2/463/763/13
30 травня 2013 року Личаківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді: Стрепка Н.Л.,
з участю секретаря судового засідання: Цуняк Л.Я.,
представника позивача: Сачали І.Л.,
відповідача: ОСОБА_2,
третьої особи: ОСОБА_3,
представника третьої особи: ОСОБА_4,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_5, ОСОБА_2, ОСОБА_6, третіх осіб ОСОБА_3, Львівської міської ради про зобов'язання до вчинення дій, -
встановив:
Позивач звернувся в суд з позовом, вимоги якого в подальшому уточнив, до відповідачів, третіх осіб про зобов'язання ОСОБА_5 демонтувати самочинно здійснену прибудову з надбудовою до квартири № 10 в будинку АДРЕСА_1 та привести квартиру № 10 в будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану, який відповідає поверховому плану до реконструкції. Крім того, просить, зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди в приведені квартири № 10 в будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану. А також, просить зобов'язати ОСОБА_6 демонтувати самочинно здійснену прибудову до квартири № 2 в будинку АДРЕСА_1 до попереднього стану, який відповідає технічному паспорту від 28 листопада 2002 року.
Позов мотивує тим, що 31 серпня 2006 року та 10 січня 2007 року за самочинну реконструкцію квартир № 2 і № 10 в будинку АДРЕСА_1 було притягнено до адміністративної відповідальності відповідно ОСОБА_6 і ОСОБА_5 ОСОБА_6 зверталась до позивача з метою погодження експлуатації самочинно здійсненої прибудови. На засіданні міжвідомчої комісії 19 червня 2007 року було надано висновок, що технічно можливо експлуатувати квартиру № 2 з прибудовою після самочинно здійсненої реконструкції. Про те висновок міжвідомчої комісії не був затвердженим розпорядженням голови адміністрації, оскільки відповідач ОСОБА_5 звернувся з заявою в адміністрацію якою просив не брати до уваги його згоду на прибудову до квартири № 2.
Відповідач ОСОБА_5, який здійснив самочинну прибудову з надбудовою до квартири № 10 над квартирою № 2 та за рахунок горища будинку АДРЕСА_1 до позивача про узаконення самочинного будівництва не звертався, проекту будівництва не подав. 25 червня 2007 року продав квартиру ОСОБА_7, яка 15 квітня 2011 року продала квартиру ОСОБА_2
Оскільки відповідачі ОСОБА_5 і ОСОБА_6 здійснили будівництво без дозволу районної адміністрації, без погодження проекту управління архітектури містобудування, дозволу інспекції державного будівельного архітектурного контролю, внаслідок чого позивач 6 листопада 2007 року видала розпорядження № 998 «Про демонтаж самовільно здійсненої прибудови до будинку АДРЕСА_1 та приведення квартир № 2 і № 10 до попереднього стану», яке названими відповідачами не виконано.
Крім того, вказує, що прибудову здійснено без відведення земельної ділянки, яка належить Львівській міській раді та яка у встановленому законом порядку у власність чи оренду не надавалась.
Як на підставу позову посилається на положення ч. 1, 2, 4 ст. 376, ч. 2 ст. 383 ЦК України, ст.ст. 12, 42 ЗК України, Правила утримання житлових будинків та прибудинкових територій затверджених наказом державного комітету України з питань житлово-комунального господарства 17 травня 2005 року № 76.
В судовому засіданні представник позивача Сачала І.Л., яка діяла на підставі довіреності від 8 січня 2013 року позов підтримала, пояснення надала аналогічним викладеним в ньому, проси його задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 проти позову заперечив і пояснив, що демонтаж прибудови пошкодить як квартири № 2 і № 10, так і будинок в цілому, оскільки прибудова фактично виступає підпірною стінкою будинку АДРЕСА_1. Просив в задоволені позову відмовити.
