Справа № 2521/744/2012 провадження № 11/795/105/2013 Головуючий у І інстанції Ходіч В.М.
Категорія - ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач Лазоренко М. І.
24 травня 2013 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:
Головуючого-суддіЛазоренка М. І.
суддів - Баглая І.П., Мельниченка Ю.В.
при секретарі - Халимон Т.Ю., Олійник О.М.
з участю прокурора - Надточій О.О., Гапеєвої Н.П.
потерпілих - ОСОБА_2, ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
засудженої - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальну справу за апеляціями засудженої ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_2 на вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2012 року,
Вироком Срібнянського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2012 року
ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженка смт. Варва Чернігівської області, українка, громадянка України, розлучена, має на утриманні неповнолітню дитину, освіта середня, непрацююча, проживаюча: АДРЕСА_1, раніше не судима,
засуджена за частиною 1 статті 296 КК України до покарання у виді 3 років обмеження волі; за частиною 1 статті 185 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 гривень.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_5 3 роки обмеження волі.
На підставі статті 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 роки, з покладенням на неї певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Запобіжний захід ОСОБА_5 до набрання вироком законної сили залишено підписку про невиїзд.
Стягнуто із ОСОБА_5 на користь Срібнянської районної лікарні 700 грн. 80 коп. витрат, затрачених на лікування ОСОБА_2
Стягнуто із засудженої ОСОБА_5 на користь потерпілої ОСОБА_2 1000 грн. моральної шкоди та 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої малолітній потерпілій ОСОБА_3
Питання про речові докази вирішено в порядку статті 81 КПК України (в редакції 1960 року).
Як встановлено вироком місцевого суду, 02 червня 2012 року, близько 21 години 30 хвилин, ОСОБА_5 спільно із ОСОБА_6 прибули до квартири ОСОБА_2 в АДРЕСА_2, де в приміщенні квартири ОСОБА_5 з хуліганських спонукань, з особливою зухвалістю, з мотивів явної неповаги до суспільства, демонструючи свою грубу силу, почала наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла ОСОБА_2 Після чого, взявши дитячий пластмасовий автомобіль, почала наносити удари по обличчю та спині ОСОБА_2, внаслідок чого остання втратила свідомість та отримала тілесні ушкодження. ОСОБА_6, присутня під час конфлікту, з метою унеможливлення отримання тілесних ушкоджень внаслідок хуліганських дій з боку ОСОБА_5 малолітньою ОСОБА_3, притримувала останню.
Своїми хуліганськими діями ОСОБА_5 заподіяла тілесних ушкоджень ОСОБА_2 та порушила нормальний режим відпочинку ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 364 від 21.06.2012 року у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа, навколо орбітальних гематом обох очей з сукон'юктивальним крововиливом і згідно п.2.3.3 та п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин тулуба і лівого плеча згідно п.2.3.5 та п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» (Наказ МОЗ України №6 від 17.01.1995р.) відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
В подальшому ОСОБА_5, покидаючи межі квартири, таємно від оточуючих вчинила крадіжку чужого майна, а саме: бувшого у користуванні з грудня 2011 року мобільного телефону марки «Samsunq GT-E1081T», вартістю 164 гривні, із сім-карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якої перебувала 21 гривня та бувшого у користуванні з квітня 2006 року мобільного телефону марки Motorola СІ 13, вартістю 80 гривень, із сім-карткою мобільного оператора «МТС», вартістю 10 гривень, на рахунку якої перебувало 4,92 гривні, що належали ОСОБА_2, чим заподіяла останній матеріальних збитків на загальну суму 289,92 гривень.
Не погоджуючись з вироком суду першої інстанції, засуджена ОСОБА_5 подала апеляцію, в якій просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.
