ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
23 квітня 2013 року 11 год. 56 хв. № 826/397/13-а
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Роїка В.І. (довіреність від 21.01.2013р. №33), відповідача - Пашка І.І. (довіреність від 03.09.2012р. № 3695/9/10), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПО Україна»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 серпня 2012 року № 0000932220, № 0000942220, -
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЛПО Україна» (далі - ТОВ «ЕЛПО Україна», позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дніпровському районі м. Києва, відповідач) визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 31 серпня 2012 року № 0000932220, № 0000942220.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта документальної позапланової виїзної перевірки від 16.08.2012р № 2605/22-222-36301549 щодо того, що фінансово-господарські взаємовідносини між ТОВ «ЕЛПО Україна» та його контрагентами - ТОВ «НВО «Мета» (ідентифікаційний код 37401232) та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» (ідентифікаційний код 36644829) є нікчемними правочинами (такими, що не спричиняють реальних наслідків), і що, в свою чергу, на думку податківців, призвело до заниження ним сум податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства за 2010 рік та IІ-ий квартал 2011 року, є протиправними, нормативно та документально необґрунтованими. Зокрема, позивач наголошує на наступному: реальність укладення і виконання Сторонами умов договорів від 15.06.2011р. № 15/06 та від 01.11.2010р. № 01-2/11 щодо поставки продукції, укладених між ТОВ «ЕЛПО Україна» (Замовник) і ТОВ «НВО «Мета» та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» (Постачальники), підтверджується належним чином оформленими первинними та розрахунковими документами; в періоди укладення та виконання вказаних Договорів обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість; в Акті перевірки відповідачем не доведено наявність умислу у ТОВ «ЕЛПО Україна» та його контрагентів на порушення публічного порядку (тобто, не вказано про наявність будь-яких судових рішень (вироків), якими встановлено і доведено вину посадових осіб ТОВ «ЕЛПО Україна», ТОВ «НВО «Мета» і ТОВ «ТК «Поділля-Інвест». Більш того відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2012р. за № 1-155/12 директора ТОВ «НВО «Мета» і ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1 - 3 ст. 358 Кримінального кодексу України, а відповідно порушена кримінальна справа відносно нього - закрита). Зважаючи на викладене, позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат за 2010 рік та ІІ-ий квартал 2011 року суму витрат у розмірі 430 666, 00 грн. та до складу податкового кредиту за листопад 2010 року і червень 2011 року загальну суму податку на додану вартість у розмірі 86 133, 00 грн. за результатами фінансово-господарських операцій з названими контрагентами-суб'єктами господарської діяльності.
Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення від 25.02.2013р. № 856/9/10-015 і додаткові документи. В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником податкової інспекції відповідно до норм пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 02.08.2012р. № 1076 була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕЛПО Україна» за період з 01.01.2009р. по 01.07.2012р., за результатами якої складений Акт від 16.08.2012р. № 2506/22-222-36301549, яким встановлені порушення позивачем вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України. Висновки Акта перевірки, на думку відповідача, являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах (зокрема: постанови ст. слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В., винесеної в рамках кримінальної справи № 54-3414).
За результатами перевірки ДПІ 31 серпня 2012 року були прийняті податкове повідомлення-рішення за № 0000932220, яким Товариству донараховано суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 125 340, 50 грн. (в т.ч. 105 426, 00 грн. - основного платежу та 19 914, 50 грн. - штрафних санкцій) та податкове повідомлення-рішення за № 0000942220, яким позивачу донараховано суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 102 066, 00 грн. (в т.ч. 86 133, 00 грн. - основного платежу та 15 933, 00грн. - штрафних санкцій).
В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.
