20 травня 2013 р.Справа № 2а-265/11/1522
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Погрібний С.О.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Кравець О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2011 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси про зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу, -
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, в якому просив суд постановити рішення, яким визнати дії відповідача незаконними та стягнути невиплачену державну соціальну допомогу як дитині війни за період з 01.01.2006р. по 31.10.2008 р.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано відмову управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги - протиправною.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси здійснити нарахування та виплату ОСОБА_4 щомісячної державної соціальної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», доплативши її до розміру 30% мінімальної пенсії за віком, за період починаючи від 01 червня 2008 року по 31 жовтня 2008 року з урахуванням раніше вже виплачених сум.
В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове - про відмову у задоволенні позову.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є пенсіонером та на нього розповсюджується дія Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 19.11.2004 року.
Згідно зі ст. 6 вказаного Закону (відповідно до редакції статті чинної на час розгляду і вирішення справи), дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року і дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Беручи до уваги посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що поняття «мінімальна пенсія за віком», про яке йдеться в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується «дітей війни» відповідно до ст. 6 Закону, колегія суддів зазначає, що вони є безпідставними та необґрунтованими. Положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого ч. 1 вказаної статті, мінімального розміру пенсії за віком.
Позовні вимоги за 2008 рік, то відповідно до п.2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» змінено та викладено у наступній редакції: «Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 року, вищевказані зміни визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), а тому пенсійний орган мав діяти відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з цим, позивач звернувся за захистом порушеного відповідачем права на отримання допомоги за 2006-2008 рік лише 01.06.2009 року.
Також на момент розгляду справи судом апеляційної інстанції, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року внесено зміни до ч. 1 ст. 100 КАС України та її викладено в новій редакції, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що виноситься ухвала.
Згідно ч. 2 ст. 5 КАС України, провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог, заявлених позивачем за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, так як, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк(на момент звернення), який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Доводи апеляційної скарги про невизначеність законодавства з питання, яким саме органом (Пенсійним фондом або іншим органом), за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення до пенсії дітям війни, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки Пенсійний фонд України діє у відповідності до Положення «Про Пенсійний фонд України»і здійснює свої повноваження на підставі п. 15 зазначеного положення через створені в установленому порядку територіальні управління. Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішення щодо призначення, донарахування, перерахунок пенсії приймаються територіальними органами Пенсійного фонду України за місцем проживання пенсіонерів.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції вірно визначив періоди часу, коли право позивача на отримання підвищення до пенсії порушувалося, і апеляційний суд погоджується з такими висновками суду.
Враховуючи все вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ч.10 ст.183-2, ст. ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Одеси - залишити без задоволення, а постанову Приморського районного суду м. Одеси від 30.10.2011року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О. Кравець