В обґрунтування доводів апеляції засуджена посилається на однобічність та неповноту судового слідства, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, невірне застосування норм кримінального закону, а також допущення істотного порушення вимог кримінально-процесуального закону. Зазначає, що в її діях відсутній склад злочинів, передбачений ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України. Зокрема, в порушення ст. 64 КПК України (в редакції 1960 року), не встановлено вартість викраденого майна, оскільки з врахуванням тривалої експлуатації мобільних телефонів, розмір завданих збитків не перевищує межі, з якої настає кримінальна відповідальність, тому, за вказаних обставин, її дії слід кваліфікувати за статтею кодексу України про адміністративні правопорушення, як дрібна крадіжка. Крім того, висновок судової товарознавчої експертизи не є належним доказом, оскільки вона проведена підприємством, повноваження якого щодо можливості проведення експертизи не підтверджено жодними документами. Судом не враховано, що мобільні телефони потерпіла передала в рахунок погашення боргу, що підтверджується показаннями свідка ОСОБА_6 під час очної ставки. Її дії в частині скоєння хуліганства слід кваліфікувати як заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, оскільки між ними мали місце особисті неприязні відносини, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_7 та потерпілої ОСОБА_2 Вона не заперечує факту заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, вину в скоєному визнає та щиро кається.
В апеляції потерпіла ОСОБА_2, не оспорюючи фактичні обставини справи, кваліфікацію дій засудженої та доведеність її вини, просить вирок суду скасувати та постановити новий з призначенням ОСОБА_5 покарання у виді 3 років обмеження волі, збільшити суму стягнутої на її користь моральної шкоди до 20000 грн. та на користь малолітньої доньки ОСОБА_8 до 20000 грн. моральної шкоди.
В обґрунтування доводів апеляції зазначає, що призначене ОСОБА_5 покарання є несправедливим внаслідок м'якості та не відповідає особі засудженої, оскільки судом при призначенні покарання не враховано те, що вона вину не визнала, в скоєному не розкаялась, завдану її діями шкоду не відшкодувала, вчинила злочин щодо малолітньої особи. Крім того, апелянт вважає, що діями засудженої їй та її малолітній дитині завдано значно більшої моральної шкоди, аніж визначена судом першої інстанції, посилаючись на сильні душевні страждання через нанесення тілесних ушкоджень, в тому числі і на обличчі, та шоковий психологічний стан, викликаний безпричинними та раптовими діями засудженої.
Заслухавши доповідача, пояснення засудженої ОСОБА_5, яка в судових дебатах та останньому слові підтримала свою апеляцію та просила вирок суду скасувати, справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суду, а апеляцію потерпілої залишити без задоволення, захисника ОСОБА_4, який просив апеляцію засудженої задовольнити, а потерпілої відхилити, потерпілу, яка підтримала свою апеляцію, зазначивши, якщо колегія суддів дійде висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу злочину, передбаченого ст. 125 КК України, то визнати її винною за вказаною статтею, апеляцію засудженої просила залишити без задоволення, думку прокурора, який просив апеляції засудженої та потерпілої залишити без задоволення, а вирок суду без змін. Провівши по справі судове слідство та дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи, наведені в апеляціях, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої підлягає частковому задоволенню, а апеляція потерпілої задоволенню не підлягає з наступних підстав.
В судовому засіданні апеляційного суду засуджена ОСОБА_5 вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 296 КК України, не визнала та зазначила, що вона дійсно, прийшовши до квартири потерпілої ОСОБА_2, нанесла останній легкі тілесні ушкодження, а хуліганських дій по відношенню до потерпілої та скоєння крадіжки її майна не вчиняла.
Пояснила, що 02.06.2012 року у вечірній час вона разом з ОСОБА_6, з приводу боргу по косметиці, яку продавав її колишній співмешканець ОСОБА_7 пішли до потерпілої ОСОБА_2. Підійшовши до дверей квартири, на яку вказали люди, вона зайшла до приміщення квартири, а ОСОБА_6 залишилась за дверима. В ході розмови потерпіла повідомила, що вона дійсно у ОСОБА_7 купувала косметику, але з ним повністю розрахувалась. Потім ОСОБА_2, в рахунок погашення заборгованості за придбану косметику, запропонувала їй мобільні телефони, які вона забрала та поклала до кишені. Потім потерпіла почала її ображати нецензурними словами, штовхати, намагаючись забрати телефони, після чого вона відштовхнула потерпілу на диван, але остання вдарила її ногами. Захищаючись, вона нанесла ОСОБА_2 декілька ударів по обличчю, потерпіла падала з дивана. Коли потерпіла лежала на полу та відмахувалась ногами, то вона наносила їй удари руками по обличчю. Засуджена не заперечувала факту заподіяння потерпілій легких тілесних ушкоджень, в чому щиро кається.