В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 03.08.2012р. по 09.08.2012р. згідно з нормами пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України та на підставі наказу ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва від 02.08.2012р. № 1076 і постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві Бабія О.В., винесеної в рамках кримінальної справи № 54-3414, працівником податкової інспекції була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «ЕЛПО Україна» (ідентифікаційний код 36301549) з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «НВО «Мета» (ідентифікаційний код 37401232) та ТОВ «ТК «Поділля-інвест» (ідентифікаційний код 36644829) за період з 01.01.2009р. по 01.07.2012р., за результатами якої складений Акт від 16.08.2012р. № 2506/22-222-36301549 (далі - Акт перевірки).
Зазначеною перевіркою встановлено, що ТОВ «ЕЛПО Україна» в перевіряємому періоді мало фінансово-господарські взаємовідносини з наступними суб'єктами господарської діяльності - ТОВ «НВО «Мета» (договір щодо поставки товару (електрообладнання) від 15.06.2011р. № 15/06) та ТОВ «ТК «Поділля-інвест» (договір щодо поставки товару (електрообладнання) від 01.11.2010р. № 01-2/11).
Відповідно до цих договорів поставки контрагентами-постачальниками на адресу перевіряємого підприємства були виписані видаткові накладні: від 30.06.2011р. за № 39 і № 40 на загальну суму 134 441, 58 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 406, 93 грн.) - ТОВ «НВО «Мета», та від 10.11.2010р. № 101106 на суму 382 357, 61 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 726, 27 грн.) - ТОВ «ТК «Поділля-інвест». За даними картки рахунку бухгалтерського обліку № 631 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» ТОВ «ЕЛПО Україна» розрахувалося зі своїми контрагентам за поставлені товари в повному обсязі.
При цьому в ході проведення перевірки перевіряючим до уваги була взята постанова старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09.07.2012р. про призначення документальної позапланової виїзної перевірки, винесеної в рамках кримінальної справи № 54-3414, в тексті якої зазначено наступне. В провадженні Слідчого управління податкової міліції ДПС у м. Києві знаходиться кримінальна справа № 54-3414, порушена відносно ОСОБА_4 за фактом фіктивного підприємництва, вчиненого за попередньою змовою групою осіб, тобто створення (придбання) ряду суб'єктів підприємницької діяльності (юридичної особи), в тому числі ТОВ «НВО «Мета» (код ЄДРПОУ 37401232) і ТОВ «ТК «Поділля-інвест» (код ЄДРПОУ 36644829) з метою прикриття незаконної діяльності, вчиненого повторно; підроблення за попередньою змовою групою осіб офіційного документу, який посвідчується підприємством, установою, організацією, приватним нотаріусом чи іншою особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, і який надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його як підроблювачем, так і іншою особою, та використанні завідомо підробленого документу за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 2 і 3 ст. 358 Кримінального кодексу України.
В ході досудового слідства по даній кримінальній справі було встановлено, що ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_6 та разом з іншими невстановленими слідством особами, з метою прикриття незаконної діяльності - конвертації безготівкових грошових коштів у готівку та сприяння легально діючим суб'єктам господарювання в ухиленні від сплати податків, протягом 2009 - 2011 років, діючи на території м. Києва, створив та придбав ряд суб'єктів підприємницької діяльності, зокрема: ТОВ «НВО «Мета» (код ЄДРПОУ 37401232) і ТОВ «ТК «Поділля-інвест» (код ЄДРПОУ 36644829).
Допитаний по справі засновник та директор названих підприємств ОСОБА_4 показав, що вказані підприємства він зареєстрував (перереєстрував) у державних органах без мети здійснення фінансово-господарської діяльності за вказівкою ОСОБА_6, за грошову винагороду. Фактично фінансово-господарську діяльність від імені вказаних товариств не здійснював, їх рахунками та майном не розпоряджався, бухгалтерський облік та податкову звітність не вів.
З огляду на відомості, зазначені в постанові слідчого, працівник ДПІ у Дніпровському районі м. Києва прийшов до висновків про те, що фінансово-господарська діяльність ТОВ «НВО «Мета» і ТОВ «ТК «Поділля-інвест» здійснюється поза межами правового поля, та про відсутність в останніх адміністративно-господарських можливостей для здійснення господарських операцій, і, як наслідок, про фіктивність правочинів, укладених між ТОВ «ЕЛПО Україна» і цими підприємствами. Відповідно ТОВ «ЕЛПО Україна» не мало право формувати суми валових витрат і податкового кредиту за результатами таких нереальних правочинів.
