24 травня 2013 р. Справа № 804/5175/13-а
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Юркова Е.О. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. з вимогами:
- визнати незаконною бездіяльність прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. в частині ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 в період з 09.02.2012р. по 22.12.2012р.;
- визнати незаконною бездіяльність прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. в частині ненадання відповіді на інформаційний запит від ОСОБА_1 № 6549 від 12.02.2013р.;
- зобов'язати прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. надати належні відповіді на всі 14-ть (чотирнадцять) вищеперелічених скарг і заяв (окремо) за період з 09.02.2012р. по 22.12.2012р. та окремо на інформаційний запит № 6549 від 12.03.2013р.;
- зобов'язати прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. підтвердити факт вручення ОСОБА_1 всіх 14-ти (чотирнадцяти) перерахованих відповідей шляхом надання суду 14-ти (чотирнадцяти) поштових квитанції з повідомленням про вручення, які мають особистий підпис позивача;
- зобов'язати прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. окремо підтвердити факт вручення ОСОБА_1 відповіді на інформаційний запит № 6549 від 12.03.2013р. шляхом надання суду поштової квитанції з повідомленням про вручення, яка має особистий підпис позивача.
Ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 25.04.2013р. у відповідача було витребувано завірені належним чином копії звернень ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на ім'я прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В., Валовим М.А. були подані скарги та заяви на бездіяльність співробітників Новомосковської міжрайонної прокуратури в Дніпропетровській області в рамках кримінальної справи № 33112449 від 25.10.2011р., а саме: № 6341-12 від 09.02.2012р., № 7125 від 14.02.2012р., № 7126 від 14.02.2012р., № 7128 від 14.02.2012р., № 7583 від 17.02.2012р., № 7938 від 20.02.2012р., № 331 вх.12 від 03.04.2012р., № 46395 вх.-12 від 02.11.2012р., № 48123 вх.-12/09/04/2/2/19 від 17.11.2012р., № 52823 від 10.12.2012р., № 55185 від 22.12.2012р., №55146 від 22.12.2012р., №55145 від 22.12.2012р., №55147 від 22.12.2012р., № 6549 від 12.02.2013р. На всі зазначені скарги та звернення з прокуратури Дніпропетровської області позивач відповідей не отримав.
Таким чином позивач вважає, що в результаті бездіяльності суб'єкта владних повноважень були порушені його права згідно КПКУ, а так само його право на презумпцію невинності і право на змагальність сторін у наданні аргументів і доводів по кримінальній справі.
Позивач у судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду адміністративної справи. Надав до суду клопотання в якому просив суд розглянути справу за його відсутності.
Представник прокуратури у судовому засіданні надав до суду письмові заперечення в яких просив в задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Таким чином, з урахуванням клопотання позивача щодо розгляду справи за його відсутності та з урахуванням наданого заперечення, та доказів представником відповідача, у відповідності до вимог ч.6 ст.128 КАС України подальший розгляд справи здійснено судом в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 40 Конституції України встановлено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Згідно частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» N 393/96-ВР, від 02.10.1996 року - громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Відповідно до статті 19 Закону України «Про звернення громадян» органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані, зокрема, у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення.
Правові основи діяльності прокуратури визначені статтею 3 Закону України «Про прокуратуру» N 1789-XII від 05.11.1991 року , відповідно до якої повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами. Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Згідно статті 12 зазначеного Закону прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян. Прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду.
Пунктом 7 частини першої статті 15 Закону України «Про прокуратуру» Генеральний прокурор України відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів прокуратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції.
Порядок розгляду і вирішення звернень громадян, службових та інших осіб, запитів і звернень народних депутатів України, депутатів місцевих рад, а також прийому громадян, службових та інших осіб у Генеральній прокуратурі України, прокуратурах Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, спеціалізованих прокуратурах (на правах обласних), міських, районних, міжрайонних і прирівняних до них прокуратурах встановлюється Інструкцією про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України, затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року № 9гн.
Згідно пункту 1.4 вказаної Інструкції заява - звернення громадян та юридичних осіб з проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, органів місцевого самоврядування, службових осіб.
Пунктом 3.3 Інструкції передбачено, що звернення громадян, службових та інших осіб у 5-денний строк направляються за належністю з одночасним повідомленням про це заявників оперативними працівниками управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України, галузевих відділів обласних і прирівняних до них прокуратур, міськими, районними, міжрайонними прокурорами та їх заступниками.
