Справа № 111/1899/13-ц
27.05.2013 6/111/126/2013
27 травня 2013 року смт. Леніне
Ленінський районний суд АРК
у складі головуючого судді: Казацького В.В.
при секретарі: Кадіровій Р.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення, -
Ухвалою Ленінського районного суду АРК від 01 листопада 2011 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до якої ОСОБА_1 відмовляється від своїх позовних вимог до ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого майна, а ОСОБА_2 в рахунок виділення в натурі майна ОСОБА_1 зобов,язується до вересня 2012 року придбати ОСОБА_1 житло, яке складатиметься з двох жилих кімнат приблизною вартістю 80 тис. гривень. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розділ сумісно нажитого майна закрито.
16.05.2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання рішення, посилаючись на те, що мирова угода ОСОБА_2 виконана не була, а виконавчий лист, виданий їй Ленінським районним судом АРК на підставі даної ухвали ВДВС Ленінського РУЮ не був прийнятий до примусового виконання на підставі п.6 ч.1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки він не містить відомостей, за якими боржник ОСОБА_2 зобов,язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, тобто фактично не зазначено примусовий порядок виконання рішення суду. На підставі викладеного просить змінити порядок виконання рішення суду з добровільного на примусовий, стягнувши з ОСОБА_2 на її користь 80000 грн. в рахунок виділення їй в натурі спільного майна.
Заявник, заінтересована особа в судове засідання не з'явилися, були повідомлені. Їхня неявка не є перешкодою для розгляду заяви.
Згідно ст. 197 ч. 2 ЦПК України в зв'язку з неявкою учасників процесу в судове засідання фіксування технічними засобами не проводилось.
Дослідивши матеріали справи та матеріали заяви, суд вважає, що заява ОСОБА_1 задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає питання про відстрочку або розстрочку виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення в судовому засіданні з викликом сторін і у виняткових випадках може відстрочити або розстрочити виконання, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.
Згідно ст. 208 ЦПК України ухвала є однією із форм судового рішення. Статтею 124 Конституції України, статтею 14 ЦПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Згідно діючого законодавства, ухвала суду, якою було затверджено мирову угоду та закрито провадження у справі, є формою судового рішення, яким хоча і не вирішується судом спор по суті, однак наявність якого перешкоджає повторному зверненню сторони до суду для вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав (ч.2 ст. 122 ЦПК України).
Чинним законодавством України у разі невиконання судових рішень, які набрали законної сили, передбачена процедура їх примусового виконання. Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами; ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах у випадках, передбачених законом. Якщо ухвала має силу виконавчого документа і підлягає виконанню за правилами, встановленими для виконання судових рішень, така ухвала оформлюється з урахуванням вимог, встановлених Законом України «Про виконавче провадження».
Мирова угода, як правило, виконується добровільно. У противному разі, ухвала про визнання мирової угоди може бути підставою для примусового виконання.
Враховуючи зазначене, сама ухвала про визнання мирової угоди може бути виконавчим документом та підлягає виконанню у випадку, якщо її резолютивна частина відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Ленінського районного суду АРК від 01 листопада 2011 року було визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка, згідно мотивів заяви, на даний час не виконується ОСОБА_2 (а.с. 46). Ухвала не оскаржувалася та набрала законної сили. Постановою державного виконавця від 27.02.2013 року у відкритті виконавчого провадження за даною ухвалою було відмовлено (а.с. 58). 19.04.2013 року на виконання ухвали Ленінського районного суду АРК від 01.11.2011 року був виданий виконавчий лист (а.с. 63), однак у відкритті виконавчого провадження за даним виконавчим листом було також відмовлено (а.с. 64). Все зазначене свідчить про те, що ухвала про визнання мирової угоди була звернута до примусового виконання, однак у відкритті виконавчого провадження ОСОБА_1 було відмовлено. Відомостей щодо оскарження постанов державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження матеріали цивільної справи не містять.
У той же час, згідно ст. 175 ЦПК України, сама мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов'язків сторін та предмета позову. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд.
Отже фактично мирова угода є договором, який укладається сторонами для врегулювання спору шляхом взаємних поступок, а тому затвердження мирової угоди не пов,язано із вирішенням судом спору по суті. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, враховуючи встановлений ЦПК України принцип диспозитивності, беручи до уваги, що мирова угода за своєю правовою природою є договором, суд не може втручатися в умови договору - мирової угоди, а може лише відмовити у її визнанні з підстав, передбачених законом, однак враховуючи, що ухвала про визнання мирової угоди може бути звернута до примусового виконання, суд вважає, що вирішення питання щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання рішення (ухвали про визнання мирової угоди), у тому числі щодо зміни добровільного порядку виконання на примусовий, можливе лише в межах її умов, які були досліджені судом під час розгляду справи та затверджені шляхом постановлення ухвали про визнання мирової угоди та закриття провадження у справі.
Як вбачається з тексту мирової угоди (а.с. 42), жодних умов про стягнення будь-якої грошової суми з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 мирова угода не містить.
Крім того, як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 (а.с. 5-6), уточненої позовної заяви ОСОБА_1 (а.с. 30-31) під час розгляду справи у суді нею заявлялися лише вимоги щодо розділу спільно нажитого майна, вимог про стягнення грошової суми в рахунок розділу спільного майна під час розгляду справи у суді першої інстанції ОСОБА_1 взагалі не заявлялося.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення - ухвали Ленінського районного суду АРК від 01 листопада 2011 року шляхом стягнення з ОСОБА_2 на її користь 80000 грн. в рахунок виділення їй в натурі спільного майна.
На підставі викладеного та керуючись ст. 11, 175, 373 ЦПК України, суд -
В задоволені заяви ОСОБА_1, заінтересована особа: ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення - відмовити.
Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії через Ленінський районний суд АРК шляхом подання апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя Казацький В.В.