Господарський суд
Чернігівської області
14000, м. Чернігів, пр-т Миру, 20, тел. 698-166
Іменем України
« 30 » травня 2013 року Справа №927/550/13
За ПОЗОВОМ: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
АДРЕСА_1
До ВІДПОВІДАЧА: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
АДРЕСА_2
Про стягнення 9913,62 грн.
Суддя І.В. Кушнір
Від Позивача: не з'явився.
Від Відповідача: не з'явився.
Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення 9913,62 грн., в тому числі 4769,89 грн. основного боргу, 4769,89 грн. штрафу, 354,76 грн. пені, 19,08грн. інфляційних.
До початку судового засідання 16.05.2013р. від Позивача надійшло письмове клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових документів. Також в даному клопотанні Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд розглянути справу без його участі.
Крім того, до початку судових засідань 16.05.13р. та 30.05.13р. від Позивача факсом надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Відповідач письмового відзиву на позов не надав, явки представника в судові засідання 16.05.2013р. та 30.05.2013р. не забезпечив.
Ухвала про порушення провадження у справі від 30.04.2013р. та відкладення розгляду справи від 16.05.2013р., направлені Відповідачу на адресу: АДРЕСА_2, повернулися до суду без вручення адресату з поштовими відмітками "за зазначеною адресою не проживає".
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 23.05.2013р. місце проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - АДРЕСА_2.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Згідно п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. (із змінами та доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження по справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи, що ухвали про порушення провадження у справі від 30.04.2013р. та відкладення розгляду справи від 16.05.2013р. були направлені Відповідачу по справі за вказаною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресою, суд вважає, що не перебування Відповідача за місцем його державної реєстрації чи небажання отримати поштову кореспонденцію та, як наслідок, неможливість направлення в засідання свого представника і ненадання відзиву, не перешкоджають розгляду справи по суті.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами на підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши матеріали справи та надані докази, суд,
01.01.2012р. між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (Відповідач) укладений договір поставки товару №50 (далі Договір).
Згідно п.п.1.1.-1.2. Договору Постачальник (Позивач) зобов'язується передати у власність Покупцю товар, а Покупець (Відповідач) зобов'язується прийняти цей товар і сплатити грошову суму (ціну) згідно накладних. Асортимент, кількість, ціна одиниці товару і загальна сума операції визначаються накладними, що є невід'ємною частиною цього Договору.
Відповідно до п.п.2.1.-2.2. Договору ціна одиниці товару включає вартість товару та упаковки. Сума договору складає 50000 (п'ятдесят тисяч) грн.
За умовами п.п.3.1.-3.1.1, п.п.3.2.-3.2.3. Постачальник зобов'язаний передати Покупцю товар в обумовленому накладними асортименті і кількості, а Покупець - сплатити куплений товар в строк, встановлений Договором.
Відповідно до п.4.1. Договору Покупець розраховується за одержаний товар шляхом переказу грошових коштів в національній валюті протягом трьох банківських днів з моменту його постачання.
За умовами п.6.2. Договору право власності на куплений товар переходить до Покупця після підписання відповідних документів (акт прийому-передачі, накладна).
Згідно п.п.9.1.-9.2. Договору він розповсюджується на всі операції між Сторонами протягом дії Договору. Термін дії Договору 12 місяців з 01 січня 2012р. по 31 грудня 2012р.
Позивачем відповідно до умов Договору було поставлено Відповідачу товар на загальну суму 4769,89 грн., що підтверджується накладною №9552 від 28 вересня 2012 року, наявною в матеріалах справи.
Відповідач за отриманий товар розрахунок не здійснив.
В матеріалах справи містяться копії претензії Позивача на ім'я Відповідача від 28.11.2012р. та акту звірки розрахунків 11 від 22.03.2013р. між сторонами, який не підписаний Відповідачем.
Станом на момент подання позовної заяви заборгованість Відповідача згідно накладної №9552 від 28 вересня 2012 року складає 4769,89 грн.
Згідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України:
„За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму."
Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України
«Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).»
Відповідно до ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України (далі ГКУ):
«Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.»
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.4 ст.631 Цивільного кодексу України:
«Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.»
Відповідно до ч.2 ст.193 ГКУ:
«Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.»
Згідно ч.1 ст.216 ГКУ:
"Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.217 ГКУ:
«Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.»
Згідно ч.1 ст.218 ГКУ:
«Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.»
Відповідно до ч.1 ст.230 ГКУ:
«Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.»
Згідно п.1 ст.546 Цивільного кодексу виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 547 Цивільного кодексу правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Згідно ч.1 ст.548 Цивільного кодексу виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За умовами п.п.6.3.-6.4. Договору у разі прострочення сплати Покупцем за договором, останній повинен сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. Крім того, за прострочення платежу Покупцем понад 10 робочих днів, сплачується у розмірі 100% від неоплаченої суми.
На підставі викладеного Позивач просить стягнути з Відповідача штраф у сумі 4769,89грн. та пеню в розмірі 354,76 грн. за період 02.10.2012р. по 31.03.2013р.
За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).
Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню.
Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Такий вид забезпечення виконання зобов'язання, як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.
В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.
Зазначену правову позицію наведено у постанові Верховного Суду України від 27.04.2012р. та постанові Вищого господарського суду України від 12.06.2012р. у справі № 06/5026/1052/2011, а також у постановах Верховного Суду України від 30.05.2011р. № 42/252, від 09.04.2012р. № 20/246-08.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що Позивачем обґрунтовані нараховані Відповідачу штраф у сумі 4769,89грн. та пеня в розмірі 354,76грн. за період 02.10.2012р. по 31.03.2013р.
Згідно ст.625 Цивільного кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач, враховуючи вищевикладене, обґрунтовано просить стягнути з Відповідача 19,08 грн. інфляційних за жовтень 2012 року - лютий 2013 року.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів своєчасної повної оплати товару, як і доказів, які б спростовували вищевикладені обставини, не надав.
На підставі викладеного, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
Згідно ч.1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Враховуючи, що до виникнення спору призвели неправильні дії Відповідача, суд доходить висновку, що відповідно до ч.2 ст.49 Господарського процесуального кодексу судовий збір має бути покладений в повному обсязі на Відповідача.
Також Позивач просить стягнути з Відповідача витрати по пов'язані з оплатою правової допомоги - послуг адвоката при складанні позовної заяви, у розмірі 250 грн.
В обґрунтування даних витрат Позивачем надані договір №002/13-гс про надання правової допомоги від 27.03.2013р., копія свідоцтва №698 про право на заняття адвокатською діяльністю, квитанція про прийняття коштів за виконані роботи згідно договору №002/13-гс про надання правової допомоги від 27.03.2013р. на суму 250 грн. та акт виконаних робіт ПД/002-13гс від 01.04.13р., з яких вбачається, що Позивачем були понесені витрати на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи (підготовкою позовної заяви), в розмірі 250,00 грн.
З урахуванням викладеного, суд вважає належним чином обґрунтованою та співрозмірною суму витрат на оплату послуг адвоката, пов'язаних з розглядом даної справи, в розмірі 250 грн., що підлягає стягненню з Відповідача.
Керуючись ст.ст.22, 33, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) 4769 грн. 89 коп. основного боргу, 4769 грн. 89 коп. штрафу, 354 грн. 76 коп. пені, 19 грн. 08 коп. інфляційних, 1720 грн. 50 коп. на відшкодування судового збору та 250 грн. 00 коп. витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, а саме послуг адвоката.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя І.В. Кушнір