Третя особа ОСОБА_3, яка одночасно є представником відповідача ОСОБА_6 і діяла від її імені на підставі довіреності від 18 квітня 2012 року проти позову заперечила та пояснила, що в 2007 році подала всі необхідні документи для узаконення добудови, однак таку не узаконили через відкликання в останній момент відповідачем ОСОБА_5 своє згоди. Після прийняття судом рішення про демонтаж, прийшли до висновку про необхідність створення ОСББ, однак таке неможливо створити, так як ЛКП не може передати всю необхідну для цього технічну документацію на водопостачання, газопостачання, водовідведення та електропостачання, що в свою чергу унеможливлює передати земельну ділянку. Просила в задоволені позову відмовити.
Представник третьої особи Львівської міської ради ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 20 січня 2012 року позов підтримав і пояснив, що будівництво здійснено без відповідних погоджень, проектів, захоплено частину земельної ділянки, ОСББ, якому можна було б передати земельну ділянку не створено. Рішення суду про демонтаж відновить права третьої особи на земельну ділянку. Просив позов задовольнити.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, подав заяву відповідно до якої просить в задоволені позову відмовити та розгляд справи проводити у його відсутності, а тому суд вважає за можливе провести судове засідання у його відсутності та постановити рішення на підставі доказів, які знаходяться в матеріалах справи, відносно чого інші учасники процесу не заперечили.
Заслухавши пояснення учасників процесу, оглянувши матеріали інвентаризаційної справи будинку АДРЕСА_1, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку, що в задоволені позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до ст.ст. 57-60 ЦПК України.
Суд відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог.
У відповідності до ст. 16 ЦК України, звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту. Обравши способом захисту права подання позову про знесення самочинного будівництва, позивач в силу ст. 10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу своїх вимог.
Згідно з ч. 1, 2, 4 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
Відповідно до ч. 2 ст. 383ЦК України власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого, - за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир у багатоквартирному житловому будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.
В судовому засіданні встановлено, що власником квартири № 10 в будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 Власником квартири № 2 у вказаному будинку є ОСОБА_6 і ОСОБА_3, що підтверджуються матеріалами справи та визнається сторонами спору (том 1 а.с. 53, 204).
Як вбачається із копії постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 512 в справі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_6 здійснила самочинну добудову до квартири № 2 в будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 10). Із копії постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю № 17-л в справі про адміністративне правопорушення вбачається, що ОСОБА_5 здійснив самочинну добудову до квартири № 10 в будинку АДРЕСА_1 (том 1 а.с. 11).
Таким чином, така обставина як здійснення самочинного будівництва судом встановлена та не заперечується сторонами у даній справі.
Розпорядженням Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 6 листопада 2007 року затверджено висновок міжвідомчої комісії про демонтаж самочинних добудов, що здійснені ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та зобов'язано останніх демонтувати такі добудови в місячний термін (том 1 а.с. 6). Вказане розпорядження отримано відповідачами ОСОБА_5 і ОСОБА_6, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (том 1 а.с. 7).
Відповідно до вимог ст.ст. 144, 145 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території. Права місцевого самоврядування захищаються в судовому порядку.
Частина 1 статті 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначає, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Згідно з ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.
Відповідно до ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.
Таким чином, будь-які рішення щодо демонтажу або ж знесення самочинного будівництва може приймати лише суд своїм рішенням, а не будь-яка інша установа. Орган державної влади або місцевого самоврядування, в межах наданих їм повноважень, зобов'язані вжити всіх можливих заходів реагування щодо виявленого самочинного будівництва, шляхом зобов'язання особи провести відповідну перебудову, а у випадку відмови від здійснення такої, виникає право на звернення до суду з позовом про демонтаж.
Однак, Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради відразу ж прийняла рішення про зобов'язання здійснити демонтаж самовільного будівництва, не маючи на це повноважень визначених чинним законодавством, не вживаючи заходів щодо зобов'язання відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6 привести будинок АДРЕСА_1 до попереднього стану, зобов'язання останніх отримати відповідні дозвільні документи на можливе узаконення добудови, не враховуючи можливих наслідків для будинку в цілому при здійсненні демонтажу.
У відповідності до п. 22 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва)» знесення самочинного будівництва є крайньою мірою і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Під істотним порушенням будівельних норм і правил слід розуміти, зокрема, недодержання архітектурних, санітарних, екологічних, протипожежних та інших вимог і правил, а також зміну окремих конструктивних елементів житлового будинку, будівлі, споруди, що впливає на їх міцність і безпечність.