Також ОСОБА_5 пояснила, що коли розпочалася бійка, то дитини потерпілої вона не бачила.
Допитана в судовому засіданні апеляційного суду потерпіла ОСОБА_2 показала, що 02.06.2012 року близько 21-30 год. вона з донькою знаходились вдома. До квартири зайшли дві жінки, як пізніше стало відомо, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ОСОБА_5 почала їй погрожувати і кричати, що вона відбила у неї чоловіка, а потім безпричинно наносила удари, душила подушкою і говорила, що уб'є. Вона відштовхувала ОСОБА_5 від себе, намагаючись захиститися. Під час бійки вона декілька разів втрачала свідомість. ОСОБА_6 тримала її неповнолітню дочку і закривала їй рот. Вона просила відпустити дитину. Вона втратила свідомість, а коли прийшла до тями, то жінок не було, також вона виявила зникнення двох мобільних телефонів. Запевняла, що ніяких боргів перед ОСОБА_5 не було, за всю придбану косметику вона розрахувалась. Діями засудженої їй завдано матеріальну та моральну шкоду, оскільки вона понесла витрати на лікування та витрати, пов'язані з проїздом до медичного закладу, викликами слідчого; вона зазнала фізичних та душевних страждань, в тому числі і через ушкодження на обличчі, вона перенесла страх за своє та життя дитини, тому просить її цивільні позови задовольнити та стягнути з ОСОБА_5 завдані їй збитки.
Вказані свідчення потерпіла ОСОБА_2 підтвердила під час проведення очної ставки із засудженою ОСОБА_5 (т. 1 а.с. 120-121) та свідком ОСОБА_6 (т. 1 а.с. 122-124) та відтворення обстановки та обставин події (т. 1 а.с. 49-53), які були досліджені в судовому засіданні, та під час яких наполягала на тому, що ОСОБА_5 спричинила їй тілесні ушкодження та викрала два мобільні телефони. Показання потерпілого послідовні та узгоджуються з іншими доказами по справі.
Зокрема, малолітня потерпіла ОСОБА_3 у судовому засіданні показала, що 02.06.2012 року, у вечірній час, вона з матір'ю знаходились вдома, до квартири зайшли дві незнайомі жінки, одна з яких почала бити матір руками, ногами та іграшковим автомобілем, душила подушкою, казала, що вб'є. Потім вона стягла матір на підлогу і продовжувала бити. Вона хотіла покликати на допомогу сусідів та міліцію, але інша жінка тримала її та погрожувала, потім відвела її в іншу кімнату і пішла відтягувати засуджену від матері. Коли вони вийшли з квартири, матір була без свідомості. В подальшому вона довідалась, що з квартири зникли 2 мобільні телефони.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні апеляційного суду показав, що 02.06.2012 року, близько 22 год., на прохання ОСОБА_10 він надавав медичну допомогу ОСОБА_2 за місцем її проживання. Зі слів потерпілої йому відомо, що до неї додому зайшли дві незнайомі жінки, одна з яких завдала їй тілесні ушкодження, а також у неї викрадено мобільні телефони. У потерпілої були тілесні ушкодження у виді забоїв ока, голови та живота.
Свідок ОСОБА_10 показав, що 02.06.2012 року, близько 22 год., у під'їзді будинку він побачив ОСОБА_2 з дочкою ОСОБА_11. На обличчі у потерпілої були синці, дочка знаходилась у стресовому стані. Від ОСОБА_2 він дізнався, що її побили незнайомі жінки. Під час розмови ОСОБА_2 почала втрачати свідомість. Причини конфлікту між потерпілою і незнайомими жінками йому не відомі.
