27.05.2013 Справа № 901/1288/13
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ»
до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗК-СПАРТА»
про стягнення 119707, 22 грн.
Суддя Гаврилюк М.П.
Представники:
Від позивача - Дрей В.М., представник за довіреністю від 01.05.2013
Від відповідача - не з'явився.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ», звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗК-СПАРТА», в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача борг у сумі 53 495, 25 грн., пеню у сумі 48 455, 71 грн., штраф у сумі 17 557, 10 грн., 3% річних у сумі 199, 16 грн., а всього - 119 707, 22 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на приписах ст.ст. 193, 230, 231 Господарського кодексу України, 625, 692 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідачем у порушення умов договору поставки № 041012 від 04.10.2012 не виконані зобов'язання в частині повної оплати за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 53495,25 грн. Крім того у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений товар позивачем нараховані пеня в сумі 48455,71 грн., штраф в сумі 17557,10 грн. та 3% річних в сумі 199,16 грн.
Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника жодного разу не забезпечив, про дату та час розгляду судового засідання був повідомлений належним чином - рекомендованою кореспонденцією, про що свідчить наявне у матеріалах справи поштове повідомлення з підписом уповноваженого представника відповідача (а.с. 25), відзиву на позовну заяву не надав.
Оскільки явка в судове засідання, згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України - це право, а не обов'язок сторін, справа може розглядатися без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.
Таким чином суд вважає можливим розглядати справу за відсутністю представника відповідача у порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у матеріалах справи документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд
04 жовтня 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» (постачальник за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПЗК-СПАРТА» (покупець за договором) був укладений договір поставки №041012, згідно умов якого постачальник зобов'язався у встановлені у договорі строки передати у власність покупця нафтопродукти (товар за договором), а покупець прийняти та оплатити товар за умовами даного договору (а.с.11-13).
Згідно з п.п. 1.2.,1.3. договору асортимент та кількість товару на відповідну партію зазначається в письмовій заявці покупця та інших супровідних документах (видаткових накладних, товарно - транспортних накладних, тощо). Покупець здійснює оплату відповідної партії товару на підставі рахунку продавця.
Дата постачання товару зазначається постачальником в рахунку на оплату товару та інших товарно-супровідних документах (п. 5.4. договору).
Товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання одного та/або декількох із документів: товарно-транспортна накладна (ТТН), накладна, видаткова накладна (п. 5.9. договору).
Згідно з п.п.6.1., 6.2. договору оплата за товар здійснюється покупцем на підставі рахунку постачальника, шляхом оплати на поточний рахунок продавця. Оплата за товар повинна здійснюватися покупцем шляхом попередньої оплати (передоплати), або у строк, що не перевищує двох календарних днів з моменту приймання товару.
За несвоєчасну оплату (повністю або частково) прийнятого товару покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі 1% від загальної вартості прийнятого товару за кожен день прострочення. При цьому пеня нараховується на загальну суму прийнятого товару, а не на суму неоплаченого (несвоєчасно оплаченого товару). Пеня нараховується та підлягає сплаті покупцем до моменту повної оплати прийнятого товару; штраф у розмірі 20 % від суми прийнятого товару, який не залежить від суми неоплаченої частини товару (п. 7.3. договору).
Так матеріали справи свідчать, що позивачем було здійснено поставку нафтопродуктів на загальну суму 87785,50 грн. згідно видаткових та товарно-транспортних накладних, які підписані сторонами, а саме:
ВН №25/01-01 від 25.01.2013 на суму 44387,50 грн.
ВН № 28/01-01 від 28.01.2013 на суму 44435,50 грн.
Оскільки оплата за товар повинна здійснюватися покупцем шляхом попередньої оплати (передоплати), або у строк, що не перевищує двох календарних днів з моменту приймання товару, відповідач повинен був розрахуватися за товар не пізніше 30.01.2013 року.
