28.05.2013 Справа №5002-15/ 546-2012
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД"
до відповідача Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль"
про визнання договорів недійсними.
Головуючий суддя Іщенко І.А.
Судді Ейвазова А.Р.
Радвановська Ю.А.
Від позивача- Надьярова С.В., довіреність № б/н від 07.12.12, представник
Від відповідача- Вашеняк С.В, довіреність № 460/12-Н від 15.10.12, представник
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД" звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської республіканської дирекції ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та просить суд визнати недійсними укладені між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" генеральну кредитну угоду №02-5/07-07 від 08.08.2007, кредитний договір №012/02-5/102-07 від 13.08.2007, кредитний договір №12/02-5/103-07 від 13.08.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/111-07 від 21.09.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/112-07 від 21.09.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/155-07 від 20.12.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/56-08 від 01.04.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на приписи статтей 1054 та 1056-1 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що у вказаних правочинах відсутні умови щодо порядку визначення розміру відсоткової ставки, а відповідно умови про відсоткову ставку в цілому по договору, які є істотними умовами. Також, позивач вказує на односторонню зміну відповідачем кредитних договорів, що за чинним законодавством заборонено.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.07.2012 у задоволенні позову було відмовлено та повернуто товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Консоль ЛТД"(код ЄДРПО України 20676633) з Державного бюджету зайво сплачений платіжним дорученням № 894 від 16.02.2012р. судовий збір у розмірі 539,00 грн.
Постановою Вищого господарського суду України від 28.11.2012 по справі №5002-28/546-2012 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" задоволено, рішення від 03.05.2012 господарського суду Автономної Республіки Крим та постанову від 19.07.2012 Севастопольського апеляційного господарського суду у справі №5002-28/546-2012 господарського суду Автономної Республіки Крим скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Автоматизованою системою документообігу господарського суду Автономної Республіки Крим справа розподілена на суддю господарського суду Автономної Республіки Крим І.А. Іщенко.
Ухвалою суду від 11.12.2012 справа № 5002-26/546-2012 була прийнята до провадження судді Іщенко І.А. з привласненням номеру №5002-15/546-2012 та призначена до розгляду.
28.12.2012 від позивача до суду надійшла заява від 28.12.2012 вих. № 1998 про уточнення позовних вимог, згідно якої позовні вимоги мотивовані тим, що істотними умовами оскаржуваних договорів розмір плати за користування кредитами в іноземній валюті (USD та EURO) визначено в змінюваних відсоткових ставках LIBOR і EURIBOR відповідно, при тому, що на думку позивача законодавство України допускало виключно фіксовану ставку, таким чином Банком нібито в односторонньому порядку змінювалась відсоткова ставка в порушення частини 4 статті 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність». Крім того, позивач вважає, що в порушення статті 1056 - 1 Цивільного кодексу України в оскаржуваних договорах не встановлено порядок визначення плати за користування кредитом по змінюваним ставкам LIBOR і EURIBOR та просить суд визнати недійсними укладені між ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Консоль ЛТД" генеральну кредитну угоду № 02-5/07-07 від 08.08.2007, кредитний договір № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007, кредитний договір № 012/02-5/103-07 від 13.08.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/111-07 від 21.09.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/112-07 від 21.09.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/155-07 від 20.12.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/56-08 від 01.04.2008.
Під час судового засідання 14.01.2013 представник Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" заявив клопотання в порядку статті 69 Господарського процесуального кодексу України про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів.
Ухвалою суду від 25.02.2013 судом вирішено розглядати справу колегіально у складі трьох суддів.
Відповідно до частини 3 статті 2-1 Господарського процесуального кодексу України визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим для розгляду справи № 5002-15/546-2012 визначено склад колегії: головуючий суддя - Іщенко І.А., судді - Пєтухова Н.С., Радвановська Ю.А.
Розпорядженням Господарського суду Автономної Республіки Крим № 33 від 24.04.2013 на підставі підпункту 2.1.1 пункту 2.1 рішення зборів суддів господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.12.2012 (зі змінами внесеними рішенням зборів суддів Господарського суду Автономної Республіки Крим від 31.10.2011), згідно якого визначено, що у разі неможливості виконання суддею, який входить до складу колегії суддів, обов'язків судді (тимчасова непрацездатність, відрядження, відпустка тощо), який не є головуючим суддею у справі, його заміна здійснюється за письмовим поданням головуючого у справі та розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов'язки) за допомогою автоматизованої системи, було здійснено заміну судді Петухової Н.С., яка входить до складу колегії з розгляду справи № 5002-15/546-2012 та перебуває у відрядженні.
