Справа № 2/1919/11
Провадження № 2/333/1/13
Іменем України
09 квітня 2013 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:
головуючого судді: Холод Р.С.,
при секретарі: Жанжаровій О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: МКП «ОСНОВАНІЄ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, -
ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 із позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, посилаючись на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.07.2003 року та договору оренди між позивачем та Запорізькою міською радою, йому, як приватному підприємцю було передано в оренду земельну ділянку по АДРЕСА_2 для розташування кафе з літнім майданчиком та пункту побутового обслуговування населення. Поряд із вказаною земельною ділянкою знаходиться житловий будинок з адресою: АДРЕСА_1, в якому мешкає відповідач. Земельна ділянка, на якій розташований вказаний житловий будинок, по периметру огороджена парканом. На цій земельній ділянці знаходиться зливна яма, яка є комунікацією будівлі по АДРЕСА_2, але позивач не має можливості користуватися нею у зв'язку з відсутності до неї доступу через паркан. Позивач неодноразово звертався до відповідача про перенесення паркану з метою користуватися усією територією земельної ділянки, орендованої у ЗМР. Проте, ОСОБА_2 не реагує на його вимоги і таким чином здійснює перешкоди у користуванні земельною ділянкою. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить суд усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_2 шляхом зобов'язання ОСОБА_2 знести огорожу 1-4 перенести її по 1-2-3-4, відповідно додатку до договору оренди, складеного на підставі рішення дванадцятої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 44 від 15.10.2003 року та рішення міськвиконкому № 249/24 від 29.07.2003 року.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та просив суд задовольнити позов у повному обсязі. Крім того, додатково ОСОБА_1 пояснив, що ОСОБА_2 зверталася до Комунарського районного суду м. Запоріжжя із позовом до нього та ЗМР про визнання частково незаконним та часткове скасування рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.07.2003 року про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для розташування кафе з літнім майданчиком та пункту побутового обслуговування населення. Рішенням суду від 27.01.2011 року у задоволенні зазначеного позову було відмовлено. Апеляційна та касаційна скарги ОСОБА_2 на вказане рішення були відхилені та рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2011 року і ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2011 року залишено без змін. Також, рішенням Запорізької міської ради № 61 від 22.06.2011 року «Про задоволення протесту прокуратури Комунарського району м. Запоріжжя від 28.03.2011 року» було скасовано рішення виконавчого комітету міської ради від 29.07.2003 року № 249/24 «Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для розташування кафе з літнім майданчиком та пункту побутового обслуговування населення і внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.09.2007 року № 509/47». Він оскаржив зазначене рішення ЗМР до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, але у задоволенні зазначеного позову, йому було відмовлено. Постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 21.02.2013 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду від 08.12.2011 року про відмову у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до ЗМР про визнання рішення ЗМР № 61 від 22.06.2011 року протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 61 від 22.06.2011 року. Таким чином, рішення ЗМР від 29.07.2003 року про передачу йому земельної ділянки є дійсним та законним.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явилась, про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином. До суду направила заяву про перенесення судового засідання у зв'язку із хворобою. Разом із тим, до вказаної заяви не було додано жодних документів, які б підтверджували поважність неявки у судове засідання. З урахуванням обставин справи, суд визнає причини неявки відповідача у судові засідання, призначені на 19.03.2013 року та 09.04.2013 року неповажними.
Згідно ч.4 ст.169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч.1 ст.224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У судовому засіданні позивач не заперечував проти винесення заочного розгляду справи.
Згідно до ч.1 ст.157 ЦПК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, суд при прийнятті рішення враховує вимоги ст. 6 Європейської Конвенції з прав людини та основоположних свобод «Право на справедливий суд», згідно яких кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Також, суд враховує практику Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «Мангадаш та інші проти України» Європейський суд, враховуючи свою практику в аналогічних справах, встановив порушення п.1 ст. 6 Конвенції у зв'язку з незабезпеченням національними судами розгляду справ впродовж розумного строку (рішення від 14.06.2012 року). Аналогічні порушення п.1 ст. 6 Конвенції виявлено Європейським Судом з прав людини у справах «Блінова проти України» (рішення від 26.04.2010 року), «Деменова проти України» (рішення від 15.03.2012 року), «Циганков проти України» (рішення від 10.05.2012 року), «Крижанівський проти України» (рішення від 12.01.2012 року), «Міцеви проти України» (рішення від 16.02.2012 року), «Гержик проти України» (рішення від 02.02.2012 року), «Лобацька проти України» (рішення від 05.04.2012 року), «Мурдугова проти України» (рішення від 02.02.2012 року), «Папазова та інші проти України» (рішення від 15.03.2012 року), «Варламова проти України» (рішення від 19.04.2012 року).
