У.н. 415/2048/13-ц
Н.п. 2/415/780/13
28.05.2013 м. Лисичанськ
Лисичанській міський суд Луганської області в складі:
головуючого судді Фастовця В.М.,
при секретарі судового засідання Бандуровій В.І,
з участю представників
позивачки ОСОБА_1,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Лисичанську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя, поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя, -
Позивачка звернулася до суду з позовом, в якому після уточнення позовних вимог, просила визнати спірний автомобіль марки ВАЗ 21043, випуску - 2002 р., колір - білий, кузов НОМЕР_1 (універсал), номерний знак - НОМЕР_2 спільною сумісною власністю подружжя, поділити спільне майно подружжя та виділити в натурі відповідачу - зазначений автомобіль, стягнути з відповідача на її користь половину вартості автомобілю, в сумі 12500 грн.
Позивачка у судовому засіданні позов та пояснення свого представника підтримала.
Представник позивачки в судовому засіданні позов підтримала, дала пояснення, аналогічні викладеним у позові.
Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково, бо вартість автомобілю завищена.
Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково з тих самих підстав, що і відповідач. Додатково просив врахувати під час визначення суми компенсації надані документи про ремонт автомобілю.
У судовому засіданні дослідженні інші докази: копія свідоцтва про шлюб; довідка ВРЕР м. Лисичанськ; копія тимчасової посвідки на постійне проживання; копія свідоцтва про реєстрацію ТЗ; копія видаткової накладної; постанова про закінчення виконавчого провадження; копія товарного чеку; копія акту виконання робіт; копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця.
Згідно із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст.60, 69-71 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. Дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.
У судовому засіданні встановлено, що в період шлюбу з 12 жовтня 1991 р. за спільні кошти сторонами у спільну сумісну власність подружжя був придбаний автомобіль марки ВАЗ 21043, випуску 2002 р., колір - білий, кузов НОМЕР_1 (універсал), номерний знак - НОМЕР_2, зареєстрований на ім'я відповідача в Лисичанському МРЕВ ДАІ 02.04.2002 року на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ за НОМЕР_3.
Згідно ст. 22 КЗпШС України, який діяв на час придбання автомобілю, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності в рівних частках.
Оскільки позивачка бажає отримати компенсацію вартості її частки у спільному майні подружжя, суд задовольняє вимоги про стягнення такої частки в розмірі ? частки вартості автомобілю - 10850 грн., виходячи з наданого відповідачем доказу - розхідної накладної №РН-0002570 від 21 березня 2002 р., і виділенням автомобілю в натурі відповідачу.
Суд вважає, що одночасне задоволення позовних вимог про визнання майна спільною власністю подружжя та визнання права власності одного з подружжя на виділене з цього ж майна в натурі неможливе, оскільки одна й та ж сама річ не може бути одночасно об'єктом спільної власності подружжя та приватної власності одного з подружжя.
Тому суд з огляду на те, що кінцевою метою є саме поділ майна в натурі, відмовляє у задоволенні вимог про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя. Окрім того, відповідач не заперечує, що автомобіль є спільним майном подружжя.
Також, суд не приймає у якості доказів надані представником відповідача товарні чеки та акт виконаних робіт від 31 квітня 2013 р., бо календарна дата "31 квітня" не існує.
Відповідно до ст.88 ЦПК України на користь позивачки підлягає стягненню з відповідача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 229,4 грн.
На підставі викладеного, ст.ст. 88, 212-215 ЦПК України, -
1.Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя, поділ майна подружжя та стягнення компенсації вартості частки у спільному майні подружжя задовольнити частково.
2.Виділити в натурі на праві приватної власності ОСОБА_3 із спільної сумісної власності на майно подружжя автомобіль ВАЗ 21043, 2002 року випуску, кузов НОМЕР_1, д.н.з. НОМЕР_2.
3.Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_3 компенсацію вартості її частки у спільному майні подружжя в розмірі 10850 (десять тисяч вісімсот п'ятдесят) грн., судовий збір в розмірі 229 (двісті двадцять дев'ять) грн. 40 коп., а всього 11079 (одинадцять тисяч сімдесят дев'ять) грн. 40 коп.
4.У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_3 про визнання майна спільною власністю подружжя відмовити за відсутності спору .
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Лисичанський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя