Справа № 0427/4242/2012
29.05.2013 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої суддіБерезюк В.В.,
при секретаріТен І.О.,
розглянувши в судовому засіданні в залі суду м.Новомосковськацивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформації та відшкодування моральної шкоди та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Телекомпанії «Приват ТВ Днєпр» - 9 канал про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 в особі представника - ОСОБА_3 звернувся до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_2, в якому просить визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, зобов'язати ОСОБА_2 спростувати вказану інформацію та стягнути з відповідача моральну шкоду.
Свої позовні вимоги позивач мотивував тим, щоІНФОРМАЦІЯ_2 року відповідач через свій офіційний сайт (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет поширила інформацію, що нею направлена телеграма голові СБУ Ігорю Калініну наступного змісту: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1». Вказана інформація була процитована й на інших Інтернет сайтах.
Дана інформація є недостовірною й такою, що порочить та принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Так, вказаною заявою відповідач повідомив громадськість про нібито причетність позивача до трагічних вибухів в місті Дніпропетровську, які сталися 27 квітня 2012 року. Проте, ця інформація не відповідає дійсності та носить негативний характер, оскільки позивач не причетний до вказаних вибухів та будь-яких протиправних дій, пов'язаних з цими вибухами. Більш того, позивач не є підозрюваним або обвинуваченим по кримінальній справі, порушеній за фактом цих вибухів. Поширена інформація також не знайшла свого підтвердження при її перевірці Службою безпеки України, про що заявили в прес-центрі СБУ 16.05.2012 року.
Позивач стверджує, що розповсюджена відповідачем інформація є недостовірною, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
Позивач вважає, що поширення зазначеної інформації відповідачем мало на меті умисне приниження його честі, гідності та ділової репутації. Відповідачем була зроблена заява про факти, які є неправдивими, з наміром принизити позивача в очах громадськості його керівництва та колег.
У зв'язку з поширенням відповідачем вказаної інформації постраждали гідність, честь та ділова репутація позивача.
Діючий Кримінально-процесуальний кодекс України не передбачає обов'язку громадянина оприлюднювати свої наміри щодо подання свідчень по кримінальній справі, і така поведінка відповідача викликана виключно бажанням привернути увагу до своєї особи та принизити позивача.
Поширення відповідачем недостовірної інформації принизило честь, гідність, та ділову репутацію позивача, а також заподіяло йому моральну шкоду, яка виразилася моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги позивача. Крім того, висловлювати свою думку щодо злочину чи злочинців можна лише після встановлення судом факту злочину та особи, що його скоїла. Відносно позивача немає жодного обвинувального вироку суду, тим більше у справі, порушеній за фактом вибухів у м. Дніпропетровську.
Поширення відомостей, що не відповідають дійсності, порушує особисті немайнові права позивача, такі як право на повагу до гідності, честі та ділової репутації, і є порушенням його інформаційного
імунітету, гарантованого Конституцією України кожному громадянину. Названа обставина є достатньою підставою для судового втручання з метою захисту права позивача, передбаченого ч.4 ст.32 Конституції України.
Враховуючи те, що відповідач не спростувала поширену відносно позивача, недостовірну інформацію та не вчинила жодних дій для поновлення порушеного права позивача, він вимушений звернутися до суду за захистом свого порушеного права.
Також, враховуючи неможливість відновлення становища, яке існувало до порушення права позивача на недоторканість його честі, гідності та ділової репутації, внаслідок незворотності часу, позивач вважає, що завдана йому моральна шкода може бути частково відшкодована шляхом стягнення з відповідача 31 000,00 грн.
