далі за текстом - відповідач, ПрАТ «СК «Енергополіс») про стягнення заробітної плати, компенсацій та моральної шкоди.
Під час розгляду справи позивач уточнила позовні вимоги, надавши письмову заяву (а.с. 45-46), а згодом збільшила позовні вимоги, надавши письмову заяву (а.с. 53-54).
Згідно заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_3 просить стягнути з відповідача заробітну плату у розмірі 10 500,84 грн., компенсацію за невикористану щорічну відпустку в сумі 4 918,54 грн., середній заробіток за весь час затримки розрахунку в сумі 7 958, 33 грн. і моральну шкоду у розмірі 3 900,00 грн., а всього стягнути 27 277, 57 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним.
З 20 вересня 2007 року по 13 лютого 2013 року позивач працювала на посаді Начальника управління особистого страхування та врегулювання страхових подій з заробітною платою, згідно штатного розкладу - 3 900,00 грн. на місяць.
У січні 2013 року відповідачем було грубо порушено законодавство про працю.
Зокрема, всупереч вимог ч. 3 ст. 32 КЗпП України, відповідач, не попередивши позивача, за 2 місяці, суттєво зменшив розмір заробітної плати позивача (шляхом нарахування 875,00 грн. замість 3 900,00 грн.), у зв'язку з чим позивач була вимушена звільнитися з 13 лютого 2013 року за п. 1 ст. 36 КЗпП України (угода сторін).
Оскільки заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі позивача становить 10500, 84 грн., вказану суму заробітної плати позивач і просить стягнути на її користь.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України у випадку звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Згідно наведеного позивачем розрахунку, компенсація за невикористану відпустку складає 4 918, 54 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначці в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивачем наданий розрахунок, згідно з яким розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 7 958, 33 грн., який вона просить стягнути на її користь.
На підставі ст. 237-1 КЗпП України, згідно з якою відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, позивач просить стягнути і моральну шкоду в розмірі 3900 , 00 грн., зазначивши, що пропрацювала у компанії більше п'яти років, за весь час роботи нарікань з боку керівництва не мала та добросовісно виконувала свої обов'язки, а істотне погіршення умов праці (зниження розміру заробітної плати без попередження, а згодом і невиплата заробітної плати) було для неї несподіваним та таким, що завдало великих моральних страждань.
З вищенаведених підстав, представник позивача просила позов задовольнити.
Представник відповідача надала письмові заперечення, просила у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, наведених у письмових запереченнях.
У письмових запереченнях відповідач зазначив, що дійсно ОСОБА_3 з 20.09.2007 року працювала у відповідача на посаді Начальника управління особистого страхування та врегулювання страхових подій з заробітною платою, згідно штатного розкладу - 3 900,00 грн. на місяць.
Проте, згідно з наказом від 30.10.2012 року №122/1-к у зв'язку із несприятливим фінансовим становищем, зокрема, накладенням державною виконавчої службою арешту на грошові кошти, що знаходилися на рахунках страхової компанії, було змінено розміри посадових окладів працівників ПрАТ «Страхова компанія «Енергополіс», серед яких змінено було і посадовий оклад ОСОБА_3.
У зв'язку з тим, що позивач відмовилася ставити свій підпис про ознайомлення з даним наказом, комісією було складено Акт від 30.10.2012 року, яким підтверджено той факт, що ОСОБА_3 була ознайомлена з наказом №122/1 -к від 30.10.2012 року та відмовилась його підписати.
Будучи ознайомленою з несприятливим фінансовим становищем компанії, позивач до лютого 2013 року продовжувала працювати у ПрАТ «Страхова компанія «Енергополіс», не звільняючись, а отже ,погоджуючись продовжувати роботу на нових умовах оплати праці, у зв'язку з чим розмір заборгованості з виплати заробітної плати становить 10 500,84 гривень, а розмір компенсації за невикористану щорічну відпустку становить 4 651, 16 гривень.
Стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку і моральної шкоди відповідач вважає необґрунтованим з підстав відсутності вини відповідача в арешті грошових коштів на рахунках компанії, оскільки керівництвом докладалося значних зусиль для відновлення звичайної роботи компанії.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім обставин, передбачених ст. 61 ЦПК України.
Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, які визнаються сторонами, не підлягають доказуванню.
Сторонами визнається факт роботи позивача з 20.09.2007 року по 13.02.2013 року на посаді Начальника управління особистого страхування та врегулювання страхових подій з заробітною платою у ПрАТ «СК «Енергополіс».
