Справа № 2-а/226/36/2013
28 травня 2013 року м.Димитров Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючого - судді Редько Ж.Є.,
при секретарі Мітюхіній О.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Димитров Донецької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області прапорщика міліції Малєєва Олександра Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача інспектора ДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області прапорщика міліції Малєєва О.М. про скасування постанови про адміністративне правопорушення, в обґрунтування якого вказав, що 04.04.2013 року за винесеною відповідачем постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу 255 грн. Із зазначеною постановою він не погоджується, оскільки вважає її незаконною та такою, що підлягає скасуванню з наступних підстав. 04.04.2013 року о 13.50 годині його було зупинено відповідачем за те, що він нібито, керуючи автомобілем SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1, на автошляху Знам'янка-Луганськ-Ізварине, порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху, рухаючись зі швидкістю 85 км/год. в населеному пункті, який зазначено дорожнім знаком 5.45 «Початок населеного пункту», за що передбачена відповідальність за ст.122 ч.1 КУпАП. Як доказ інспектор показав йому прибор «Візир» № 0812476, але на його прохання ознайомитися з фототаблицею даного прибору йому було відмовлено, і в той час він побачив, що прилад «Візир» взагалі був вимкнений. За таких обставин він вважає, що швидкість його авто взагалі не була зафіксована даним приладом. Після цього на нього було складено протокол і винесено постанову про притягнення його до адміністративної відповідальності. Дана швидкість руху автомобіля вимірювалась з порушенням встановлених вимог, а саме: не вбачається, яким чином зафіксовано порушення, чи сертифіковано технічний засіб, чи пройшов той держповірку. Крім цього, в постанові не вказано, хто саме робив вимірювання швидкості за допомогою приладу «Візир», чи має право ця особа використовувати цей засіб та чи взагалі може ним користуватися. Спираючись виключно на показника вимірювального приладу, інспектор свідомо не врахував його пояснень і відмовився занести дані свідка до протоколу. Оскільки ним не були порушені вимоги п.12.4 дійсних Правил, позивач просить суд скасувати постанову про адміністративне правопорушення від 04.04.2013 року серії СЕ 149874.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги у повному обсязі.
Відповідач Малєєв О.М., будучи присутнім в іншому судовому засіданні з позовом не погодився, пояснивши, що перевищення швидкості позивачем при обставинах, викладених у постанові про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП, зафіксовано приладом «Візир» № 0812476, використання якого підрозділами ДАІ МВС України передбачене наказом МВС України № 33 від 01.03.2010 року. Даний прилад пройшов метрологічну повірку та отримав відповідне свідоцтво, чинне до 03.09.2013 року. Прилад «Візир»
на підставі результатів повірки визнано придатним до застосування. Перед початком використання даного приладу він вивчив порядок роботи з ним, його технічні характеристики та здав відповідні заліки. Після зупинки автомобілю SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1, він роз'яснив водію суть скоєного ним правопорушення і запропонував ознайомитись з відео фіксацією факту перевищення швидкості руху, але водій від ознайомлення відмовився. Другий примірник складеного протоколу було вручено позивачу, та згідно положень статей 283-285 КУпАП України негайно на місці винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою на позивача накладено стягнення у вигляді мінімального розміру штрафу. Клопотання про правовий захист позивач не заявляв, не повідомив даних стосовно обставин, які необхідно враховувати згідно за ст.ст.33, 34 КУпАП.
Заслухавши сторін, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що за наслідками служби інспектор ДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області прапорщик міліції Малєєв О.М. склав протокол від 04.04.2013 року та виніс постанову серії СЕ1 № 149874 від 04.04.2013 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ст.122 ч.1 КУпАП ОСОБА_1 з застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу 255 грн. (а.с.23, 24, 29).
З даних документів вбачається, що 04.04.2013 року о 13.32 годині, водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем SKODA OKTAVIA, номерний знак НОМЕР_1, на 472 км автошляху Знам'янка-Луганськ-Ізварине у населеному пункті с.Красний партизан рухався зі швидкістю 85 км/год. при дозволеній 60 км/год., перевищивши швидкість руху на 25 км/год, чим порушив вимоги п.12.4 Правил дорожнього руху і скоїв правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП. Швидкість руху вимірювалася приладом «Візир» № 0812476, свідоцтво про повірку 06/03-1298, дійсне до 03.09.2013 року.
В протоколі у графі «свідки чи потерпілі» записи відсутні; зафіксовані пояснення позивача, який вказав, що рухався зі швидкістю 65км/год., свідків у протокол інспектор вписати відмовився.
Встановленим фактам та обставинам відповідають правовідносини, які регулюються кодексом України про адміністративні правопорушення.
Частина перша статті 122 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність водіїв за перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, (далі за текстом Правила) заборонено перевищувати максимальну швидкість, вказану у пунктах 12.4-12.7 Правил.
Відповідно до п.12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, (далі за текстом Правила), в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється зі швидкістю не більше 60 км/год.
Як встановлено у суді, саме перевищення максимальної швидкості у населеному пункті більш ніж на 20 км/год і є складом адміністративного правопорушення, за яке ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 255 грн.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення є дані, які встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей та документів, а також іншими документами.
Згідно Положення про Державну автомобільну інспекцію Міністерства внутрішніх справ, затвердженого постановою КМУ від 14.04.1997 року № 341, одними з основних завдань ДАІ є забезпечення безпеки дорожнього руху, удосконалення регулювання дорожнього руху, захист прав та законних інтересів учасників дорожнього руху (п.2, п.4).
