24 квітня 2013 р.Справа № 1570/4039/2012
Категорія: 6.3 Головуючий в 1 інстанції: Завальнюк І. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: судді Домусчі С.Д.
суддів: Жука С.І., Кравця О.О.
за участю секретаря судового засідання - Тутової Л.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року по справі за позовом Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа Державне підприємство «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки», та 107 фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення сільської ради № 308- VI від 02 грудня 2011 року та рішення № 345- IV від 31 січня 2012 року, -
ОСОБА_1, фізична особа, яка не брала участі у справі, подав апеляційну скаргу на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року, в якій просить скасувати оскаржену постанову та ухвалити нову, якою скасувати оскаржені прокурором рішення № 308- VI від 02 грудня 2011 року та № 345- IV від 31 січня 2012 року.
Постановою від 05 вересня 2012 року Одеський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, третя особа Державне підприємство «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки», ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42, ОСОБА_43, ОСОБА_44, ОСОБА_45, ОСОБА_46, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_49, ОСОБА_50, ОСОБА_51, ОСОБА_52, ОСОБА_53, ОСОБА_54, ОСОБА_55, ОСОБА_56, ОСОБА_57, ОСОБА_58, ОСОБА_59, ОСОБА_60, ОСОБА_61, ОСОБА_62, ОСОБА_63, ОСОБА_64, ОСОБА_65, ОСОБА_66, ОСОБА_67, ОСОБА_68, ОСОБА_69, ОСОБА_70, ОСОБА_71, ОСОБА_72, ОСОБА_73, ОСОБА_74, ОСОБА_75, ОСОБА_76, ОСОБА_77, ОСОБА_78, ОСОБА_79, ОСОБА_80, ОСОБА_81, ОСОБА_82, ОСОБА_83, ОСОБА_84, ОСОБА_85, ОСОБА_86, ОСОБА_87, ОСОБА_88, ОСОБА_89, ОСОБА_90, ОСОБА_91, ОСОБА_92, ОСОБА_93, ОСОБА_94, ОСОБА_95, ОСОБА_96, ОСОБА_97, ОСОБА_98, ОСОБА_99, ОСОБА_100, ОСОБА_101, ОСОБА_102, ОСОБА_103, ОСОБА_104, ОСОБА_105, ОСОБА_106, ОСОБА_107, ОСОБА_108, ОСОБА_109, про визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 308- VI від 02 грудня 2011 року «Про припинення права користування частиною земельної ділянки площею 15,6621 га. за адресою: АДРЕСА_1, яка перебувала у постійному користуванні Державного підприємства «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки», засновником якого є Міністерство агропромислової політики України»; визнання протиправним та скасування рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області № 345- IV від 31 січня 2012 року, яким надано дозвіл громадянам на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд на території Нерубайської сільської ради.
Вимоги апеляційної скарги апелянт обґрунтовує тим, що оскаржена постанова ухвалена з порушенням норм матеріального і процесуального права, оскільки справа була розглянута без участі апелянта, якого не залучили до справи.
Апелянт вважає, що оскаржена постанова порушує його права та інтереси.
В апеляційній скарзі зазначено, що сільська рада суттєво порушила порядок припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі відмови від неї землекористувача, оскільки при припиненні користування земельною ділянкою не був повідомлений орган державної реєстрації.
Апелянт вважає, що земельна ділянка підлягала вилученню з одночасним внесенням відповідних відомостей до державного земельного кадастру та аналогічних змін до державного акту на право постійного користування, що не було зроблено, а вивільнена земельна ділянка безпідставно не включена до земель запасу.
Також апелянт вважає, що оскільки на вилученій земельній ділянці було розташоване державне підприємство, то вилучена земельна ділянка не може передаватись до комунальної власності відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» та ч. 2,3 ст. 84 ЗК України.
Порушення своїх прав та інтересів апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції повинен був залучити всіх зацікавлених осіб, в тому числі і його.
