Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 травня 2013 р. Справа №805/3883/13-а
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 14:30
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Троянова О.В., при секретарі судового засідання Максімчук М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:
Державного підприємства «Торезантрацит» (м. Торез)
до
Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції (м. Торез)
про
визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника від 01.02.2013 року,
за участю представників сторін:
від позивача: Бережний Р.В. за дов. №1-04/01-43 від 08.01.2013 року,
від відповідача: Коломієць Н.В. за дов. від 25.12.2012 року, -
26 березня 2013 року Державне підприємство «Торезантрацит» звернулось до суду з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника від 01.02.2013 року.
Заявою від 21.05.2013 позивач змінив позовні вимоги та остаточно просив скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції від 01.02.2013 року про арешт майна боржника оголошенні заборони на його відчуження.
В обґрунтування заявлених вимог навів, що при винесені постанови про арешт майна боржника оголошенні заборони на його відчуження від 01.02.2013 року Відділом державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції було порушено право ДП «Торезантрацит» на оперативне управління державним майном відповідно до Статуту ДП «Торезантрацит», яке виражається у відсутності точного переліку заарештованого майна на суму 119698579,00 грн., оскільки згідно балансу ДП «Торезантрацит» станом на 31.12.2012 року - повна вартість усього майна підприємства складає 456255 тис. грн. Тим самим, на думку позивача ВДВС Торезького МУЮ порушив прав володіти і розпоряджатись основними засобами, які використовуються для господарської діяльності підприємства. Не зважаючи на складне фінансове становище позивачем здійснюється часткове погашення заборгованості, внаслідок чого загальна сума заборгованості зменшилася. Крім того, позивач звертався до судів, що видали виконавчі листи, з заявами про розстрочення виконання відповідних судових рішень. Таке відстрочення судами надавалося, що також вплинуло на загальну суму заборгованості. Позивач стверджує, що наведені обставини спричинили значне зменшення загальної суми заборгованості у порівнянні з тією, яка зазначена у постанові про арешт майн. В наслідок цього передбачена ст.. 57 Закону України "Про виконавче провадження" співрозмірність вартості активів, на які накладається арешт, з розміром заборгованості відповідачем не була забезпечена.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з наведених вище підстав.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з посиланням на відповідність, сумі стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій. Як зазначає відповідач, станом на 01.01.2013р. зведене виконавче провадження поєднувало 350 виконавчих проваджень на загальну суму 119 812 079 грн. у тому числі 31 виконавче провадження на суму 307 300 грн. по стягненню боргів по трудовим відносинам. Після цього виконавчі документи продовжували надходити, і станом на 01.04.2013р. на виконанні вже знаходилося 53 виконавчих документа на суму 565 020 грн. При наведених розрахунках приймалися до уваги сплачені позивачем кошти, але не враховані суми виконавчого збору 10 % від загальної суми стягнення.
Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, що наведені у запереченнях від 18.04.2013р.
В адміністративному позові позивач просив поновити строк для звернення до суду для захисту своїх прав. З огляду на той факт, що позивач звертався до Торезького міського суду Донецької області зі скаргою на дії державного виконавця із дотриманням строків на оскарження постанови про арешт майна боржника та лише з Ухвали Торезького міського суду Донецької області від 11.03.2013 року позивач дізнався про необхідність звернення за підсудністю, тобто до Донецького окружного адміністративного суду, а тому суд дійшов висновку про поновлення строку звернення до суду.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив наступне.
Позивач - державне підприємство "Торезантрацит" є суб'єктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 32366906, державна реєстрація здійснена 29.04.2003р. виконавчим комітетом Торезької міської ради.
Відповідач - відділ державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції є органом державної виконавчої служби, який у спірних правовідносинах здійснює функції, передбачені Законами України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", а отже є суб'єктом владних повноважень.
01.02.2013 року заступником начальника ВДВС Торезького міського управління юстиції Коломієць Н.В. винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
25.03.2013 року заступником начальника прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що постановою КМУ від 19.09.2012 року №987 затверджено перелік об'єктів державної власності, які підлягають приватизації у 2012-2014 роках, до складу якого входить зокрема ДП «Торезантрацит».
Як вбачається зі змісту наведених постанов, вони прийняті у зведеному виконавчому провадженні №2/04.1-50/1/2013 по стягненню з ДП "Торезантрацит" заборгованості за 350 рішеннями судів та інших органів, відповідачем був накладений арешт на грошові кошти позивача в межах суми стягнення по зведеному виконавчому провадженню у розмірі 119698579,00 грн.
Відповідно до ч.3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" арешт може бути накладений у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети.