Представник третьої особи у судове засідання не з'явилася, хоча належним чином був повідомлений про дату та місце розгляду справи.
Суд, вислухавши пояснення позивача, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.
За вимогами ч.3 ст.10, ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб та в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.57, 58, 59 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 11.10.57р. №479 земельна ділянка в кварталі АДРЕСА_4 була відведена заводу «Комунар» для будівництва житлових будинків. На даній земельній ділянці заводом були збудовані одноповерхові житлові будинки котеджного типу для працівників заводу та перукарня за адресою: АДРЕСА_2 (будівля під літ. «А»).
Відповідно ордеру №3973 від 15.12.1977р. родина ОСОБА_2 вселилася в квартиру АДРЕСА_1.
На підставі договору №15 купівлі-продажу об'єкта права комунальної власності від 19.04.2001р. будівля перукарні під літ. «А» була продана приватному підприємцю ОСОБА_1 По даним первинної реєстрації ОП ЗМБТІ від 29.08.1997р. земельної ділянки по АДРЕСА_2, будівля під літ. «А» була розташована на земельній ділянці площею 720 кв.м. з розміщеною на ній зливною ямою, яка відносилась до комунікації даної будівлі.
Згідно з рішенням виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.09.1997р. №509/47 був встановлений розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 975 кв.м. та зовнішні межі землекористування. Частина даної земельної ділянки площею 498 кв.м. була передана власнику 79/100 частин будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 у приватну власність, а інша частина даної земельної ділянки площею 477 кв.м. залишилася у користуванні Запорізької міської ради.
Приватний підприємець ОСОБА_1 07.06.2002 року звернувся до міськвиконкому з заявою про оформлення права користування земельною ділянкою під об'єктом приватизації (під літ. «А») по АДРЕСА_2. При визначенні меж земельної ділянки, обстеження її на місцевості та проведення аналізу даних державного земельного кадастру було встановлено, що при затвердженні у 1997 р. зовнішніх меж суміжної земельної ділянки по АДРЕСА_1 була допущена помилка, внаслідок чого зливна яма будівлі по АДРЕСА_2 опинилась на території житлового будинку АДРЕСА_1.
На підставі дозволу першого заступника міського голови №16946/07-109 від 16.12.2002р. проектом відведення земельної ділянки ПП ОСОБА_1 було передбачено внести зміни до рішення міськвиконкому від 25.09.97 р. №509/47 в частині зміни зовнішніх меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 з виключенням земельної ділянки площею 0,0008 га, на якій розташована зливна яма, з території земельної ділянки по АДРЕСА_1.
29.07.2003 року виконавчим комітетом Запорізької міської ради було прийнято рішення №249/24 «Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для розташування кафе з літнім майданчиком та пункту побутового обслуговування населення і внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.09.2007 року № 509/47», яким: затверджено проект відведення земельної ділянки площею 0,0672га по АДРЕСА_2 ПП ОСОБА_1; затверджено новий розмір земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 967 кв.м. та встановлено нові зовнішні межі землекористування згідно з планом; передано ПП ОСОБА_1 строком на 10 років земельну ділянку загальною площею 0,0672 га по АДРЕСА_2 для розташування кафе з літнім майданчиком та пункту побутового обслуговування населення в межах згідно з планом, у т.ч. площею 0,0008 га. та 0,0664 га.
Актом обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, затвердженим заступником голови Комунарської районної адміністрації від 24.11.2010 року встановлено, що вбиральня літ. З встановлено на зливову яму, яка відноситься до кафе, облаштованого на земельній ділянці, яку передано в оренду гр.. ОСОБА_1 Згідно копій викопіровок з схем плану будівельного кварталу, вбиральня літ. З є самовільною спорудою, з пояснень сторін виконана з цегли. Факт самовільного будування вбиральні підтверджено письмовими доказами, наданими суду представником третьої особи - ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації».
