Справа № 752/8592/13-к
Провадження № 1-кп/752/329/13
30.05.2012 р. м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Дмитрук Н.Ю.,
при секретарі - Мельниченко Т.С.,
з участю прокурора - Матолич М.Р.
захисника - адвоката ОСОБА_1,
обвинуваченого - ОСОБА_2,
потерпілого - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №12012110010001231 відносно ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, українця, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, суд -
встановив:
Обвинувачений ОСОБА_2, 07.12.2012 року приблизно о 18:50 години, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, перебуваючи в салоні автомобіля «Хюндай Соната», ДНЗ НОМЕР_1, яким керує за дорученням, перебуваючи біля буд № 30 по вул. Лютеранська в м. Києві. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_2, діючи умисно, протиправно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав майно ОСОБА_3, а саме: мобільний телефон «НТС» вартістю 5992 гривні, мобільний телефон «НОКІА 6700» вартістю 5000 гривень, дві ручки для письма по 350 гривень кожна, загальною вартістю 700 гривень, три флеш картки, вартістю 100 гривень, 100 гривень, 92 гривні, загальною вартістю 292 гривні, документи, банковські картки, гроші в сумі 1400 євро, що за курсом НБУ на 16.03.2013 року становить 14616, та 5400 гривень. Коли ОСОБА_3 вийшов з автомобіля, та залишивши в ньому свою барсетку, як залог, що він повернеться. В цей час, коли ОСОБА_3 відійшов від автомобіля, ОСОБА_2 таємно викрав майно, яке належить ОСОБА_3, та на автомобілі з місця вчинення злочину зник, завдавши при цьому ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 32000 гривень.
Допитаний в ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та показав суду про те, що 07.12.2012 року близько 19-00 год. вечора до нього звернувся потерпілий, щоб відвезти на вул. Лютеранську, 30, в м. Києві. Приїхавши туди, потерпілий вийшов та залишив, як залог, що повернеться барсетку. Тоді він вирішив таємно викрасти барсетку у якій знаходилось майно потерпілого, а саме: 2 мобільні телефони, 2 ручки, 3 флешки, гроші у сумі 1400 євро, 5400 гривень та документи. З місця вчинення злочину поїхав. Щиро розкаявся у вчиненому, просив суд не карати його суворо.
За згодою сторін згідно ст. 349 ч. 3 КПК України судом було визнано недоцільним дослідження таких доказів по справі як показання потерпілих, свідків та інших доказів, що були зібрані в ході досудового розслідування стосовно фактичних обставин справи, оскільки обвинувачений та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також фактичні обставини справи ніким не оспорюються.
Тому суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом обвинуваченого та дослідженням таких матеріалів кримінального провадження, що характеризують його особу, та надійшов до висновку про те, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 185 КК України кваліфіковано правильно, як таємне викрадення майна (крадіжка).
При обранні міри покарання ОСОБА_2 суд враховує наступні обставини справи: ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, на утриманні має сина, що навчається в інституті та жінку, що має хронічне захворювання, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, у відповідності зі ст. 66 КК України є щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, відшкодування завданих збитків.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України судом не встановлено.
На підставі викладеного, суд надходить до висновку про те, що перевиховання та виправлення ОСОБА_2 можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання в межах санкції ч. 1 ст. 185 КК України у виді штрафу, вважаючи таке покарання необхідним та достатнім для виправлення винного та попередження вчинення ним нових злочинів.
Долю речових доказів слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 368, 374 КПК України, суд -
засудив:
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Речові докази по справі, а саме:
- мобільний телефон «Нокіа 6700 класік», ручка «Дапорт», ручка «Монтблан», мобільний телефон «НТС Х», що передані під зберігальну розписку потерпілому ОСОБА_3- залишити власнику ОСОБА_3 за належністю.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Голосіївський районний суд м. Києва протягом 30 діб з дня проголошення.
Суддя Н.Ю. Дмитрук