У зв'язку з вищевикладеним, посилаючись на ст.ст.3, 68 Конституції України, ч.1 ст.15, ст.ст.16, 23, 275, 276, ч.ч. 1, 3, 7 ст. 277, ст.280, ч.ч. 1-3 ст. 297, ч.ч. 1-2 ст. 299 ЦК України, ч.2 ст.30 Закону України «Про інформацію», п. 19, абз.2 п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», просив суд,
- визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року через свій офіційний сайт - ІНФОРМАЦІЯ_1, в мережі Інтернет, а саме: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1»;
- зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, поширену нею ІНФОРМАЦІЯ_2 року через свій офіційний сайт (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет, а саме: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1», в той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме - шляхом розміщення на своєму офіційному сайті (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет оголошення від імені ОСОБА_2 наступного змісту: «Моя заява такого змісту: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1», розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 року на моєму офіційному сайті в мережі Інтернет, є необґрунтованою та зробленою без наявності будь-яких фактичних даних, що можуть свідчити про можливу причетність до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1»;
- стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 31 000 грн.в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В свою чергу, ОСОБА_2 звернулась до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області зустрічним позовом до ОСОБА_1 та Телекомпанії «Приват ТВ Днепр» - 9, в якій просить визнати інформацію недостовірною та такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, зобов'язати ОСОБА_1 спростувати вказану інформацію та стягнути з нього моральну шкоду.
В обґрунтування свого позову позивач зазначає, що після того, як нею була направлена телеграма до СБУ, а її текст був надрукований на сайті ОСОБА_2 в Інтернеті, ОСОБА_1 розпочав проти неї розповсюджувати недостовірну інформацію.
Ряд сайтів розмістили коментар заступника губернатора Дніпропетровської області ОСОБА_1 стосовно того, що депутат обласної ради ОСОБА_2 звернулася до СБУ з поданням щодо його можливої причетності до вибухів у Дніпропетровську.
Текст коментаря в Інтернет ресурсах був однаковий, а саме: (початок цитати) «…«Заява політичних провокаторів пана ОСОБА_5 і пані ОСОБА_2 про мою причетність до вибухів - абсурдна. Я подаю позов до суду за навмисний наклеп. Стягнені кошти передадуть потерпілим від теракту. Аморально привертати до себе увагу і робити дешеву рекламу на горі та крові», - прокоментував інформацію ОСОБА_1» (кінець цитати). Або російською мовою: «…«Заявление политических провокаторов господина ОСОБА_5 и госпожи ОСОБА_2 о моей причастности к взрывам - абсурдно. Я подаю в суд иск за преднамеренную клевету. Взысканные средства будут переданы пострадавшим от теракта. Аморально привлекать к себе внимание и делать дешевую рекламу на горе и крови».
На одному із сайтів було також розміщено коментар офіційного представника ОСОБА_1, ОСОБА_6, що виступила від його імені. Зміст коментаря: (початок цитати) «…«Не смотря на то, что абсурдность таких заявлений была ясна изначально, ОСОБА_1 принял решение подать в суд, чтобы клевета эта была видна. И мы считаем, что это способ перевести из эмоциональной плоскости этот вопрос, в плоскость юридическую», - ОСОБА_6, представитель ОСОБА_1.» (кінець цитати).
У словах ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_6 безумовно вбачається наклеп, а саме словах - «політичні провокатори» та «аморально привертати до себе увагу і робити дешеву рекламу на горі та крові». З цих слів очевидний намір ОСОБА_1 підкреслити, що заява ОСОБА_2 була зроблена безпідставно та умисно лише в цілях власного піару, що вона при цьому виступала лише як політичний фігурант, а не сумлінний громадянин і державний службовець, котрий згідно чинного законодавства має право будь-коли за наявності підозри щодо обставин тяжкого злочину звертатися з відповідним поданням до правоохоронних органів. Звинувачення у тому, що ОСОБА_2 подібним чином намагається «зробити собі дешеву рекламу на горі та крові» є прямою образою її честі та гідності. Крім того, це принижує позивачку як людину, жінку й мати, бо підкреслює, що начебто вона взагалі не спроможна співчувати жертвам жахливого злочину, а лише користується ним як приводом у своїх корисливих інтересах. Жодним чином не відповідають дійсності, а отже є наклепом також слова «позов до суду за навмисний наклеп», бо під цим розуміється, що начебто вона зверталася до СБУ з поданням, завідомо знаючи, що ОСОБА_1 не має відношення до вибухів у Дніпропетровську, тобто пішла на свідому брехню, наслідки якої усвідомлювала від самого початку, а правоохоронним органам надала неправдиві свідчення.