Наданими відповідачем доказами, зокрема, наказом від 30.10.2012 року №122/1-к, підтверджується те, що у зв'язку із несприятливим фінансовим становищем (накладенням державною виконавчої службою арешту на грошові кошти, що знаходилися на рахунках страхової компанії), були змінені розміри посадових окладів працівників ПрАТ «Страхова компанія «Енергополіс», серед яких змінено було і посадовий оклад позивача ОСОБА_3.
Позивач погодилася з розміром заробітної плати, яка зазначена у довідці ПрАТ «СК «Енергополіс» про наявну заборгованість по заробітній платі в сумі 10 500, 84 грн. (а.с. 39), та дані якої відповідають довідці про доходи позивача (а.с. 40).
Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому до виплати від підприємства проводиться в день звільнення.
Оскільки у відповідача наявна заборгованість по заробітній платі перед позивачем в розмірі 10 500, 84 грн., позовні вимоги ОСОБА_3 про її стягнення підлягають задоволенню.
Розмір компенсації за невикористану відпустку згідно розрахунку позивача становить 4 918, 40 грн., а згідно розрахунку відповідача - 4 651, 16 грн.
Відповідно до ст. 83 КЗпП України у випадку звільнення працівника йому сплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.
Невикористана позивачем відпустка за 2012-2013рік складає 40 календарних днів.
Суд приймає до уваги розрахунок компенсації за невикористану відпустку, наданий відповідачем, оскільки нарахування компенсації здійснювалося на підставі первинних документів (відомостей нарахування заробітної плати) і приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині та необхідність стягнення на користь позивача 4 651, 16 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівнику сум у строки, зазначці в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинне виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивачем наданий розрахунок, згідно з яким розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку складає 7 958, 33 грн. = 113, 69грн. * 70, при цьому:
сума заробітної плати для розрахунку (за два місяці)- 3 900,00+875,00 = 4 775,00 грн.
робочі дні для розрахунку - з 14.02.2013р. по 30.05.2013р. = 70 днів
середньоденна зарплата для розрахунку - 4 775,00/42=113, 69 грн.
робочі дні для оплаті - 70 днів.
Такий розрахунок відповідає п. 8 Порядку обчислення заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 і заслуговує на увагу.
Отже, в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час проведення розрахунку позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної школи працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають додаткових зусиль для організації свого життя.
Несвоєчасна виплата заробітної плати, на яку позивач розраховувала, звернення до суду за захистом свого права на її отримання, безперечно, завдало моральних страждань позивачу та потребує від неї додаткових зусиль для організації свого життя.
Порушення законних прав позивача і зміна режиму його життя має, на думку суду, між собою причинний зв'язок.
Однак, з огляду на обставини справи, беручи до уваги принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, суд вважає, що розмір моральної шкоди, який вказаний позивачем - 3900 грн. 00 коп., є завищеним.
Розмір відшкодування має бути адекватним нанесеній моральній шкоді, при цьому, відшкодування моральної шкоди не може бути засобом отримання доходу.
Позивачем не доведений визначений розмір відшкодування моральних втрат в сумі 3900, 00 грн.
Враховуючи усі обставини і наявні докази, суд дійшов до висновку про те, що 500 грн. 00 коп. може бути відповідною і достатньою грошовою компенсацією за завдану моральну шкоду.
Крім того, як зазначається у Рішеннях Європейського суду з прав людини від 25 липня 2001 року у справі «Перна проти Італії», від 09 лютого 2007 року «Білуха проти України», - в окремих випадках визнання судом порушення саме по собі становить достатньо справедливу сатисфакцію за моральну шкоду, завдану особі.
Тож, вимоги у цій частині позову також підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору під час звернення до суду, з відповідача в дохід держави належить стягнути судовий збір пропорційно до задоволеної частини вимог згідно ставок, визначених Законом України «Про судовий збір» (1% від вимог майнового характеру - 24 161, 17 грн., що становить 241, 61 грн.) + вимоги немайнового характеру -500, 00 грн., що становить 114, 70 грн., а всього 356 грн. 31 коп.
З урахуванням викладеного та керуючись ст. ст. 147- 149, 184, 235, 237-1 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 294, 367 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час вимушеного прогулу і моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» на користь ОСОБА_3 10 500 грн. 84 коп. заробітної плати; 4 651 грн. 16 коп. компенсації за невикористану відпустку; 7 958 грн. 33 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку та 500 грн. 00 коп. моральної шкоди, а всього стягнути 24 661 грн. 17 коп.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Енергополіс» в дохід держави 356 грн. 31 коп. судового збору.
Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення заробітної плати за один місяць.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які не брали участь у справі протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.