Справа № 108/8452/12
Провадження 2/107/72/13
Іменем України
24 травня 2013 р. м. Керч
Керченський міський суд Автономної Республіки у складі:
судді - Захарової К.П.
при секретарі - Асєєвої Є.В., Дружиніної К.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тертя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору між сторонами - міський голова Осадчій О.В., про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов'язання принести вибачення, оплаті заборгованості за комунальні послуги, примусовий обмін житлових приміщень
ОСОБА_1 звернулася до Керченського міського суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7, директора телекомпанії « 1+1» про відшкодування моральної та матеріальної шкоди. У жовтні 2012 року представник позивача за довіреністю ОСОБА_8 у межах наданих їй повноважень позов уточнила, зазначила відповідачами у справі ОСОБА_2 та директора каналу « 1+1» Ткаченко О.В., третьою особою, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору між сторонами Керченську міську раду. Просила суд постановити рішення про примусовий обмін житлових приміщень та відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі будучі нею заздалегідь повідомленими про той факт, що особа, яка продала їм квартиру, не мала на це права, разом з тим протягом п'яти років користувалися належним їй житлом, а після визнання рішенням Керченського міського суду договору купівлі-продажу квартири недійсним, під час примусового виселення, привели квартиру у нежилий стан. Також позивач зазначає, що на час виселення з квартири за відповідачем ОСОБА_2 була наявна заборгованість зі сплати комунальних послуг, яку позивач просила суд зобов'язати сплатити відповідачів. Окрім того позивач вважає, що відповідачем ОСОБА_2 їй була спричинена матеріальна шкода у розмірі 19 500 грн., яка виразилася у тому, що через протиправні дії відповідача ОСОБА_2 вона була вимушена знімати житло та купувати собі речі. Також позивач вважає, що відповідачем - директором каналу « 1+1» їй була спричинена моральна шкода, яка виразилася у повідомленні наклепницьких відомостей про обставини розгляду справи щодо виселення сім'ї ОСОБА_3 зі спірної квартири, а це у свою чергу призвело до появи вкрай негативного настою до неї з боку населення м. Керчі. З наведеного просила суд стягнути з відповідача - директора каналу « 1+1» моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. Також позивач зазначала, що через вкрай негативний настрій населення у тому районі міста, де заходиться квартира АДРЕСА_1, вона позбавлена можливості проживати там, через що просила суд постановити суд рішення, яким здійснити примусовий обмін цієї квартири на квартиру, отриману від органів місцевого самоврядування відповідачами після виселення, яка була відремонтована за рахунок місцевої влади. Уточнюючи позовні вимоги представник позивача просила стягнути з відповідачів ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 3000 грн. та директора «1+1» моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. солідарно.
Ухвалою Керченського міського суду від 13.11.2012 року позовні вимоги були роз'єднані. У окреме провадження були виділені позовні вимоги про стягнення моральної шкоди у розмірі 15 000 грн. з директора телеканалу « 1+1».
Заявою від 27.11.2012 року представник позивача відмовилася від позовних вимог про стягнення з відповідача ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. та судових витрат.
Ухвалою Керченського міського суду від 27.11.2012 року відмова представника позивача від частини позовних вимог була прийнята ( а.с. 87).
Заявою від 11.02.2012 року представник позивача уточнила позовні вимоги, зазначивши, що вона просить суд постановити рішення про примусовий обмін квартир АДРЕСА_4 та квартири АДРЕСА_2.
У судовому засіданні 14.03.2013 року представник позивача повідомила суду про необхідність залучення до участі у справі у якості відповідача ОСОБА_3, яка також зареєстрована у АДРЕСА_2.
Ухвалою судового засідання від 13.04.2013 року ОСОБА_3 було залучено до участі у справі у якості відповідача.
Заявою від 11.02.2013 року представник позивача збільшила розмір позовних вимог, виклавши їх наступним чином: зобов'язати ОСОБА_2 здати квартиру АДРЕСА_2 у належному стані ЖЕД № 1; зобов'язати принести вибачення позивачу та членам її родині вибачення; відшкодувати моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. солідарно; зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатити заборгованість за комунальні послуги у розмірі 1453 грн. 14 коп.; постановити рішення про примусовий обмін квартир АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3; зобов'язати відповідачів відшкодувати матеріальну шкоду у розмірі 19 500 грн.; стягнути з відповідачів судові витрати.
Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надавши пояснення аналогічні викладеним в уточненому позові.
Відповідач ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні проти задоволення уточненого позову заперечували у повному обсязі через їх необґрунтованість, про що надали суду письмові пояснення ( а.с. 38-40, 63-65).
Відповідач ОСОБА_3 , будучі належним чином повідомленою про час та місце судового розгляду справи у судове засідання не з'явилася, про причини неявки суду не повідомила.
Представники третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору між сторонам за довіреностями (а.с. 62 - 101), у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували у повному обсязі оскільки вони на законі не основані, при цьому зазначали, що, обґрунтування позовних вимог про примусовий обмін приміщень, яки заявлені позивачем, не містять у собі підстав передбачених ст. 80 - 88 ЖК України, яки регулюють обмін житлових приміщень.