В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки перевіряючий встановив порушення ТОВ «ЕЛПО Україна» вимог:
- п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями) та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження цим підприємством податку на прибуток на загальну суму 101 294, 00 грн., в т.ч. за 2010 рік - 79 658, 00 грн. та за ІІ-ий квартал 2011 року - 25 768, 00 грн.;
- пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 86 133, 00 грн., в т.ч. за листопад 2010 року - 63 726, 00 грн. і за червень 2011 року - 22 407, 00 грн.;
- п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1 і 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.ст. 228, 626, 629, 650, 655, 658 та 662 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.
31 серпня 2012 року ДПІ у Дніпровському р-ні м. Києва на підставі Акта від 16.08.2012р. № 2506/22-222-36301549 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:
- № 0000932220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. № 334/94-ВР, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «ЕЛПО Україна» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства в розмірі 125 340, 50 грн., в т.ч. 105 426, 00 грн. - основний платіж, 19 914, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції;
- № 0000942220, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу за порушення вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 і 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР та п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «ЕЛПО Україна» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 102 066, 00 грн., в т.ч. 86 133, 00 грн. - основний платіж, 15933, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.
Згідно рішень ДПС у м. Києві від 06.11.2012р. № 7252/10/12-114 та ДПС України від 06.12.2012р. № 6703/о/61-12/10-2115, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «ЕЛПО Україна», спірні податкові повідомлення-рішення від 31.08.2о12р. залишені без змін, а скарги підприємства - без задоволення.
При вирішення даного спору суд виходив з наступного.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 квітня 2011 року) (далі - Закон № 334/94-ВР), який був спеціальним законом з податку на прибуток на момент спірних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Зазначений пункт містить загальне визначення валових витрат.
Пункт 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат.
В силу підпункту 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
В силу підпункту 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;
- або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).
Водночас, загальне визначення валових витрат повинно тлумачитись у системному зв'язку з визначенням господарської діяльності, наведеному в п. 1.32 ст. 1 Закону № 334/94-ВР, який визначає господарську діяльність як будь-яку діяльність особи, направлену на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації господарської діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями (ч. 2 ст. 3 Господарського кодексу України).
У відповідності до п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 квітня 2011 року) (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).
Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Абзацом четвертим підпункту 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Аналогічна норма містяться в пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, якою визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.
Крім цього, у відповідності до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (в редакції на момент спірних правовідносин, що існували в період до 01 січня 2011 року)(далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналогічно відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України (в цій частині застосовується до спірних правовідносин, що виникли після 01 січня 2011 року) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту/пунктом 201.11 ст. 201 цього Кодексу.) (абз. 1 пп. 7.4.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР/абз. 1 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України).
Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).
Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.
Обов'язкові реквізити податкової накладної визначені в пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР.
Абзацом 1 підпункту 7.2.4 пункту 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.
В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.
Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).
Аналогічні положення також містились в Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року за № 165, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 червня 1997 року за № 233/2037 (який діяв до 10 січня 2011 року).
Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, як Законом № 168/97-ВР, так і ПК України, визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).
Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).
Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.
Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).
Таким чином, валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
В ході судового розгляду також було встановлено, що в 2010 та 2011 роках між ТОВ «ЕЛПО Україна» (Замовник) та ТОВ «ТК «Поділля-Інвест», ТОВ «Науково-виробниче об'єднання «Мета» (Постачальники) були укладені однотипні договори поставки від 01.11.2010р. № 01-2/11 та від 15.06.2011р. за № 15/06, згідно яких Постачальники зобов'язуються поставити та передати у власність Замовника продукцію, визначену у відповідних специфікаціях (турбоповітродувки комплектні, автоматичні вимикачі), а Замовник зобов'язується прийняти поставлену продукцію та оплатити її на умовах даних договорів.
