Справа № 0907/19197/2012
Провадження № 1-кп/344/14/13
29 травня 2013 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :
головуючого - судді Поповича В.С.
з участю : секретарів Михайленко О.І., Карпенко І.В.
прокурорів Баландіної Ю.Ю., Скіпенка Д.О.,Федорук Ю.І.
захисника ОСОБА_1
потерпілого ОСОБА_2
представника потерпілого ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження по обвинувальному акту відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1 освіта вища, працюючого вчителем інформатики Верховинської ЗОШ І-ІІІ ступенів, не одруженого, неповнолітніх дітей на утриманні не має, раніше не судимого, українця, громадянина України,
за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, -
ОСОБА_4 вчинив замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжку ), поєднаний з проникненням у сховище.
Злочин вчинено за наступних обставин.
14 січня 2011 року близько 02 год. ОСОБА_4, діючи з корисливих спонукань та з метою викрадення чужого майна, за допомогою заздалегідь підготовлених загострених металічних труб, шляхом зламу відкидної дверки терміналу самообслуговування з поповнення рахунку мобільних телефонів, який знаходився по вул. Чорновола, 72 в м. Івано-Франківську, намагався проникнути у вказаний термінал та викрасти гроші в сумі 1574 грн., однак злочин не довів до кінця, оскільки був затриманий працівниками міліції на місці його скоєння.
В судовому засіданні обвинувачений свою вину у вказаному не визнав та пояснив, що у вказаний час дійсно був у вказаному місці з метою поповнити рахунок на мобільному телефоні, перед ним в черзі до терміналу було ще троє хлопців. Почувся гул транспортного засобу і ті хлопці втекли. Зрозумівши, що це машина працівників міліції, він злякався та сховався за магазином, а потім, перескочивши через паркан, який знаходиться позаду терміналу, почав тікати однак був затриманий працівники міліції біля 02 год. ночі. Його обшукали, але заборонених предметів не виявили, і не вилучали. Через певний час поїхали в Пасічнянський МВМ. Він відмовився відповідати на питання, а начальнику карного розшуку пояснив, що він не мав наміру пошкодити термінал, а тільки поповнити мобільний телефон. Відпустили близько 04 год. 30 хв., взявши при цьому його контактний телефон. Жив в смт. Верховина і доїжджав на пари, оскільки боявся погроз потерпілого.
15 січня 2011 року близько 09 год. 30 хв. його викликав начальник карного розшуку і у відділі міліції, що на вул. Бельведерській, 32, застосовуючи до нього силу, прикувавши наручниками, змусили підписати документи, пояснюючи, що ніякої відповідальності за це не буде, в іншому ж випадку йому загрожує виключення з університету. Після цього відвезли в Пасічнянський відділ міліції, де також ображали, змушували підписувати якісь документи, погрожували виключенням з університету. А він, боячись виключення з університету, підписав надані документи. Потім його закрили в камері, де він просидів до 17 год. 30 хв., після чого його відпустили і зустрівшись з батьками поїхав додому.
25 січня 2011 року його знову викликали у Пасічнянський МВМ, однак не з'явився, оскільки боявся, а 26 січня 2011 року написав скаргу в прокуратуру м. Івано-Франківська на дії працівників Пасічнянського МВМ на яку в лютому - березні 2011 року з прокуратури прийшла відповідь, що він не винен. Після цього повідомлень з міліції не отримував.
02 жовтня 2012 року до нього в селище Верховина приїхали працівники міліції з потерпілим. І він з матір'ю поїхали до м. Івано-Франківська у Пасічнянський відділок міліції, де йому було вручено постанову про порушення щодо нього кримінальної справи та обрано запобіжний захід.
Проте, незважаючи на невизнання обвинуваченим вини, його вина у вчиненні інкримінованого йому злочину повністю доведена безпосередньо дослідженими в судовому засіданні показаннями свідків, потерпілого та іншими доказами.
Так, будучи допитаний в якості потерпілого ОСОБА_2 дав показання, що у 2011 році займався встановленням і обслуговуванням терміналів самообслуговування поповнення рахунків мобільних телефонів, в тому числі терміналу на вул. Чорновола, 72 в м. Івано-Франківську.
