20 травня 2013 р.Справа № 2-а-1704/11/1509
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Погорєлов І.В.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді -Шеметенко Л.П.
судді -Домусчі С.Д.
судді -Кравець О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області на постанову Іванівського районного суду Одеської області від 29 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області про визнання дій та відмови відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни» неправомірною, зобов'язання суб'єкта владних повноважень нарахувати та виплатити щомісячну соціальну допомогу як дитині війни, -
Постановою Іванівського районного суду Одеської області від 29 листопада 2011 року позов ОСОБА_4 задоволений частково.
Визнано неправомірною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області нарахування та сплати позивачці щомісячної державно соціальної доплати до пенсії у розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком.
Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області провести перерахунок пенсії ОСОБА_4 з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 18.06.2011 року з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального права.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які прийняті у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 частини першої статті 183-2.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач має статус: «дитина війни» (в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»), що підтверджується відповідним посвідченням.
Протягом 2007 - 2011 років позивач не отримував щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі, передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з наявності у позивача права на щомісячне підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, а також що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню щодо виплат підвищень до пенсії особам, які мають статус «дитини війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 18.06.2011 року.
Колегія суддів частково погоджується з цими висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Зокрема, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України (ст. 46).
У 2010 році дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" не призупинялась, а положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать цьому Закону, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону і, тому, протилежні цьому висновку доводи апелянта є необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1, ч.2 ст. 99 КАС України - адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Отже, враховуючи, що позов подано 01 листопада 2011 року, то, відповідно до ч.1 ст.100 КАС України, позовні вимоги подані за межами шестимісячного строку суд мав залишити без розгляду.
Таким чином, позов належало задовольнити у період з 01.05.2011 року по 22.07.2011 року.
В апеляційній скарзі вказується, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не застосовується для перерахунку або підвищення пенсії.
Колегія суддів не приймає вказані доводи апелянта, оскільки за чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається виключно за правилами, встановленими ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, розповсюджується також і спірні правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем, оскільки наявність такої норми та відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації позивачем конституційної гарантії та права на підвищення пенсії виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Також, є безпідставними посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначеного підвищення пенсії у вказаному розмірі, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені ст. 46 Конституції України та Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином колегія суддів зазначає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про визнання бездіяльність по своєчасному не донарахуванню та виплаті позивачу, як дитині війни, з урахуванням її підвищення на 30 % мінімальної пенсії за віком незаконною та зобов'язання відповідача перерахувати та виплатити позивачу щомісячну недоплачену державну соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", починаючи з 01.05.2011 року по 22.07.2011 р., з урахуванням фактично сплачених сум у цей період.
Враховуючи вищевикладене, колегія судів вважає, що судом першої інстанції при вирішенні справи порушено норми процесуального та матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, за таких обставин, судове рішення відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 202 КАС України, підлягає скасуванню з прийняттям по справі нової постанови.
Керуючись ст.195, ст.197; п.3 ч.1 ст. 198; п.4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області - задовольнити частково.
Постанову Іванівського районного суду Одеської області від 29 листопада 2011 року - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Іванівському районі Одеської області виплатити ОСОБА_4 підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком до пенсії, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % надбавки до мінімальної пенсії за віком з 05.05.2011 року по 22.07.2011 року включно, з урахуванням фактично виплачених сум.
Позовні вимоги подані за межами шестимісячного строку - залишити без розгляду.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та відповідно до ст.183-2 КАС України є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: Л.П. Шеметенко
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: О.О.Кравець