Відповідно до п. 2.4 вказаних Договорів прийом-передача товарів здійснюється на складі вказаному Замовником (адреса складу зазначена в специфікаціях на кожну партію товару).
Розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються у безготівковій формі (п. 3.1 цих договорів). Датою оплати за товар вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 2.5 Договорів).
Факт виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки та оплати вартості товарів) за вказаними Договорами підтверджуються наступними первинними і розрахунковими документами (окрім самих договорів з доданими до них специфікаціями - т. 1 а.с. 53 - 57, 64 - 67):
- видатковими накладними (т. 1, а.с. 59, 62, 69). Поставка товарів здійснювалася на склад позивача, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1;
- рахунками-фактурами (т. 1 а.с. 58, 61, 68);
- виписками ПАТ «Укрсоцбанк» по особових рахунках позивача (т. 1 а.с. 161 - 170; т. 2 а.с. 53 - 56). Оплата за поставлені товари здійснювалася ТОВ «ЕЛПО Україна» шляхом перерахування безготівкових коштів зі своїх рахунків № 26009000042527 і № 26009700000095 у відділеннях (філіях) ПАТ «Укрсоцбанк» (МФО 300023, 322012) на рахунки своїх контрагентів: № 2600926030032 в ПАТ «Укркомунбанк» (МФО 304988) - ТОВ «НВО «Мета», № 26006300005760 в ПАТ «Фінексбанк» (МФО 380311), що не заперечується відповідачем;
- оборотно-сальдовими відомостями позивача по рахунку бухгалтерського обліку 631 за відповідні періоди (т. 2 а.с. 73-75, 84 - 86);
- витягами з електронних реєстрів довіреностей, що видаються ТОВ «ЕЛПО Україна», в т.ч. на отримання товарно-матеріальних цінностей (т. 2 а.с. 103, 120 - 121).
За результатами здійснення поставок товарів контрагентами позивача виписані такі податкові накладні (т. 1, а.с. 60, 63, 70): № 39 від 30.06.2011р. на суму 66 788, 32 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 131, 39 грн.), № 40 від 30.06.2011р. на суму 67 653, 26 грн. (в т.ч. ПДВ - 11 275, 54 грн.), № 101106 від 10.11.2010р. на суму 382 357, 61 грн. (в т.ч. ПДВ - 63 726, 27 грн.), які містять усі обов'язкові реквізити, передбачені п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та п. 201.1 ст. 201 ПК України.
За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та вказаного вище Положення.
Відповідно до усних і письмових пояснень позивача, наданих в ході розгляду даної справи, в подальшому отримані товари були реалізовані позивачем іншим суб'єктам господарської діяльності (Статутному територіально-галузевому об'єднанню «Південна залізниця», Службі матеріально-технічного забезпечення Державного територіально-галузевого об'єднання «Південна залізниця», Державному підприємству «Донецька залізниця», ПрАТ «Запорізький електровозоремонтний завод, ТОВ «СпецКомплекс») у складі готової (скомплектованої) продукції, що підтверджується додатково наданими позивачем первинними, розрахунковими та іншими документами (т. 1 а.с. 71-152, 161-170).
Крім того, на обґрунтування своїх позовних вимог позивачем додатково були надані суду документи, що підтверджують наявність у ТОВ «ЕЛПО Україна» адміністративно-економічної можливості здійснювати господарську діяльність (в тому числі виробництва електричного устаткування та електромонтажних пристроїв, оптова торгівля машинами та устаткуваннями): Статут Товариства, Витяг з Єдиного державного реєстру, накази з питань призначення на посади працівників, фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за відповідні періоди, інвентарні картки обліку основних засобів, оборотно-сальдові відомості по рахункам бухгалтерського обліку 10 і 11, договори суборенди нерухомого майна (офісного та складського приміщення) з подальшою первинною документацією до них, банківські виписки з рахунків позивача, тощо (т. 1 а.с. 15-16, 161 - 170, 183-205, 206-253; т. 2 а.с. 1-21).