14 січня 2011 року близько 09 год. зателефонував заступник начальника Пасічнянського МВМ ОСОБА_6 і повідомив, що за заявою сторожа на об'єкті будівництва, що навпроти, на місці скоєння злочину (вказаного терміналу) спіймали ОСОБА_4, який в ніч з 13 на 14 січня 2011 року намагався здійснити крадіжку коштів з терміналу самообслуговування поповнення рахунків мобільних телефонів з вказаного терміналу і що затриманий зізнався ще й в попередніх випадках крадіжок. При огляді терміналу на ньому були виявлені наступні пошкодження : деформована дверка та подряпини біля неї. Того ж дня термінал було відремонтовано та проведено інкасацію.
14 або 15 січня 2011 року разом з працівниками міліції та в присутності ОСОБА_7, зустрівся з батьками затриманого для обговорення питання відшкодування завданої шкоди. При цьому він назвав суму завданих збитків, що включала в себе шкоду по трьох крадіжках, що мали місце. Під час розмови батьки підтвердили, що син зізнався у викраденні коштів і вони готові відшкодувати викрадені суми. Повідомили, що зв'яжуться з ним через декілька днів, але цього так і не відбулось.
02 жовтня 2012 року з працівниками міліції поїхали у селище Верховина, привезли обвинуваченого.
Свідок ОСОБА_8, працює охоронцем в МЖК «Експрес-24», дала суду показання, що 13 січня 2011 року чергувала на об'єкті будівництва в м. Івано-Франківську по вул. Озаркевича, 18, що розташований через дорогу від зупинки Прикарпатський університет та вказаного терміналу, приблизно 18-20 метрів і близько 02 год. ночі, почувши стук, вийшла зі сторожки ( вагончика ) та піднявшись на перший поверх об'єкту будівництва, побачила як невідома особа намагається зламати термінал чимсь металічним. В момент коли проїжджали по дорозі машини ця особа відходила від терміналу, ховаючись за ним або за кіоском, що на вказаній зупинці. Вона одразу зателефонувала в чергову частину міліції і повідомила про даний факт. Працівникам міліції вона не представлялась. Коли приїхали працівники міліції, особа, яку вона бачила, почала тікати в сторону університету, але була затримана та прикута працівниками міліції до зупинки кайданками. На місці події крім вказаної особи, що намагалась зламати термінал більше нікого не було. Також повідомила, що термінал був пошкоджений : вгнутий та побитий по правій стороні. Коли були працівники міліції вона чула як затримана особа просила подзвонити до матері. Ствердила, що працівників міліції було троє або четверо, а потім приїхала ще якась машина. Окрім міліції та затриманої особи на місці події більше людей не було, а коли приїхала друга машина вона повернулась на своє робоче місце. Особа, яка намагалась зламати термінал, була одягнута у куртку і штани темного кольору та кофту в білі полоси.
Допитаний в якості свідка ОСОБА_9, в той час інспектор роти патрульної служби Івано-Франківського МВ УМВС, дав показання, що в ніч з 13 на 14 січня 2011 року перебував на патрулюванні спільно з ОСОБА_10. Оперативний черговий міського відділу направив їх на вул. Чорновола до зупинки «Прикарпатський університет», оскільки поступила інформація про злочин. Під'їжджаючи на автомобілі марки «Хюндай Туксон» до вказаної зупинки він побачив невідомого громадянина, який стояв біля терміналу самообслуговування поповнення рахунків з залізним предметом в руках схожим на ломик чи монтировку. Побачивши автомобіль він сховався за кіоск. Коли вони зупинились, особа перескочила через паркан і почала тікати. Його наздогнали і затримали на території Прикарпатського національного університету ім. В.Стефаника. При затримані провели поверхневий огляд та в кишенях виявили рукавиці. Затриманий назвався ОСОБА_4, проживає в смт. Верховина та пояснив, що посварившись із дівчиною, пошкодив кришку терміналу з метою викрасти гроші. Ствердив, що коли він побачив затриману в подальшому особу, біля терміналу більше нікого не було. Після затримання ОСОБА_4 наділи наручники щоб не тікав. Слідчо-оперативна група на місце події прибула на автомобілі УАЗ. Було запрошено двох понятих. Дві труби, які були на місці події, слідчо-оперативна група вилучила і забрала з собою. ОСОБА_4 з місця події вони забрали і доставили в Пасічнянський МВМ, де передали його черговому по рапорту та поїхали на інший виклик.
Свідок ОСОБА_10, інспектор патрульної служби Івано-Франківського МВ УМВС, дав аналогічні по суті показання, що і свідок ОСОБА_9, додатково пояснивши, що металічні трубки були виявлені біля паркана через який перестрибнув обвинувачений, тікаючи від них. Огляд місця події проводила слідчо-оперативна група в присутності понятих.