Що стосується фраз «заява політичних провокаторів пана ОСОБА_5 і пані Шиловоїпро мою причетність до вибухів - абсурдна» та «Не смотря на то, что абсурдность таких заявлений была ясна изначально», то в них вбачається натяк, нібито представники влади в Україні в цілому та ОСОБА_1 особисто, апріорі вище будь-яких підозр, вони в принципі не можуть скоювати злочини, притягатися до відповідальності, жодних фактів щодо їх причетності до правопорушень існувати не може і перевіряти їх немає сенсу. В той час, як ОСОБА_2 є членом постійної комісії із забезпечення правоохоронної діяльності Дніпропетровської обласної ради, і наглядати за додержанням законності, чуйно реагувати на факти правопорушень, перешкоджати та за необхідності звертатися у відповідні структури - не тільки її обов'язок, як громадянина і патріота, а й пряма службова відповідальність перед народом.
Всі ці висловлювання спричинили позивачці великі психологічні страждання, оскільки ОСОБА_1 намагається виставити її жорстоким, аморальним політиком без серця, честі й совісті, котрий не гребує жодними методами, аби лишень підвищити свій рейтинг, коли вона загально відома саме тим, як допомагати найбільш знедоленим верствам населення - одиноким матерям, інвалідам, сиротам, ветеранам. ОСОБА_1 стверджує, що начебто вона спроможна заради власної вигоди навести одвертий наклеп на невинну людину, звинувачуючи її у тяжкому злочині, котрого вона не скоювала - тоді як позивачка захищає правду, стоїть за справедливість і верховенство права.
Через все це, ОСОБА_2 відчуває глибокі моральні страждання і психологічний стрес. Усі негативні моральні, психологічні переживання і негативні емоції дуже вплинули на її психологічний стан здоров'я.
Спричинену моральну шкоду позивачка оцінює в 31 000 грн., які віддасть дітям в дитячий будинок.
Виходячи з вищевикладеного, посилаючись на вимоги ст.ст.15, 32, 34 Конституції України, ст.10 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.16, 23, 199-201, 277, 297, 299 ЦК України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.09.1990 року № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 року № 8-рп/2003(справа про поширення відомостей), ОСОБА_2 просила визнати недостовірною і такою, що порочить її честь, гідність та ділову репутацію, інформацію, поширену ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 року через Інтернет-сайти, а саме: «…«Заява політичних провокаторів пана ОСОБА_5 і пані ОСОБА_2 про мою причетність до вибухів - абсурдна. Я подаю позов до суду за навмисний наклеп. Стягнені кошти передадуть потерпілим від теракту. Аморально привертати до себе увагу і робити дешеву рекламу на горі та крові», російською мовою: «…«Заявление политических провокаторов господина ОСОБА_5 и госпожи ОСОБА_2 о моей причастности к взрывам - абсурдно. Я подаю в суд иск за преднамеренную клевету. Взысканные средства будут переданы пострадавшим от теракта. Аморально привлекать к себе внимание и делать дешевую рекламу на горе и крови»; зобов'язати ОСОБА_1 спростувати інформацію, поширену ним ІНФОРМАЦІЯ_2 року через Інтернет-сайти, а також виступити по телебаченню на 9-му телеканалі з заявою такого змісту: «Я, ОСОБА_1, офіційно спростовую свій коментар стосовно ОСОБА_2, зроблений нею ІНФОРМАЦІЯ_2 року, а саме: «Заява політичних провокаторів пана ОСОБА_5 і пані ОСОБА_2 про мою причетність до вибухів - абсурдна. Я подаю позов до суду за навмисний наклеп. Стягнені кошти передадуть потерпілим від теракту. Аморально привертати до
себе увагу і робити дешеву рекламу на горі та крові». Підтверджую, що ця інформація не відповідає дійсності та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_2».