Натомість відповідачем не надано доказів відсутності у контрагентів позивача (ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаних правочинів, зокрема того, що вказані підприємства не були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість або того, що їх реєстрація платниками податку на додану вартість була анульована в листопада 2010 року та червні 2011 року. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за названі завітні (податкові) періоди, відповідають вимогам, встановленим нормами п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР і п. 201.1 ст. 201 ПК України.
Також відповідачем не було надано до суду доказів, які б свідчили про відсутність у ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета» умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб. Зокрема, за даними Витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т. 1 а.с. 17-20) укладення спірних правочинів цілком відповідає видам господарської діяльності, здійснюваним такими підприємствами.
В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.
Так, безпосередньо в Акті перевірки від 16.08.2012р. № 2506/22-222-36301549 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.
Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати позивачем сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.
В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між позивачем і його контрагентами - ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета».
Зокрема, в Акті перевірки від 16.08.2012р. № 2506/22-222-36301549 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення йому сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам Товариства за фактом ухиляння від сплати податків, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.
В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.
У відповідності до ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В ході судового розгляду було встановлено, що постановою Печерського районного суду м. Києва від 21 вересня 2012 року у кримінальній справі № 1-555/12 (копія якої надана була надана супровідним листом 12.02.2013р. № 137 на судовий запит від 04.02.2013р. по справі № 2а-17444/12/2670), ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України на підставі норм ст.ст. 1, 6, 8 Закону України «Про амністію» від 28.07.2011р., та закрито порушену кримінальну справу.
В контексті з вищенаведеним, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на матеріали досудового слідства по кримінальній справі № 54-3414 (зокрема: протокол допиту обвинуваченого ОСОБА_4 від 25.05.2012р.), за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205, ч. 1, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 КК України, як належні докази нікчемності спірних правочинів позивача з його постачальниками товарів - ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета».
З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток та податку на додану вартість, а також застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Крім того суд зважає на той факт, що документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ «ТК «Поділля-Інвест» і ТОВ «НВО «Мета» за період 01.01.2009р. по 01.07.2012р. була проведена саме згідно підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПС у м. Києві підполковника податкової міліції Бабія О.В. від 09.07.2012р., винесеної за результатом розгляду матеріалів кримінальної справи № 54-3414.
Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі отримання постанови суду (ухвали суду) про призначення перевірки або постанови органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні.
Відповідно до пункту 86.9 ст. 86 ПК України та пункту 7 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772 (далі - Порядок), у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.
За своїм змістом дані норми не містять жодних обмежень чи застережень щодо застосування лише до осіб, відносно яких порушена кримінальна справа чи ведеться оперативно-розшукова справа, тому стосується всіх перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність.
Таким чином, згідно з пунктом 86.9 статті 86 ПК України належним доказом на підтвердження правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення за результатами вказаної перевірки є відповідне рішення суду.
Разом із тим відповідачем не представлено доказів на підтвердження наявності на час винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідного судового рішення по кримінальній справі, що в свою чергу додатково вказує на відсутність встановлених пунктом 86.9 статті 86 ПК України підстав для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень в даному випадку.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає за необхідне на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнати протиправними та скасувати спірні по справі податкові повідомлення-рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача фактично здійснені та документально підтверджені судові витрати в розмірі 2 268, 00 грн.
Керуючись ст. 2, ст. 9, ст.ст. 69 - 71, ст. 94, ст.ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПО Україна» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби від 31 серпня 2012 року № 0000932220, № 0000942220.
3. Присудити з Державного бюджету Україна на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕЛПО Україна» (ідентифікаційний код 36301549, місцезнаходження: 02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 2/1) 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. судового збору.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.
Суддя О.В. Дегтярьова