Згідно за ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та
законами України Вина особи, яка притягається до відповідальності, згідно за ст.62 Конституції
України має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст.11 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» від 11.02.1998 року № 113/98-ВР на вимірювання у сфері, у якій їх результат може бути використані у якості доказу по справі, розповсюджується державний метрологічний нагляд. За таких умов кожен засіб вимірювальної техніки має пройти повірку або державну метрологічну атестацію та мати допуск для використання в Україні.
Відповідачем надано суду свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки № 06/03-1298 від 03.09.2012 року стосовно вимірювача швидкості транспортних засобів радіолокаційний «Візир» № 0812476, видане ДП «Донецькстандартметрологія», яке чинне до 03.09.2013 року. На підставі результатів повірки даний засіб визнано придатним до застосування, діапазон вимірювання швидкості від 20 до 250 км/год, границі допустимих похибок при вимірюванні швидкості в стаціонарному режимі +- 1 км/год., в патрульному режимі +- 2 км/год (а.с.33).
У судовому засіданні відповідач пояснив, що вимірювач швидкості було закріплено на штативі в салоні патрульного автомобілю стаціонарно, його напарник Кириченко здійснював фіксацію швидкості руху. І напарник, і він здали заліки з використання приладу «Візир».
Відповідно до відомості заліків співробітників взводу ДПС з ОСП № 7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС в Донецькій області від 06.09.2012 року прапорщики міліції Малєєв О.М. та Кириченко С.В. пройшли заліки по роботі з радіолокаційним відеозаписуючим вимірювачем швидкості «Візир» (а.с.34).
Згідно постової відомості та журналу патрулювання прапорщики міліції Малєєв О.М. та Кириченко С.В. несли службу 04.04.2013 року на маршруті № 2 (автодорога Київ-Луганськ-Ізварине) з 08.00 год. до 16.00 год., їм було видано технічний засіб «Візир» (а.с.35, 36).
Отже, відповідачем доведено законність перебування працівників ДПС ДАІ на ділянці дорогі, де було зупинено позивача, та наявність у них права використання приладу «Візир». Між тим, суд зауважує, що в протоколі відсутня вказівка, ким саме проводилася фіксація.
Фотоматеріали до протоколу № АВ2 264505, надані відповідачем, мають три фотознімка, на яких зафіксовано автомобіль, як пояснив у суді позивач, схожий на його транспортний засіб. На двох фотокартках номер автомобілю не проглядається, на них зроблено відповідні записи: 1) 04.04.2013, 13.32.06, швидкість 110 км/год., 0812476 та 2) 04.04.2013, 13.32.07, швидкість 85 км/год., 0812476. На третьому фото зафіксовано транспортний засіб з номерним знаком НОМЕР_1 у приближеному виді з записом: 04.04.2013, 13.32.11, швидкість 36 км/год., 0812476 (а.с.28, 29).
У судовому засіданні позивач пояснив, що його було зупинено при в,їзді в с.Красний партизан, відповідач же вказав, що правопорушник був зупинений при виїзді з населеного пункту. З наданих фотознімків неможливо встановити місце фіксації зображеного на фото транспортного засобу. Ця інформація також відсутні і в протоколі.
Допитаний у суді свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він знаходився в салоні автомобілю позивача, який керував автомобілем шкода, поряд з водієм, коли їх зупинив інспектор ДАІ і повідомив про перевищення швидкості руху. Позивач відповів, що швидкість він не порушував і що у нього є свідок, пославшись на нього. На це інспектор ніяк не одреагував, взяв документи, склав протокол, після чого вони поїхали. Ніяких доказів факту порушення інспектор не надавав, лише сказав, що в нього є всі дані. Коли вони в,зжали в населений пункт Красний партизан, водій звернув його увагу на спідометр і сказав, що на цій ділянці дорогі можуть знаходитися працівники ДАІ, оскільки він вже не перший раз їздив по цій дорозі у зв'язку з роботою. Швидкість руху дійсно не перевищувала допустиму, йому відомо, що у населеному пункті допустима швидкість 60 км/год.
Згідно за п.19.2 Інструкції з питань діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції, затвердженої наказом МВС України № 111 від 27.03.2009 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 26.06.2009 року за № 576/16592, який кореспондується з нормами Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», працівникам ДАІ забороняється використовувати технічні засоби та прилади, які не сертифіковані та які не пройшли метрологічну
повірку. Документи, які б свідчили про проходження технічним засобом «Візир» процедури державної експертизи або сертифікації відповідності відповідачем не надано, що робить неможливим встановити правильність роботи з приладом та достовірність вимірювальних даних.
Відповідно до ст.71 КАС України обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Відповідачем не надано суду об'єктивних доказів, які б спростовували пояснення позивача, який висловив свою незгоду з правопорушенням вже при складанні протоколу на місці. У постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Правопорушення зафіксовано приладом, який не відноситься до засобів, працюючих в автоматичному режимі, фіксація проводилася інспектором дорожньо-патрульної служби, локалізація місця руху зафіксованого автомобіля, ним не відображено. За таких обставин фотофіксація не може бути відповідно до ст.ст.251, 258 КпАП України достатнім доказом вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
З огляду на приведене судом не встановлено належних доказів вини позивача в скоєнні правопорушення, що інкримінується позивачеві, як і сам факт правопорушення, тому вимоги позивача є такими, що підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, ст.ст.251, 254, 258, 268, 287-289 КУпАП, та керуючись ст.ст.11, 86, 99, 158-163, 171-2 КАС України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу з ОСП №7 роти ДПС ДАІ УДАІ ГУМВС України в Донецькій області прапорщика міліції Малєєва Олександра Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови про адміністративне правопорушення задовольнити.
Скасувати постанову серії СЕ1 № 149874 від 04 квітня 2013 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладення на нього штрафу у розмірі 255 грн.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Повний текст рішення виготовлено 31 травня 2013 року.
Суддя Ж.Є.Редько