79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"23" травня 2013 р. Справа № 914/108/13
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Матущака О.І.
суддів Дубник О.П.
Марка Р.І.
розглянувши апеляційну скаргу державного підприємства «Одеська залізниця» м.Одеса б/н від 18.04.2013 р.
на рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р.
у справі № 914/108/13
за позовом державного підприємства «Одеська залізниця» м.Одеса
до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Шольц Утилізатор АГ» м.Львів
про стягнення 29 060,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Стрілець О.С. - представник за довіреністю б/н від 02.01.2013 р.;
від відповідача: Маньковський О.А. - представник за довіреністю б/н від 22.03.2013 р.
Рішенням господарського Львівської області від 25.03.2013 р. у позові про стягнення 29 060 грн. штрафу, відмовлено.
Рішення суду мотивоване тим, що комерційний акт щодо різниці у вазі проти накладної, складений працівниками станції призначення, не відповідає вимогам встановлених п.п.9, 10 Правил складання актів, ст.129 Статуту залізниць України. Крім цього, судом зазначено, що твердження позивача про те, що маса вантажу визначена на вагонних вагах вантажовідправником, не підтверджується змістом гр. 26 накладної, у якій лише вказано про те, що вага визначалась на вагонних вагах (150 т). Факт належності таких ваг залізниці сторони не заперечували. Доказів того, що зважування вантажу перед завантаженням здійснював відповідач, суду надано не було, про це в односторонньому порядку позивач зазначив лише у комерційному акті, а власник вантажу, зазначений у залізничній накладній, прийняв від відповідача вантаж без відхилень в масі за приймально-здавальним актом форми №69 від 22.08.2011 р. №56.
Позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В своїй апеляційній скарзі скаржник в цілому посилається на те, що правом перевіряти масу тари та зазначати про це в накладній відповідно до вимог Правил приймання вантажів до перевезення, наділений тільки відправник або одержувач. Згідно накладної, масу тари та масу нетто визначив вантажовідправник на 150 тонних вагонних вагах, про що зазначено в графах 19, 24 та 26. Крім цього, скаржник зазначає, що факт неправильного визначення маси вантажу відправником в накладній підтверджується матеріалами справи, що є підставою для покладення на відповідача відповідальності у вигляді штрафу на підставі ст.ст.118, 122 статуту залізниць України.
Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги та рішення місцевого суду залишити без змін. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що твердження позивача про те, що масу тари та масу нетто (масу вантажу) в односторонньому порядку визначає і визначив вантажовідправник суперечить нормам Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. Відповідно до п.1.2 Правил, накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Заповнення накладної здійснюється відправником, залізницею, одержувачем згідно з поясненнями щодо заповнення накладної, наведеними у додатку 3 до цих Правил. В графі 26 накладної відсутні відомості про те, що маса вантажу визначена відправником.
Крім цього, відповідач звертає увагу, що комерційний акт складено з порушенням порядку його складення, не підписаний усіма особами, перелік яких передбачено у п. 10 Правил складання актів, тому не може бути належним доказом у справі у відповідності до ст. 34 ГПК України.
Присутні в судовому засіданні представники сторін відповідно підтримали свої доводи та заперечення, викладені у апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією апеляційного суду, згідно накладної № 42158329 від 29.07.2011 р. відповідач відвантажив із станції Черкаси Одеської залізниці вагон № 67663500 з ломом чорних металів, належним ПАТ «Кермет» на адресу ВАТ «Дніпровський меткомбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на станцію Правда Придніпровської залізниці. Відповідно до граф 7, 24, 26 та 28 у накладній: належність вантажу - ПАТ «Керамет»; маса вантажу визначена відправником; спосіб визначення маси на вагонних вагах (150 т); вагон завантажений засобами відправника. Крім цього, відправник проставив відмітку у графі 55 про правильність внесених у накладну відомостей а у графі 25 «маса вантажу, визначена залізницею» будь-які відомості відсутні.
Наявними матеріалами справи підтверджується, що 30.07.2011 р. позивачем був складений акт загальної форми №21551 на станції Знам'янка, яким відмічено про невідповідність виду металобрухту у вагоні із документами, а комерційним актом від 31.07.2011р. серії АА № 057158/599/53 згідно розділів «Г» та «Д» встановлено, що при перевірці маси вантажу у вагоні встановлено різницю ваги в сторону зменшення на 950 кг. при справному перевезенні (непошкодженому захисному маркуванні вапном). У відповідності до розділу "Є", станцією призначення зроблено відмітку про те, що під час перевірки вантажу різниці проти комерційного акту не виявлено.
Згідно накладної № 203 від 28.07.2011 р., тобто за один день до завантаження вантажу у вагон, ТзОВ «Щ. і Т.» м. Черкаси о 15 год. 24 хв., методом статичного зважування, здійснено зважування металобрухту у вагоні № 67663500 і визначено його вагу нетто 65,95 тон.