Згідно з п. 24 вказаної постанови знесення нерухомості, збудованої з істотним відхиленням від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил (у тому числі за відсутності проекту), можливе лише за умови, що неможлива перебудова нерухомості відповідно до проекту або відповідно до норм і правил, визначених державними правилами та санітарними нормами, або якщо особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від такої перебудови.
Якщо технічна можливість перебудови об'єкта нерухомості відсутня або забудовник відмовляється від такої перебудови, суд, незалежно від поважності причин відмови, за позовом зазначених органів або особи, права чи інтереси якої порушено таким будівництвом, ухвалює рішення про знесення житлового будинку або іншого нерухомого майна.
Відповідно до п. 25 названої постанови пленуму відхилення від проекту забудови об'єкта нерухомості або від вимог будівельних норм і правил, які не є істотними, не порушують прав інших осіб та інтересів суспільства, не суперечать санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, не впливають на міцність і безпечність цього об'єкта (зокрема, відхилення у житловому будинку від внутрішнього планування зі збереженням чи незначним відхиленням від установленого проектом розміру житлової площі, незначна зміна його зовнішніх габаритів, місця розташування тощо), не можуть бути підставою для задоволення вимог про перебудову чи про знесення об'єкта нерухомості.
Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 листопада 2011 року № 14-рп/2011 в аспекті конституційного звернення положення пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» від 19 червня 1992 року № 2482-ХІІ зі змінами необхідно розуміти так, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири‚ житлові приміщення‚ є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
У відповідності до ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Частини 1, 2 статті 369 ЦК України визначають, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.
З заяв, які містяться в матеріалах справи мешканців інших квартир в будинку АДРЕСА_1 вбачається, що останні не заперечуються, щодо здійсненої добудови ОСОБА_6 до вказаного будинку (том 1 а.с. 19-22). Відповідач ОСОБА_5 будь-яких заперечень з приводу добудови ОСОБА_6 не представив, як і остання з приводу здійсненої добудови ОСОБА_5
З висновку експерта № 020/13 від 30 квітня 2013 року вбачається, що демонтаж самочинного будівництва першого і другого поверхів збудованого впритул до квартир № 2 і № 10 на АДРЕСА_1 призведе до пошкодження конструктивних елементів будинку АДРЕСА_1 і, відповідно, погіршить існуючий стан квартир № 2 і № 10. Зокрема, це може призвести до погіршення технічного стану (пошкодження) конструктивних елементів житлового будинку, а саме: даху будинку, горищного перекриття, зовнішньої торцьової стіни житлового будинку, існуючого стану квартири № 10 і квартири № 2, стану інженерних мереж квартири № 2, так як зазначені вище роботи по демонтажу прибудови супроводжуються роботами, які пов'язані з додатковими динамічними навантаженнями на конструктивні елементи квартир і будинку в цілому і від механічного втручання при проведені демонтажних робіт (том 2 а.с. 41-52).
Позивачем в порушення вимог ст. 60 ЦПК України не представлено доказів, що здійснена добудова суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотним порушенням будівельних норм і правил, а також, що така суперечить санітарно-технічним вимогам і правилам експлуатації, впливає на міцність і безпечність цього будинку.
Враховуючи наведене суд приходить до висновку, що хоча добудову і здійснено на землі, яка перебуває в комунальній власності та фактично є прибудинковою територією будинку АДРЕСА_1, враховуючи факт згоди інших мешканців квартир вказаного будинку на прибудову до будинку одного з відповідачів на вказаній земельній ділянці, та обставину, що знесення самочинної прибудови є крайньою мірою, яка може призвести до пошкодження конструктивних елементів будинку в цілому, а також факт, що позивачем не здійснено жодних дій у межах його повноважень визначених законом з приводу добровільної перебудови відповідачами самочинного будівництва, чи можливого узаконення такого, а тому знесення прибудови є передчасним, до вчинення позивачем зазначених дій.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
В задоволені позову - відмовити за безпідставністю вимог.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Личаківський районний суд м. Львова шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: