Дело № 11/0190/2295/2012 Доповідач : Соловйов М.В.
18.12.2012 Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Автономної Республіки Крим у складі:
ГоловуючогоКапустіної Л.П.
СуддівСоловйова М.В., Рижової І.В.
За участю прокурораАблякімової З.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі кримінальну справу по апеляції прокурора Сакської міжрайонної прокурати АРК Супрягіної О.І., на постанову Сакського міськрайонного суду АРК від 16.11.2012,
Постановою Сакського міськрайонного суду АРК від 16.11.2012 кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України повернута прокурору Сакської міжрайонної прокуратури АРК для організації додаткового розслідування.
Рішення суду мотивовано тим, що органами внутрішніх справ не встановлено місцезнаходження обвинуваченого, оскільки при розслідуванні кримінальної справи, органами досудового слідства у повному обсязі не були встановлені данні про особу обвинуваченого, що перешкоджає у подальшому розгляд кримінальної справи судом першої інстанції.
У апеляції прокурор, просить постанову скасувати та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на порушення судом вимог ст. 281 КПК України 1960 року та на можливість усунення порушень досудового слідства у порядку ст. 315-1 КПК України.
Заслухавши доповідача; вислухавчи думку прокурора, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція задоволенню не підлягає.
Статтею 281 КПК України 1960 року передбачена можливість направлення кримінальної справи зі стадії судового розгляду для проведення додаткового розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства, яка не може бути усунена у судовому засіданні.
Відповідно до ст. 262 КПК України розгляд справи в суді першої інстанції відбувається з участю підсудного, явка якого до суду є обов'язковою. Розгляд справи у відсутність підсудного допускається лише у виняткових випадках.
Як вбачається з матеріалів, органами досудового слідства встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 мешкає за адресою: АДРЕСА_1.
На неодноразові виклики суду, ОСОБА_6 на судове засідання не з'являвся, примусові приводи виконати не вбачалося можливим оскільки обвинувачений відсутній за зазначеною адресою.
А саме, в матеріалах справи міститься рапорт від 31.10.2012, згідно якого, обвинувачений ОСОБА_6 за місцем реєстрації не проживає; за місцем лікування у Сакському ТМУ туберкульозному відділенні у с. Михайлівка виписаний, за цих обставин, встановити місце знаходження обвинувачуваного не вбачалося можливим.
31.10.2012 постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим ОСОБА_6 було оголошено у розшук і змінено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з подальшим утриманням у СІЗО № 15 м. Сімферополя та зупинено провадження по справі до розшуку обвинуваченого (а. с. 205).
Також колегія суддів відмічає, що згідно заяви із зізнанням ОСОБА_6 від 18.08.2012, обвинуваченим була вказана адреса мешкання: АДРЕСА_2, однак за зазначеною адресою органами досудового слідства перевірка не проводилась. Також згідно матеріалів справи, ОСОБА_6 за вказаною адресою органами досудового слідства було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд (а. с. 74).
Крім того, органами досудового слідства в обвинувальному висновку, який по зазначеній кримінальній справі був затверджений 24.08.2012, встановлено особу ОСОБА_6, що мешкає за адресою: АДРЕСА_1, без встановлення його фактичного місця мешкання (а. с. 163).
Відповідно до ст. 64 КПК України визначено обставини, що підлягають доказуванню у кримінальній справі є дані, які характеризують особу обвинуваченого, у тому числі його постійне місце проживання.
За таких обставин вбачається, що органами досудового слідства, місце знаходження обвинуваченого не було встановлене, ще на стадії досудового слідства, не зважаючи на те, що справа була направлена до суду для розгляду.
Згідно п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 11.02.2005 № 2 «Про практику застосування судами України законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування» від 11.02.2005, досудове слідство визнається неповним, якщо під час його провадження всупереч вимогам ст. ст. 22 і 64 КПК України, не були досліджені або були поверхово чи однобічно досліджені обставини, які мають істотне значення для правильного вирішення справи.
За цих обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що у ході досудового слідства допущена істотна неповнота, насамперед не встановлено місце проживання обвинуваченого ОСОБА_6, та органами досудового слідства не обґрунтовано був вибраний запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, що перешкоджає суду повно та об'єктивно розглянути справу з дотриманням встановлених законом України строків.
Підстав для скасування постанови та повернення кримінальної справи на новий судовий розгляд, як про це просить прокурор у апеляції, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п. 15 Розділу XI «Перехідні положення» КПК України, колегія суддів,
Апеляцію прокурора Сакської міжрайонної прокуратури АРК Супрягіної О.І. залишити без задоволення.
Постанову Сакського міськрайонного суду АРК від 16.11.2012, якою кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 185 КК України, повернута прокурору Сакської міжрайонної прокуратури АРК для організації додаткового розслідування, залишити - без зміни.
Запобіжний захист ОСОБА_6 залишити попередній, згідно постанови Сакського міськрайонного суду АР Крим від 31.10.2012.