Проте, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем в оплату отриманих нафтопродуктів 28.01.2013 на 44 435,50 грн. та 28.02.2013 було сплачено лише 34 290,25 грн. Таким чином заборгованість відповідача перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» складає 53 495,25 грн.
Позивач свої зобов'язання за договором поставки №041012 виконав у повному обсязі, товар на загальну суму 87785,50 грн. був поставлений ним своєчасно, проте відповідачем взяти на себе зобов'язання за договором щодо повної та своєчасної оплати за поставлені нафтопродукти не виконані, у зв'язку з чим за ним склалася заборгованість у розмірі 53495,25 грн.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Згідно ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На дату розгляду справи відповідачем не представлено доказів оплати за поставлені нафтопродукти не надано спростувань розрахунку позивача.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст.ст.525,526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
За таких обставин, суд вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 53495,25 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також у зв'язку з несвоєчасною оплатою за поставлений товар, позивач просить суд стягнути, штраф в сумі 17557,10 грн., 3 % річних в розмірі 199,16 грн. та пеню в сумі 48455,71 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи те, що відповідачем у порушення умов договору поставки №30/03 несвоєчасно здійснені розрахунки за поставлені нафтопродукти, перевіривши рахунок позивача, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача в частині стягнення 3 % річних 199,16 грн., адже нарахування 3% річних на суму боргу є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Щодо вимоги позивача про стягнення штрафу в сумі 17557,10 грн.
Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).
Пунктом 7.3. договору сторони передбачили, зокрема, що за несвоєчасну оплату (повністю або частково) прийнятого товару покупець зобов'язаний сплатити штраф у розмірі 20 % від суми прийнятого товару, який не залежить від суми неоплаченої частини товару.
Таким чино, перевіривши рахунок позивача суд вважає обґрунтованим штраф в розмірі 17 557,10 грн.
Що до вимоги позивача про стягнення пені в сумі 48455,71 грн. суд вважає необхідним зазначити наступне.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Таким чином, пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення виконання зобов'язання й до того дня, доки зобов'язання не буде виконано.
У частині 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказується на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно з п.п. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Таким чином, яким би способом не визначався в договорі розмір неустойки, у даному випадку 1 % від загальної вартості прийнятого товару за кожен день прострочення, він не може перевищувати той розмір, який встановлений законом як граничний (якщо він встановлений).
Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що пеня нараховується саме на суму простроченого платежу, а не на загальну вартість прийнятого товару.
З огляду на викладене, враховуючи встановлення Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» граничного розміру відповідальності за прострочення платежу у вигляді пені (розмір якої не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня), за прострочку платежу за договором може бути стягнута лише сума неустойки, яка не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.
Розрахунок пені за період з 31.01.2013 по 13.05.2013 є наступним: 10145,25х0,04109589х103/100=429,44
За період з 03.03.2013 по 13.05.2013 є наступним: 43350,00х0,04109589х71/100=1264,87
Загальна пеня: 429,44+1264,87=1694,31
З огляду на вищевикладене, перевіривши рахунок позивача суд дійшов висновку про задоволення пені частково, а саме в сумі 1694,31 грн.
Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 72945,82 грн., з яких: заборгованість за поставлені нафтопродукти в сумі 53495,25 грн., пеня в сумі 1694,31 грн., штраф в сумі 17557,10 грн. та 3 % річних в сумі 199,16 грн.
У відповідності зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовій збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Повне рішення складено 30.05.2013
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗК-СПАРТА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІД-МАКОІЛ» борг у сумі 53 495, 25 грн., пеню у сумі 1694,31 грн., штраф у сумі 17 557, 10 грн., 3 % річних у сумі 199, 16 грн., а всього 72 945,82 грн., а також судовий збір у розмірі 1458,91 грн.
3. Видати наказ після набранням рішення законної сили.
4. У задоволенні стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПЗК-СПАРТА» пені у розмірі 46 761,40 відмовити.
Суддя М.П. Гаврилюк