Допитаний у судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_12 показав, що 02.06.2012 року ОСОБА_13 йому повідомив, що його сестру - ОСОБА_2 побили. Розповів, що коли він зайшов до її квартири, то в ній був розгром, на підлозі та на подушці була кров, сестра була вся у саднах, її донька була налякана. Потім потерпіла втратила свідомість. Від ОСОБА_2 він дізнався, що до неї додому приходило дві жінки, одна з яких її побила та душила подушкою, а інша жінка тримала її дочку. Також потерпіла казала, що її побили за те, що винна гроші засудженій.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні пояснила, що ввечері 02.06.2012 року до неї додому на її прохання приїхала ОСОБА_5 з іншою жінкою, щоб показати косметику. В розмові засуджена показала їй список боржників і запитала хто така «Віта ельф». Вона повідомила, що остання проживає в АДРЕСА_3. Більше ніякої розмови між ними не було. Пізніше вона дізналася, що ОСОБА_5 побила ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_15, в судовому засіданні апеляційної інстанції показав, що 02.06.2012 року близько 22 години він спільно з інспектором Срібнянського РВ УМВС ОСОБА_16 приїхали до АДРЕСА_3 з приводу нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 Зі слів потерпілої йому відомо, що до квартири останньої ввірвалися дві жінки, одна з яких була знайома потерпілій, а інша - наглядно знайома. Одна з жінок наносила їй тілесні ушкодження, а інша тримала дитину. Як йому відомо, бійка відбулася через чоловіка.
Свідок ОСОБА_17, слідчий Срібнянського РВ УМВС України в Чернігівської області, у судовому засіданні апеляційного суду показав, що він проводив вилучення мобільних телефонів, які викрадені у потерпілої. Вони знаходились у ОСОБА_6, останній передала їх засуджена. Також по даній справі він допитував в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_5. ОСОБА_14, начебто, намовила ОСОБА_5 на конфлікт з ОСОБА_2 Засуджена ОСОБА_5 не змогла пояснити, з якою метою забрала мобільні телефони потерпілої. Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 психологічний та фізичний тиск працівниками міліції не застосовувався, показання влона давала добровільно.
Свідок ОСОБА_7 під час досудового слідства показав, що він співмешкав з ОСОБА_5 та допомагав їй продавати продукцію "Avon" в АДРЕСА_3, яку також купувала і ОСОБА_2, інколи вона брала у борг. Також він співмешкав з потерпілою ОСОБА_2 протягом листопада-грудня 2011 року (т. 1 а.с. 109).
Свідок ОСОБА_18, допитана під час досудового слідства, показала, що 11.08.2012 року зателефонувала її матір ОСОБА_6 та сказала, щоб вона взяла з дитячої коляски два мобільні телефони та відвезла їх до ОСОБА_5, що вона і зробила. Раніше вказаних телефонів вдома вона не бачила (т. 1 а.с. 116-117).
ОСОБА_6 під час досудового слідства показала, що 02.06.2012 року ОСОБА_5 попросила відвезти її в АДРЕСА_3 для вирішення питання з боргами та реалізувати продукцію «Ейвон». Того ж дня, у вечірній час, вони прибули до гуртожитку в АДРЕСА_3, де ОСОБА_5 питала у громадян, де вона може знайти таку-то жінку, їй розповіли, потім вона піднялась на другий поверх і постукала до квартири. Свідок залишилась чекати її біля квартири. За закритими дверима вона чула як засуджена нецензурно ображала потерпілу, вона чула, як вони розмовляли про ОСОБА_7 Потім вона почула крик дитина та забігла до приміщення, де побачила, як засуджена та потерпіла бились. Дівчина була перелякана. Вона відвела дівчинку в іншу кімнату та відтягнула ОСОБА_5 від потерпілої та вивела з квартири. Коли вийшли з будинку, то пішли до магазину, де залишили скутер. Там засуджена дістала два мобільні телефони та передала їй, при цьому нічого не пояснювала. Через декілька днів, на її запитання звідки ОСОБА_5 взяла телефони, остання повідомила, що забрала у потерпілої в рахунок погашення боргу. Згодом мобільні телефони вона передала ОСОБА_5 на її прохання (т. 1 а.с. 88-89).
Наведені свідчення свідків суд обґрунтовано поклав в основу вироку, дав їм оцінку та правильно визнав їх достовірними, оскільки вони підтверджують обставини скоєння засудженою ОСОБА_5 злочинів, які узгоджуються між собою та підтверджуються іншими доказами у справі.