Автоматизованою системою документообігу Господарського суду Автономної Республіки Крим замінено суддю Господарського суду Автономної Республіки Крим, яка є членом колегії у справі № 5002-15/546-2012, Петухову Н. С. на суддю Господарського суду Автономної Республіки Крим Ейвазову А.Р.
26.04.2013 від представника позивача надійшло клопотання в порядку статті 79 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого просить суд зупинити провадження у даній справі до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи №901/1169/13, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД" до відповідача - Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Кримської Республіканської дирекції Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" про тлумачення умов договору, по суті (а.с. 78-79, т.6).
У судовому засіданні 14.05.2013 позивач підтримав клопотання про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи №901/1169/13.
Відповідач проти клопотання позивача про зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом Автономної Республіки Крим справи №901/1169/13 заперечує, посилаючись на те, що рішення по справі №901/1169/13 неяким чином не може вплинути на встановлення дійсності кредитних договорів, які є предметом розгляду у даній справі (а.с. 94-95, т.6).
Розглянувши заявлене клопотання позивача, судова колегія дійшла наступного висновку.
Норма статті 79 Господарського процесуального кодексу України чітко визначає підстави по яких суд зупиняє провадження у справі, це зокрема в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи.
З аналізу вказаної статті слідує, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 Господарського процесуального кодексу України).
Судова колегія відмовляє у задоволенні вищезазначеного клопотання позивача, оскільки у позовній заяві, що є предметом розгляду справи № 901-1169/13, ТОВ фірма «Консоль ЛТД» просить суд дати тлумачення умов договорів щодо відсоткової ставки, шляхом встановлення буквального значення типу та розміру процентної ставки за користування кредитом, наданим у іноземній валюті - в Євро та в доларах США, а також порядку встановлення (визначення) розміру процентних ставок, передбачених договорами, що оскаржуються у справі № 5002-28/546-2012, у зв'язку з чим немає підстав вважати, що рішення у вказаній справі може встановити факти, які матимуть преюдиціальне значення у даній справі.
У судових засіданнях позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог у повному обсязі, просить суд позов задовольнити.
Відповідач проти позову заперечує, за мотивами викладеними у відзиві (а. с. 96-99, т. 6), згідно якого відповідач вказує, що позивач, укладаючи спірні договори був обізнаний щодо всіх визначених в них умов, що мали значення для їх укладання, оскільки був стороною спірних договорів і підписав їх.
Від відповідача надійшло клопотання про застосування строків позовної давності.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки вони в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.
Розгляд справи здійснювався в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Судовий процес фіксувався за допомогою звукозаписувального пристрою в порядку статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд
08.08.2007 між Відкритим акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль», найменування якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» відповідно до протоколу загальних зборів акціонерів № 3б-45 від 14.10.2009 (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою «Консоль ЛТД» (позичальник) укладена генеральна кредитна угода № 02-5/07-07 (а. с. 1-2, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1 угоди, кредитор на підставі цієї генеральної кредитної угоди зобов'язується надавати позичальнику активні операції (кредити) в порядку і на умовах, визначених у договорах, що укладені в рамках цієї генеральної кредитної угоди і які є її невід'ємними частинами. Вказівка на номер і дату угоди в додаткових договорах, що укладатимуться між позичальником та кредитором в рамках угоди, є обов'язковою.
Відповідно до пункту 1.2 угоди, загальний розмір фактичної позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 7 500 000 Євро. В межах ліміту кредитування встановлюються наступні субліміти: а) 3 187 530,00 Євро - непокриті трансферабельні безвідкличні акредитиви, після розкриття акредитивів - невідновлювальні кредитні лінії за рахунок коштів іноземного банку; б) еквівалент 4 312 470,00 Євро - невідновлювальні мультивалютні кредитні лінії.
Термін користування кредитними коштами за даною угодою встановлюється до 05 серпня 2011 року (пункт 1.3 угоди).