Представник позивачаОСОБА_1 - ОСОБА_3, в судовому засіданні первісний позов підтримав, мотивуючи його обставинами, викладеними у позовній заяві, просив суд його задовольнити. При цьому зазначив, що розповсюдженою інформацією, ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, оскільки після оприлюднення ОСОБА_2 зазначеної інформації, ОСОБА_1 турбувався про те, як після цього до нього ставитимуться колеги та громадяни. Моральну шкоду оцінює в 31 000,00 гривень, які, у разі задоволення позову в цій частині, планує передати потерпілим від терористичних актів у Дніпропетровську.
Зустрічний позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі, мотивуючи свою позицію тим, що ОСОБА_1 будь-яку інформацію про ОСОБА_2 не розповсюджував, а емоційні вислови журналістів не можуть розцінюватися, як інформація, що порочить честь, гідність та ділову репутацію, оскільки є оціночними судженнями.
Відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 та її представник - ОСОБА_9, проти первісного позову заперечували, зазначивши, що намір ОСОБА_2 надати свідчення щодо відомостей про скоєння злочину та можливої причетності до нього позивача не може бути недостовірною інформацією, бо таким чином людина лише відкрито висловлює свою мету, бажання та готовність здійснити певні дії. А щодо її підозри щодо ОСОБА_1, то вона надала відповідні свідчення правоохоронним органам, котрі наділені владними повноваженнями щодо перевірки будь-якої інформації. Крім того, кримінальна справа, порушена за фактом вибухів у м.Дніпропетровську, провадженням триває, остаточне рішення по ній не прийнято. А тому не можна вважати, що надана нею інформація підтвердилася чи не підтвердилася. Свідчення надані нею, ніким не розповсюджувалися, ніде не поширювалися і жодного відношення до її повідомлення не мають. І, зокрема, згідно інформації, наданої СБУ, ОСОБА_2 не було притягнуто до кримінальної відповідальності, ані за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, ані за завідомо неправдиві показання, ані за розголошення даних досудового слідства, а тому ствердження позивача щодо того, що її намір надати свідчення щодо його причетності до вибухів, є недостовірною інформацією, є хибним та таким, що не відповідає обставинам справи. Просили відмовити у задоволенні первісного позову, зустрічний позов підтримали, мотивуючи його обставинами, викладеними у позовній заяві, просили суд його задовольнити у повному обсязі.
Представник телекомпанії «Приват ТВ Днєпр» - 9 канал в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання, причин неявки суду не повідомив (а.с.110, 126).
Суд, вислухавши сторони, допитавши свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_6, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_2 на своєму офіційному сайті (ІНФОРМАЦІЯ_1) поширила інформацію наступного змісту: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1».
Ця обставина не заперечувалась сторонами у судовому засіданні, а тому на підставі ст.61 ЦПК України не підлягає доведенню.
Відповідно до ст.3 Конституції України, честь і гідність людини визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до ст.28 Конституції України кожен має право на повагу до його гідності.
Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто, або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Аналізуючи, досліджені в ході судового засідання докази, суд прийшов до наступного.
Факт поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б однієї особи у будь-який спосіб не заперечувався відповідачем за первісним позовом, оскільки нею був визнаний факт того, що інформація, яка є предметом спору була поширена через її офіційний сайт. Посилання ОСОБА_2 на той факт, що її офіційний сайт не є засобом масової інформації,не виключає факту поширення інформації, оскільки Постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 роз'яснено, що під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з
використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширена нею інформація стосується особи позивача, була поширена в мережі Інтернет на сайтіІНФОРМАЦІЯ_1та стала доступною необмеженому колу осіб.Вказані факти відповідач не оспорює.
Поширена інформація стосується певної фізичноїособи, тобто позивача, оскільки містить посаду, ім'я та прізвище позивача.
Згідно зі статті 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.
Поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності. Як зазначалося вище, відповідно до ч.3 ст.277 ЦК України, негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.Суд приходить до висновку про те, інформація наступного змісту «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1» є недостовірною, оскільки в судовому засіданні ОСОБА_2 не довела протилежного.