ОСОБА_103, ОСОБА_77, ОСОБА_92ОСОБА_110ОСОБА_111, ОСОБА_33ОСОБА_109, ОСОБА_112, ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_18, ОСОБА_22, ОСОБА_49, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27 ОСОБА_113, ОСОБА_34, ОСОБА_37, ОСОБА_39, ОСОБА_42, ОСОБА_45, ОСОБА_47, ОСОБА_48, ОСОБА_83, ОСОБА_88, ОСОБА_2, ОСОБА_109, ОСОБА_26, ОСОБА_3, ОСОБА_79 надали письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, з посиланням на дотримання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просять, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржену постанову - без змін.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції встановив, що на підставі рішення Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області від 08 жовтня 2005 року № 709/29-ІУ ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» виданий державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 205370, відповідно до якого Підприємство має право користування земельною ділянкою площею 44,6008 га, яка розташована по АДРЕСА_1 на території Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, для експлуатації виробничо-лабораторних корпусів та полігонів для випробування мобільної техніки.
Суд першої інстанції встановив, що розглянувши клопотання колективу ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки», лист Біляївської районної державної адміністрації Одеської області № 198 від 19.09.2011 року, голова Нерубайської сільської ради В.Л. Юрківський звернувся з листами № 02-17-941 та № 02-17-942 від 30.09.2011 року до в.о. директора ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» та першого заступника міністра промислової політики України - голови комісії з проведення реорганізації Мінпромполітики Сиротюка С.В., в яких рекомендував для зниження фінансового навантаження Інституту передати в землі запасу Нерубайської сільської ради землі, які не використовуються за цільовим призначенням з метою їх подальшої передачі територіальній громаді та працівникам Інституту, зазначивши, що сільрада підтримує Інститут та гарантує подальшу співпрацю в питаннях збереження Інституту і робочих місць на певному рівні оплати праці, першочерговий розгляд списку осіб, затверджений профкомом Інституту.
На підставі вищевказаного листа Нерубайської сільської ради, а також звернення трудового колективну ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» до адміністрації Підприємства, з огляду на підтримку Одеської обласної державної адміністрації та для поліпшення фінансового стану ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» (кредиторська заборгованість ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» становить 1253629 гривень) в.о. директора ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» Е.О. Коміссаров звернувся до Першого заступника Міністра промислової політики України - голови комісії з проведення реорганізації Мінпромполітики Сиротюка С.В. з листом № 10/625 від 23.11.2011 року, в якому просив надати дозвіл на передачу незадіяних у виробництві земельних ділянок до Нерубайської сільської ради.
В обґрунтування в.о. директора ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» зазначив, що на балансі Підприємства ще залишаються полігони, що дає можливість проведення випробувань сільськогосподарської та транспортної техніки. Земельні ділянки площею близько 15 га., які не використовуються більше двадцяти років для випробувань техніки, та на яких відсутні будь-які будівлі, запланованих забудов немає, територіально знаходяться в стороні від основних споруд Підприємства, ставлять третину всієї площі інституту, у зв'язку із чим їх передача до Нерубайської сільської ради дозволить зменшити податок на землю. Також в.о. директора ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» зазначив, що Нерубайська сільська рада на підставі Конституції України та Земельного кодексу України гарантує передачу частини земельної ділянки трудовому колективу ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» в приватну власність - для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд (присадибна ділянка). Розподілом та оформленням земельних ділянок, виділених для співробітників та ветеранів Підприємства, буде займатися профспілковий комітет підприємства.
Вищезазначена передача земельних ділянок дасть можливість зменшити витрати Інституту до 100 тис. гривень на рік, що покращить його фінансовий стан і дозволить знизити рівень соціальної напруги в колективі. В разі отримання такого дозволу Нерубайська сільська рада на черговій сесії, що відбудеться 02.12.2011 року, готова вирішити дане питання по суті.
Листом від 30 листопада 2011 року № 12/1-1-823 перший заступник Міністра - голова комісії з проведення реорганізації Мінпромполітики С.В. Сиротюк повідомив ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» про відсутність з його боку заперечень проти добровільної відмови землекористувача від права постійного користування земельними ділянками, що не задіяні у виробництві, на користь сільської ради.
Суд першої інстанції встановив, що листом від 02 грудня 2011 року № 10/653 в.о. директора ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» Є.О. Коміссаров звернувся до Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, в якому просив прийняти до земель запасу Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області земельну ділянки загальною площею 15,6621 га для подальшої передачі землі трудовому колективу Інституту в приватну власність - для будівництва та обслуговування житлових будинків та господарських споруд (присадибна ділянка), зазначивши про дозвіл Міністерства Промислової політики України.