Згідно пункту 4.1, кредитор зобов'язується на умовах цієї генеральної кредитної угоди надавати позичальнику кредити згідно умов договорів, укладених сторонами, у відповідності до загальних умов, визначених у ст. 1, 2 цієї угоди.
В свою чергу, позичальник зобов'язується використати отримані кредитні кошти за цільовим призначенням і забезпечити повернення одержаних кредитів, сплату нарахованих відсотків відповідно до умов додаткових договорів, укладених в рамках угоди (пункт 5.1 угоди). Позичальник зобов'язується сплачувати кредитору, додатково до встановленої відсоткової ставки та комісії за кредит, неустойку, передбачену ст. 10 даної угоди, за порушення строків повернення кредитних коштів, сплати відсотків за кредит, використання кредитних коштів не за цільовим призначенням, порушення умов пункту 7.2 угоди (пункт 5.2 угоди).
20.12.2007 між сторонами укладено додаткову угоду до генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007 (а. с. 3, т. 2), відповідно до якої сторони домовились пункт 1.2 читати у наступній редакції: «загальний розмір фактичної позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми еквівалентної 12 900 000 Євро. В межах ліміту кредитування встановлюються наступні субліміти: а) 8 069 270,00 Євро - непокриті трансферабельні безвідкличні акредитиви, після розкриття акредитивів - невідновлювальні кредитні лінії за рахунок коштів іноземного банку; б) еквівалент 4 812 470,00 Євро - невідновлювальні мультивалютні кредитні лінії.».
13.08.2007 сторонами укладено кредитний договір № 012/02-5/102-07 (а.с. 5-6, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2676200 Євро строком до 07.08.2009 із сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США. Під терміном «не відновлювальна кредитна лінія» розуміється кредитна лінія, при якій при отриманні позичальником повної суми кредитних коштів і досягненні ліміту кредитування подальша видача кредитних коштів позичальнику припиняється незалежно від фактичної суми заборгованості за кредитом на протязі дії кредитного договору.
Пунктом 2.1 договору передбачено, що кредитні кошти призначені для фінансування поточної діяльності.
Відповідно до пункту 3.2. договору, сторони встановлюють, що обчислення строку надання кредиту, нарахування відсотків по договору здійснюється за фактичне число календарних днів користування кредитом.
Згідно пункту 5.1 кредитного договору, кредитор зобов'язується на умовах цього договору відкрити позичальнику позичковий рахунок № 20636365 та надавати з нього позичальнику в безготівковій формі кредитні кошти в межах ліміту відкритої кредитної лінії за умови оформлення відповідного забезпечення, що задовольняє вимоги кредитора за цим договором.
Позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточного при погашенні кредиту (пункт 6.1 договору).
30.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/102-07/56 до кредитного договору № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007 (а. с. 8-9, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати перший абзац пункт 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 30.07.2010 зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.
04.08.2010 між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/102-07/198 до кредитного договору № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007 (а. с. 10-11, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати перший абзац пункту 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 01.09.2010 зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.
29.09.2010 між сторонами також укладено додаткову угоду № 012/02-5/102-07/327 до кредитного договору № 012/02-5/102-07 від 13.08.2007 (а. с. 12-13, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати перший абзац пункту 1.1 договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 2 676 200 Євро строком до 25.03.2011 зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро.
Також, 13.08.2007 у виконання генеральної кредитної угоди між сторонами укладено кредитний договір № 012/02-5/103-07 (а. с. 14-15, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору, кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 1636270 Євро строком до 05.08.2011 із сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.
03.12.2007 між сторонами укладено додаткову угоду до кредитного договору №012/02-5/103-07 від 13.08.2007 (а. с. 17, т. 2), відповідно до якої сторони домовились, зокрема, читати п. 1.1 кредитного договору у наступній редакції: «кредитор на положеннях та умовах цього договору та в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, відкриває позичальнику невідновлювальну мультивалютну кредитну лінію у сумі еквівалентній 1 636 270 Євро строком до 05.08.2011р. зі сплатою: 15 відсотків річних по заборгованості в гривнях; EURIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в Євро; LIBOR IY + 5,75 відсотків річних по заборгованості в доларах США.