Свідок ОСОБА_11, оперуповноважений ВКР Івано-Франківського МВ УМВС, дав показання, що у вказаний час за вказівкою чергового було здійснено виїзд на вул. Чорновола до Прикарпатського університету ім. В.Стефаника, де працівниками патрульної служби було затримано особу на місці вчинення злочину. На місці події ним було вилучено в обвинуваченого дві трубки, одна з яких чорного кольору, інша світлого і чорні рукавиці. ОСОБА_4 пояснив, що цими трубками він підважував захисні дверцята в терміналі самообслуговування поповнення мобільного зв'язку з метою викрасти гроші. Коли вони прибули, то затримана особа була в кайданках бо, як пояснив працівник патрульної служби, він намагався тікати і вони змушені були застосувати спецзасіб. Склали протокол огляду, виявлення та вилучення труб, опечатали їх в сміттєвий чорний пакет і забрали з собою. При вилучені трубок було запрошено двоє понятих. Оглянувши термінал він помітив на ньому пошкодження. В Пасічнянському МВМ відібрав від ОСОБА_4 явку з каяттям та пояснення.
Допитаний судом в якості свідка ОСОБА_7 дав суду показання, що 14 січня 2011 року спільно з потерпілим виїжджав до терміналу по вул. Чорновола, 72 в м. Івано-Франківську, оскільки термінал було пошкоджено і треба було його відремонтувати. На вказаному місці він зауважив, що знизу було відкручено два болти і на дашку специфічної конструкції було відкручено два або чотири болти, була пошкоджена дверка. Зі слів потерпілого йому відомо, що там була сума близько 2000 грн.. Він на своїй машині разом з потерпілим поїхав на зустріч з батьками ОСОБА_4 до Пасічнянського МВМ. Батьки пояснили, що готові відшкодувати завдані матеріальні збитки відносно крадіжок в розмірі 300-700 доларів, визнавши, що син причетний до крадіжок, просили щоб ОСОБА_2 забрав заяву з міліції. Вони взяли номер телефону в ОСОБА_2, але так і не зателефонували.
Свідок ОСОБА_12, в своїх показаннях суду ствердив, що в січні 2011 року, на одне зі свят, йому зателефонував ОСОБА_7 і попросив відремонтувати термінал, що належить ОСОБА_2 і знаходиться на вул. Чорновола, 72 в м. Івано-Франківську. Приїхавши до терміналу помітив, що в нього пошкоджена дверка, відігнута ніби хтось намагався зламати її, був відкручений дашок і болти внизу. Даний термінал він відремонтував безкоштовно.
Свідок ОСОБА_13 підтвердив, що 14 січня 2011 року він, спільно з ОСОБА_14, повертались додому, рухаючись по вул. Чорновола в напрямку центру. Біля Прикарпатського університету їх зупинили працівники міліції, попросили бути понятими, пояснивши, що невідома особа намагалась зламити (вскрити) термінал. В цей час на місці події було два автомобілі, один марки УАЗ, інший - іномарка, а також працівники міліції та затримана особа. Затримана особа визнав свою вину та пояснив працівникам міліції, що намагався зломити (вскрити) термінал ломиками чи трубами, які лежали на землі, їх було дві, які в подальшому забрали працівники міліції. Працівники міліції склали на місці події протокол, який він як понятий підписав та підписавши ще якісь документи, точно які не пригадує, пішов дальше. Як забирали затриманого і трубки він не бачив.
Аналогічні по суті показання дав суду свідок ОСОБА_14, додатково повідомивши, що біля затриманого лежали труби сплюснуті з країв. Затриманий при цьому пояснив, що ці труби приніс з дому так як хотів зламати термінал.
Свідок ОСОБА_15, мати обвинуваченого, повідомила, що 14 січня 2011 року близько 13 год. 30 хв. подзвонили до чоловіка з Пасічнянського МВМ і повідомили, що затриманий їх син - ОСОБА_4. Прибули того ж дня близько 17 год. до відділу міліції, працівник міліції повідомив, що їх син пошкодив термінал поповнення телефонних рахунків, що знайомий з власником терміналів і організує зустріч з ним на 17 січня 2011 року та дав номер свого телефону. Після цього сина відпустили і вони поїхали додому.
