27.05.2013 Справа № 920/708/13
за позовом: Конотопського прокурора з нагляду за додержанням законів у транспортній сфері в інтересах держави в особі Міністерства інфраструктури України в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-західна залізниця»
до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
м. Конотоп Сумської області
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном
Суддя Лиховид Б.І.
За участю секретаря судового засідання М.О. Ейсмонт
За участю представників:
від позивача: Домбровський С.І., довіреність №1826-НЮ від 30.04.2013р.
від відповідача: не з'явився
від прокуратури: не з'явився
Суть спору: прокурор звернувся до суду з позовом, в якому просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, звільнивши частину першої пасажирської залізничної платформи № 1 та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., що належить Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-західна залізниця» на праві господарського відання за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, від належного йому об'єкту кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», шляхом знесення (демонтажу) останнього.
Відповідач надав до суду 07.05.2013р. пояснення, згідно з якими з позовними вимогами не погоджується, та просить суд застосувати строк позовної давності та відмовити у позові. Як зазначає відповідач у своїх поясненнях, вищевказане кафе було побудоване у 1997р., а йому належить на підставі договору дарування від 21.03.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1039, а, отже, строк позовної давності за вищевказаною вимогою, має обчислюватись саме з цієї дати. Відповідач вважає, що умови договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р. про повернення балансоутримувачу орендованого майна в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, виконав у повному обсязі, надіславши балансоутримувачу акт прийому-передачі орендованого майна від 05.09.2011р., підписаний зі свого боку, оскільки на момент передачі майна в оренду, кафе уже стояло на орендованій ділянці. Заперечує відповідач і проти застосування до правовідносин сторін ч. 4 ст. 376 Цивільного кодексу України, посилаючись на те, що не є особою, яка здійснила самочинне будівництво. Крім того, відповідач заперечує проти твердження прокурора щодо знаходження кафе на пасажирській платформі, на підтвердження чого надав схему розташування торгівельних кіосків на привокзальній площі ст. Конотоп, затверджену начальником Конотопського відділку Південно-Західної залізниці.
Представник відповідача у судове засідання 27.05.2013р. не з'явився. 17.05.2013р. до суду надійшли додаткові пояснення відповідача, згідно з якими відповідач підтримує свою позицію, викладену у наданих раніше поясненнях стосовно обчислення строку позовної давності з 1997 року, у зв'язку з чим просить застосувати строк позовної давності та відмовити у позові. Крім того, відповідач заперечує факт розміщення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на частині першої пасажирської платформи та повторно просить суд витребувати у «відповідача» документи, які б доводили здійснення ОСОБА_1 самочинного будівництва кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» по АДРЕСА_1.
Представник прокуратури у судове засідання вдруге не з'явився.
Представник позивача підтримав заявлені прокурором позовні вимоги та надав у судове засідання 27.05.2013р. додаткові пояснення по справі, згідно з якими вважає твердження відповідача щодо пропуску строку позовної давності безпідставними. Натомість вважає, що вищевказаний строк повинен обчислюватись з моменту припинення договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р., тобто з 02.06.2010р. Підтримує заявлені прокурором позовні вимоги та просить суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, звільнивши частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м. від належного відповідачу кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом знесення (демонтажу) останнього.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив:
Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами, в тому числі прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.
Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з Указом Президента України від 09.12.2010р. №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади», Міністерство інфраструктури України відноситься до центральних органів виконавчої влади, тобто є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Південно-Західна залізниця, згідно зі ст.ст. 1, 4 Закону України «Про залізничний транспорт», статутне державне територіально-галузеве об'єднання, засноване на державній власності, яке належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади в галузі транспорту (відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.03.2011 р. №265-р та ч.2 п.1 Положення про Міністерство інфраструктури України, до Міністерства інфраструктури України) та підпорядковане Державній адміністрації залізничного транспорту України.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про залізничний транспорт» від 04.07.1996 р. №273/96-ВР майно, закріплене за залізницями, підприємствами, установами та організаціями залізничного транспорту загального користування, є загальнодержавною власністю.
Відповідно до п. 1.7 Правил перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку від 27.12.2006р. №1196 вокзал - комплекс спеціальних споруд, приміщень, обладнання, призначений для тимчасового перебування пасажирів та їх обслуговування, надання пасажирам платних та безплатних послуг, у тому числі реалізації продуктів харчування, промислових та супутніх товарів, друкованої продукції та розміщення обслуговувального персоналу. До складу цього комплексу входять: посадкові платформи, пішохідні тунелі та мости, переходи через залізничні колії, багажні приміщення, частина прилеглої до споруди привокзальної площі.
Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 29.03.2007р. №1313 будівлі та споруди залізничного вокзалу за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 3278,8 кв.м. належать державі в особі Міністерства транспорту та зв'язку України та закріплене за Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» на праві повного господарського відання.