Крім того, факт того, що у провадженні Індустріального районного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальна справа по обвинуваченні певних осіб у скоєнні вибухів у м.Дніпропетровську 27 квітня 2012 року, визнається судом загальновідомим і не підлягає доказуванню в порядку ч.2 ст.61 ЦПК України.
Доказів будь-якої причетності ОСОБА_1 до вибухів, які відбулися у м.Дніпропетровську 27 квітня 2012 року, в порушення вимог ст. ст. 10, 60 ЦПК України суду не надано.
Крім того, згідно повідомлення, розміщеного на офіційному сайті СБУ, службою безпеки України у рамках розслідування кримінальної справи за ч.2 ст.258 КК України, за результатами поведеної перевірки, встановлено, що в ході допиту ОСОБА_2 жодних фактичних даних у цій справі надати не змогла (а.с.8).
Виходячи з вищевикладеного, посилання ОСОБА_2 на той факт, що її не було притягнуто до кримінальної відповідальності, ані за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, ані за завідомо неправдиві показання, ані за розголошення даних досудового слідства (а.с.32),неможе свідчити про достовірність поширеної нею інформації щодо ОСОБА_1, оскільки суду взагалі не відомо, про що або кого ОСОБА_2 свідчила органам служби безпеки України і чи взагалі дані свідчення стосувались позивача.
Не може бути прийнято судом і посилання ОСОБА_2 на роз'яснення, які містить Постанова Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 р. «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», (якою зазначено, що суди повинні мати на увазі, що у випадку, коли особа звертається до правоохоронних органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову, оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого статтею 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації), оскільки відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 10.04.2003 р. №8-рп/2003, справа №1-9/2003, Конституційний Суд України вважає, що звернення громадян до правоохоронного органу, що містять певні відомості про недодержання законів посадовими або службовими, передаються чи повідомляються не з метою доведення таких відомостей до громадськості чи окремих громадян, а з метою їх перевірки уповноваженими на це законом посадовими особами.
Інформація ж, викладена ОСОБА_2 на своєму офіційному сайті, не може вважатися зверненням до правоохоронних органів, оскільки адресована невизначеному колу осіб і є загальнодоступною.
Так, дійсно, статтею 47-1 Закону України "Про інформацію" встановлено, що ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлювання оціночних суджень.
Відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
За роз'ясненнями п. 19 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» №1 від
27.02.2009 р., вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона є фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 47-1 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Аналізуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що, висловлювання ОСОБА_2 про готовність надати свідчення щодо можливої причетності віце-губернатора ОСОБА_1 до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня не є оціночним судженням, а є фактичним твердженням.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про те, що поширена інформація наступного змісту: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1» порушує особисті немайнові права ОСОБА_1
Відповідно до положень ч.1,7 ст.277 ЦК України, фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.
Таким чином, суд вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, однак лише в частині визнання інформації недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 та зобов'язання спростувати її в той самий спосіб.
Посилання ОСОБА_2 на той факт, що ОСОБА_1 звернувся з позовом лише до неї і не звернувся з відповідним позовом до ОСОБА_5, що, на її думку, свідчить про упередженість та суб'єктивне ставлення до неї особисто, суд оцінює критично, оскільки згідно зі ст.20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд. Нездійснення особою права на захист не є підставою для припинення цивільного права, що порушене, крім випадків, встановлених законом.
Щодо відшкодування моральної шкоди, то в цій частині позову суд вважає за необхідне відмовити, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.2 ст. 31 Закону України «Про інформацію» суб'єкти владних повноважень, як позивачі, у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.
На момент поширення інформації, яка є предметом спору, ОСОБА_1 займав посаду віце-губернатора Дніпропетровської області. Ця обставина не заперечувалась сторонами в судовому засіданні і, крім того, є загальновідомою.
Судом не можуть бути прийняті посилання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на той факт, що ОСОБА_1 звернувся до суду як громадянин України, а не як суб'єкт владних повноважень, оскільки, факт того, що на момент поширення недостовірної інформації ОСОБА_1 займав посаду віце-губернатора Дніпропетровської області, не заперечувався сторонами в судовому засіданні.І, зокрема, сама інформація, яка є предметом спору, містить, окрім ім'я та прізвища позивача, його посаду.