Остання відмітка про контроль придатності, здійснена 11.01.2012 р. ДНВР (Б-4) Борозненком О., згідно технічного паспорту вагонних тензометричних ваг № У 1921-04 на станції Черкаси Одеської залізниці, які належать ТзОВ «Щ.іТ.».
Крім цього, згідно приймально-здавального акту форми №69 від 22.08.2011 р. №56, власник вантажу - ПАТ «Керамет», вантаж зазначений у залізничній накладній прийняв від відповідача без відхилень в масі, тобто 65 950 кг.
У відповідності до ст. 129 Статуту залізниць України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 р. з наступними змінами і доповненнями, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
У п.п. 9 та 10 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України N 334 від 28.05.2002 р. та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 р. за № 567/6855 передбачено, що у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення не збереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться.
Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних.
У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено.
До першого примірника комерційного акта про псування вантажу при перевезенні в рефрижераторних вагонах з додержанням температурного режиму додається витяг із журналу реєстрації температури. Дані про температурний режим уносяться до комерційного акта.
Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.
Комерційний акт підписує начальник станції (його заступник), начальник вантажного району (завідувач вантажного двору, складу, контейнерного відділу, контейнерного майданчика, сортувальної платформи) і працівник станції, який особисто здійснював перевірку, а також одержувач, якщо він брав участь у перевірці. Крім того, у разі необхідності, до перевірки вантажу і підписання акта можуть бути залучені також інші працівники залізниці.
Враховуючи зазначене вище, доводи відповідача про невідповідність комерційного акту вимогам п. 10 Правил в частині відсутності підписів на ньому усіма передбаченими у ньому особами не знайшли свого підтвердження оскільки як уже зазначалося вище, у розділі «Д» комерційного акту значиться проте, що за штатним розкладом завідувач вантажним двором відсутній, тому такий акт правомірно підписано усіма передбаченими у ньому особами, зокрема: начальником станції Запольським; працівником станції Ніколаєнко та ще однією особою посадове становище якої визначити неможливо - «Зам.ДС Неживий».
Також не відповідають вимогам чинного законодавства доводи відповідача, які помилково взяті за основу судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення щодо перевірки ваги нетто та брутто залізницею під час завантаження вагону на станції Черкаси, оскільки у вказаній накладній у графі 25 «маса вантажу, визначеного залізницею» не міститься будь-яких відміток. Вказане також узгоджується із п. 26 розділу «пояснення щодо заповнення накладної» Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 р. та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 р. за № 863/5084, яким передбачається альтернативне зазначення ваги у накладній, або вантажовідправником або залізницею. Будь-які докази того, що зважування чи перевірка маси ваги нетто та брутто здійснювалася залізницею під час завантаження вантажовідправником металобрухту, у матеріалах справи відсутні.
Проте, із змісту вказаного комерційного акту вбачається, що він складений не у відповідності до вимог п. 9 Правил, зокрема, оскільки залізницею виявлено меншу масу вантажу, ніж зазначено в залізничній накладній, то відповідно позивач повинен був у відповідних графах описати обставини, за яких виявлена незбереженість вантажу а також обставини, які могли бути причиною виникнення втрати вантажу, якщо існують докази цього, або, якщо виявлена різниця у масі, вказати причину, а саме, невірне визначення маси нетто та маси брутто, які визначені відправником та зазначені ним у накладній. Незазначення таких обставин та причин у комерційному акті, суперечить вимогам п.9 Правил.
Беручи до уваги заперечення відповідача щодо фактів, зафіксованих у комерційному акті, суд враховує п. 3.3 роз'яснень Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008 р. №04-5/225, згідно із яким, комерційний акт є тільки одним з доказів, який господарський суд оцінює у сукупності з усіма іншими доказами зі справи.
Таким чином, враховуючи наявність комерційного акту, який не у повній мірі відповідає нормам підзаконних нормативно-правових актів та наявність інших доказів, протилежних обставинам, які зазначені у комерційному акті, зокрема: накладної на зважування металобрухту та технічного паспорту вагонних ваг ТзОВ «Щ.іТ.»; приймально-здавального акту від 22.08.2011 р., складеного між відповідачем та власником металобрухту - ПАТ «Керамет»; судова колегія апеляційного господарського суду, враховуючи вимоги ст. 43 ГПК України, приходить до висновку про недоведеність позивачем обставин, на які він посилається як підставу позовних вимог.
Приймаючи постанову, апеляційним судом також враховується, що згідно ч.1 ст. 216, ч.ч.1, 2 ст. 218 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно п. 122 Статуту залізниць України, за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому, відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржник не подав суду достатніх належних і допустимих доказів та не довів, що відповідачем вчинене правопорушення, за яке передбачена відповідальність відповідно до Статуту залізниць України та ГК України.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 25.03.2013 р. у справі
№ 914/108/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 30.05.2013 р.
Головуючий-суддя Матущак О.І.
Судді Дубник О.П.
Марко Р.І.