Вказані факти не доказуються на підставі ч.3 ст.61 ЦПК України, так як були встановлені судом під час розгляду справи за позовом ОСОБА_2 до виконавчого комітету Запорізької міської ради, приватного підприємця ОСОБА_1, треті особи: КП «ВРЕЖО №5», Управління земельних ресурсів у м. Запоріжжі Запорізької області, ОП «Запорізьке міжміське бюро технічної інвентаризації» про визнання частково незаконним та часткове скасування рішення органу місцевого самоврядування. Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 27.01.2011 року у задоволенні зазначеного позову було відмовлено. Ухвалами Апеляційного суду Запорізької області від 14.06.2011 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09.11.2011 року вказане рішення було залишено без змін.
Також, між ОСОБА_1 та Запорізькою міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 748 15.12.2003 року у Книзі записів реєстрації договорів оренди землі. Згідно зазначеного договору орендодавець (ЗМР) відповідно до рішення дванадцятої сесії двадцять четвертого скликання ЗМР № 44 від 15.10.2003 року та рішення виконавчого комітету ЗМР № 249/24 від 29.07.2003 року передає, а орендар (ОСОБА_1) приймає в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Невід'ємною частиною договору оренди земельної ділянки відповідно до п.11.3 зазначеного договору є план земельної ділянки, який оформлений як додаток (а.с.8-11).
Рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 29.07.2003 року №249/24 «Про передачу в оренду приватному підприємцю ОСОБА_1 земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 для розташування кафе з літнім майданчиком та пункту побутового обслуговування населення і внесення змін до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.09.2007 року № 509/47 на цей час є законним на дійсним, хоча і оскаржувалося:
- ОСОБА_2 до Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя, постановою якого у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду провадження у зазначеній справі було закрито через невідповідну підсудність (а.с. 65-67);
- прокурором Комунарського району м. Запоріжжя, за протестом якого рішенням Запорізької міської ради № 61 від 22.06.2011 року було скасовано рішення виконавчого комітету міської ради від 29.07.2003 року № 249/24. Разом із тим, зазначене рішення ЗМР постановою колегії суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду 21.02.2013 року скасовано постанову Орджонікідзевського районного суду від 08.12.2011 року про відмову у задоволенні позову приватного підприємця ОСОБА_1 до ЗМР про визнання рішення ЗМР № 61 від 22.06.2011 року протиправним та скасовано рішення Запорізької міської ради № 61 від 22.06.2011 року.
Згідно ст. 116 Земельного кодексу України громадяни набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
Частиною 2 статті 125 Земельного кодексу України передбачено, що право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
Згідно ст.27 ЗУ «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону. Орендар в установленому законом порядку має право витребувати орендовану земельну ділянку з будь-якого незаконного володіння та користування, на усунення перешкод у користуванні нею, відшкодування шкоди, заподіяної земельній ділянці громадянами і юридичними особами України, іноземцями, особами без громадянства, іноземними юридичними особами, у тому числі міжнародними об'єднаннями та організаціями.
Таким чином, ОСОБА_1 правомірно виділено у користування земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2. У позивача виникло право на оренду зазначеної земельної ділянку через укладання відповідного договору оренди та його державної реєстрації. Межі орендованого земельної ділянки визначені згідно плану земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди. ОСОБА_2 порушила вказані межі шляхом встановлення огорожі без правової на те підстави, так як у неї відсутні будь-які докази, що свідчать про право володіння чи користування земельною часткою, де знаходиться зливна яма, що відноситься до приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 116, 124, 125 Земельного кодексу України, ст. 27 ЗУ «Про оренду землі», ст.ст. 3, 10, 11, 57, 58, 60, 61, 209, 214-215 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: МКП «ОСНОВАНІЄ» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - задовольнити.
Усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкод у користуванні ОСОБА_1 земельної ділянки, розташованою за адресою: АДРЕСА_2.
Зобов'язати ОСОБА_2 знести огорожу між межовим знаком 1 та межовим знаком 4 та перенести її по межовим знакам 1-2-3-4 відповідно додатку - плану земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 до договору оренди, складеного на підставі рішення дванадцятої сесії двадцять четвертого скликання Запорізької міської ради № 44 від 15.10.2003 року та рішення міськвиконкому № 249/24 від 29.07.203 року.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Запорізької області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя Р.С. Холод