30.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/103-07/57, 04.08.2010 - додаткову угоду № 012/02-5/103-07/203 та 29.09.2010 - додаткову угоду № 012/02-5/103-07/328, якими сторони визначили порядок виконання кредитного договору № 012/02-5/103-07 (а. с. 18-23, т. 2).
Крім того, в рамках генеральної кредитної угоди сторонами уклали: договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/111-07 від 21.09.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/112-07 від 21.09.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/155-07 від 20.12.2007, договір про відкриття акредитиву та надання кредиту № 012/02-5/56-08 від 01.04.2008.
Відповідно до пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/111-07 від 21.09.2007 (а. с. 24-26, т. 1), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком RABOBANK NEDERLAND (Нідерланди):
а) відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений RABOBАNK NEDERLAND, на суму 1 080 000 Євро, на користь компанії DUMASCO INTERNATIONAL BV (далі - експортер) терміном дії 8 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання технологічного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів, згідно контракту № 2007/6 від 10.08.2007 (далі - контракт), що укладений між позичальником та експортером.
Права та обов'язки позичальника за даним договором не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.
б) надає позичальнику за рахунок коштів RABOBANK NEDERLAND невідновлювальну кредитну лінію у сумі 1 080 000 Євро (далі - Кредит), терміном дії 28 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву, та погашенням згідно графіку:
- 216 000 Євро не раніше ніж через 12 місяців з дати відкриття акредитиву, але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;
- 216 000 Євро не раніше ніж через 18 місяців з дати відкриття акредитиву, але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;
- 216 000 Євро не раніше ніж через 24 місяців з дати відкриття акредитиву, але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;
- 216 000 Євро не раніше ніж через 30 місяців з дати відкриття акредитиву, але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу;
- 216 000 Євро не раніше ніж через 36 місяців з дати відкриття акредитиву, але не пізніше строку, зазначеного в письмовому повідомленні RABOBANK NEDERLAND про дату здійснення платежу.
Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,5 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5 відсотків річних.
Пунктом 5.1 договору № 012/02-5/111-07 визначено, що кредитор зобов'язується на умовах цього договору у термін 10 банківських днів після отримання заяви позичальника та сплати їм відповідної комісії, відкрити акредитив терміном дії 7 місяців та 3 тижні з дати відкриття акредитиву на користь експортера, та авізувати даний акредитив через RABOBANK NEDERLAND.
Пунктом 6.1 цього ж договору передбачено, що позичальник зобов'язується використати кредит на зазначені у договорі цілі і забезпечити повернення одержаного кредиту та сплату нарахованих відсотків на умовах, передбачених цим договором. Відсотки за кредит позичальник сплачує щомісячно платіжним дорученням на рахунок доходів кредитора не пізніше останнього робочого дня кожного місяця та остаточно при погашенні кредиту.
30.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду №012/02-5/111-07/58 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 - додаткову угоду №012/02-5/111-07/202 та 29.09.2010 - додаткову угоду № 012/02-5/111-07/329, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 25.03.2011 (а. с. 27-32, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/112-07 від 21.09.2007 (а. с. 33-35, т. 2), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди №02-5/07-07 від 08.08.2007 та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком RABOBANK NEDERLAND (Нідерланди):
а) відкриває позичальнику, при умові отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений RABOBАNK NEDERLAND, на суму 2 056 401,90 Євро, на користь компанії DUMASCO INTERNATIONAL BV (далі - експортер) терміном дії 7 місяців та 3 неділі з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання технологічного обладнання для виробництва збірних залізобетонних виробів, згідно контракту № 2007/5 від 16.07.2007 (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером.
Права та обов'язки позичальника по даному договору не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.
б) надає позичальнику за рахунок коштів RABOBANK NEDERLAND невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 056 401,90 Євро (далі - Кредит), терміном дії 28 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву та погашенням згідно графіку по 411 280 Євро (4 платежі) та 411 281,90 Євро (1 платіж).
Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,5 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5 відсотків річних.
Пункти 5.1 та 6.1 договору №012/02-5/112-07 аналогічні відповідним положенням договору про відкриття акредитиву №012/02-5/111-07.