17 січня 2011 року спільно з чоловіком та обвинуваченим виїхали до Івано-Франківська. Син пішов на навчання. Вони ж, близько 13 - 14 год., біля Пасічнянського МВМ ,зустрілись з власником терміналів - потерпілим по справі. При розмові був присутній також ОСОБА_7. Потерпілий назвав суму збитків в розмірі 30-32 тис. грн., які слід відшкодувати, однак вони відмовились платити оскільки вже знали, що син нічого протиправного не зробив. Син не знав про їх зустріч з потерпілим.
Аналогічні по суті показання дав суду і свідок ОСОБА_16, батько обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, підтвердив, що в 2011 році він працював на посаді першого заступника начальника Пасічнянського МВМ. На початку 2011 року вночі патрульною службою було затримано ОСОБА_4 на місці скоєння злочину, що підтверджувалось рапортом працівника патрульної служби. Під час розмови з ОСОБА_4 останній зізнався, що скоїв цей злочин і оперуповноважені взяли у нього пояснення та явку з повинною. Заходи фізичного чи психічного впливу до нього не застосовувались. Свідчення він давав самостійно. З батьками ОСОБА_4 познайомився коли вони приїхали у відділок по сина. ОСОБА_2 знайомий йому лише як заявник, а про зустріч ОСОБА_2 з батьками ОСОБА_4 йому нічого не відомо.
Злочин вчинено до набрання чинності новим КПК України, докази по справі зібрані органом досудового слідства за нормами КПК України 1960 року.
Відповідно до вимог п. 8 розділу ХІ КПК України «Перехідні положення», допустимість доказів, отриманих до набрання чинності цим Кодексом, визначається у порядку, що діяв до набрання ним чинності.
Тобто, всі інші докази по справі, зібрані органом досудового розслідування, слід брати за основу в порядку визначеному КПК України 1960 року.
Тому суд приходить до висновку, що при цьому слід виходити з того, що вина обвинуваченого підтверджується також і дослідженими в судовому засіданні іншими доказами, долученими до матеріалів кримінального провадження, в тому числі :
Протоколом прийняття усної заяви від 14 січня 2011 року від потерпілого ОСОБА_2, з якої вбачається, що невідома особа 14 січня 2011 року в період часу з 00 до 08 год. намагалася викрасти купюроприймач з коштами в сумі 1500 грн. з платіжного терміналу самообслуговування, який знаходиться на вул. Чорновола,72 А в м. Івано-Франківську ( т. 2 а. с. 17 ).
Звітом про проведення інкасації коштів ( вилучення готівки ) з терміналу розташованого в м. Івано-Франківську по вул. Чорновола, 72 з щоденною розшифровкою ( т. 1 а. с. 129-181 ) яким підтверджується вилучення потерпілим 14 січня 2011 року готівкових коштів в сумі 1574 грн.. Що підтверджує, що на час вчинення злочину у терміналі дійсно були вказані кошти.
Протокол огляду місця події від 14 січня 2011 року, підтверджує виявлення на терміналі поповнення рахунків мобільних телефонів, який знаходиться на вул. Чорновола в м. Івано-Франківську, біля зупинки навпроти Прикарпатського університету, пошкодження, а саме : з правої сторони - у вигляді стертої фарби, відігнутої частини дверей, що закривається на колодку ( т. 2 а. с. 18 ).
Під час дослідження даного документу в суді обвинувачений підтвердив, що підпис на ньому навпроти прізвища ОСОБА_4 належить йому, виконаний ним, але за яких обставин він не пригадує.
Протоколом огляду, виявлення та вилучення від 14 січня 2011 року підтверджується, що у ОСОБА_4 виявлено та вилучено дві металічні труби, одна з яких довжиною близько 1 метра, а інша - близько 50 см. та пару чорних шкіряних рукавиць і як пояснив обвинувачений, що вказаними трубами він мав намір зламати термінал самообслуговування поповнення мобільних рахунків. Вказані речі опечатано, скріплено біркою, підписами понятих та ОСОБА_4 ( т. 2 а. с. 20 ).
Під час дослідження даного документа в суді обвинувачений підтвердив, що підпис на ньому навпроти прізвища ОСОБА_4 належить йому, виконаний ним, але за яких обставин він не пригадує.
Власноручно написаним протоколом явки з каяттям від 14 січня 2011 року, в якій обвинувачений зізнався, що 14 січня 2011 року близько 02 год. ночі, за допомогою заздалегідь підготовлених, загострених металічних труб спробував зламати термінал, що знаходиться на вул. Чорновола в м. Івано-Франківську на зупинці біля Прикарпатського університету, щоб викрасти з нього гроші ( т. 2 а. с. 25 ).
Під час дослідження даного документа в суді обвинувачений підтвердив, що підпис на нього навпроти прізвища ОСОБА_4 належить йому, виконаний ним, але за яких обставин він не пригадує.
Протоколом огляду речових доказів від 04 жовтня 2012 року, а саме, двох металевих трубок та чорних шкіряних рукавиць, який підтверджує, що вилучені дві металеві труби містяться в двох поліетиленових пакетах, чорного кольору, середина яких заклеєна паперовою біркою на якій є пояснюючі написи понятих та особи, яка вилучила дані предмети, а також вилучені у ОСОБА_4 шкіряні рукавиці чорного кольору знаходяться в поліетиленовому пакеті чорного кольору горловина якого зав'язана ниткою білого кольору, кінці якої заклеєні паперовою біркою, на якій містяться рукописні пояснюючі надписи ( т. 2 а. с. 83 ).
Аналогічні дані, щодо характеристик вказаних речових доказів здобуто судом під час їх огляду в судовому засіданні.
Досліджені судом докази та їх оцінка у сукупності дають підстави прийти до висновку, що дії обвинуваченого слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжку ) з проникненням у сховище.
При цьому суд приходить до висновку, що позиція обвинуваченого про застосування до нього під час досудового розслідування недозволених методів, у зв'язку з чим він визнав себе винним, перевірялись прокуратурою м. Івано-Франківська та свого підтвердження не знайшли, а за результатами такої перевірки старшим слідчим прокуратури міста Івано-Франківська прийнято постанову від 19 квітня 2013 року ( т. 1 а. с. 236-238 ), якою кримінальне провадження за вказаними обставинами закрито у зв'язку з відсутністю події кримінального правопорушення. Дана постанова обвинуваченим не оскаржувалась та набрала законної сили.
Суд також приходить до висновку про те, що зміна обвинуваченим своєї позиції з повного визнання своєї вини до її заперечення є надуманою з метою уникнення відповідальності за фактично скоєне і суперечить як зазначеним вище його ж поясненням так і показанням зазначених вище свідків, які з самих перших своїх показань і до показань в суді завжди однаково розповідали про обставини, очевидцями яких вони були і підстав сумніватись у правдивості їх показань у суду немає, про таке не вказував і обвинувачений, свідки є особами не зацікавленими у вирішенні справи, їхні показання є послідовними і не суперечать один одному і співставляються з тими поясненнями котрі давав спершу і сам обвинувачений.
Крім того, у своїх поясненнях обвинувачений з метою ввести слідчого в оману надавав і неправдиві дані. Зокрема, що 14 та 17 січня 2011 року він направлявся або на перездачу іспиту, або на заняття в університет. А за інформацією, отриманою органом досудового слідства від Прикарпатського університету ім. В. Стефаника ( т. 1 а. с. 111-114 ), в період з 01 по 23 січня 2011 року в навчальному закладі були канікули. Що теж є одним з прямих доказів неправдивості його показань.
Вирішуючи питання правової кваліфікації дій обвинуваченого, суд виходить з наступного.
Ст. 185 КК України передбачає кримінальну відповідальність за таємне викрадення чужого майна ( крадіжку ), з врахуванням кваліфікуючих ознак такого, серед яких є і з проникненням в сховище.
Верховний Суд України в узагальненні «Практика розгляду судами справ про злочини проти власності» та у п. 22 Постанови Пленуму № 10 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності», роз'яснив, що під проникненням у житло, інше приміщення чи сховище слід розуміти незаконне вторгнення до них будь-яким способом ( із застосуванням засобів подолання перешкод або без їх використання, або за допомогою інших засобів ), який дає змогу винній особі викрасти майно без входу до житла, іншого приміщення чи сховища. Під сховищем слід розуміти певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо.
В ході з'ясування обставин та перевірки їх доказами встановлено, що обвинувачений за допомогою металевих трубок шляхом пошкодження корпусу терміналу, зокрема, відкидної дверки терміналу, через яку здійснюється доступ до грошових коштів, усвідомлюючи, що в даному місці терміналу розміщені кошти, мав намір незаконно, шляхом подолання перешкод заволодіти коштами, розташованими в купюро-приймачі, який в свою чергу знаходиться в терміналі. Корпус терміналу призначений для тимчасового зберігання коштів і є зовнішнім обмежувачем, який забезпечує захист від доступу сторонніх осіб до його внутрішнього вмісту - до грошових коштів.