Згідно з даними інвентаризаційної справи КП «Конотопське МБТІ» на залізничний вокзал по АДРЕСА_1 перша пасажирська залізнична платформа № 1 - це окрема споруда, що відображена в інвентаризаційній справі, яка розташована на земельній ділянці, яка надана Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» у постійне користування для смуги відведення відповідно до Державного акту на право постійного користування землею №001044 від 05.12.2002р.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на частині вищезазначеної першої пасажирської платформи та привокзальної площі знаходиться кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке належить відповідачу на підставі договору дарування від 21.03.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1039.
Як свідчать матеріали справи, 03.06.2009 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області (орендодавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди державного майна №1306, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - частини першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, що перебуває на балансі Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про оцінку майна на 31.12.2008р. і становить за незалежною оцінкою 84684 грн. 31 коп.
Згідно з п. 1.2 майно передавалось в оренду з метою розміщення кафе, що здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Пунктом 10.1 договору було встановлено строк його чинності до 02.06.2010р.
Відповідно до п. 10.4 у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформляються додатковим договором, який є невід'ємною частиною договору, при обов'язковій наявності погодження з балансоутримувачем та дозволу органу, уповноваженого управляти об'єктом оренди.
Пунктом 5.10 договору було передбачено обов'язок орендаря у разі припинення або розірвання договору повернути балансоутримувачу орендоване майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.
Згідно з п. 10.10 у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу.
Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 договору).
Як свідчать матеріали справи, 12.10.2010р. господарським судом Сумської області було прийнято рішення у справі №11/101-10 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області до відповідача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: 1. Державна адміністрація залізничного транспорту України Південно-Західної залізниці Міністерства транспорту та зв'язку України; 2. Станція Конотоп Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця» про зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, судом було з'ясовано, що орендодавець своїми листами на підставі звернень Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» повідомив орендаря, що строк договору оренди №1306 від 03.06.2009р. закінчується 02.06.2010р., у зв'язку з чим орендар повинен з 02.06.2010 р. повернути об'єкт оренди балансоутримувачу у в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, та надати акти приймання-передавання орендодавцю. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря.
Судом встановлено, що відповідачем не повернуто балансоутримувачу орендоване майно та зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 повернути балансоутримувачу - Станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця» державне нерухоме майно - частину першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, згідно договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009 року, оформивши передачу відповідним актом приймання-передавання.
Вказане рішення залишено без змін Постановою Вищого господарського суду України від 16.02.2011р.
Як свідчать матеріали справи, 25.01.2012 р. позивачем на адресу відповідача було направлено лист №53 з проханням виконати рішення суду, демонтувати споруду та повернути об'єкт оренди по акту приймання-передавання, однак, як вбачається з матеріалів справи та не заперечується самим відповідачем, будівля, належна йому на підставі договору дарування від 21.03.2003р., продовжує залишатися на орендованому ним за договором №1306 від 03.06.2009р. майні.
Разом з тим, у своїй постанові від 16.02.2011 р. у справі №11/101-10 Вищий господарський суд України дійшов висновку, що залишення вказаної споруди на орендованому відповідачем майні свідчить про неповернення останнім орендованого державного майна у стані, не гіршому, ніж на момент передачі.
Тому, господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на той факт, що умови договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р. про повернення балансоутримувачу орендованого майна в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду, були виконані ним у повному обсязі, шляхом надсилання балансоутримувачу акта прийому-передачі орендованого майна від 05.09.2011р., підписаного зі свого боку, оскільки на частині першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 76,2 кв.м. продовжує знаходитись будівля, належна, як посилається відповідач йому на підставі договору дарування від 21.03.2003р.
З цих же підстав суд відхиляє твердження відповідача про те, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» вибуло з володіння відповідача, у зв'язку з обнесенням його металевим парканом.
Відповідно до ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що відповідач, якому належить кафе і для розміщення якого було укладено договір оренди державного майна, після закінчення строку його дії, перешкоджає позивачеві у здійсненні ним права користування та розпорядження належним йому майном.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Господарський суд погоджується з твердженням позивача про те, що вищевказаний строк повинен обчислюватись з моменту припинення договору оренди державного майна №1306 від 03.06.2009р., тобто з 02.06.2010р., оскільки права позивача було порушено, коли договір закінчився, а на частині першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 76,2 кв.м. продовжувала знаходитись будівля, належна відповідачеві. Тому, відхиляє заперечення відповідача щодо необхідності застосування ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про залізничний транспорт» залізничний транспорт є однією з важливих базових галузей економіки України, забезпечує її внутрішні та зовнішні транспортно-економічні зв'язки і потреби населення у перевезеннях. Діяльність залізничного транспорту як частини єдиної транспортної системи країни сприяє нормальному функціонуванню всіх галузей суспільного виробництва, соціальному і економічному розвитку та зміцненню обороноздатності держави, міжнародному співробітництву України.
Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає вимоги прокурора, на якого згідно зі ст. 121 Конституції України покладено обов'язок представляти інтереси держави у суді, про зобов'язання відповідача усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування та розпорядження своїм майном, звільнивши частину першої пасажирської залізничної платформи №1 та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., що належить Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» на праві господарського відання, за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, від належного йому об'єкту кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом знесення (демонтажу) останнього, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача стосовно знаходження кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на пасажирській платформі та віднесення його до нерухомості судом не приймаються, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Так, на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог відповідачем було надано копію висновку технічної експертизи № 7 складеного 13.09.2010р. експертом Конотопського міжміського бюро технічної інвентаризації, згідно з яким будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташована по АДРЕСА_1, є не малою архітектурною формою, а капітальною спорудою, яка відноситься до об'єктів нерухомості.
Як вбачається зі змісту вказаного висновку, експертиза була призначена ухвалою місцевого міськрайонного суду м. Конотоп від 28.07.2010р. у справі за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Конотопської міської ради, Державного територіально-галузевого об'єднання «Південно-Західна залізниця», треті особи: приватний нотаріус Конотопського міського нотаріального округу - ОСОБА_3, комунальне підприємство Конотопське міжміське бюро технічної інвентаризації, про визнання права власності на майно. Задовольняючи 06.10.2010 р. позов у даній справі, суд виходив з того, що будівля кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» є капітальною спорудою, яка відноситься до об'єктів нерухомості, а тому, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, дійшов до висновку, що за позивачем слід визнати право власності.
Проте рішенням апеляційного суду Сумської області від 20.05.2011р., залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.07.2012р., рішення Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 06.10.2010 р. було скасоване. Відмовлено у позові ОСОБА_1 про визнання права власності на нерухоме майно - кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1», яке розташоване по АДРЕСА_1 належне йому на підставі договору дарування від 21.03.2003р., посвідченого приватним нотаріусом Конотопського міського нотаріального округу ОСОБА_3 Вирішено питання про стягнення судового збору.
Судом встановлено, що у позивача є документ, що посвідчує право власності на кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» (договір дарування від 21.03.2003р.), проте цей документ не містить даних про те, що кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» є нерухомою річчю (нерухомим майном). Це кафе розміщено на нерухомому майні ДТГО «Південно-західна залізниця». Позивачу у встановленому порядку ділянка під будівництво спірного кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» як об'єкта нерухомості, не надавалась, будівля є самочинним будівництвом, оскільки збудована на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети та без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.
Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Тому, господарський суд вважає, що твердження відповідача про віднесення кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» до нерухомості, виходячи з наданих суду матеріалів, які суд розглядає та оцінює у їх сукупності, не знайшли свого підтвердження у даній справі.
Заперечення відповідача стосовно знаходження кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» на пасажирській платформі судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як зазначалося вище, згідно з п. 10.10 договору у разі припинення або розірвання цього договору майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем балансоутримувачу. Майно вважається поверненим балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов'язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (п. 10.11 договору).
Предметом договору згідно з п. 1.1 є державне нерухоме майно - частина першої пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщене за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За таких обставин, у здійсненні права користування та розпорядження саме таким майном, погодженим сторонами у договорі, має право вимагати усунення перешкод власник (титульний володілець), а у даному випадку прокурор, який звернувся до суду в інтересах держави.
Крім того, посилаючись на складений та підписаний власноручно акт приймання-передачі орендованого майна від 05.09.2011 р. (а.с. 55), відповідач сам собі суперечить, зазначаючи про повернення частини пасажирської платформи та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., розміщеного за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває на балансі станції Конотоп ДТГО «Південно-Західна залізниця».
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, задоволення позову у даній справі має наслідком покладення судового збору у розмірі 1147 грн. 00 коп. на відповідача шляхом стягнення цієї суми у доход державного бюджету.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Зобов'язати Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. № НОМЕР_1) усунути перешкоди у здійсненні Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» (01034, м. Київ, вул.. Лисенка, буд. 6, код 04713033) права користування та розпорядження своїм майном шляхом звільнення частини першої пасажирської залізничної платформи № 1 та привокзальної площі загальною площею 72,6 кв.м., що належить Державному територіально-галузевому об'єднанню «Південно-Західна залізниця» на праві господарського відання, за адресою: Сумська область, АДРЕСА_1, від належного Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 об'єкту кафе «ІНФОРМАЦІЯ_1» шляхом знесення (демонтажу) останнього.
3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. № НОМЕР_1) в доход держбюджету (р/р 31218206783002, отримувач: УДКС у м. Суми, 22030001, МФО 837013, код 37970593) 1147 грн. 00 коп. судового збору.
4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повне рішення складене 30.05.2013р.
СУДДЯ Б.І.ЛИХОВИД