Розглянувши вищезазначений лист в.о. директора ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» Є.О. Коміссарова, Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області прийняла рішення від 02 грудня 2011 року № 308-VІ, відповідно до якого вирішила припинити право користування частиною земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 15,6621 га, яка перебуває у постійному користування відповідно до державного акту на право постійного користування землею площею 44,6008 га серії ЯЯ № 205370, виданого на підставі рішення Нерубайської сільської ради від 08.10.2005 року № 709/29-ІV, зареєстрованого в реєстрі за № 03.07.516.00001 від 06.11.2007 року (п.1); внести зміни до державного акту на право постійного користування землею площею 44,6008 га серії ЯЯ № 205370, виданого на підставі рішення Нерубайської сільської ради від 08.10.2005 року № 709/29-ІV (п.2).
Також суд першої інстанції встановив, що Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області прийняла рішення № 345-ІV від 31 січня 2012 року, яким вирішила надати громадянам згідно додатків 1-2 до рішення, які залучені судом до участі в справі в якості третіх осіб, дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будинків та споруд (присадибні ділянки) на території Нерубайської сільської ради (в межах населених пунктів) (п.1.); громадянам, зазначеним у додатках 1-2 до рішення, виготовити проекти землеустрою і подати на розгляд сесії у встановлений законом термін.
На вищезазначені рішення прокурором Одеської області принесено протест № (16)08В- 148вих12 від 14.05.2012 року, відповідно до якого прокурор виставив вимогу скасувати вказані рішення сільради, зважаючи на те, що вилучення земельної ділянки державної власності, яка розташована по АДРЕСА_1, та яка знаходиться у постійному користування ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» на підставі державного акту серії ЯЯ N5 205370, зареєстрований в реєстрі за № 03.07.516.00001 від 06.11.2007 року, можливе виключно за рішенням відповідного органу державної виконавчої влади.
Листом № 02-17-561 від 11.06.2012 року Нерубайська сільська рада направила до прокуратури Одеської області рішення № 405VІ від 08.06.2012 року, яким сільська рада відмовила у задоволенні протесту прокурора, з огляду на те, що земельна ділянка, яка передана в землі запасу Нерубайської сільської ради, знаходиться в межах села.
Суд першої інстанції не прийняв доводи позивача щодо сумнівності відмові інституту від права користування частиною земельної ділянки з посиланням на те, що зазначеній відмові передувало звернення сільради до першого заступника Міністра промислової політики України інституту стосовно передачі частини земель Інституту до земель запасу сільської ради для подальшої передачі громадянам.
Суд першої інстанції встановив, що будь-який правочин реалізується суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення. Форма зовнішнього волевиявлення виявляється неадекватною внутрішній волі суб'єкта правочину внаслідок неправомірних дій третіх осіб, внаслідок юридично значущої помилки у сприйнятті суб'єктом правочину його очікуваного юридичного результату тощо. За таких обставин дії особи не можуть об'єктивно відображати внутрішню волю суб'єкта досягти бажаного юридичного результату.
Суд першої інстанції не встановив жодних обставин, які б свідчили про відсутність добровільності ДП «Науково-дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» в ході його звернення до першого заступника Міністра промислової політики України та Нерубайської сільської ради. Попередня ділова переписка не свідчить про те, що висловлений у зверненні умовивід є результатом зовнішнього впливу чи помилки, що не відображають внутрішню волю Інституту. Фактів, які б неправомірним чином вплинули на волевиявлення Інституту, суд першої інстанції також не встановив.
Матеріалами справи підтверджено, що Інститут очікував саме на результат передачі земельної ділянки територіальній громаді з подальшим наданням у власність земельних ділянок трудовому колективну Інституту та іншим членам території громади, що узгоджується з його волевиявленням.
Також суд першої інстанції не прийняв посилання прокурора на порушення Нерубайською сільською радою ч. 1 ст.18, ч.2 та ч. 3 ст.85 ЗК України, ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності», оскільки земельна ділянка, яка передана в землі запасу Нерубайської сільської ради (а.с.16), знаходиться в межах села, а розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності.
Суд першої інстанції встановив, що на час прийняття оскаржених рішень, всі землі України, що мають бути розмежовані, перебувають поки що у державній власності. Згідно із нормами основної частини ЗК України (ст. 84 та ін.), розпорядження землями державної власності повинні здійснювати органи виконавчої влади. При цьому, положення п. 12 Перехідних положень ЗК України становлять свого роду компроміс між інтересами органів державної влади та місцевого самоврядування на період до розмежування земель державної та комунальної власності.