Суд приходить до висновку про те, що в даному випадку мав місце замах на викрадення саме зі сховища.
Склад злочину, передбаченого ст. 185 КК України, вважається закінченим з моменту, коли особа мала можливість реальну можливість розпорядитись викраденим на власний розсуд.
Органом досудового розслідування обвинувачуваному висунуто звинувачення у вчиненні закінченого замаху на викрадення майна з вказаною кваліфікуючою ознакою ( ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України ).
Ст. 15 КК України передбачає, що замах може бути закінченим чи незакінченим.
Закінченим є замах на вчинення злочину якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідним для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. А незакінченим є замах якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідним для доведення злочину до кінця.
Дослідженими в суді доказами достовірно встановлено, що характер пошкодження терміналу поповнення мобільних телефонів, на час припинення його злочинних дій, не давав можливості обвинуваченому отримати доступ до коштів та вимагав вчинення ще ряду дій, спрямованих на можливість заволодіння такими, тобто доведення злочину до кінця. Проте такі дії вчинені не були, оскільки працівники патрульної служби перешкодили цьому.
За таких обставин, враховуючи викладене вище, дії обвинуваченого слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки він вчинив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна ( крадіжку ) з проникненням у сховище.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд враховує як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу винного, фактичні обставини по справі і виходить з такого.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність обвинуваченого суд вважає те, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання та праці, що мав місце тільки замах на вчинення злочину і вказаними злочинними діями не заподіяно реальної майнової шкоди, його молодий вік.
Обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого по справі не встановлено. А невизнання своєї вини обвинуваченим не визнається згідно вимог закону такою обставиною.
Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
Пленум Верховного Суду України у своїй Постанові № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», з наступними змінами, п. 2 роз'яснив, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК України суди повинні призначати покарання в межах установлених санкцією статті (частини статті), що передбачає відповідальність за вчинений злочин, але, із врахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу, судам належить обговорювати питання про призначення менш суворого покарання особам, які вперше вчинили злочини.
Ст. 69 КК України передбачає, що за наявності кількох обставин, які пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Вказані вище обставини в сукупності є саме такими, що не тільки пом'якшують покарання, але й істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину і дають підстави перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції КК України, що буде відповідати і вимогам закону, і тяжкості фактично вчиненого, і буде справедливим.
За таких обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому слід обрати, застосувавши ст. 69 КК України у вигляді штрафу в межах, визначених ст. 53 КК України, перейшовши до іншого, більш м'якого виду основного покарання не передбаченого санкцією ч. 3 ст. 185 КК України.
Потерпілим по справі заявлено цивільний позов на суму 350 грн., що становить вартість ремонту ( відновлення ) пошкодженого терміналу.
Визначаючись у питанні розгляду даного позову по суті суд виходить з наступного.
Згідно зі ст. ст. 55, 61 КПК України, потерпіла у кримінальному провадженні особа вправі пред'явити цивільний позов тільки про відшкодування майнової шкоди завданої злочином.
Відповідно до змісту ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.
Обвинувачений вчинив замах на крадіжку. Тому вирішуватись могла б позовна заява про стягнення матеріальної чи моральної шкоди саме у зв'язку з вказаним злочином. Вимоги інші в даному процесі вирішуватись не повинні. Їх слід вирішувати в порядку цивільного судочинства.
За ст. 194 КК України ( умисне знищення чи пошкодження майна ) справа не порушувалась.
Тобто, питання про стягнення вказаної суми не входить в межі судового розгляду по справі, а тому суд при її розгляді та вирішенні не вправі виходити за вказані межі і вирішувати по суті зазначені позовні вимоги. І по цій причині їх слід залишити без розгляду, що не позбавляє потерпілого права заявити з цього приводу, після вступу вироку в законну силу, окремий цивільний позов щодо цієї вимоги.
На підставі викладеного, вказаних Постанов Пленуму Верховного Суду України, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винним за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання, застосувавши ст. 69 КК України - штраф в розмірі 1000 ( однієї тисячі ) гривень.
Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишити без змін - підписку про невиїзд.
Цивільний позов, визнаного по справі потерпілим ОСОБА_2, залишити без розгляду.
Речові докази по справі : металеві трубки та шкіряні рукавиці - знищити.
На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченому та потерпілому негайно після його проголошення.
Суддя В.С. Попович