30.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду №012/02-5/112-07/59 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 - додаткову угоду №012/02-5/112-07/201 та 29.09.2010 - додаткову угоду №012/02-5/112-07/330, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 25.03.2011 (а. с. 36-41, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/155-07 від 20.12.2007 (а. с. 42-44, т. 2), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком BНF-BANK, Frankfurt та за участю ЄБРР:
а) відкриває позичальнику, за умови отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений BНF-BANK, Frankfurt на суму 2 402 800 Євро, на користь компанії «EUROGRU SERVICE GMBH» (далі - експортер) терміном дії 6 місяців та 21 день з дати відкриття акредитиву для виконання зобов'язань з придбання будівельного обладнання, згідно контракту № 06/07 від 30.10.2007 (далі - контракт), що був укладений між позичальником та експортером.
Права та обов'язки позичальника за даним договором не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.
б) надає позичальнику за рахунок коштів BНF-BANK, Frankfurt невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 402 800 Євро, терміном дії 29 місяців з дати закінчення терміну дії акредитиву та погашенням згідно графіку по 600 700 Євро (4 платежі).
Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 4,75 відсотків річних.
30.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/155-07/60 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 - додаткову угоду № 012/02-5/155-07/200 та 29.09.2010- додаткову угоду № 012/02-5/155-07/331, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 25.03.2011(а. с. 45-50, т. 2).
Відповідно до пункту 1.1 договору про відкриття акредитиву та надання кредиту №012/02-5/56-08 від 01.04.2008 (а. с. 51-53, т. 2), кредитор на положеннях та умовах цього договору, в рамках генеральної кредитної угоди № 02-5/07-07 від 08.08.2007, та в рамках проекту торгового фінансування сумісно з банком BНF-BANK, Frankfurt та за участю ЄБРР:
а) відкриває позичальнику, за умови отримання його заяви на відкриття акредитиву, непокритий трансферабельний безвідкличний акредитив (далі - акредитив), підтверджений BНF-BANK, Frankfurt на суму 2 478 940 Євро, на користь компанії «EUROGRU SERVICE GMBH» (далі - експортер) терміном дії до 13 листопада 2008 для виконання зобов'язань з придбання будівельного обладнання, згідно контракту № 06/07 від 30.10.2007 (далі - контракт), що укладений між позичальником та експортером.
Права та обов'язки позичальника за даним договором не можуть бути передані третім особам без попередньої письмової згоди кредитора.
б) надає позичальнику за рахунок коштів BНF-BANK, Frankfurt невідновлювальну кредитну лінію у сумі 2 478 940 Євро, терміном дії до 24 квітня 2011 та погашенням згідно графіку по 495 788 Євро (5 платежів).
Комісія за акредитивом та відсоткова ставка за кредитом складає: з моменту відкриття акредитиву та до моменту його розкриття, комісія - 3,25 відсотків річних від суми акредитиву; після розкриття акредитиву, відсоткова ставка - 6-місячний EURIBOR + 5,75 відсотків річних.
30.03.2010 між сторонами укладено додаткову угоду № 012/02-5/56-08/55 до договору про відкриття акредитиву, 04.08.2010 - додаткову угоду № 012/02-5/56-08/199 та 29.09.2010 - додаткову угоду № 012/02-5/56-08/332, якими сторони продовжували термін дії невідновлювальної кредитної лінії, остаточно до 24.04.2011 (а. с. 54-59, т. 2).
Досліджуючи правовідносини які склалися між сторонами даної господарської справи, суд встановив, що характер та обсяг дій вчинені при виконанні оскаржуваних правочинів підпадають під дію норм Цивільного законодавства України, у тому числі банківської діяльності, які регулюють кредитні відносини.
Надаючи юридичну оцінку умовам оспорюваних договорів, колегія судів дійшла висновку, що фактичні дії сторін свідчать про укладеність договорів і відповідність їх змісту вимогам діючого законодавства, а визначення договору як неукладеного може мати місце лише на стадії укладення договору, і у разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.