Вина ОСОБА_5 у вчиненні крадіжки мобільних телефонів, що належать потерпілій ОСОБА_2 та заподіянні останній тілесних ушкоджень, крім вище наведених показів підтверджується іншими доказами по справі.
Зокрема, заявою ОСОБА_2 від 02.06.2012 року в органи міліції, відповідно до якої, останній за місцем її проживання спричинені тілесні ушкодження жінкою на ім'я ОСОБА_5 (т. 1 а.с.11).
Рапортом начальника СКР Срібнянського РВ УМВС України в Чернігівській області від 11.06.2012 року, в ході проведення перевірки по заяві ОСОБА_2 про нанесення їй тілесних ушкоджень встановлено факт крадіжки двох мобільних телефонів, які належать останній, (т. 1 а.с.12).
Протоколом огляду місця події від 03.06.2012 року, відповідно до якого, за місцем мешкання ОСОБА_2, виявлено та вилучено подушку, одяг, залишки пластикового дитячого автомобіля, на яких були плями бурого кольору, схожі на кров (т. 1 а.с.14-18).
Протоколом огляду місця події від 08.06.2012 року, відповідно до якого, під час огляду місця події від 08.06.2012 року, проведеного за місцем мешкання ОСОБА_5, остання добровільно видала два мобільні телефони та сім-картку, при цьому показала, що телефони вона забрала 02.06.2012 року у потерпілої ОСОБА_2 з її квартири (т. 1 а.с.20-21). Під час пред'явлення фотознімків для впізнання 16.07.2012 року ОСОБА_2 впізнала ОСОБА_6, яка 02.06.2012 року знаходилась у її помешканні та тримала її доньку (т. 1 а.с.69).
Висновком судово-медичної експертизи №364 від 21.06.2012 року, згідно якого у ОСОБА_2 маються тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелому кісток носа, навколо орбітальних гематом обох очей з сукон"юктивальним крововиливом і відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я. Тілесні ушкодження у вигляді: забою м'яких тканин тулуба і лівого плеча відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень. По давності тілесні ушкодження можуть відповідати 02.06.2012 року. Дані тілесні ушкодження, могли бути отримані від ударів кулаками, ногами, дитячим пластиковим автомобілем, наданим на експертизу, внаслідок ударів сторонньої особи по частинах тіла ОСОБА_2 (т. 1 а.с.163-165).
Висновком судово-медичної імунологічної експертизи №135 від 18.07.2012 року встановлено, що кров потерпілої ОСОБА_2 відноситься до груп АВ. Сліди на футболці, нічній сорочці, подушці, залишках дитячого автомобіля, вилучених з квартири ОСОБА_2, могли походити від ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 172-176).
Відповідно до висновку повторної судово-товарознавчої експертизи №665/666/13-24 від 07.05.2013 року залишкова вартість мобільного телефону «Samsunq GT-E1081T», без мережевого зарядного пристрою, з урахуванням зносу, станом на 02.06.2012 року, складає 149 грн. 60 коп. На вторинному ринку України вартість мобільного телефону «Motorola С113», з урахуванням зносу, станом на 02.06.2012 року, складає 59 грн. 00 коп. Середня ринкова вартість стартового пакету оператора мобільного зв'язку «МТС», станом на 02.06.2012 року, складає 10 грн. (т. 2 а.с. 27-31).
Тобто, загальна вартість викраденого ОСОБА_5 майна становить 218 грн. 60 коп., що перевищує суму в розмірі 107 грн. 30 коп., яка є необхідною для настання кримінальної відповідальності за крадіжку у 2012 році. З даних підстав колегія суддів не погоджується із твердженням ОСОБА_5 про наявність в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 51 КУпАП.
Тому висновок суду щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, а саме: у таємному викраденні чужого майна на загальну суму 218 грн. 60 коп., відповідає фактичним обставинам справи й обґрунтований сукупністю вище вказаних доказів, які досліджені в судовому засіданні і вірно кваліфікував за ч. 1 ст. 185 КК України.