Заслухавши думку учасників судового розгляду та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Так, матеріалами справи підтверджено, що рішенням Керченського міського суду від 25 липня 2011 року був частково задоволений позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Керченської міської ради, Кримського Республіканського підприємства «Керченське міське бюро технічної реєстрації та інвентаризації» , ОСОБА_2, у тому числі у інтересах неповнолітніх ОСОБА_12 та ОСОБА_13, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_14, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору між сторонами: відділ реєстрації та міграції та реєстрації фізичних осіб Керченського міського управління Головного управління МВС України у Криму, орган опіки та піклування виконкому Керченської міської ради, Комунальне підприємство «Жилавтосервіс - Керч» про скасування права власності, виселення осіб, поновлення права користування житлом, поновлення реєстрації та вселення до квартири. ОСОБА_2, ОСОБА_13, ОСОБА_12, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_14 виселено з квартири АДРЕСА_2 без надання іншого житлового приміщення. Вселено у АДРЕСА_2 ОСОБА_1 У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.(а.с. 10 - 11). Рішення мотивовано тим, що договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 18.01.2007 року укладений між ОСОБА_15 та ОСОБА_2 судом було визнано недійсним, через скасування рішенням суду свідоцтва про право на власність продавця квартири.
Як пояснила представник позивача у судовому засіданні, зараз квартира АДРЕСА_2 перебуває на балансі виконавчого комітету Керченської міської ради.
Вирішуючи спір між сторонами суд не може погодитися з доводами позивача про те, що відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 повинна бути відшкодована шкода спричинена приведенням квартири АДРЕСА_2 у нежитловий стан під час виселення з неї, шляхом відділення покращень, яки були зроблені відповідачами протягом 5 років користування квартирою.
Так, у обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилається на вимоги ст. 390 ЦК України, яки регулюють відносини щодо розрахунків при витребуванні майна із чужого незаконного володіння, втім судом було встановлено, що позивач власником спірної квартири не є, отже до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачами зазначена норма права застосована бути не може.
За таких обставин, суд приходить до висновку що позовні вимоги про відшкодування відповідачами вартості покращень, яки були відділені відповідачами під час виселення з квартири АДРЕСА_2 задоволенню не підлягають через те що на законі не основані.
Стосовно позовних вимог зобов'язання відповідачів погасити заборгованість за спожиті комунальні послуги, то суд зазначає наступне.
Так, на думку суду, ОСОБА_1 не є належним позивачем стосовно зазначених позовних вимог, оскільки не є виробником або постачальником житлово-комунальних послуг, яки відповідно до вимог закону України «Про житлово-комунальні послуги» наділені правом отримувати плату за спожиті житлово-комунальні послуги.
Тому спираючись на вимоги ст. 11 ЦПК України, яка закріплює принцип диспозитивністі цивільного судочинства та передбачає, що «Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.», суд приходить до висновку, позовні вимоги про зобов'язання відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 погасити заборгованість за житлово-комунальні послуги задоволенню не підлягають через те що не основані на законі.
Суд також не вважає доведеним розмір матеріальної шкоди, яка на думку позивача була спричинена їй відповідачем ОСОБА_2, і виразилася у тому, що позивач, будучі позбавлена права проживати у власної квартирі, була вимушена витрачати по 300 грн. на місяць на винаймання житла та придбання побутових речей протягом 65 місяців.
Так, ст. 60 ЦПК України передбачено, що «Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.», втім представником позивача не було надано жодного доказу у на підтвердження витрат здійснених позивачем, через що суд вважає наведені вище позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. суд зазначає наступне.
Статтею 23 ЦК України передбачено, що «Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.».
Позивач зазначає, що моральна шкода виразилася у організації відповідачем ОСОБА_2 наклепу на неї з метою отримання від міської влади нової квартири. Однак, у судовому засіданні представник позивача обмежувалася лише констатацією свого негативного ставлення до сім'ї відповідачів, не надаючи доказів на підтвердження своїх заяв.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідачів моральної шкоди задоволенню не підлягають у повному обсязі через необґрунтованість.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідачів принести письмові вибачення позивачу та членам її родини: ОСОБА_8 та ОСОБА_17 за розповсюдження відносно них наклепу, суд зазначає наступне.
У позовної заяві зазначено, що інформація стосовно судового процесу, який передував виселенню родини ОСОБА_3, була спотворена кореспондентом телекомпанії « 1+1», що на думку позивача призвело до виникання негативного ставлення до позивача та її родини з боку мешканців м. Керчі.
Зі змісту позовної заяви вбачається також, на позивача «кидалася» ОСОБА_7, яка вимагала в неї гроші за квартиру, яки вона не сплачувала, і саме цім спричинила моральну шкоду позивачу.
Стосовно протиправних дії відповідача ОСОБА_2 зазначено, що «вона найняла людей , яки повинні були організувати безлад під час виселення», проте жодного доказу на підтвердження наведеного представником позивача у судовому засіданні надано не було.
За таких обставин позовні вимоги щодо принесення письмових вибачень позивачу за розповсюдження наклепу суд вважає такими що задоволенню не підлягають через їх необґрунтованість.
Окрім того суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи на підтвердження повноважень позивача на представлення інтересів ОСОБА_17 та ОСОБА_8, разом с тим позовні вимоги щодо принесення вибачень за наклеп членам сім'ї позивача заявлені саме у їх інтересах, тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 не належним позивачем за наведеними позовними вимогами, через що вони задоволенню не підлягають.
Суд не приймає до уваги усі інші докази, долучені сторонами до матеріалів справи, оскільки вони не містять у себе відомостей щодо предмету доказування у цієї справі.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 57, 60, 61, 88, 212-215 ЦПК України, суд
У задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, тертя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору між сторонами - міський голова Осадчій О.В., про стягнення моральної та матеріальної шкоди, зобов'язання принести вибачення, оплаті заборгованості а комунальні послуги, примусовий обмін житлових приміщень - відмовити у повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається в Апеляційний суд АР Крим через Керченський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Повний текст рішення складений 31 травня 2013 року
Суддя Захарова К.П.