Скасовуючи рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.05.2012 по справі № 5002-28/546-2012 та постанову Севастопольського апеляційного суду по справі № 5002-28/546-2012 від 19.07.2012, суд касаційної інстанції вказав про те, що суди не звернули увагу на обґрунтування позивачем своїх вимог, який вказує, що 30.03.2010, тобто вже після прийняття Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку", який передбачає доповнення Цивільного кодексу України статтею 1056-1, між ним та банком кладено ряд додаткових угод згідно з якими змінено процентні ставки за кредитними договорами, в той час, як нормами частини 1, 2 статті 1056-1 Цивільного Кодексу України встановлено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Установлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Колегією судів Вищого господарського суду України також зазначено, що в ході нового розгляду суду належить врахувати наведені недоліки, з'ясувати фактичні обставини справи, у тому числі, визначити предмет та правові підстави вимог позивача, дослідити і дати правову оцінку поданим у справі доказам і, в залежності від встановленого, прийняти відповідне рішення, виклавши його згідно з вимогами процесуального законодавства.
Відповідно до статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Так, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону; додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (абзац 3 пункту 1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними").
Отже, з наведених норм випливає, що для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні порушено господарську компетенцію.
Відповідно до статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статтею 203 Цвільного кодексу України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно статті 1055 Цивільного кодексу України Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно зі статтею 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.
Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи.
Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності
Законом України № 661-УІ від 12.12.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" (надалі - Закон № 661-VІ), який набрав законної сили з 10.01.2009, Цивільний кодекс України, було доповнено статтею 1056-1, якою визначено, зокрема частинами 1 та 2, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Установлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком в односторонньому порядку.
Цей закон не скасовує і не пом'якшує цивільну відповідальність особи, відтак, не має зворотної дії в часі (постанова ВСУ від 12.09.2011 № 6-16цс11).
Крім того, відповідно до прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг", яким, 16.10.2011, зокрема, текст статті 1056-1 Цивільного Кодексу України викладено у новій редакції (визначено типи процентних ставок) дія цього Закону не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання ним чинності.
Відповідні правові висновки по застосуванню статті 1056-1 Цивільного Кодексу України зробив і Верховний Суд України (постанова від 19.12.2011 № 6-63 цс 11), зокрема в ній йдеться про те, що збільшення процентної ставки за договором про іпотечний кредит в односторонньому порядку було правомірним, оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на той час законодавства (лютий 2008 року) та з повідомленням позичальника в порядку, встановленому кредитним договором. Рішення банку про підвищення процентної ставки з 1 лютого 2009 року прийнято до набрання чинності Законом України від 12.12.2008 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банком змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку" ( 661-17 ), яким Цивільний кодекс України ( 435-15 ) доповнено статтею 1056-1, а тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин (постанова від 19.12.2011 року №6-63цс11).
Однак, як вказано, ця норма закону набрала чинності з 16.10.2011, коли спірні договори вже були укладені, а тому вона застосуванню не підлягає.
Слід також зазначити, що на дату укладання спірних договорів, законодавством не були встановлені типи (фіксована, змінювана) процентної ставки. Можливість застосування при кредитуванні позичальників процентних ставок із застосуванням індексів Euribor та Libor визначається банківськими звичаями (стаття 7 Цивільного кодексу України).
Статтею 627 вказаного Кодексу встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Зі змісту цієї норми вбачається, що свобода договору проявляється також у можливості сторін на власний розсуд визначати умови договору, які і становлять його зміст. Винятком є умови, які конкретно передбачені законом щодо того чи іншого виду договорів. Змістом договору є умови, які сторони передбачили в угоді.
Аналогічний правовий припис викладений у статті 180 Господарського кодексу України, яка встановлює, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Згідно з частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Таким чином, укладаючи спірні договори сторони були вільними у визначені їх умов. До того ж позивач особисто звернувся до Банку з заявою про надання кредиту, в який зазначив бажану вартість кредиту з використанням змінюваних процентних ставок (LIBOR+, EURIBOR+).
Підписанням кредитних договорів та сплатою процентів, розрахованих відповідно до умов договору, позичальник погодився з означеним в договорах способом визначення процентної ставки із застосуванням вказаних індексів.
Слід зазначити, що уклавши спірні договори позивач без будь-яких заперечень чи претензій сплачував Банку відсотки за користування кредитом, які в тому числі нараховувались із застосуванням ставки EURIBOR, що підтверджується наявними в матеріалах справи виписками історії руху кошів на рахунках для обліку нарахованих відсотків.
От же позивач був обізнаний щодо порядку розрахунку змінюваних процентних ставок.
