Справа № 2-1958/11
Провадженя№ 2/541/268/12
17.10.2012 року м. Маріуполь
Приморський районний суд м. Маріуполя донецької області у складі:
головуючого судді -Курбановой Н.М.
при секретарі -Логвіненко О.М.
розглянувши заяву ОСОБА_1 про накладення арешту на майно ТОВ «Трансмарі»,
17 жовтня 2012 року заявник, позивач по справі, звернувся до суду з заявою про забезпечення позову в порядку ст.ст. 151-153 ЦПК України та просить накласти арешт на 16/100 частки нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 326, 6 кв.м. з метою забезпечення стягнення суми завдатку за договорами, які були укладені між ним та ТОВ «Трансмарі».
В обгрунтування заявлених вимог послався на ухвалу Господарського суд м. Києва по справі № 5011-41/11375-2012 від 24 вересня 2012 року, якою його було залучено у якості третьої особи по справі за позовом ТОВ «Трансмарі»до державного підприємства «Інформаційний центр»Міністерства юстиції України про зобов,язання вчинити певні дії. На думку заявника, ТОВ «Трансмарі»звернулось з вищенаведеним позовом до суду, бо має намір виключити дане приміщення із реєстру іпотек, щоб продати його та створити відповідні труднощі при виконанні рішення суду по даній справі, в разі задоволення його позову.
Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що заява задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно вимог ч.3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи неможливим виконання рішення суду, види забезпечення позову мають бути відповідними із заявленими вимогами.
Відповідно до п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно є спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позивних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги не тільки інтереси позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушенні у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Відповідно до п.6 вказаної постанови особам, як беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішення заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричиненням їм збитків у разі, якщо сам позов або пов'язані з матеріально-правовим обмеженням заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.
Згідно п.7 вказаної постанови ухвала про забезпечення позову повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів , із яких суд дійшов до висновку про ообгрунтованість припущення того, що невжиття заходів забезпечення може в подальшому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення наводиться посилання на закон, який суд керувався при постановлені ухвали.
Судом встановлено, що згідно із договором завдатку, укладеного 12 лютого 2005 року, ОСОБА_1 передав ТОВ «Трансмарі»як завдаток 238 500 гривень на забезпечення покупки 16/100 частки нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1.
Згідно договору позики- іпотеки, укладеного 17 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансмарі», з метою забезпечення зобов,язання по договору позики, в іпотеку було передано 11/100 нежилого приміщення за адресою: АДРЕСА_1, яке належить ТОВ «Трансмарі». Даний договір на день розгляду заяви про забезпечення позову є дійсним.
Згідно договору позики-іпотеки, укладеного 17 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Трасмарі», з метою забезпечення зобов,язання по договору позики, в іпотеку було передано 5/100 частки нежилого приміщення за адресою : АДРЕСА_1, яке належить ТОВ «Трансмарі». Даний договір також є дійсним.
Дані договори зареєстровані в Державному реєстрі іпотек.
Таким чином, суд приходить до висновку, що дані договори і є тими видами забезпеченням виконання можливого рішення суду, у разі задоволення позову ОСОБА_1
Звертаючись до суд з заявою про забезпечення позову, заявник послався на ухвалу господарського суду м. Києва від 24 вересня 2012 року, але з доданої ухвали та з самої заяви ОСОБА_1 не наведено будь-яких обставин про необхідність прийняття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно, яке знаходиться в іпотеці, як не наведено і обставин, які б свідчили що неприйняття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення.
Крім того, накладення арешту на 16/100 нежилого приміщення, яке знаходиться у власності ТОВ «Трасмарі»може привести до неможливості його використання відповідачем відповідно до його потреб та, на думку суду, може порушити права відповідача, як власника та інших співвласників.
Так, у провадженні Приморського районного суду м. Маріуполя знаходиться цивільна справа № 0541/5942/2012 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Трансмарі», ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу 7/100 частки нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1, укладеного 14 лютого 2005 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Трансмарі», при цьому до даної позовної заяви додано той самий договір завдатку, який було укладено 12 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Трансмарі»на забезпечення покупки 16/100 частки нежилого приміщення у будинку АДРЕСА_1.
За таких обставин, виходячи з того, що заявник не навів ніяких конкретних обставин та не надав ніяких доказів на підтвердження своїх доводів про необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на 16/100 частки нежилого приміщення по АДРЕСА_1, доказів реальної загрози в унеможливлені виконання рішення суду в разі задоволення позову, та враховуючи те, що таких обставин судом не встановлено, суд не находить підстав для застосування такого виду забезпечення позову, як арешт.
Керуючись ст. 153 ЦПК України, суд
В задоволені заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладання арешту на 16/100 частки нежилого приміщення в будинку АДРЕСА_1, відмовити.
Ухвала може бути оскаржена на протязі п,яти днів до Апеляційного суду Донецької області через Приморський районний суд м. Маріуполя шляхом подачі апеляційної скарги.
Суддя: Курбанова Н. М.