Невизнання засудженою ОСОБА_5 своєї вини у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, колегія суддів розцінює як захисну версію останньої з метою уникнути відповідальності за вчинене діяння.
Разом з тим, суд першої інстанції, правильно встановивши фактичні обставини заподіяння засудженою потерпілій тілесних ушкоджень, дав їм невірну правову оцінку.
Зокрема, хуліганством визнається суспільно-небезпечне діяння, що грубо порушує громадський порядок, вирізняється особливою зухвалістю і характеризується умисною виною та явною неповагою до суспільства з боку суб'єкта злочину. Тобто, об'єктом посягання, крім особи, є громадський порядок.
Як у ході досудового, так і судового слідства встановлено, що всі дії засудженої ОСОБА_5, які суд визнав як хуліганські, відбувалися у приміщенні квартири ОСОБА_2, тобто у місці, обмеженому для сторонніх осіб і не призначеному для загального користування громадян. Між тим, ні орган досудового слідства, ні суд не взяли до уваги мотиву її дій.
Апеляційним судом встановлено, що засуджена ОСОБА_5 до помешкання потерпілої ОСОБА_2 прибула не з метою вчинення хуліганських дій, а для з'ясування особистих стосунків, які виникли через ревнощі останньої та ніби-то, наявний борг потерпілої за придбану у ОСОБА_7 косметику, та заподіяла потерпілій ОСОБА_2 тілесні ушкодження на ґрунті особистих неприязних відносин, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_5 відсутній склад злочину передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Відповідно до ст. 27 КПК України (в редакції 1960 року), кримінальні справи про злочини передбачені ч. 2 ст.125 КК України, порушуються не інакше як за скаргою потерпілого, якому і належить в такому разі підтримувати обвинувачення.
Потерпіла ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційного суду просила визнати ОСОБА_5 винною в скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України та призначити їй покарання в межах санкції наведеної статті кримінального Кодексу, тому колегія суддів вважає за необхідне дії ОСОБА_5 пов'язані з заподіянням потерпілій легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, перекваліфікувати з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що апеляція засудженої ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
В зв'язку з перекваліфікацією дій засудженої ОСОБА_5 підлягає пом'якшенню і призначене їй покарання.
При призначенні засудженій ОСОБА_5 покарання колегія суддів враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, вартість викраденого майна, дані про особу засудженої, яка раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину, характеризується позитивно, обставину, що обтяжує покарання, та вважає можливим призначити ОСОБА_5 покарання, із застосуванням ст. 70 КК України, у виді штрафу на користь держави, в межах санкції статей інкримінованих їй злочинів. Таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення засудженої ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
Доводи потерпілої про невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних злочинів та особі засудженої є непереконливими, тому підстав для посилення покарання засудженій ОСОБА_5 колегія суддів не знаходить.
Суд при вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди виходив з принципів розумності та справедливості, та обґрунтовано прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог потерпілої ОСОБА_2 та стягнув суми морального відшкодування, які відповідають моральним стражданням потерпілих. Тому доводи потерпілої про невідповідність стягнутої суми моральної шкоди ступеню суспільної небезпеки та розміру спричиненої даним злочином шкоди колегія суддів не може взяти до уваги.
За таких обставин, вирок суду підлягає зміні.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 373, 377, 379 Кримінально-процесуального кодексу України (в редакції 1960 року), розділом XI «Перехідні положення» Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляцію засудженої ОСОБА_5- задовольнити частково.
Апеляцію потерпілої ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Вирок Срібнянського районного суду Чернігівської області від 22 листопада 2012 року щодо ОСОБА_5 - змінити.
Перекваліфікувати дії ОСОБА_5 з ч. 1 ст. 296 КК України на ч. 2 ст. 125 КК України і вважати її засудженою за ч. 2 ст. 125 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в сумі 900 грн., за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі 850 гривень.
На підставі ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді штрафу на користь держави в сумі 900 грн.
Стягнути із засудженої ОСОБА_5 на користь держави судові витрати в сумі 392 грн. 00 коп.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_5 залишити без змін.
Лазоренко М.І. Баглай І.П. Мельниченко Ю.В.