З цього випливає, що при накладенні арешту державний виконавець повинний визначити суму стягнення, а також інші суми, перелічені у вказаній нормі.
Як вже зазначалося, у спірних постановах про накладення арешту визначена сума стягнення станом на 02.01.2013р. Сума стягнення на момент накладення арешту (01.02.2013р.) у постановах не зазначена.
Згідно з ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Визначений ст.. 11 КАС України принцип змагальності сторін полягає у тому, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Встановлений тією самою статтею принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі передбачає обов'язок суду вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
У зв'язку з наведеним ухвалою від 12.04.2013р. суд витребував від відповідача матеріали виконавчого провадження (для огляду у судовому засіданні). Також запропоновано надати письмові заперечення та докази на їх підтвердження.
У судовому засіданні 26.04.2013 відповідач надав заперечення, у яких зазначив, що розмір заборгованості станом на 01.01.2013р. за зведеним виконавчим провадженням щодо позивача складає 119 812 079р., з яких 307 300 грн. щодо боргів за трудовими відносинами. На вимогу суду відповідачем надана облікова картка на зведене виконавче провадження ЄДРВП №28356372 станом на 24.04.2013р. Ведення такого документа передбачене п. 3.8 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 25 грудня 2008р. N 2274/5. Згідно з ним з метою обліку виконавчих проваджень, приєднаних до зведеного виконавчого провадження, державний виконавець веде облікову картку на зведене виконавче провадження (додаток 12) та складає розрахунок про розподіл грошових коштів у міру їх стягнення, які долучаються до зведеного виконавчого провадження.
Форма картки згідно з вказаним додатком передбачає відомості щодо: виконавчих документів; стягувачів; сум, що підлягають стягненню; стягнутих в процесі виконання сум. Загальна сума заборгованості за виконавчими документами у зведеному виконавчому провадженні стосовно позивача станом на 24.04.2013р. за даними облікової картки складає 128 096 626,64грн., стягнуто в процесі виконання 1 467 016,15 грн.
Позивачем надані копії ухвал Донецького окружного адміністративного суду від 31.07.2012р. по справі №2а-23698/10/0570, від 09.08.2012р. по справі №2а/23738/10/0570, від 09.08.2012р. по справі №2а/23729/10/0570, щодо надання розстрочень з виконання судових рішень про стягнення з позивача сум заборгованості, зокрема, на користь Торезького міського центру зайнятості у розмірі 183 132,06 грн., 193 359,65 грн., 433 150,24 грн. У судовому засіданні представники сторін пояснили, що про прийняття даних ухвал боржник повідомляв орган ДВС. У відповідності до ч.3 ст. 72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом.
Відповідно до ч.4 ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням. З цього, а також положень ст. 263 КАС України слідує, що заборгованість за постановами, виконання яких розстрочене, не підлягає стягненню одночасно, поряд з іншими сумами.
Крім того, позивачем надані копії виписок з банківських рахунків та платіжних доручень за серпень-грудень 2012р., січень 2013 року, що свідчать про виконання наведених ухвал про розстрочення виконання постанов суду.
У той самий час облікова картка на зведене виконавче провадження ЄДРВП №28356372 містить у складі сум, які підлягають стягненню, наведену заборгованість у повному обсязі, тобто без урахування розстрочення та часткової сплати боргу.
Таким чином, на підставі наявного у відповідача обліку виконавчих проваджень, приєднаних до зведеного виконавчого провадження, неможливо об'єктивно встановити суму стягнення станом на 01.02.2013.
Представником відповідача у судовому засіданні надано пояснення, що встановити суму стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, станом на 01.02.2013р. неможливо у зв'язку з недосконалим веденням облікової картки по зведеному виконавчому провадженню №28356372.
Зважаючи на це, а також на ненадання відповідачем інших доказів, на підставі яких можливо було б визначити суму стягнення на момент накладення арешту на кошти позивача, суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем його твердження про додержання положень ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" при прийнятті спірних постанов.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про недоведеність відповідачем відповідності спірних постанов положенням ч. 3 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження", що обумовлює задоволення позовних вимог про їх скасування.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
На підставі викладеного та керуючись, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державне підприємство «Торезантрацит» звернулось до суду з позовною заявою до Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про визнання дій неправомірними та скасування постанови про арешт майна боржника від 01.02.2013 року - задовольнити в повному обсязі.
Скасувати постанову Відділу Державної виконавчої служби Торезького міського управління юстиції про арешт майна боржника від 01.02.2013 року.
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 травня 2013 року. Постанова у повному обсязі складена 27 травня 2013 року.
У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Троянова О.В.