Стаття 1056-1 Цивільного кодексу України, у редакції Закону України від 22.09.2011 № 3795-VI розмежує поняття фіксованої і змінюваної процентної ставки.
За своєю правовою природою, процентні ставки (LIBOR+, EURIBOR+) є змінюваними, а, відтак, в спірних договорах передбачені як фіксовані процентні ставки (за користування кредитами в гривні), так і змінюванні (LIBOR+, EURIBOR+ за користування кредитами в доларах та євро відповідно).
Частиною 3 статті 1056-1 Цивільного кодексу України встановлена заборона збільшувати в односторонньому порядку розмір фіксованої процентної ставки, подібної заборони для змінюваних процентних ставок Законом не встановлено, а відтак посилання на порушення вимог ч.4 ст.55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» щодо заборони Банкам в односторонньому порядку збільшувати відсоткову ставку є необґрунтованим. Крім того, як вже зазначено вище, така заборона встановлена після укладення спірних договорів, згідно із Законом № 661-VI ( 661-17 ) від 12.12.2008, який відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, статті 58 Конституції України не може бути до них застосований.
Відповідно до статті 212 Цивільного кодексу України сторони мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо настане вона чи ні (відкладальна умова).
З наведеного вбачається, що спірними договорами сторони обумовили такі обставини шляхом зазначення відповідного порядку розрахунку % ставки та такий порядок визначення з використанням індексів Euribor та Libor був незмінний.
Тому, зміна індексів Euribor та Libor, що застосовуються при визначенні процентних ставок не може розглядатися як одностороння зміна банком процентної ставки, так як зміна зазначених індексів жодним чином не залежить від волі сторін кредитного договору.
З огляду на викладене і враховуючи, що спірні договори укладені сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на час їх укладення законодавства, судова колегія вважає, що правові підстави для визнання їх недійсними відсутні.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України №5002-26/538-2012 від 12.03.2013.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Укладання додаткових угод до кредитних договорів не може розглядатись, як зміна умов договорів з дати їх укладання або будь-якої іншої дати, що передує даті укладання додаткової угоди, якщо про це прямо не вказано в додатковій угоді (частина 3 статті 631 Цивільного Кодексу України). Укладені додаткові угоди не містять таких умов.
Згідно з частиною 3 статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі , що й договір , що змінюється або розривається, як що інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Системний аналіз зазначених норм Цивільного кодексу України свідчить про те, що додаткова угода укладається сторонами у порядку укладення правочинів і є самостійним договором, при цьому, має похідний характер від основного договору.
Таким чином, додаткові угоди від 30.03.2010, від 04.08.2010, від 29.09.2010 до спірних договорів є окремими правочинами, які лише змінюють умови кредитних договорів, які жодним чином не пов'язані з визначенням/зміною розміру процентної ставки. Відповідно, недійсність може встановлюватись виключно стосовно умов цих правочинів.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Доказів, що підтверджують зворотне, ніж встановлено судом, сторонами не надано, в той час, як відповідно до вимог статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень способом, встановленим для доведення такого роду фактів.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судова колегія прийшла до висновку, що позов, заявлений Товариством з обмеженою відповідальністю фірми "Консоль ЛТД", не підлягає задоволенню.
Відповідачем заявлено клопотання про застосування до позовних вимог правові наслідки спливу строку позовної давності.
Цивільним кодексом України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256). При цьому, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (стаття 261 Цивільного кодексу України).
У відповідності до частин 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Що стосується доводів відповідачів про пред'явлення позову поза межами позовної давності, то суд звертає увагу, що правила про позовну давність мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведене існування самого суб'єктивного права та факт його порушення. У випадках відсутності такого права або коли воно ніким не порушене, у позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а в зв'язку з необґрунтованістю самої вимоги.
У даному випадку суд відмовляє у позові саме в зв'язку з необґрунтованістю та безпідставністю самих вимог позивача. Клопотання відповідача про застосування до позовних вимог правових наслідків спливу строку позовної давності судова колегія залишає без задоволення.
Судовий збір покладається на позивача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повне рішення складено 30.05.2013.
Керуючись статями 32, 33, 49, 75, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити.
Головуючий суддя І.А. Іщенко
Судді ( А.Р. Ейвазова
(підпис) Ю.А. Радвановська