А тому, виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення первісного позову в частині стягнення моральної шкоди.
Щодо зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Телекомпанії «Приват ТВ Днєпр» - 9 канал про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, то він не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі статтею 30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Предметом спору за зустрічним позовом є фрази «політичні провокатори» та «аморально привертати до себе увагу і робити дешеву рекламу на горі та крові».
Аналізуючи зміст оспорюваних тверджень, суд приходить до беззаперечного висновку, що вони не містять фактичних даних, а є лише припущенням, особистою думкою особи, що їх висловлює, а тому не можуть бути перевірені на предмет їх відповідності дійсності. Тому на підставі ч.2 ст. 30 Закону України «Про інформацію»зазначені висловлювання є оціночними судженням.
Відповідно до статті 277 ЦК оціночні судження не є предметом судового захисту, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України 7 липня 1997 року N 475/97-ВР (далі - Конвенція).
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Відповідно до ст. 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
В своїй практиці Європейський Суд з прав людини розрізняє факти та оціночні судження.
Так, у рішенні у справі Lingens v. Austria, Європейський Суд зазначив, якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції.
Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надані.
В рішеннях Європейського Суду у справі Oberschlick v. Austria, Prager and Oberschlick v. Austria висловлено позицію, що журналістська свобода передбачає також використання висловлювань, деякою мірою перебільшених або, навіть, провокаційних.
При дотриманні умов § 2 статті 10 Конвенції, право вільно передавати інформацію поширюється не лише на «інформацію» та «ідеї», які сприймаються сприятливо або вважаються необразливими чи нейтральними, але й такі, які ображають, шокують чи викликають стурбованість. Такі є вимоги плюралізму, толерантності і лібералізму, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі Handyside v.United Kingdom).
Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки, поширені в засобі масової інформації, принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй частиною першою статті 277 ЦК та ч.3 ст.30 Закону України «Про інформацію» правом на відповідь у тому ж засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
Крім того, відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.За ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
В порушення вимог зазначених норм закону, окрім посилань на інтернет видання, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що оспорювані нею фрази висловлював безпосередньо ОСОБА_1
З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для задоволення зустрічного позову про захист честі, достоїнства, та ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.
В судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_6, покази яких не спростовують обставини, встановлених по справі.
Крім того, відповідно до ст. 88 ЦПК України стягненню з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом підлягають стягненню судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме судовий збір у розмірі 107, 60 гривень.
На підставі ст.ст. 23, 1167, 1172 ЦК України, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст.ст. 5, 59, 60, 88, 213, 214, 215 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію інформації та стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1, інформацію, поширену ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року через свій офіційний сайт - ІНФОРМАЦІЯ_1, в мережі Інтернет, а саме: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1».
Зобов'язати ОСОБА_2 спростувати інформацію, поширену нею ІНФОРМАЦІЯ_2 року через свій офіційний сайт (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет, а саме: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1», в той самий спосіб, в який вона була поширена, а саме - шляхом розміщення на своєму офіційному сайті (ІНФОРМАЦІЯ_1) в мережі Інтернет оголошення від імені ОСОБА_2 наступного змісту: «Моя заява такого змісту: «Я, депутат Дніпропетровської обласної ради, готова надати свідчення, щодо можливої причетності до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1», розміщена ІНФОРМАЦІЯ_2 року на моєму офіційному сайті в мережі Інтернет є необґрунтованою та зробленою без наявності будь-яких фактичних даних, що можуть свідчити про можливу причетність до терористичних вибухів у Дніпропетровську 27 квітня віце-губернатора ОСОБА_1».
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Телекомпанії «Приват ТВ Днєпр» - 9 канал про захист честі, гідності, ділової репутації, спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 107,60 гривень.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковськийміськрайоннийсуд Дніпропетровської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя В.В.Березюк