Відповідно до пункту 4.14 Інструкції за підсумками вирішення звернень може бути прийнято одне з таких рішень: задоволено - вжито заходів до повного або часткового поновлення прав і законних інтересів заявника. Не може вважатися задоволеним звернення, рішення по якому прийнято не за вимогами громадянина, а за результатами виявлених недоліків або порушень закону. Частково задоволене звернення - звернення, у якому міститься дві чи більше вимог і за результатами перевірки якого не всі з них визнані обґрунтованими; повторне задоволено - звернення щодо оскарження відповіді певної прокуратури, за яким приймалося рішення про відмову в задоволенні раніше поданого звернення. При цьому первинне рішення скасовується; відхилено - вимоги заявника, викладені у зверненні, визнані необґрунтованими; роз'яснено - за зверненням, у якому не містилося прохань про задоволення будь-яких вимог або клопотань, надано роз'яснення з питань правового характеру.
Так, 14.02.2012 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшла скарга ОСОБА_1 за вх. №7125-12 на дії слідчого СВ Новомосковського ГУ ГУМВС України в області при розслідуванні кримінальної справи порушеної проти нього за ст. 190 ч. І КК України.
В той же день від ОСОБА_1 до прокуратури Дніпропетровської області надійшло ще дві скарги, а саме: на дії Новомосковського міжрайонного прокурора щодо подання проти нього адміністративного позову (вх. №7128-12) та на дії працівників Новомосковського ГУ ГУМВС України в Дніпропетровській області та Новомосковського міжрайонного прокурора при розслідуванні означеної вище кримінальної справи (вх. №7126-12).
20.02.2012 року до прокуратури Дніпропетровської області від ОСОБА_1 надійшла скарга (вх. №7938-12) на дії Новомосковської міжрайонної прокуратури при розгляді його звернення по факту порушення працівниками служби зайнятості його прав.
Відповідно до статті 20 Закону України «Про звернення громадян» - звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.
Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.
Судом встановлено, що відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян», прокуратурою Дніпропетровської області 14.03.2012р. за вих. №04/2/2-155-12 за результатами проведеної перевірки (із залучанням відділу захисту конституційних прав і свобод громадян) на вищезазначені скарги було надано відповідь. Вказана відповідь направлена на адресу ОСОБА_1, що підтверджується реєстром на відправлення від 14.03.2012 року, який передано на пошту для направлення простою кореспонденцією.
13.04.2012 року ОСОБА_1 за вх. №5473-12 оскаржено відповідь прокуратури області від 14.03.2012 року з приводу неповноти проведених по попередніх скаргах перевірок, що підтверджує факт отримання заявником відповіді.
11.05.2012 року за №04/2/2-155-12 прокуратурою Дніпропетровської області скаржнику роз'яснено, що приведені у скаргах доводи щодо порушення вимог кримінально-процесуального законодавства підлягають розгляду під час судового слідства та повторно доведені результати перевірки дій посадових осіб Новомосковського міжрайонного центра зайнятості.
Пунктом 7.10 Інструкції передбачено, що усі письмові звернення з особистого прийому після їх реєстрації направляються за належністю в порядку, визначеному Інструкцією з діловодства в органах прокуратури України.
Відповідно до вимог п. 22 Інструкції з діловодства в органах прокуратури України, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України за № 18 від 01.04.2010 року - розгляд документів - вид службової діяльності працівників прокуратури щодо вирішення долі документа (звернення), вчинення резолюції, направлення для виконання до підпорядкованих прокуратур або за належністю в інші відомства тощо.
Також, 14.11.2012 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшло звернення ОСОБА_1 від 02.11.2012 року, (зареєстровано за вх. № 46395). 19.11.2012 року зазначене звернення направлено за належністю для розгляду Новомосковському міжрайонному прокурору, яким розглянуто звернення ОСОБА_1 та Новомосковською міжрайонною прокуратурою направлено ОСОБА_1 відповідь за вих. № 1516 від 03.12.2012 року, що підтверджується реєстром на відправлення від 03.12.2012 року, який передано на пошту для направлення кореспонденцією.
20.11.2012 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшло звернення ОСОБА_1 від 17.11.2012 року, (зареєстровано за вх. № 48123). 23.11.2012 зазначене звернення направлено за належністю для розгляду Новомосковському міжрайонному прокурору, яким розглянуто звернення ОСОБА_1 та Новомосковською міжрайонною прокуратурою направлено ОСОБА_1 відповідь за вих. № 1554 від 10.12.2012 року, що підтверджується реєстром на відправлення від 10.12.2012 року, який передано на пошту для направлення кореспонденцією.
