18 квітня 2013 р.Справа № 2а-6106/11/1510
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Жигулін С.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого - судді Бойка А.В.,
суддів: Романішина В.Л.,
Танасогло Т.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.11.2011 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання неправомірними дій та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни -
20.04.2011 року ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Ізмаїльському районі Одеської області (правонаступником якого є Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області) про поновлення пропущеного строку для звернення до суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з 2006 року по 2010 роки у сумі 4 085,80 грн. та в подальшому.
Ухвалою судді Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 18.08.2011 року адміністративний позов ОСОБА_2 за період у строк більше ніж шість місяців на час звернення до суду залишено без розгляду.
Постановою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.11.2011 року визнано незаконною відмову відповідача про виплати щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30 % прожиткового мінімуму на осіб, які втратили працездатність.
Стягнуто з відповідача на користь ОСОБА_2 2 118,70 грн.
10.05.2012 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області подано апеляційну скаргу на вказану постанову суду першої інстанції.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, апелянт зазначає, що вона прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, зв'язку з цим в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.11.2011 року та постановлення нового рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.
Постанова суду першої інстанції прийнята у порядку скороченого провадження відповідно до ч. 8 ст. 183-2 КАС України.
Розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни, і відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18.11.2004 року має право користуватися пільгами, встановленими вказаним Законом.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції від 18.11.2004 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом про зобов'язання здійснити нарахування недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни з 2006 року лише 20.04.2011 року та просив поновити пропущений строк звернення до суду з позовом.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного строку звернення до суду, оскільки, зважаючи на щомісячний характер виплат підвищення до пенсії як дитині війни, позивач повинен був дізнатися про порушення його прав відповідачем ще у 2006 році. Доказів поважності пропуску строку для звернення до суду позивачем не надано.
Згідно ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо залишення поданого позову без розгляду поза межами шестимісячного строку звернення до суду.
Що стосується позовних вимог у межах шестимісячного строку звернення до суду, слід зазначити наступне:
У 2010 році дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялась, а положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать цьому Закону, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону.
Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
У 2011 році на виконання вимог Закону України від 14 червня 2011 року "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 6 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету", яка набрала чинності 23 липня 2011 року.
В свою чергу до набрання чинності зазначеною Постановою Кабінету Міністрів України, тобто до 23.07.2011 року, виплати щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни повинні проводитись у розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Із 23 липня 2011 року нарахування та виплата щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни проводиться відповідно до положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" та постанови Кабінету Міністрів України від 6 липня 2011 року №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету".
Враховуючи зазначене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 20.10.2010 року по 22.07.2011 року.
Твердження апелянта стосовно невизначеності розміру мінімальної пенсії за віком не приймається до уваги колегією суддів апеляційної інстанції, оскільки згідно ч. 2 ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року мінімальний розмір пенсії за віком визначається виключно цим Законом. Положення цього Закону не є перешкодою для застосування величини мінімальної пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого в Законі України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімального розміру пенсії за віком.
Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначається щорічно в Законі України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України» обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії позивача, передбаченої ст. 6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» покладено на відповідні територіальні управління за місцем проживання позивача.
Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни в конкретній сумі задоволенню не підлягають.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому постановлене рішення, відповідно до ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення, яким частково задовольнити вимоги позивача.
Враховуючи вищенаведене і керуючись ст. ст. 183-2, 184, 198, 202, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області задовольнити частково.
Постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 08.11.2011 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Ізмаїлі та Ізмаїльському районі Одеської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за період з 20.10.2010 року по 22.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя: Бойко А.В.
Судді: Романішин В.Л.
Танасогло Т.М.