Дело № 11/0190/2364/2012 Доповідач : Соловйов М.В.
18.12.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоКапустіної Л.П.
СуддівСоловйова М.В., Рижової І.В.
За участю прокурораАблякімової З.В.
потерпілого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя Ванашової К.Г., на постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 12.11.2012,
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 12.11.2012 криминальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України повернута прокурору прокуратури Київського району м. Сімферополя для організації додаткового розслідування.
Рішення суду мотивоване тим, що органами досудового слідства не було прийнято усіх необхідних заходів стосовно встановлення фактичного місця проживання обвинуваченого, і як наслідок необґрунтовано вибраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що свідчить про неналежне встановлення даних про особу обвинуваченого, за таких обставин суд позбавлений можливості повно та об'єктивно розглянути справу з дотриманням встановлених законом строків.
В апеляції прокурор просить постанову скасувати та направити справи до суду першої інстанції для розгляду по суті, посилаючись на порушення судом вимог ст. 281 КПК України (далі-КПК 1960 року) та безпідставність висновків суду стосовно повернення справи з підстав не встановлення фактичного місця проживання обвинуваченого.
Заслухавши доповідача; потерпілого, який не заперечував проти задоволення апеляції; вислухавчи думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Відповідно до ст. 22 КПК України 1960 року, прокурор слідчий і особа, яка провадить дізнання, зобов'язані вжити усіх передбачених законом заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують його відповідальність.
Також згідно ст. 64 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі є дані, які характеризують особу обвинуваченого, у тому числі його постійне місце проживання.
Однак, органами досудового слідства зазначені вимоги належним чином виконані не були.
Так, з матеріалів справи вбачається, що органами досудового слідства встановлено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_7: АДРЕСА_1 та за вказаною адресою, органами досудового слідства був застосований запобіжний захід відносно обвинуваченого у вигляді підписки про невиїзд від 24.07.2005 (а. с. 114).
Як вбачається, в матеріалах справи міститься розписка обвинуваченого від 30.11.2005 про отримання ним копії обвинувального висновку від 31.10.2005 (а. с. 141), також в матеріалах міститься заява захисника обвинуваченого ОСОБА_7, адвоката ОСОБА_8, згідно якої був ознайомлений з матеріалами справи, після чого обвинувачений неодноразові виклики суду не з'явився.
За таких обставин, судом першої інстанції були прийняті необхідні заходи щодо забезпечення з'явлення обвинуваченого на судове засідання, а саме: згідно постанови від 08.02.2006 був застосований примусовий привід ОСОБА_7 (а. с 150), однак зазначений привід виконаний не був, оскільки згідно наданого рапорту наданого співробітником УІМ Київського РВ СМУ ГУ МВС України в АРК, з якого вбачалося, що за встановленою органами досудового слідства адресою ОСОБА_7 не мешкає та за поясненнями громадянки ОСОБА_9 від 23.01.2006, обвинувачений продав свою квартиру у грудні місяці 2006 року, та поїхав у не відомому їй напрямку, його місце перебування не відоме (а. с. 153, 154).
Статтею 281 КПК України 1960 року передбачена можливість направлення кримінальної справи зі стадії судового розгляду для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, яка не може бути усунена у судовому засіданні та згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005 № 2, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За цих обставин, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про оголошення від 23.02.2006 обвинуваченого у розшук, та змінення ОСОБА_7 запобіжного заходу, з підписки про невиїзд, на тримання під вартою у Сімферопольському слідчому ізоляторі № 15 через ІТТ СМУ ГУ МВС України в АРК (а. с. 156).
Судом першої інстанції 23.02.2006 копію постанови для виконання було направлено на адресу СМУ ГУ МВС, однак належної відповіді не надійшло. За цих обставин, судом першої інстанції було вдруге надіслано нагадування від 14.03.2006 (а. с. 158), стосовно направлення постанови суду від 23.02.2006 та повідомлення номеру оперативно розшукової справи «розшук» відносно ОСОБА_7, та дати ії відкриття, а також причини не виконання постанови.
23.03.2006 начальником Київського РВ СМУ ГУ МВС УКраїни в АРК Белоусом Г.В. було повідомлено, що обвинувачений ОСОБА_7 знаходиться у розшуку ОРС «розшук» за № 10603008 від 20.03.2006 та органами внутрішніх справа проводяться відповідні оперативно-розшукові заходи по встановленню та затриманню останнього (а. с. 159)
Згідно матеріалів справи на неодноразові нагадування суду на протязі тривалого часу (з 18.09.2006 року по 22.10.2012) по ОРС за № 10603008, органами внутрішніх справ були надані відповіді про проведення відповідних заходів, однак оглядові довідки зазначених органів про проведення оперативно-розшукових заходів направлених на встановлення місцезнаходження і затримання ОСОБА_7 не містять конкретних дат щодо здійснення заходів по розшуку обвинуваченого (а. с. 162, 164, 166, 167, 169, 171, 173, 175, 177, 179, 181, 183, 185, 187, 189, 191, 193).
Так, відомості про те, що органи внутрішніх справ дійсно приймають заходи щодо реального пошуку обвинуваченого, та встановлення його місцезнаходження, відсутні.
Окрім цього, при апеляційному розгляді, потерпілий ОСОБА_5 повідомив, що на протязі тривалого часу йому відоме місцезнаходження ОСОБА_7 та пояснив, що він неодноразово його зустрічав на вулиці де проживає, та наполягав на тому, що органами внутрішніх справ він жодного разу не опитувався щодо місцезнаходження ОСОБА_7 Зазначене, може свідчити про неналежне виконання постанови суду, направленої на забезпечення з'явлення обвинуваченого у судове засідання для розгляду справи по суті.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що органи досудового слідства при розслідуванні кримінальної справи з достатньою повнотою не були встановлені дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7, який обвинувачується у скоєнні злочину передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, який за ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів; не працює, але не зважаючи на це, органами досудового слідства ОСОБА_7 був обраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 56).
За цих обставин суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у ході досудового слідства допущена істотна неповнота, насамперед не встановлено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_7, та органами досудового слідства не обґрунтовано був вибраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд із зазначенного ОСОБА_7 місця проживання, що перешкоджає суду повно та об'єктивно розглянути справу з дотриманням встановлених законом України строків.
Підстав для скасування постанови та повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд, як про це просить прокурор у апеляції, колегія суддів не вбачає.
Прийнятими заходами судом, зазначеної неповноту досудового слідства усунути не було можливим. Колегія суддів погоджується, що за таких обставин суд дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність направлення справи для організації додаткового розслідування.
Керуючись ст. 362, 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора прокуратури Київського району м. Сімферополя Ванашової К.Г залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя від 12.11.2012, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 121 КК України повернута прокурору прокуратури Київського району м. Сімферополя для організації додаткового розслідування, залишити - без зміни.
Запобіжний захист ОСОБА_7 залишити попередній, згідно постанови Київського районного суду м. Сімферополя від 23.02.2006.