10.12.2012 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшло звернення ОСОБА_1, (зареєстровано за вх. № 52823) та 25.12.2012 року до прокуратури області надійшло 3 звернення ОСОБА_1 від 22.12.2012 року, (зареєстровано за вх. №№ 55145, 55146, 55147), зазначені звернення ОСОБА_1 розглянуто прокуратурою Дніпропетровської області та надано відповідь заявнику за вих. № 09/1-5731-12 від 11.01.2013 року, що підтверджується реєстром на відправлення від 14.01.2013 року, який передано на пошту для направлення простою кореспонденцією.
12.02.2013 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшло звернення ОСОБА_1, (зареєстровано за вх. № 6549). Зазначене звернення розглянуто прокуратурою області та направлено відповідь заявнику за вих. № 09/1-5731-12 від 25.02.2013 року, що підтверджується реєстром на відправлення від 26.02.2013 року, який передано на пошту для направлення простою кореспонденцією.
25.12.2012 року до прокуратури Дніпропетровської області надійшло звернення ОСОБА_1 за вх. № 55185-12, яке направлено для вирішення по суті Новомосковському міжрайонному прокурору. Новомосковською міжрайонною прокуратурою направлено ОСОБА_1 відповідь за вих. № 1654с12 від 10.01.2013 року, що підтверджується реєстром на відправлення від 10.01.2013 року, який передано на пошту для направлення кореспонденцією.
Так, відповідно до вимог п. 1.1. Інструкції про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України - відповідно до ст. 12 Закону України «Про прокуратуру» в органах прокуратури вирішуються звернення про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду.
Звернення ОСОБА_1 № 6341 від 09.02.2012 року та № 7583-12 від 21.02.2012 року, що надійшли до прокуратури Дніпропетровської області були направлені для вирішення по суті Новомосковському міжрайонному прокурору, яким вони були скеровані до Новомосковського міськрайонного суду 28.02.2012 року за вих. № 53-242-12, що підтверджується реєстром на відправлення від 28.02.2012 року, який передано на пошту для направлення кореспонденцією.
Що стосується звернення ОСОБА_1 за № 331 вх.12 від 03.04.2012 року, то судом було встановлено, що вказане звернення до прокуратури Дніпропетровської області не надходило та підтвердження щодо надходження цього звернення позивачем ОСОБА_1 до суду не надано. В цей день зареєстровано звернення ОСОБА_1 за № 3111 від 03.04.2012 року. На вказане звернення прокурором області 12.04.2012 року за вих. № 04/2/2-155-12 було надано відповідь, що підтверджується реєстром на відправлення від 12.04.2012 року, який передано на пошту для направлення кореспонденцією.
Частиною третьою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Як свідчать докази, які надані представником відповідача до матеріалів справи, більшість звернень ОСОБА_1 прийнято на особистому прийомі працівниками прокуратури Дніпропетровської області, про що свідчить резолюція на зверненнях.
Таким чином, судом встановлено, що прокуратурою Дніпропетровської області та Новомосковською міжрайонною прокуратурою всі скарги та заяви позивача були розглянуті, на них було надано певні відповіді, які направлено на адресу позивача, а тому вимоги позивача: визнати незаконною бездіяльність відповідача в частині ненадання відповідей на звернення ОСОБА_1 в період з 09.02.2012р. по 22.12.2012р. та на інформаційний запит № 6549 від 12.02.2013р., а також зобов'язати відповідпача надати належні відповіді на всі 14-ть (чотирнадцять) вищеперелічених скарг і заяв (окремо) за період з 09.02.2012р. по 22.12.2012р. та окремо на інформаційний запит № 6549 від 12.03.2013р.; зобов'язати відповідача підтвердити факт вручення ОСОБА_1 всіх 14-ти (чотирнадцяти) перерахованих відповідей шляхом надання суду 14-ти (чотирнадцяти) поштових квитанції з повідомленням про вручення, які мають особистий підпис позивача; зобов'язати відповідача окремо підтвердити факт вручення ОСОБА_1 відповіді на інформаційний запит № 6549 від 12.03.2013р. шляхом надання суду поштової квитанції з повідомленням про вручення, яка має особистий підпис позивача - суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 4 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень довів правомірність своїх дій та рішень.
За таких обставин, суд, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених фактів, дійшов до висновку, що відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому адміністративний позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 11, 70-71, 86, 128, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до прокурора Дніпропетровської області Марчук Н.В. про визнання бездіяльності незаконною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Копію постанови направити сторонам по справі.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та в строки, встановленні статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Е.О. Юрков