Головуючий у 1 інстанції Заруцька Г.М. Доповідач Біляєва О.М.
Категорія 51
29 травня 2013 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Біляєвої О.М.,
суддів Мальованого Ю.М., Папоян В.В.,
при секретарі Саєнко В.В.,,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Красноармійську Донецької області, про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, за апеляційною скаргою відповідача на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2013 року,
У березні 2013 року ОСОБА_1 пред'явив у суд даний позов до публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», обґрунтовуючи вимоги тим, що 07 лютого 2012 року при виконанні трудових обов'язків стався нещасний випадок, внаслідок якого травмовано ногу.
Висновком МСЕК від 29 жовтня 2012 року вперше встановлено стійку втрату професійної працездатності 25% у зв'язку з даним нещасним випадком; при повторному переогляді у МСЕК 18.02.2013 року - 40% втрати професійної працездатності та 3 групу інвалідності до 18 лютого 2014 року.
Ушкодження здоров'я завдає моральні страждання, вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Позивач просив задовольнити позов, стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 50000 грн.
Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2013 року позов задоволено частково: стягнуто з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» 25000 грн.; вирішено питання про судові витрати.
Відповідач, не погоджуючись з рішенням суду, звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що факт заподіяння моральної шкоди з вини підприємства не підтверджується належними доказами, зокрема висновком МСЕК, який може бути підставою для відшкодування немайнової шкоди. Суд не взяв до уваги, що у даному нещасному випадку є вина позивача, що підтверджується актом Н-1,та відсоток втрати професійної працездатності, який складає 25% .
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності (ас. 21), просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились, про час і місце розгляду справи повідомлені в установленому порядку.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач працював у відповідача прохідником ділянки ПР-3. Під час виконання трудових обов'язків 07 лютого 2012 року стався нещасний випадок, внаслідок якого ОСОБА_1 отримав травму ноги і втратив професійну працездатність на 25%, що вперше встановлено висновком МСЕК від 29 жовтня 2012 року. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я потерпілий повторно оглянутий 18 лютого 2013 року медико-соціальною комісією, йому було встановлено 40% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом 3 групи. Ушкодженням здоров'я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.
Власник або уповноважений ним орган повинен впроваджувати сучасні засоби техніки безпеки, які запобігають виробничому травматизму.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працював у публічному акціонерному товаристві «Шахтоуправління «Покровське» прохідником ділянки ПР-3. 07 лютого 2012 року при виконанні трудових обов'язків з позивачем стався нещасний випадок, наслідком якого є травма ноги. За наслідками розслідування нещасного випадку складено акт форми Н-5 та акт № 6 форми Н-1 від 11 лютого 2012 року. Висновком МСЕК від 29 жовтня 2012 року вперше встановлено ступінь стійкої втрати професійної працездатності 25% у зв'язку з даним нещасним випадком; ОСОБА_1 інвалідом не визнаний (ас. 6-8, 9-12, 13).
В акті форми Н-1, який є доказом вини відповідача, визначено причини нещасного випадку та осіб - працівників підприємства, які допустили порушення вимог законодавства про охорону праці.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Отже, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що відповідач не створив позивачеві безпечних і нешкідливих умов праці, унаслідок чого він втратив професійну працездатність. Ушкодження здоров'я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв'язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв'язку між попередніми умовами.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди внаслідок ушкодження здоров'я.
Доводи скарги, що факт заподіяння моральної шкоди не встановлений висновком МСЕК, не ґрунтуються на законі, який в даному випадку не передбачає обов'язковість такого висновку. Факт ушкодження здоров'я є доказом заподіяння моральної шкоди позивачеві.
Стягуючи з відповідача у відшкодування моральної шкоди 25000 грн., суд в обґрунтування висновку зазначив, що враховує, зокрема, характер заподіяної шкоди позивачу, ступінь втрати ним професійної працездатності, зміни у життєвих стосунках у зв'язку з інвалідністю, вину ОСОБА_1 у нещасному випадку.
Проте суд не зважив на те, що право на відшкодування моральної шкоди виникло у позивача з дня первинного огляду у МСЕК, тобто з 29 жовтня 2012 року, коли було встановлено 25% втрати працездатності без встановлення групи інвалідності. Крім того, дійшовши висновку, що погіршення стану здоров'я ОСОБА_1 сталося внаслідок неправильного зростання кісток, суд не встановив, чи є в цьому вина підприємства. Згідно з поясненнями представника позивача в судовому засіданні при розгляді апеляційної скарги, зазначене є наслідком недбалого лікування.
Отже, з урахуванням викладеного, апеляційний суд змінює рішення в частині визначення розміру відшкодування моральної шкоди та стягує з відповідача на користь ОСОБА_1 8000 грн. При визначенні саме такого розміру компенсації апеляційний суд враховує конкретні обставини справи, тяжкість отриманої травми, характер страждань потерпілого з моменту виникнення права на відшкодування.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» задовольнити частково.
Рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 04 квітня 2013 року змінити та стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, 8000 грн. (вісім тисяч грн.).
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.
Касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням апеляційного суду безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий
Судді