Враховуючи, що розмежування земель державної та комунальної власності на території Нерубайської сільської ради в межах населених пунктів: село Нерубайське, село Велика Балка та селище Усатове не проведено, суд першої інстанції встановив, що Нерубайська сільська рада на підставі п.12 Перехідних положень ЗК України, згідно з п.34 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», статті 12 ЗК України мала право розпорядження частиною земельної ділянки, від якої користувач цієї ділянки добровільно відмовився на користь територіальної громади, рівно як і на прийняття на пленарному засіданні рішення про надання громадянам дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для будівництва та обслуговування жилих будинків, господарських будівель та споруд (присадибні ділянки).
Суд першої інстанції встановив помилковість посилання прокурора, як на підставу для задоволення позову, на п.2 резолютивної частини рішення № 308VІ від 02.12.2011 року, яким визначено внести зміну до державного акту серії ЯЯ № 205370, зареєстрованого в реєстрі за № 03.07.516.00001 від 06.11.2007 року, з огляду на те, що форма державного акту, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449, не передбачає внесення будь-яких змін до державного акту.
Суд першої інстанції встановив, що зміни до державних актів вносяться територіальним органом Держкомзему за місцем знаходження земельної ділянки з урахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 року № 439, Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.1999 № 43 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 червня 1999 року за N 354/3647, Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 22.06.2009 року № 325 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 6 серпня 2009 року за № 735/16751, та загальним правилам діловодства.
Оскільки чинне законодавство не містить прямих заборон вносити зміни до державних актів, а в окремих випадках прямо це передбачає (наприклад у разі зміни співвласника або набуття права спільної власності на земельну ділянку орган, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обмежень, також вносить зміни до державного акта на право власності на землю щодо співвласників земельної ділянки), суд першої інстанції встановив, що внесенням змін до державного акту здійснюється фактична реалізація рішення органу місцевого самоврядування про припинення права користування частиною земельної ділянки її поточним користувачем.
Заслухавши суддю доповідача, пояснення представника Нерубайської сільської ради Біляївського району Одеської області, представника третіх осіб ОСОБА_49, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не може бути задоволена.
Апеляційний суд встановив, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив та оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив правову природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність сумнівності відмові інституту від права користування частиною земельної ділянки, оскільки позивач не навів обставин, які б свідчили про відсутність добровільності ДП «Науково- дослідницький інститут - полігон мобільної техніки» в ході його звернення до першого заступника Міністра промислової політики України та Нерубайської сільської ради, а попередня ділова переписка не свідчить про те, що висловлений у зверненні умовивід є результатом зовнішнього впливу чи помилки, що не відображають внутрішню волю Інституту.
Також суд першої інстанції правильно встановив, що оскільки земельна ділянка, яка передана в землі запасу Нерубайської сільської ради, знаходиться в межах села, а розмежування земель державної та комунальної власності полягає у здійсненні організаційно-правових заходів щодо розподілу земель державної власності на землі територіальних громад і землі держави, а також визначення і встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок державної та комунальної власності, посилання прокурора на порушення відповідачем вимог ч. 1 ст.18, ч.2 та ч. 3 ст.85 ЗК України, ст.6 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» є помилковим.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права не спростовують висновків суду першої інстанції.
Окрім іншого, апелянт, оскаржуючи постанову, на зазначив, які саме його права чи законні інтереси порушені оскарженими рішеннями та постановою суду першої інстанції.
Апелянт не довів наявність своїх порушених прав чи інтересів, а посилання на те, що суд першої інстанції повинен був залучити всіх зацікавлених осіб, в тому числі і його, є необґрунтованим, оскільки всі особи, інтереси яких зачіпають оскаржені прокурором рішення, залучені судом першої інстанції до участі в справі.
Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України, апеляційна скарга має бути залишена без задоволення, а оскаржена постанова - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. ст. 200, 206, 211, 212, ч. 5 ст. 254 КАС України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення..
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2012 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Повний текст судового рішення складений 24 травня 2013 року
Головуючий: суддя С.Д Домусчі
суддя С.І. Жук
суддя О.О. Кравець